Автор: med1

Школярі щодня носять рюкзак і активно пишуть. Надто важкий або неправильно підібраний рюкзак може спричинити біль у спині, втому, викривлення постави. Те саме стосується письмового приладдя — незручні ручки чи олівці можуть викликати перенапруження руки та впливати на якість письма.

До початку навчального року Центр громадського здоров’я підготував поради, як правильно обрати рюкзак і письмове приладдя, щоб зменшити фізичне навантаження на тіло дитини та зробити навчання комфортнішим.

ВИБІР ШКІЛЬНОГО РЮКЗАКА

За розміром рюкзак має бути не ширший за плечі дитини. Верхній край — на рівні плечей або трохи нижче, а нижній — не опускатися нижче талії.

Спинка рюкзака має бути середньої жорсткості з м’якими вставками для підтримки хребта та захисту спини від гострих предметів усередині рюкзака.

Лямки повинні бути широкими (не менше 4–5 см), з м’якими вставками та можливістю регулювати їхню довжину.

Додатковий нагрудний ремінь між лямками допоможе краще розподіляти вагу.

Багато відділень дозволять краще розподілити речі та, відповідно, вагу.

Світловідбивні елементи на рюкзаку значно підвищують безпеку дитини на дорозі. Вони відбивають світло фар автомобілів та інших джерел світла, роблячи рюкзак помітнішим для водіїв у темряві або в умовах поганої видимості.

ЯК НОСИТИ РЮКЗАК БЕЗ ШКОДИ ДЛЯ СПИНИ

Загальна вага рюкзака з усім його вмістом не повинна перевищувати 10–15 % маси тіла дитини. Наприклад, для дитини вагою 25 кг — це не більше ніж 2,5–3,7 кг. Що менша дитина — то меншим має бути навантаження.

Радьте дитині завжди носити рюкзак на обох плечах, а не на одному.

Найважчі речі слід розміщати ближче до спини, це зменшить навантаження.

Нагадуйте дитині регулярно викладати зайве з рюкзака, щоб зменшити його вагу. Залишайте тільки речі, потрібні в конкретний навчальний день.

Що в рюкзаку: вибір письмового приладдя для молодших школярів

Для школярів молодших класів доцільно обирати тригранні олівці та ручки, оскільки така форма дозволяє легше навчитися правильно тримати знаряддя трьома пальцями.

Олівці з м’яким грифелем (2B) дозволяють писати без надмірного натиску — дитині доведеться докладати менше зусиль, порівняно з використанням твердих олівців, що дозволить уникнути швидкої втоми й болю в м’язах руки.

Варто уникати надто тонких або слизьких ручок та олівців, оскільки вони збільшують навантаження на м’язи руки під час письма. Також краще відмовитись від приладдя у тяжких металевих корпусах.

Насамкінець радимо залучати дитину під час вибору рюкзака та приладдя, щоб вона сама могла перевірити й підказати, зручно їй чи ні.

Джерело: Центр громадського здоров’я МОЗ України

Педикульоз – це паразитування на людині комах вошей, що супроводжується свербежем і може призводити до специфічних захворювань шкіри.

Воші паразитують на людині, харчуються кров’ю людини, відкладають яйця-гниди, які приклеюють до волосся. Самка відкладає щодня 3 – 7 яєць, за все життя — від 38 до 120 яєць. Тривалість життя дорослих особин — 27-30 днів.

Розрізняють такі різновиди педикульозу, згідно з місцем паразитування вошей:

• головний — паразитування вошей на волосистій частині голови переважно на скронях, потилиці, тімені, а також у вусах, бороді (паразит — головна воша);
• лобковий (фтиріоз) — паразитування цих комах у жінок: в ділянці лобка, у чоловіків: в паховій зоні, на волосяній частині живота, грудей, на вусах, а у дітей: на віях, і бровах (паразит — лобкова воша);
• платтяний — паразитування вошей в складках одягу, білизни (паразит — платтяна воша).

Крім безпосереднього паразитизму, платтяні воші здатні переносити епідемічний висипний тиф, епідемічний (або вошивий) поворотний тиф, волинську гарячку.

Педикульоз має такі прояви:

• свербіж шкіри в місці укусу воші;
• дрібні сірувато-блакитні плями на шкірі;
• наявність гнид у волоссі;

Від моменту зараження до перших ознак хвороби може пройти кілька тижнів.

Шляхи передачі

⁙Платтяні і головні воші передаються від людини до людини при безпосередньому контакті або через одяг, головний убір, тканинні предмети побуту, гребінці, тощо.

⁙Лобкова воша як правило передається з лобкового волосся під час статевого акту, але можлива також передача через речі (постільна білизна, спідня білизна тощо).

Неможливо заразитися вошами від тварин, оскільки ці паразити видоспецифічні, тобто людські воші можуть жити тільки на людині.

Педикульоз можна дістати практично в будь-якому місці, де можливий тісний контакт однієї людини з іншою: в магазині, потязі чи іншому громадському транспорті і навіть у туалетах, лазнях, саунах, басейнах, спортивних роздягальнях. Більш того, воша може протягом 2 – 3 днів чекати нового господаря.

Профілактика

Наявність педикульозу є загальною соціальною проблемою щодо здоров’я серед усіх вікових груп, особливо серед дітей шкільного віку. Оскільки воші передаються від людини до людини, важливо дотримуватись правил гігієни, не користуватись спільною білизною, не спати на одній подушці тощо.

Позбавлення від педикульозу

Існує багато способів позбавлення педикульозу (знищення вошей і гнид). Для цього зверніться до лікаря та використовуйте засоби, які він порадить. Важливо дотримуватися інструкції із застосування того чи іншого препарату та слідкувати за терміном його придатності.

Джерело: Центр громадського здоров’я МОЗ України

На сьогодні туберкульоз залишається однією із найбільш смертоносних інфекцій у світі. За даними ВООЗ щодня у світі близько 28 000 осіб хворіють на ТБ, з них 4 000 осіб – помирають від туберкульозу.

Збудники туберкульозу зберігають свою життєздатність в сухому стані до 3 років, при нагріванні витримують температуру вище 80 ° C (мікобактерії туберкульозу, що знаходяться в мокроті, виживають при кип’ятінні в межах 5 хвилин, стійкі до органічних і неорганічних кислот, лугів, багатьох окислювачів, проявляють стійкість до впливу спиртів, ацетону, четвертинних амонієвих сполук (ЧАС), нечутливі до розсіяного сонячного світла). Джерелом інфекції є хворі на активну форму туберкульозу люди і тварини (велика рогата худоба, кози, собаки).

Профілактика туберкульозу складається з комплексу різних заходів. Розрізняють специфічну профілактику (щеплення та ревакцинація), хіміопрофілактику, санітарну та соціальну профілактику туберкульозу.

ВАКЦИНАЦІЯ БЦЖ

Вакцини БЦЖ є одними з найстаріших вакцин і вперше використовувались у 1921 році. Це жива вакцина, що містить ослаблений штам мікобактерій туберкульозу, який не викликає захворювання, але стимулює імунну систему виробляти захист від цієї інфекції. До недавнього часу зазвичай вважалося, що БЦЖ захищає лише від тяжкого перебігу ТБ у дітей, не запобігає первинному інфікуванню мікобактеріями туберкульозу. Проте дані останніх досліджень показують, що діти, вакциновані БЦЖ, які контактували з людиною, яка хворіє на ТБ, на 19% рідше інфікуються, ніж невакциновані діти. Окрім цього дослідження демонструють високу дієвість вакцини щодо зменшення тяжких форм ТБ серед вакцинованих людей на 85%. Найбільший захист спостерігається серед вакцинованих у неонатальний період з 90% зниженням випадків тяжкого ТБ.

Щепленню для профілактики туберкульозу підлягають усі новонароджені діти, що не мають до цього протипоказань. Вакцинацію проводять в перші дні життя немовляти — в пологовому. Діти, які не були щеплені в пологовому, підлягають  вакцинації в закладах охорони здоров’я після консультації з сімейним лікарем, педіатром.

ТРИВАЛІСТЬ ЗАХИСТУ ТА РЕВАКЦИНАЦІЯ

Системний аналіз показав, що захист після первинної вакцинації БЦЖ немовлят може тривати до 15 років. Більш тривалий захист було виявлено серед тих, хто отримав вакцинацію БЦЖ в неонатальному періоді. Було виявлено зниження захисту з часом, за даними низки досліджень захист від усіх форм туберкульозу знижувався через 20 років.

Щеплення вакциною БЦЖ проводиться один раз. Ефективність ревакцинації після первинної вакцинації при народженні як щодо інфікування, так і щодо захворювання не доведено.

ВИЯВЛЕННЯ, ДІАГНОСТИКА ТА ПРОФІЛАКТИЧНЕ ЛІКУВАННЯ ТБ-ІНФЕКЦІЇ

За оцінками Всесвітньої організації охорони здоров’я, близько чверті населення світу мають ТБ-інфекцію (інфіковані мікобактеріями туберкульозу), яка клінічно не проявляється. Водночас за даними Глобального звіту ВООЗ за 2024 рік насправді людей, інфікованих ТБ-інфекцією, ще більше.

ДІАГНОСТИКА ТА ЛІКУВАННЯ ТБ-ІНФЕКЦІЇ СЕРЕД ПЕВНОЇ КАТЕГОРІЇ НАСЕЛЕННЯ

Перед початком профілактичного лікування важливо підтвердити наявність ТБ-інфекції, а також виключити активну форму захворювання. Проте це не стосується дітей до 5 років, та ЛЖВ, так як ці групи мають найвищий ризик розвитку ТБ, тому тестування на ТБ-інфекцію в них є необов’язковим, а охоплення профілактичним лікуванням повинно наближатись до 100 %.

Відповідно до Стандартів медичної допомоги «Туберкульоз», діагностику ТБ-інфекції проводять за допомогою шкірних тестів або тестів вивільнення гамма-інтерферону на основі імуноферментного аналізу. Її рекомендовано проводити людям з високим ризиком прогресування захворювання, адже масовий скринінг і лікування ТБ-інфекції серед загального населення є недоцільним через недосконалість методів діагностики ЛТБІ, економічну нерентабельність та недоведений вплив на здоров’я населення.

До них належать:

• люди, які мали контакт із хворими на туберкульоз з бактеріовиділенням;
• люди, які живуть із ВІЛ;
• пацієнти з силікозом або антрасилікозом;
• люди, яким планується трансплантація органів чи кісткового мозку;
• пацієнти, які перебувають на гемодіалізі, перитоніальному діалізі або отримують терапію інгібіторами фактору некрозу пухлин альфа.

КОЛИ НЕ ВАРТО ПРОВОДИТИ ТЕСТУВАННЯ НА ВИЯВЛЕННЯ ЛТБІ

1.Задокументовані позитивні результати тестів на виявлення ТБ-інфекції, проведені раніше.
2. Протягом місяця після вакцинації з приводу будь-яких захворювань або перенесеного вірусного захворювання.
3. З метою обстеження дорослих та дітей для діагностики захворювання на ТБ або моніторингу лікування чи профілактичного лікування ТБ.
4. Наявність в анамнезі алергічних реакцій на ТШП (але IGRA можна використовувати).
5. Проблеми зі забором крові в дітей раннього віку під час застосування IGRA (але можна використовувати ТШП).

У ЧОМУ ВАЖЛИВІСТЬ ПРОФІЛАКТИЧНОГО ЛІКУВАННЯ ТБ

Призначення профілактичного лікування має низку переваг, як-от:

• Суттєве зниження ймовірності розвитку активного туберкульозув людей, які мають тривалий або інтенсивний контакт із людиною, яка хворіє на ТБ з бактеріовиділенням, і тому належать до груп підвищеного ризику інфікування ТБ-інфекцією.
• Вагомий внесок у подолання туберкульозу.Дослідження ВООЗ підтверджують, що профілактичне лікування значно знижує ризик прогресування інфекції в активну форму захворювання, тому воно є важливим елементом у стратегії до подолання туберкульозу на глобальному рівні.

Зменшення ризиків поширення ТБ під впливом війни. Впровадження профілактичного лікування, особливо серед ключових груп і груп підвищеного ризику розвитку ТБ, знижує ризики неконтрольованого розповсюдження туберкульозу через масове переміщення населення всередині країни та за її межі.

ПРОФІЛАКТИЧНЕ ЛІКУВАННЯ ТУБЕРКУЛЬОЗУ В УКРАЇНІ

Призначати ПЛТ можуть лікарі загальної практики/сімейної медицини, педіатри, лікарі, які ведуть ВІЛ-інфекцію, фтизіатри. За потреби сімейний лікар/педіатр може проводити телемедичні або іншого доступного формату консультації з фтизіатром. Мультидисциплінарний підхід визначено найкращою формою взаємодії при прийнятті рішення про лікування ТБ-інфекції.

Перед початком профілактичного лікування важливо підтвердити наявність ТБ-інфекції, а також виключити активну форму захворювання. Проте лікування може бути призначене навіть без тестування, якщо є високий ризик інфікування та ймовірність розвитку активної форми туберкульозу із серйозними наслідками.

Попри  військові виклики, в Україні забезпечено доступ до всіх найновіших режимів профілактичного лікування, що рекомендовані ВООЗ.

Відповідно до Стандартів, профілактичне лікування ТБ значно скоротилося з 6-9 місяців до 1-3 місяців, та включає схеми з рифапентином, що передбачають прийом препаратів один раз на тиждень протягом 3 місяців (3НР), або короткі 1-но місячні (1НР), що є більш зручним та значно підвищує прихильність людей до такого лікування.

Також для профілактики стійких форм ТБ Стандартом передбачено застосування 6 місяців левофлоксацину, що відповідно до останніх даних ВООЗ є сильною рекомендацією. Таким чином країна розпочала інноваційну профілактику для контактних осіб з людьми, які хворіють на стійкий ТБ до нового керівництва ВООЗ та вже має досвід. Завдяки тому, що в країні впроваджено децентралізовані, людино-орієнтовані моделі надання послуг профілактики ТБ, людина може продовжувати жити повноцінним життям та отримувати профілактичне лікування за місцем проживання у свого сімейного лікаря.

При виборі схеми профілактичного лікування ТБ перевага віддається коротким режимам лікування.

Джерело: Центр громадського здоров’я МОЗ України

Переглянути презентацію

Зберігання інсуліну в жаркому кліматі

Якщо ви подорожуєте в жарке місце, пам’ятайте, що спека може пошкодити ваш інсулін і перешкодити його належній роботі. Інсулін, пошкоджений теплом, може мати коричневий колір, а прозорий інсулін може помутніти. Не використовуйте інсулін, який виглядає так.

Під час подорожі з інсуліном найкраще тримати його в холоді, зберігаючи в готельному холодильнику (якщо він є у вашому номері) або в холодильній сумці (за умови, що він не замерзає). Доступні різні холодильні сумки та контейнери для зберігання. Якщо ви використовуєте холодильну сумку з пластиковими блоками льоду, переконайтеся, що інсулін не контактує із замороженими пластиковими контейнерами.

Зберігання інсуліну в холодному кліматі

Інсулін може замерзнути за дуже екстремальних температур, але його не можна використовувати, якщо він був заморожений, тому, якщо ви плануєте відвідати північну країну, переконайтеся, що інсулін зберігається при кімнатній температурі або навіть у внутрішній кишені чи сумці. близько до тіла, щоб не замерзнути.

Джерело: Центр громадського здоров’я МОЗ України

Дітям особливо важко пережити виклики, пов’язані з війною. Розповідаємо, як допомогти малечі.

ЗАВДАННЯ ДОРОСЛИХ — ПОЯСНИТИ

Під час війни діти стикаються з низкою нових викликів: переїзди, переживання за рідних на фронті, поранення та навіть смерть близьких людей. У таких складних життєвих ситуаціях у них виникає багато запитань, на які вони не в змозі знайти відповіді самостійно. Завдання дорослих — пояснити їм, що відбувається, та допомогти пережити важкий період.

Спеціалісти Центру здоров’я та розвитку «Коло сім’ї» підготували поради батькам про те, як говорити з дітьми про війну та пов’язані з нею ситуації.

ЯК ПІДТРИМАТИ ДІТЕЙ У НЕПРОСТИЙ ЧАС ВІЙНИ

Перш за все, будьте поруч. Ми — головне джерело підтримки для наших дітей. Дотик, обійми, щирі розмови та спільна діяльність — це прояв любові і присутності.

Намагайтеся бути прикладом, адже діти дивляться на нас і наслідують нашу поведінку. Можна розповісти дитині про те, що вам допомагає у складних ситуаціях.

Залучайте дитину до чогось корисного. Це допоможе скинути нервове напруження. Вдома чи в бомбосховищі — знайдіть можливість вчитися, малювати, гратися.

Поповнюйте внутрішній «павербанк» дитини. У цей складний час психоемоційних навантажень ми і наші діти потребуємо більше «підзарядки». Організуйте день так, щоб у дитини був сон, смачна їжа, гра з улюбленцями, фізична активність, читання книжок, теплі розмови тощо.

К ГОВОРИТИ З ДІТЬМИ ПРО ВІЙНУ?

Будьте відкриті до обговорення теми війни. Діти хочуть розуміти, що відбувається. Слухайте їх і чесно відповідайте на запитання. Якщо ви не знаєте відповідей, розмірковуйте і шукайте їх разом із дитиною.

Пояснюйте через казки, малюнки або історії. У казках діти знаходять приклади поведінки або мудрі думки, а у малюнках можуть показати, як вони бачать війну.

Говоріть з дитиною про почуття. Діти тривожаться, сумують, зляться та хвилюються так само, як ми. Покажіть, що ви розділяєте ці почуття. Завдяки цьому дитина не залишиться з ними наодинці.

Дайте надію. Мова не про псевдооптимізм. Надія — це про Світло, яке завжди перемагає темряву, попри біль та втрати.

ЯК ПІДТРИМАТИ ДІТЕЙ У ВИПАДКУ ПЕРЕЇЗДУ ЧЕРЕЗ ВІЙНУ?

Говоріть із дітьми про переїзд і про всі пов’язані з ним зміни. Поясніть, чому ви вирішили поїхати, чому це важливо для вашої спільної безпеки. Це нормально — не мати відповідей на запитання, але важливо бути відвертим і говорити виважено.

Будьте уважними до почуттів дітей. Смуток через втрату зв’язку з домом і радість від нових відкриттів — це природні почуття, які допомагають зрозуміти наш досвід. Розділяйте їх з дитиною, злість скеровуйте у конструктив, а у відповідь на тривогу створюйте відчуття безпеки.

Не забувайте про базові речі і режим дня. За можливості, організуйте день так, щоб у ньому було місце сну, прогулянкам, часу з іншими дітьми, навчанню. І про свій режим дня також не забувайте.

Шукайте ефективні способи адаптуватися. До переїзду не потрібно ставитися як до паузи у житті, адже кожен день — цінний. Шукайте нове коло спілкування, можливості займатися улюбленим спортом тощо.

Пам’ятайте минуле, мрійте про майбутнє, живіть «тут і тепер». Ми можемо черпати силу у спогадах. Згадуйте, розповідайте, малюйте. Але також говоріть із дітьми про майбутнє, уявляйте його, діліться мріями. Це дає натхнення і сили пройти життєві випробування, коли ми не вдома.

ЯК ПІДТРИМАТИ ДИТИНУ, ЯКЩО ЇЇ РІДНІ НА ВІЙНІ?

Пояснюйте дитині, заради чого близька людина це робить. Буде легше подолати випробування, якщо розуміти його сенс. Наприклад, можна сказати, що тато разом із армією робить усе, щоб Україна перемогла.

Підтримуйте стосунки дитини з рідною людиною. Поставте фото на видному місці, коли є можливість зателефонувати, дозвольте дитині поспілкуватися. Альтернативою може стати запис голосу на телефон.

Відстежуйте, що дитина бачить і чує з новин. Дитина має право знати, що відбувається, але потрібно слідкувати, щоб вона не була переобтяжена інформацією. Коментуйте і пояснюйте, оскільки вона може зробити хибні висновки. І, звісно, діти не повинні бачити в телевізорі чи в інтернеті жахливі сцени.

Допомагайте справлятися з тривогою та смутком. Ми не можемо запевняти дитину, що з рідними не станеться нічого поганого. Але допомогти жити із цією невідомістю і не хвилюватися надмірно — нам під силу. Залучення дитини до якихось активностей може бути найкращим способом подолати тривогу.

Будьте чутливі до потреб — і дитини, і власних. Коли один із членів родини йде на фронт, інший залишається сам-на-сам із усіма обов’язками, серед яких і піклування про дитину. Поясніть малечі, що розумієте її потребу у щоденній підтримці, але якщо відчуваєте, що не справляєтесь — просіть про підтримку самі.

ЯК ПІДТРИМАТИ ДИТИНУ, ЯКЩО ЇЇ РІДНІ ЗАЗНАЛИ ПОРАНЕННЯ НА ВІЙНІ?

Кажіть правду. Шукайте слова, щоб пояснити прогноз щодо подальшого перебігу лікування. Навіть якщо ситуація непередбачувана, дитині буде набагато легше, якщо цей шлях вона пройде не сама.

Залучайте дитину до піклування про рідну людину. Турботу можна проявити дзвінками, малюнками, відвідуванням у лікарні. Але перед тим, як дитина зустрінеться із пораненим, поясніть, що вона побачить. Якщо після візиту виникнуть запитання, обговоріть те, що її непокоїть.

Поясніть дитині, що рани бувають «невидимими». Пережиті травматичні події проявляються в емоційній площині, а отже дитина може відчувати, що рідна людина змінилася. Поясніть у зрозумілий для неї спосіб, що у людини зараз на душі.

Допомагайте адаптуватися до змін. Після поранення рідної людини життя сім’ї може сильно змінитися, але дитина має знати, що про її потреби не забули. Шукайте підтримки у рідних і друзів, у школі.

ЯК ДОПОМОГТИ ДИТИНІ ПЕРЕЖИТИ ВТРАТУ

Поясніть, що сталося. Знайдіть можливість бути в цей момент поруч, використовуйте прості слова і зрозумілі пояснення. Зовсім маленьким потрібно пояснити саме поняття смерті — що відбувається, коли людина помирає. Будьте готовими до запитань, які можуть виникнути як одразу, так і згодом.

Можна залучити дитину до ритуалів переживання втрати. Ступінь залучення може бути різним залежно від її віку та обставин. Якщо дитина боїться прощатися із близькою людиною, не потрібно її силувати.

Дозвольте дитині проявити смуток, адже це — прояв любові до того, хто пішов. Підтримуйте — словами, обіймами, лагідним поглядом, та розділяйте її біль. Коли вона буде готова, допоможіть повернутися до звичного ритму життя.

Бережіть спогади про померлу людину. Можете разом створити «книгу спогадів» із фотографіями, листами та малюнками. Спогади про померлу людину — це також гарна нагода замислитися над сенсом життя та нашими цінностями.

Повідомте школу, друзів дитини, щоб її могли підтримати. Добре, якщо хтось із них візьме на себе ті ролі і завдання, які померла людина виконувала у житті дитини.

Утім, якщо бачите, що дитина довго перебуває у стресі через втрату, якщо в неї є порушення поведінки і функціонування, потрібно звертатися по фахову психотерапевтичну та соціальну допомогу. Тут важливо діяти вчасно.

І чи не найважливіше — потурбуйтеся про себе, щоб мати сили турбуватися про дитину.

Джерело: Всеукраїнська програма ментального здоров’я «ТИ ЯК?»