Автор: med1

В Україні за останні десять років з чотирьох основних інфекцій, що передаються статевим шляхом (ІПСШ), найпоширенішою став трихомоніаз. Три інших — це хламідіоз, сифіліс і гонорея.

У 2024 році в Україні було зареєстровано 7448 випадків трихомоніазу, що на 21% менше, ніж у 2023 році (9437). За статистикою, жінки хворіли у 3,6 раза частіше за чоловіків: 5863 випадків серед жінок проти 1585 серед чоловіків.

Симптоми трихомоніазу

У 70–85% хворих симптоми трихомоніазу або мінімальні, або відсутні. У деяких людей симптоми виникають за 5–28 днів після інфікування або значно пізніше, можуть зникати й з’являтися знову. Без лікування трихомоніазна інфекція може залишатися активною до кількох років.

Симптоми у жінок зазвичай включають:

• у статевих органах виникає свербіж, печіння, почервоніння або біль;
• під час сечовипускання відчувається дискомфорт;
• прозорі, білі, жовтуваті або зеленуваті вагінальні виділення (рідкі або у великій кількості) з рибним запахом.

Симптоми у чоловіків зазвичай включають:

• всередині пеніса виникає свербіж або подразнення;
• після сечовипускання або еякуляції відчувається печіння;
• виділення з пеніса.

Запальні процеси слизової статевих органів підвищують ризик інфікування ВІЛ та іншими ІПСШ. Також трихомоніаз знижує якість статевого життя через дискомфорт під час статевого акту.

Як передається трихомоніаз

Трихомоніаз передається під час незахищеного статевого акту з інфікованим партнером. Інфекція зазвичай передається при контакті геніталій партнерів — під час вагінального сексу чоловіка з жінкою або жінки з жінкою. Під час інших видів статевих контактів трихомоніаз майже не передається, оскільки збудник рідко вражає інші частини тіла.

Особи, хворі на трихомоніаз, можуть передавати інфекцію, навіть якщо не мають симптомів.

Як уберегтися від трихомоніазу

Дотримання таких порад допоможе знизити ризик зараження трихомоніазом:

• під час статевого акту завжди використовувати презервативи — чоловічі або жіночі;
• мати одного постійного статевого партнера, який не має інших статевих партнерів;
• з партнером або партнеркою робити тестування на наявність ІПСШ за наявності рекомендацій лікаря.

Перед початком статевих стосунків відверто поговоріть із партнером про те, чи мав хтось із вас ІПСШ раніше. Це може бути ніякова, але важлива розмова, яка допоможе приймати виважені рішення та зробити сексуальне життя комфортнішим і безпечнішим.

Також порадьтеся зі своїм лікарем, чи варто вам пройти тестування на трихомоніаз або інші ІПСШ.

Лікування трихомоніазу

Зверніться до вашого сімейного лікаря, якщо помітили будь-який з наведених вище симптомів. Він вас проконсультує і за потреби направить до лікаря-дерматовенеролога, який призначить відповідні лабораторні дослідження та лікування. Важливо приймати всі ліки, які вам призначив лікар, щоб повністю позбутися інфекції.

Центр громадського здоров’я реалізує Проєкт MISUPH (Модернізація епіднагляду в сфері громадського здоров’я України), однією з цілей якого є впровадження компонента посилення епідеміологічного нагляду за інфекціями, що передаються статевим шляхом. У рамках проєкту планується активне залучення спеціалістів, які працюють у сфері профілактики, лікування та моніторингу ІПСШ, з метою підвищення рівня діагностики та контролю за поширенням інфекцій.

За фінансової підтримки Європейського Союзу. Висловлені погляди та думки належать виключно автору(ам) і не обов’язково відображають позицію Європейського Союзу або Виконавчого агентства з питань охорони здоров’я та цифрових технологій (HaDEA). Європейський Союз та орган, що надає грант, не несуть відповідальності за зміст матеріалу.

Джерело: Центр громадського здоров’я МОЗ України

Щодня у соцмережах ми стикаємося з десятками порад щодо харчування. Деякі з них — неправдиві й неефективні, а деякі можуть бути відверто небезпечними для здоров’я.

Команда VoxCheck підготувала посібник, що допоможе виявити дезінформацію у сфері здоров’я. У ньому зібрано найпоширеніші фейки про їжу — й наукові пояснення, чому їм не варто вірити.

Бо ж здорове харчування — це не про обмеження, а про баланс, гнучкість і турботу про себе.

Неправдоподібні обіцянки та «чудодійні» результати

У реальності стійкі зміни в здоров’ї потребують часу, зусиль і комплексного підходу. Жоден компетентний фахівець не гарантуватиме диво-результати на кшталт «мінус 21 кг за місяць». Швидка втрата ваги зазвичай відбувається за рахунок води та м’язової маси, а не жиру, і часто призводить до дефіциту поживних речовин, погіршення метаболізму та швидкого повернення втрачених кілограмів.

Ще більш небезпечними є обіцянки «чудодійного зцілення» від серйозних хвороб за допомогою «натуральних» засобів. Відомим прикладом є міфи, нібито якісь продукти, як-от сода з медом чи картопляний сік, можуть лікувати рак чи бути йому профілактикою.

Ні харчова сода, ні картопля, ні їхні соки чи будь-які інші продукти харчування не лікують рак. Є дослідження, де справді припускають, що харчова сода може сприяти ефективності хімієтерапії. Утім, ця тема потребує подальшого вивчення. А ось надмірне споживання соди вивчене достатньо: воно може підвищувати тиск і шкодити серцево-судинній системі.

Категоричне «ніколи не»

У сфері харчування, де індивідуальні особливості організму, спосіб життя та культурні звички відіграють величезну роль, рідко виправдані абсолюти на кшталт «завжди треба» чи «ніколи не». Обґрунтована порада має враховувати індивідуальні потреби людини, її стан, уподобання та можливості. Здоровий підхід — це про гнучкість, а не жорсткі догми.

Приклад такого «чорно-білого» мислення — демонізація молочних продуктів. Хоча їм часто приписують запалення і здуття живота, метааналіз 52 досліджень показав протилежне: споживання молочних продуктів навпаки пов’язане зі зниженням маркерів запалення в організмі.

Те ж і з демонізованим веганським раціоном  — при правильному плануванні й врахуванні «слабких місць» (як-от можливий дефіцит B12) це може бути повноцінним і самодостатнім режимом харчування.

Інші два відомих монстри — глютен і цукор. Окрім людей із чутливістю до глютену, для решти він цілком безпечний. Надмір цукру дійсно шкодить, але в помірних кількостях для здорової людини він не є «отрутою».

Відсутність прозорості щодо реклами

Експерти іноді просувають продукти чи дієти, не розкриваючи своєї фінансової зацікавленості. Якщо «гуру» запевняє, що вам «абсолютно необхідно» приймати певний вітамін або «детокс-чай», варто задуматися, чи не стоїть за цим банальне бажання продати вам цей продукт, а не турбота про ваше здоровʼя.

Наприклад, активна реклама вітаміну B6 часто зумовлена комерційним інтересом без медичного підґрунтя — більшість людей не мають дефіциту цього вітаміну.

Перш ніж щось приймати — проконсультуйтеся з лікарем. Він визначить, чи є у вас реальний дефіцит і чи потрібні вам добавки взагалі. Пам’ятайте, що основа здоров’я — це звичайна їжа. Більшість нутрієнтів ми можемо отримати з продуктів харчування. Заміняти БАДами їжу, як радять деякі інфлюенсери, не слід.

Апеляція до природи («натуральне = корисне»)

Анонімні акаунти в погоні за охопленнями часто підважують доказову медицину, хайпуючи на користі «натурпродуктів». Певні, ви зустрічали клікбейтні дописи штибу «лікарі не хочуть, щоб ви це знали, бо втратять роботу». Ми давно спростовуємо подібні «народні» міфи, наприклад, начебто відвар цибулі та молока лікує кашель, застуду та варикоз, а трава полину може «вбити» 33% ракових клітин в організмі людини.

Аргументом, що «натуральне» автоматично корисне, часто прикривають рекламу, наприклад, різних «чаїв для детоксу». Немає нічого поганого в тому, щоб іноді випити такий чай як доповнення до здорового раціону (особливо якщо він смачний). Проте варто памʼятати: організму не потрібні «детокс-програми» — у нас уже є ефективні системи очищення. Печінка, нирки, ШКТ — вони працюють постійно, без голодувань чи чаїв. Справді дієвий «детокс» — це відписатися від акаунтів, які формують нездорове ставлення до їжі.

Неправильне використання наукових термінів

Псевдоексперти часто зловживають наукоподібною термінологією без пояснень, щоб надати своїм твердженням вигляду авторитетності. Формулювання на кшталт «інсулінові стрибки» чи «токсини в тілі» звучать серйозно, але без конкретики — це лише жахалки.

Сюди ж і штампи на зразок «це чиста хімія!» чи «це неприродно!». Усе навколо нас — це хімія, включно з водою, повітрям та будь-якою їжею, яку ми споживаємо. Подібні залякування відволікають від справжньої оцінки складу, походження та впливу продукту на здоров’я.

Вибіркове цитування досліджень (cherry-picking)

Cherry-picking — це практика, коли для підтвердження певної точки зору обирають лише зручні дані, ігноруючи протилежні результати. Такий підхід підриває довіру до науки і може призводити до небезпечних рішень.

Наприклад, деякі медіа чи блогери наводять одне дослідження про шкоду продукту, замовчуючи інші з протилежними висновками. Результат — гучні заголовки на кшталт «чорний шоколад лікує депресію». Але суперечливі дані в науці — це нормально: одне дослідження — часто лише частина загальної картини.

Черіпікінг може бути як ненавмисним, так і свідомим — з політичних чи комерційних мотивів. Як-от у 1960-х роках, коли цукрове лобі США фінансувало дослідження, які применшували шкоду цукру для серця і натомість зосереджувалися на жирах.

Щоб розпізнати черіпікінг, звертайте увагу: чи подано інформацію з різних боків, чи згадують ризики й обмеження. Якщо інформація значно відрізняється від того, що ви знали раніше — краще перевірте ще раз.

Посилання на доклінічні випробування

Проблема не в самих експериментах, а в тому, що їхні результати іноді подають як достатнє джерело інформації про людський організм. Насправді досліди на тваринах, як і in vitro‑тести — лише початковий етап, після якого мають іти клінічні випробування.

У 2016 році Нобелівську премію з медицини дали Йосінорі Осумі за відкриття автофагії в дріжджах — процесу відновлення клітин під час дефіциту поживних речовин. Деякі нутриціологи тоді використали це як аргумент на користь інтервального голодування для людей. Але сам Осумі наголошував: його експерименти стосуються лише клітин, для висновків про людину потрібно провести повноцінні клінічні випробування.

Кореляція ≠ причинно-наслідковий звʼязок

Статистичний звʼязок між двома явищами ще не означає, що одне спричиняє інше. Як-то кажуть, півень кукурікає перед світанком, але це не означає, що без кукурікання сонце не зійде.

Показовим є кейс висвітлення дослідження про зв’язок між ультраобробленою їжею та смертністю. Тоді деякі медіа почали поширювати результати метааналізу обсерваційних даних, в якому не досліджували причинно-наслідкові звʼязки, під страшними заголовками типу «солодощі виявилися смертельнішими за фентаніл».

Звертайте увагу на виважені формулювання на кшталт «може бути повʼязано з», «може підвищувати/зменшувати». У хорошому тексті, як правило, лишатимуть посилання на першоджерела, де ви зможете перевірити інформацію самостійно.

Загальноприйнята думка

Якщо порада суперечить консенсусу більшості експертів, вона, ймовірно, хибна. Не обовʼязково, звісно. Але це принаймні має вас насторожити.

Наприклад, популярна нині карнівор-дієта, яка повністю виключає рослинну їжу з раціону. У тіктоці її адепти називають ліками від усього: від акне до безпліддя. Та медичні асоціації не підтримують цей підхід і застерігають: така дієта може спричинити дефіцит клітковини, вітамінів і підвищити ризик хвороб серця.

Або звичайна картопля. Є медичний консенсус щодо картоплі як хорошого джерела складних вуглеводів, калію і клітковини. Але токсична культура дієт дискредитувала цей чудовий продукт — ви, напевно, бодай раз чули фрази як-от «від картоплі гладшають!» або «картопля — це пусті калорії». Міф про її шкоду старий як світ, і, на щастя, не відповідає реальності. Знову ж, памʼятаємо про золоте правило: немає поганої їжі — є контекст, кількість і баланс.

Щоб перевірити, чи порада має наукове підґрунтя, звертайтесь до авторитетних джерел (перелік нижче).

Практичний чекліст для самоперевірки

• Хто автор(ка)? Яка у нього/неї освіта? Він/вона коментує обмежений перелік тем у межах своєї спеціалізації чи все підряд?
• Звідки ця інформація? Це авторитетне джерело чи ресурс із сумнівною або неперевіреною репутацією?
• Чи є посилання на наукові джерела? Якщо так — чи проводилися рецензовані дослідження на людях?
• Чи пропонують прості рішення? Чи обіцяють «чудодійні» або миттєві результати?
• Чи вдаються у крайнощі або залякування? Чи викликає допис сильні емоції?
• Чи є прозорість щодо реклами або фінансової зацікавленості?
• Чи узгоджується ця інформація з консенсусною медичною позицією?
• Чи є маніпуляції у висвітленні результатів дослідження?

Де шукати достовірну інформацію про харчування та здоров’я (перелік не вичерпний)

• Українські ресурси:МОЗ України, Центр громадського здоров’я
• Міжнародні організації:Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ), Центри з контролю та профілактики захворювань (CDC), Національна служба охорони здоровʼя (NHS), Національний інститут здоров’я (NIH), Європейське агентство з безпеки харчових продуктів (EFSA), Європейське товариство клінічного харчування та метаболізму (ESPEN)
• Професійні асоціації:Асоціації дієтологів/нутриціологів з відповідними акредитаціями (в Україні —Асоціація дієтологів України)
• Наукові бази даних:PubMed, Cochrane Library
• Надійні медичні ресурси: WebMD, Mayo Clinic
• Авторитетні наукові виданняз прозорим процесом рецензування, високим імпакт-фактором та індексацією в міжнародних наукометричних базах даних Scopus і Web of Science: Nutrition Reviews, The American Journal of Clinical Nutrition, Critical Reviews in Food Science and Nutrition, JAMA
• Університети, що займаються науковими дослідженнями в галузі медицини/харчування: університет Каліфорнії у Девісі, університети Гарварду, Кембриджу

Джерело МОЗ України спільно з Вокс Україна 

«Лимонний лід», «м’ята з малиною» чи «полуниця-кавун» — звучить як асортимент цукерок. Насправді ж — це про нікотинові снюси, новий формат нікотинової залежності, який активно просуває тютюнова індустрія.

Нікотинові снюси (або паучі) — маленькі пакетики з целюлозною сумішшю, нікотином і ароматизаторами. Снюс кладуть під губу і він починає діяти від контакту зі слиною: з нього поступово виділяється нікотин і всмоктується через слизову оболонку ротової порожнини.

Нікотин зі снюсів проникає у кров швидше, ніж від куріння сигарет, завдяки високій лужності складу. Такий ефект сприяє швидкому формуванню нікотинової залежності.

Скільки нікотину містять снюси

В одному паучі може бути у 20 разів більше нікотину, ніж у сигареті. Для порівняння, у сигаретах міститься до 1 мг нікотину на штуку (це регламентовано українським законодавством). У рідинах для електронних сигарет — до 20 мг/мл, а у нікотинових паучах обмежень немає, тому деякі виробники декларують 4–20 мг нікотину, а іноді й більше.

Чому снюси небезпечні

Нікотин — це психоактивна речовина, яка викликає залежність, руйнує мозок, серце та весь організм, хоч би в якому вигляді його вживали. Заміна сигарет на снюси — це просто інша форма вживання нікотину, а не шлях до звільнення від нікотинової залежності.

Вживання нікотину, особливо у підлітковому віці, шкідливо впливає на розвиток мозку, знижує когнітивні функції, погіршує пам’ять і увагу, підвищує ризик тривожності, депресії та імпульсивної поведінки.

Експерти класифікують нікотин як смертельно небезпечну речовину, а залежність від нього як розлад

Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) класифікує нікотинову залежність як психічний і поведінковий розлад («Розлади, викликані вживанням нікотину», код 6С4а у МКХ-11). Відповідно до регламенту Європейського Союзу REACH нікотин класифікується як гостро токсична речовина (категорія 2) при пероральному, шкірному або інгаляційному впливі і підлягає заявам про небезпеку H300: смертельний при ковтанні, H310: смертельний при контакті зі шкірою, і H330: смертельний при вдиханні.

Як виробники нікотинових снюсів маніпулюють увагою людей

Виробники через маніпуляції створюють ілюзію безпеки нікотинових снюсів, формують модний та «бунтарський» імідж, щоб привабити нову аудиторію, особливо молодь.

Прикладами таких маніпуляцій є ролики в соцмережах, що збирають мільйони переглядів, у яких молодь використовує нікотинові паучі. Також виробники снюсів платять інфлюенсерам за рекомендації їхнього продукту, спонсорують музичні фестивалі й автоперегони, рекламуються в популярних молодіжних виданнях.

Усі ці агресивні маркетингові стратегії — пряме копіювання маркетингових ходів індустрії електронних сигарет.

Як відмовитися від нікотину

На сайті “Я кидаю курити” можна знайти професійні поради, які допоможуть позбутися нікотинової залежності, а також дізнатися про 6 основних методів відмови від куріння, пройти тести, щоб визначити рівень фізичної залежності від нікотину та причини, які мотивують кинути курити. Зробіть перший крок до відмови від нікотину вже сьогодні!

Джерело: Центр громадського здоров’я МОЗ України

Рання діагностика ВІЛ-інфекції та вчасний початок лікування дозволяють зберегти здоров’я. Самотестування на ВІЛ (СТ ВІЛ) –  зручний, конфіденційний і швидкий спосіб дізнатися свій ВІЛ-статус. Проте важливо правильно інтерпретувати результат і розуміти, які кроки робити далі.

Що таке тест для самотестування?

Самотестування на ВІЛ — це використання орального або кров’яного швидкого тесту для самостійного визначення наявності антитіл до ВІЛ. Результат зазвичай готовий за 20-30 хв.

Як підготуватися до самотестування?

Використовуючи оральний швидкий тест на ВІЛ, дотримуйтеся таких рекомендацій:

• не їжте, не пийте і не паліть за 15-30 хв до проходження тесту;
• не чистіть зуби, не використовуйте засоби (ополіскувачі, жувальні гумки, льодяники тощо) для чищення ротової порожнини за 30 хв. до початку СТ ВІЛ;
• якщо користуєтесь стоматологічними виробами, наприклад, капами або зубними протезами, зніміть їх для забезпечення безперешкодного доступу тест-лопатки до ясен;
• переконайтеся, що в ротовій порожнині відсутні кровотечі – потрапляння крові на тест-лопатку для забору рідини спричинить недійсний результат тестування.

Використання кров’яних тестів на ВІЛ не потребує спеціальної підготовки, крім миття рук безпосередньо перед тестуванням.

Як провести самотестування?

Залежно від типу тесту під час процедури візьміть зразок своєї ясенної рідини або крові з пальця, чітко дотримуючись визначеної в інструкції процедури  і за допомогою інструкції самостійно визначте результат.

Зверніть увагу: ясенна рідина — це не слина, а рідина, яка природним чином виділяється з ясенної борозни (проміжку між зубом та яснами). При неправильному заборі біоматеріалу результат тестування буде недійсним.

Комплектація упаковок тестів зазвичай така:

• оральні тести – підставка для тесту, флакон з розчином (буфер), тест-касета, абсорбент та інструкція до тесту;
• кров’яні тести – тест-касета, флакон з розчином (буфер), стерильний ланцет, піпетка та інструкція, спиртова серветка (залежить від виробника).

Точність діагностики швидкими тестами на ВІЛ становить 99% за умови дотримання інструкції. Тому, застосовуючи СТ ВІЛ будь-якого типу:

• обов’язково дотримуйтеся інструкції виробника, яка завжди додається у пакуванні до конкретного тесту.
• робіть тест при температурі в місці проведення в межах 10-30 °С.
• не використовуйте протермінований тест, тест із пошкодженою упаковкою чи герметичністю його внутрішніх складників.

Як інтерпретувати результат?

Незалежно від типу тесту результат зчитуємо так:

• наявність виключно однієї забарвленої контрольної смужки (лінії) навпроти «С» вказує, що тест дійсний і результат негативний  — ВІЛ-інфекції в організмі не виявлено;
• забарвлена контрольна смужка «С» та смужка навпроти позначок «Т», «1» або «2» (залежно від типу тесту) – тест дійсний і результат позитивний, тобто виявлено антитіла до ВІЛ;
• відсутність забарвленої лінії навпроти контрольної смужки «С» свідчить про недійсний тест, незалежно від наявності смужок навпроти інших позначок. Такий результат не беремо до уваги, потрібно провести повторне тестування новим тестом.

Важливо

Позитивний результат СТ ВІЛ – це не встановлення діагнозу. Отримавши такий результат,  зверніться до лікаря для проведення додаткових досліджень на ВІЛ-інфекцію. У разі підтвердження позитивного результату тесту, лікар призначить лікування, яке в  Україні є безоплатним і доступним для всіх, хто його потребує.

Якщо СТ ВІЛ показав негативний результат, але ви відчуваєте симптоми інфекції, зверніться до медичного закладу для обстеження.

Якщо з моменту потенційно можливого інфікування ВІЛ минуло менше 72 год, зверніться до медичного закладу для обстеження на ВІЛ-інфекцію та вирішення питання призначення постконтактної профілактики ВІЛ-інфекції.

Якщо минуло понад 72 год., але менше 3 місяців – тест може не виявити антитіла до вірусу в організмі. Це так званий період «серологічного вікна» – коли антитіл до ВІЛ в біологічній рідині занадто мало. В такому разі варто пройти додаткове тестування через 3 та 6 місяців після моменту контакту з потенційно інфікованими рідинами.

Важливо: самотестування на ВІЛ не проводять для дітей та немовлят. 

Де отримати тест?

Швидкі тести для самотестування на ВІЛ можна придбати:

• в аптеках або замовити через онлайн-платформи для бронювання ліків чи на сайтах аптечних мереж.
• на платформі «ТестВдома» можна замовити безоплатний набір СТ ВІЛ у будь-яке відділення або поштомат Нової пошти, а також кур’єром по всій Україні (окрім тимчасово непідконтрольних Уряду України територій). На платформі також можна отримати онлайн-консультацію для підтримки під час тестування.
• в неурядових організаціях, які надають безоплатні конфіденційні послуги з профілактики ВІЛ, є можливість провести самотестування з консультацією соціального працівника до і після тесту.
  –  у рамках програм, що підтримуються PEPFAR, CDC, Глобальним фондом. Інформацію про проєкти у вашому регіоні можна знайти в Інтернеті.

Для отримання додаткової інформації щодо самотестування зверніться на безоплатну гарячу лінію з питань ВІЛ/СНІД – 0 800 500 451.

Також нагадуємо: в Україні діє розгалужена мережа закладів для тестування на ВІЛ, обрати найближчий до себе пункт ви можете тут.

Джерело: Центр громадського здоров’я МОЗ України

Епілепсія — це хронічний розлад мозкової діяльності. Недугу вважають одним із найпоширеніших хронічних неврологічних захворювань у людини.

Люди з епілепсією зазвичай частіше мають інші проблеми зі здоров’ям — переломи, забої, а також тривожні розлади й депресію.

Підступність цього захворювання криється у тому, що його напади несподівані як для хворого, так і для оточення. І саме від дій тих, хто опинився поруч, залежить безпека й навіть життя людини під час епілептичного нападу.

Для захворювання характерні напади, що повторюються та проявляються у вигляді короткочасних мимовільних судом у певній частині тіла (парціальні судоми) або по всьому тілу (генералізовані судоми). Іноді вони супроводжуються непритомним станом та втратою контролю над функціями кишечника або сечового міхура.

Розрізняють первинну, або ідіопатичну, епілепсію, та вторинну. Причинами другої зазвичай стають: пошкодження мозку у передпологовий та післяпологовий періоди внаслідок травми чи гіпоксії (нестачі кисню); вроджені відхилення від норми або генетичні стани через вади розвитку головного мозку; важка травма голови; інсульт, унаслідок якого до мозку не надходить достатньо кисню; інфекції мозку та мозкових оболонок (менінгіт, енцефаліт, нейроцистицеркоз); пухлини.

Якщо у вас з’явились судоми, обов’язково зверніться до лікаря. Сімейний лікар після огляду за потреби направить вас до фахівця — невролога для подальшої діагностики. У жодному разі не ігноруйте симптоми! Й за можливості занотуйте, коли у вас стався напад та що ви робили під час нього.

Профілактика епілепсії

Всесвітня організація охорони здоров’я зазначає, що до 25% випадків розвитку епілепсії можна потенційно запобігти.

Найефективнішим способом профілактики посттравматичної епілепсії є запобігання травмам голови, зокрема, шляхом зниження частоти падінь, дорожньо-транспортних пригод та спортивних травм.

Належне надання перинатальної допомоги допомагає зменшити кількість нових випадків епілепсії, зумовлених пологовими травмами.

Крім того, застосування лікарських засобів та інших методів зниження температури тіла у дітей із лихоманкою може знизити ймовірність фебрильних нападів.

Профілактика епілепсії, що виникає після інсульту, спрямована на зниження ризику розвитку серцево-судинних захворювань. Йдеться про заходи щодо профілактики або контролю підвищеного артеріального тиску, цукрового діабету та ожиріння, а також відмови від вживання алкоголю та тютюну.

Також інфекції центральної нервової системи є причиною епілепсії у тропічних районах, де розташовані багато країн, що розвиваються. Дієвими способами скорочення глобальних показників епілепсії, зокрема обумовленої нейроцистицеркозом, є знищення паразитів у таких регіонах та роз’яснення населенню методів запобігання інфекціям.

ПОСЛІДОВНІСТЬ ДІЙ З НАДАННЯ ДОМЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ ПОСТРАЖДАЛИМ ПІД ЧАС ЕПІЛЕПСІЇ:

• переконайтеся у відсутності небезпеки;
• викличте бригаду екстреної медичної допомоги;
• надайте домедичну допомогу на місці випадку, крім ситуацій, коли місце є небезпечним;
• подивіться на годинник і зафіксуйте час від початку до кінця активних судом;
• не намагайтеся силоміць стримувати судомні рухи постраждалого;
• вкладіть постраждалого на рівну поверхню, підкладіть під його голову м’які речі, щоб запобігти травмуванню;
• розстебніть одяг постраждалого;
• поверніть його на бік, щоб запобігти потраплянню до верхніх дихальних шляхів слини, крові тощо;
• не розкривайте рот постраждалого за допомогою підручних засобів;
• не потрібно силоміць вливати рідину чи будь-які ліки до рота постраждалого під час судом;
• після припинення судом огляньте постраждалого — якщо він не опритомнів і не дихає, розпочніть серцево-легеневу реанімацію;
• забезпечте постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної медичної допомоги;
• у разі погіршення стану постраждалого до приїзду бригади екстреної медичної допомоги повторно зателефонуйте її диспетчеру.

Про епілепсію у цифрах:

• Близько 50 мільйонів людей страждають на епілепсію, це — одне з найпоширеніших неврологічних захворювань у світі.
• За оцінками, до 70% людей з епілепсією можуть жити без нападів хвороби за умови забезпечення належної діагностики та лікування.
• Три чверті людей з епілепсією в країнах з низьким рівнем доходів не отримують необхідного лікування.

Розвінчуємо три найпоширеніші міфи про епілепсію

1. Попри досить поширену думку, людина не може проковтнути язика під час епілептичного нападу. Це просто фізично неможливо.
2. Людині під час нападу епілепсії не потрібно нічого класти в рот. Так вона може вибити собі зуби або навіть зламати щелепу. Потрібно лише обережно перекласти людину з на бік й покласти що-небудь м’яке під голову, щоб захистити її від травмування.
3. Не варто стримувати людину під час нападу. Це не зупинить судоми.

Джерело: Центр громадського здоров’я МОЗ України