Автор: med1

Донорство рятує життя цивільних і військових. Тому дуже важливо (якщо у вас немає протипоказань) раз на кілька місяців здавати кров. Перед донацією потрібно дотримуватися певного харчового режиму – щоб забезпечити безпеку та якість крові. Адже навіть маленький горішок чи дрібний смаколик, «вхоплений» перед здачею, може вплинути на норми показників крові для донації – і ви не зможете здати кров.

Тож як підготуватися до донації? Що можна їсти, а від чого краще відмовитися? Розповідаємо у нашому партнерському ДонорUA матеріалі.

Що рекомендують їсти перед донацією крові?

У день донації пийте багато води, солодкого чаю або компот із сухофруктів.

За кілька годин до здачі крові з’їжте легкий сніданок: варені крупи на воді чи макарони без додавання вершкового масла. Можна також зʼїсти хліб, сушку, домашні сухарі, вівсяне печиво.

Дозволені нежирні пропарена риба та відварене мʼясо. Проте деякі центри крові просять відмовитися від мʼяса та риби вже напередодні донації – уточніть це, коли плануватимете здавати кров.

Важливо пити достатньо рідини до і після донації. Також корисно збільшити споживання продуктів з високим вмістом заліза і вітаміном С.

Що не варто їсти перед донацією?

Те, що ви їсте, алкоголь чи ліки можуть уплинути на певні показники крові, тому радимо відмовитися від певних продуктів.

За три доби: 

• чорниця.

За дві доби:

• копченості, гостра, пряна та смажена їжа;
• буряк;
• чипси, сухарики, халва, насіння, снеки, солодкі магазинні напої, кетчуп, майонез, інші магазинні соуси та маринади;
• алкоголь, енергетичні напої.

За півтори доби:

• ковбасні вироби.

За добу до донації:

• молочні продукти та яйця;
• горіхи, фініки та банани;
• соління.

Важливі поради 

Якщо ви приймаєте ліки, може знадобитися припинити прийом деяких із них за 24-72 години до донації, але перш ніж робити це – обов’язково порадьтеся з лікарем. Прийом вітамінів також слід поставити на паузу за дві доби перед донацією.

З курінням варто розпрощатися взагалі, але якщо ви курите, утримайтеся від цього щонайменше за дві години до донації та через дві години після.

Небажано також перед здачею крові пити каву – принаймні протягом 4-5 годин, а також протягом 12 годин після донації.

Джерело: МОЗ України

Щоб якомога довше зберегти активне життя з діагнозом «цукровий діабет 2 типу» потрібно харчуватися здорово і контролювати свій рівень цукру в крові.

ЯКИМИ Є ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ ЗДОРОВОГО ХАРЧУВАННЯ?

• Їсти регулярно в достатній кількості, щоб рівень цукру у крові був у межах норми і протягом доби
• Вживати багаті на поживні речовини продукти харчування але за зниженим вмістом насичених жирів, вуглеводів, солі та цукру.
• Основою раціону мають бути овочі, білки та цільнозернові продукти (крупи, вироби з цільнозернового борошна тощо).

ЯК ЧАСТО ХАРЧУВАТИСЯ?

При цукровому діабеті 2 типу найкраще харчуватися тричі на день приблизно в один і той самий час. Це допомагає організму оптимально використовувати гормон інсулін, який він виробляє сам або отримує у вигляді ін’єкцій лікарської форми та використовує для доставки глюкози у клітини. 

ЯК САМЕ ХАРЧУВАТИСЯ?

Ваше рішення має враховувати ваші індивідуальні особливості, вподобання, звички та стан здоров’я. Поговоріть зі своїм сімейним лікарем чи дієтологом про те, як вам сформувати власний план здорового харчування, з огляду на  ваше самопочуття. 

Людям з цукровим діабетом 2 типу не рекомендується їсти ввечері продукти, що містять вуглеводи, такі як крупи, картоплю, макаронні вироби, хліб і фрукти, а також молочні продукти.

Найголовніше  — щоб здорове харчування стало вашою щоденною звичкою, а не тимчасовою дієтою.

Центр громадського здоров’я МОЗ України

Щороку з 1 до 7 серпня у понад 170 країнах світу відзначається Всесвітній тиждень грудного вигодовування (World Breastfeeding Week, #WBW2025). Цей тиждень ініційований ВООЗ та ЮНІСЕФ з метою нагадати про важливість грудного вигодовування для здоров’я дітей, матерів і всього суспільства.

Переваги грудного вигодовування для дитини

Захист від хвороб

Грудне молоко містить пробіотики та інші корисні речовини, які сприяють росту здорових бактерій у кишківнику дитини. Здорова кишкова мікрофлора допомагає зміцнити імунну систему та знизити ризик розвитку алергії. Це значно знижує ризик респіраторних захворювань та діарей в малюка, особливо в перші місяці життя.

Сприяння фізичному і когнітивному розвитку

Грудне вигодовування продумане природою до дрібниць: молоко має ідеальну температуру, воно стерильне, легко засвоюється та містить усі необхідні речовини для розвитку мозку, імунітету та травної системи. Дослідження показують, що діти на грудному вигодовуванні мають вищі когнітивні показники, зокрема кращу пам’ять, мовлення та здатність до навчання.

Зміцнення зв’язку з матір’ю

Крім фізіологічної користі, цінними є емоційна безпека і зв’язок з мамою. Немовля, притискаючись до грудей, відчуває тепло, знайомий запах і серцебиття матері, що заспокоює, знижує стрес і формує довіру до світу.

У чому полягає користь для матері

Для жінки грудне вигодовування — це не лише турбота про дитину, а й підтримка власного здоров’я. У перші години після пологів годування грудьми допомагає матці скорочуватись, зменшуючи крововтрату і сприяючи швидшому відновленню. У довгостроковій перспективі регулярне годування пов’язане зі зниженим ризиком розвитку раку грудей та яєчників, а також цукрового діабету II типу.

Ще одна перевага — це простота. Молоко завжди доступне, у потрібній кількості, без пляшечок, мірних ложок і стерилізаторів, що заощаджує родині час і кошти. Це також особливий час повного єднання, тепла та любові між мамою та малюком.

Що може стати мамі у пригоді під час грудного вигодовування

• Зручне місце для годування, де можна розслабитись.
• Достатня кількість рідини, особливо у спекотну пору.
• Підтримка родини — моральна, емоційна, побутова.
• Доступ до правдивої інформації — через лікарів, консультантів, перевірені джерела.
• Спілкування з іншими мамами — спільний досвід дає силу.

Грудне вигодовування — це процес, що вимагає витримки і часу; він не завжди легкий, але завжди надзвичайно цінний.

Якщо виникають труднощі з грудним вигодовуванням

Тріщини, біль, невпевненість, страх мати «недостатньо молока» — ці поширені труднощі майже завжди можна вирішити. 

Мами, звертайтеся по консультацію до фахівця з грудного вигодовування, попросіть поради в досвідченої подруги чи підтримки в медичного персоналу — не залишайтеся наодинці зі своїми сумнівами.

Центр громадського здоров’я МОЗ України

Вірусні гепатити B, С і D — небезпечні захворювання, які передаються переважно через кров. Розповідаємо, за яких ситуацій можливе інфікування та як уберегтися від вірусних гепатитів B, С і D. 

Гепатит B передається:

• від матері до дитини під час народження;
• через медичні та інші маніпуляції, пов’язані з контактом з кров’ю (переливання крові, татуювання, пірсинг, використання нестерильного ін’єкційного інструментарію при вживанні наркотиків ін’єкційно);
• через травми, пов’язані з виконанням службових обов’язків, до прикладу через уколи голками у медичних працівників, які доглядають за інфікованими пацієнтами;
• через незахищені статеві контакти.

Гепатит D передається аналогічно гепатиту B, але інфікування можливе лише за наявності вірусу гепатиту B або одночасно з ним.

Гепатит C передається також переважно через контакт з інфікованою кров’ю чи біологічними рідинами, значно рідше — від матері до дитини та статевим шляхом.

Профілактика вірусних гепатитів B, C та D

Запобігти інфікуванню вірусами гепатиту B та D допоможуть:

• вакцинація проти гепатиту B, яка попереджає інфікування. Оскільки гепатит D не може існувати без гепатиту В, щеплення захищає від обох вірусів. Вакцинація дітей до 18 років за Національним календарем профілактичних щеплень безкоштовна;
• уникнення контакту з кров’ю та біологічними рідинами інших людей;
• використання презервативів при статевих контактах;
• використання індивідуальних засобів гігієни та стерилізованих інструментів для манікюру, педикюру, пірсингу і татуювання.

Вагітні жінки з діагностованим гепатитом B повинні порадитися з лікарем щодо запобігання передачі вірусу дитині.

Профілактика гепатиту C

Наразі вакцини проти гепатиту C не існує. Тому профілактика зосереджена на запобіганні контакту з інфікованою кров’ю. Проте запобігати інфікуванню — можливо:

• використовуючи тільки стерильні інструменти для медичних, косметичних та інших процедур;
• практикуючи захищений секс — користуйтеся презервативами.

Гепатити В та С є найнебезпечнішими серед п’яти типів вірусних гепатитів: 96% смертей, спричинених ВГ, зумовлені саме цими типами ВГ. Якщо ви відвідуєте стоматологічні, косметологічні кабінети або робите татуювання чи пірсинг — тобто отримуєте послуги, пов’язані з ризиком пошкодження шкіри і слизової та контакту з кров’ю, — проходьте щорічне тестування на гепатити B і C. У разі позитивного результату негайно звертайтеся до лікаря. Тестування на вірусні гепатити B і C та лікування в Україні безкоштовне.

Джерело: Центр громадського здоров’я МОЗ України

Цукровий діабет — одне з найпоширеніших хронічних захворювань, кількість нових випадків постійно зростає. Щоб вчасно розпізнати проблему та не діяти з острахом, важливо бути поінформованими.

Центр громадського здоров’я відповідає на найпоширеніші питання про діабет.

1. ЩО ТАКЕ ЦУКРОВИЙ ДІАБЕТ?

Цукровий діабет – це хронічне захворювання, за якого підшлункова залоза не виробляє достатньої кількості інсуліну (гормону, який регулює рівень цукру (глюкози) у крові) або ж організм не може ефективно використовувати вироблений інсулін. Воно характеризується підвищеним рівнем цукру в крові та може призвести до серйозних ускладнень з боку серцево-судинної системи, очей, нирок, нервових закінчень та ін.

2. ЯКІ ТИПИ ДІАБЕТУ ІСНУЮТЬ І ЧИМ ВОНИ ВІДРІЗНЯЮТЬСЯ?

Є три основні типи цукрового діабету:

• цукровий діабет І типу (ЦД 1 типу) (інсулінозалежний) виникає, коли підшлункова залоза виробляє мало або зовсім не виробляє інсуліну;
• цукровий діабет II типу (ЦД 2 типу) є найпоширенішим, переважно серед дорослих, хоча сьогодні його дедалі частіше виявляють у дітей. Він розвивається, коли клітини організму втрачають чутливість до інсуліну (з’являється інсулінорезистентність);
• гестаційний діабет діагностують у жінок під час вагітності, хоча він може спостерігатися і протягом певного часу після народження дитини.

3. ЧОМУ ВИНИКАЄ ЦУКРОВИЙ ДІАБЕТ?

Причини ЦД 1 типу ще недостатньо вивчені, тому йому майже неможливо запобігти. Вважається, що ЦД 1 типу є результатом аутоімунної реакції (організм атакує сам себе помилково), яка руйнує клітини підшлункової залози, що виробляють інсулін. Цей процес може тривати місяцями або роками, перш ніж з’являться будь-які симптоми.

Більшість випадків ЦД 2 типу пов’язані з надмірною масою тіла та нестачею рухової активності, проте хвороба може вразити й людей з нормальною або недостатньою масою — впливають генетика, нездоровий спосіб життя та інші чинники. У 80% випадків ЦД 2 типу можна запобігти, якщо змінити спосіб життя.

4. ЯК ЗНИЗИТИ РИЗИК РОЗВИТКУ ЦУКРОВОГО ДІАБЕТУ?

Профілактика цукрового діабету, особливо ЦД 2 типу, можлива через здоровий спосіб життя:

• правильного харчуйтесь;
• будьте фізично активними;
• підтримуйте здорову масу тіла і стежте за індексом маси тіла (ІМТ) — розрахувати його можна за допомогою онлайн-калькулятора на сайті ЗНАЇМО;
• зверніться до практик, які знижують рівень стресу: дихальна і м’язова релаксація, медитація тощо. При цьому обов’язково консультуйтеся зі своїм лікарем;
• відмовтеся від вживання тютюну та алкоголю.

5. ХТО ПОВИНЕН ПРОХОДИТИ СКРИНІНГ НА ЦУКРОВИЙ ДІАБЕТ?

Скринінг на цукровий діабет є ефективним інструментом раннього виявлення. Він рекомендований:

• людям з факторами ризику (ЦД у сімейному анамнезі, надмірна маса тіла, малорухливий спосіб життя, вік 45+, артеріальна гіпертензія, предіабет, жінки із синдромом полікістозних яєчників, гестаційний діабет в анамнезі) — принаймні раз на рік;
• жінкам під час вагітності;
• людям з надмірною масою тіла/ожирінням.

6. ЯКІ СИМПТОМИ ЦУКРОВОГО ДІАБЕТУ?

• сухість у роті та відчуття спраги;
• часте сечовипускання;
• порушення зору;
• відчуття втоми, надмірна слабкість;
• свербіння шкіри;
• оніміння пальців рук і ніг;
• втрата маси тіла (при ЦД 1 типу);
• надмірна маса тіла (при ЦД 2 типу).

7. ЧИ МОЖНА ЖИТИ З ЦУКРОВИМ ДІАБЕТОМ?

Сучасне лікування та активний самоконтроль дозволяють людям з цукровим діабетом вести комфортне життя за умови, якщо вони дослухаються до порад свого лікаря.

Джерело: Центр громадського здоров’я МОЗ України

Алгоритм перших дій у надзвичайних ситуаціях

• Огляньте місце події та переконайтеся, що немає безпосередньої загрози вашому життю і здоров’ю, а потім можете допомагати постраждалим.
• Огляньте постраждалих та зрозумійте, чи є потреба у наданні екстреної медичної допомоги, чи є загроза їх життю.
• Викличте медиків і рятувальників.
• Залишайтеся з постраждалим до приїзду екстрених служб, намагаючись зберегти або поліпшити його стан доступними методами.

Не приступайте до дій відразу. Визначте, яка допомога (крім психологічної) потрібна, хто з усіх найбільшою мірою потребує допомоги.  Дізнайтеся імена людей, які потребують допомоги. Представтеся, хто ви, які функції виконуєте («Я – соціальний працівник», «Я – волонтер», «Я – лікар», «Я допомагаю постраждалим»). Людині може дати надію вже тільки ваша присутність. Скажіть, чим ви можете допомогти, поясніть, що допомога скоро прибуде, що ви про це подбали.

Важливо відновити життєзабезпечуючі процеси людини: попросіть подихати в певному ритмі (наприклад: «Вдихніть, трохи затримайте дихання, видихніть». «Дихайте! – Вдих… видих… вдих… видих». «Дихайте разом зі мною»). Встановіть контакт очима, словами (наприклад: “Ви мене чуєте?”). Заспокойте простими словами (наприклад: “Я разом з вами”. “Спробуємо разом”, “Тут вже спокійно”). Важливо відновити орієнтацію в поточній дійсності. Запитайте про те, що людина чує, бачить, де знаходиться. Якщо людина не зовсім орієнтується, поінформуйте (коротко, точно) про місце, час, ситуацію (наприклад: “Тут багато народу – це площа. Був вибух. Ви злякалися” – ваша мова проста, однозначна, спокійна). Потім відновіть ланцюжок пам’яті: запитайте, що пам’ятає до, що – після події: “Як все почалося? Що ви робили?”

Обережно встановіть тілесний контакт з постраждалим: візьміть за руку або поплескайте по плечу. Торкатися до голови або інших частин тіла не рекомендується. Займіть положення на тому ж рівні, що й постраждалий. Не повертайтеся до постраждалого спиною. Дитину можна трохи обійняти. Ніколи не звинувачуйте людей. Уникайте будь-яких слів, що можуть викликати почуття провини. Не давайте хибних надій і неправдивих обіцянок. Розкажіть, які заходи потрібно вжити для отримання допомоги в цьому випадку.

Дайте людині повірити в її власну компетентність. Дайте їй доручення, з яким вона впорається (наприклад, вдягнути куртку, скласти речі в сумку). Використовуйте це, щоб вона переконалася у власних можливостях, щоб у неї виникло почуття самоконтролю: “Вам вже доводилося долати труднощі, правда? Ось і зараз подолаєте”. Дайте людині виговоритися. Слухайте її активно, будьте уважні до її почуттів і думок. Ведіть мову про позитивне. Скажіть людині, що ви залишитеся з нею. У разі необхідності її покинути, знайдіть того, хто може опікуватися нею, і проінструктуйте щодо подальших дій.

Залучайте інших людей для надання допомоги. Інструктуйте їх і давайте їм прості доручення. Намагайтеся захистити людину від зайвої уваги і розпитувань. Можна відгородити її від зайвої цікавості інших, наприклад, давши їм доручення: “Пройдіть, будь ласка, і подивіться, чи немає тих, кому потрібна допомога, підтримка. Якщо так, допоможіть їм”. У кризовій ситуації людина завжди знаходиться в стані психічного збудження. Поведінка такої людини не повинна вас лякати, дратувати або дивувати. Її стан, вчинки, емоції – реакція на ненормальні обставини.

Не надавайте психологічну допомогу в тому випадку, якщо ви до цього не готові, не хочете (неприємно або інші причини). Знайдіть того, хто може це зробити. Дотримуйтеся принципу: «Не зашкодь!» Обмежтеся лише співчуттям і якнайшвидше зверніться за допомогою до фахівця (психотерапевта, психіатра, психолога).

Люди, що пережили кризову подію, можуть перебувати в пригніченому стані, відчувати тривогу або сум’яття. Деякі звинувачують себе у тому, що сталося. Зберігаючи спокій і проявляючи розуміння, треба допомагати людині пережити стреси, відчути себе в безпеці, відчути, що її захищають, розуміють, поважають і піклуються про неї належним чином. Люди, що пережили стресову ситуацію, можливо, захочуть розповісти, що з ними сталося. Вислухати чиюсь розповідь – це вже велика підтримка. Однак важливо не примушувати людей розповідати про пережите. Деякі люди не хочуть говорити про те, що сталося, або про свої особисті обставини. При цьому для них може бути важливо, щоб хтось просто був поруч, нехай і мовчки. Треба сказати їм, що підтримка буде поблизу, на випадок, якщо вони захочуть поговорити, або треба запропонувати їм практичну допомогу, наприклад, їжу або склянку води. Не можна казати занадто багато, треба дати змогу людині побути в тиші. Можливість трохи помовчати дасть людині перепочинок і може підштовхнути її поділитися з кимось своїми переживаннями, якщо вона того забажає.

Важливо вміти слухати людей, щоб зрозуміти становище, в яке вони потрапили, їх потреби, аби допомогти їм заспокоїтися і надати необхідну допомогу.

Заходи підтримки постраждалого

Коли розмовляєте з людиною, важливо слухати: очима, демонструючи пильну увагу; вухами, щоб дійсно почути, що саме турбує людину; серцем, із співчуттям і повагою. Звертайтеся до людей з повагою і відповідно до їхньої культури. Назвіться: скажіть своє ім’я та організацію. Запитайте, чим їм допомогти, якої допомоги вони потребують. За можливістю, знайдіть безпечне і тихе місце для розмови. Створіть елементарні комфортні умови (приміром, дайте води).

Намагайтеся убезпечити постраждалого: виведіть людину з місця, де йому загрожує безпосередня небезпека, якщо це можна зробити без ризику; намагайтеся захистити людину від зайвої уваги, захищаючи її право на приватне життя і гідність; якщо людина пригнічена, намагайтеся не залишати її наодинці.

Вислуховуйте людей і намагайтеся їх заспокоїти. Будьте поруч. Не змушуйте людей розповідати про пережите. Уважно вислухайте, якщо люди все ж побажають поговорити про те, що сталося. Якщо людина пережила сильний стрес, спробуйте її заспокоїти і переконайтесь, що вона не буде перебувати на самоті. Підтримуйте зоровий контакт з людиною під час розмови.

Якщо у людини виникає відчуття нереальності того, що відбувається, відірваності від оточення, тоді для відновлення контакту з навколишнім середовищем і самовладання, попросіть її: впертися ногами в підлогу; допоможіть її поплескати пальцями або кистями рук по своїх колінах; зверніть її увагу на будь-які нейтральні предмети оточення, які вона може побачити, почути чи помацати; попросіть розповісти, що вона бачить і чує; попросіть її зосередитися на своєму диханні й дихати повільно.

Джерело: ДСНС України