Skip to main content

Автор: med1

Правда про рак шийки матки: викорінюємо міфи про хворобу

Це правда, що рак шийки матки (РШМ) — один із чотирьох найпоширеніших видів раку серед жінок в Україні й один із найагресивніших. Правда також те, що понад 95% випадків раку шийки матки можна запобігти. Та водночас є багато хибних думок про цю хворобу, її діагностику, профілактику та лікування. У межах місяця обізнаності про рак шийки матки, яким традиційно є січень, Центр громадського здоров’я розповідає інші правдиві факти про цю хворобу, які треба знати кожному.  

Діагноз рак шийки матки — це не вирок! 

Рак шийки матки успішно піддається лікуванню, якщо він виявлений на ранній стадії. Онкохворобу, яку діагностували на пізніх стадіях, також можна контролювати за допомогою лікування та паліативної допомоги для полегшення стану пацієнтки.

Не завжди інфікування вірусом папіломи людини викликає рак 

Жінки можуть бути інфіковані онкогенними штамами вірусу папіломи людини й не знати про це. Лише за певних факторів, як-от зниження імунітету, ВПЛ може спричинити зміни в клітинах шийки матки, наслідком яких може стати розвиток раку.

У дорослому віці теж можна вакцинуватися від ВПЛ

Всесвітня організація охорони здоровʼя рекомендує щеплюватися від вірусу папіломи людини, який спричиняє понад 95% випадків РШМ, дівчаткам віком 9–14 років, до початку статевого життя і можливого контакту з ВПЛ (хлопчикам цього ж віку також варто вакцинуватися, адже вони можуть бути носіями вірусу). Водночас щеплення від ВПЛ можна зробити людям віком від 15 років після консультації з лікарем. 

Навіть без симптомів треба проходити скринінг РШМ

На ранніх стадіях рак шийки матки не має симптомів, і тоді єдиний спосіб його виявити — обстеження у лікаря. Регулярні скринінги (ПАП-тест або тест на ВПЛ) дозволяють діагностувати передракові стани, а також РШМ на ранніх стадіях. Кому та як часто потрібно проходити обстеження — читайте тут

Навіть за використання презервативів потрібно проходити плановий скринінг РШМ

Бар’єрні контрацептиви значно знижують ризик зараження ВПЛ, але не дають повного захисту, оскільки частина шкіри статевих органів залишається відкритою і зберігається ризик контакту з інфекцією. Тому навіть якщо ви користуєтеся презервативами під час кожного статевого контакту, все одно потрібно проходити плановий скринінг на рак шийки матки.

Вакциновані від ВПЛ жінки теж мають проходити скринінг РШМ

Жінки, які вакцинувалися від вірусу папіломи людини, мають також проходити скринінг, оскільки РШМ може бути зумовлений факторами, які не повʼязані з інфікуванням ВПЛ, як-от куріння чи особливі умови праці, де є вплив канцерогенів. Своєчасне обстеження допоможе виявити можливі патологічні зміни в клітинах шийки матки. 

Скринінг РШМ — це безболісно

Процес скринінгу — швидкий і безболісний. Якщо ж під час обстеження ви відчуваєте біль або дискомфорт, обовʼязково скажіть про це лікарю.

 

Джерело: Центр громадського здоров’я МОЗ України

Критерії життєдіяльності та МКФ: підхід до оцінювання повсякденного функціонування людини

В Україні впроваджується нова система оцінювання повсякденного функціонування особи для забезпечення прозорості та орієнтації на  потреби людини.

Нова система враховуватиме принципи Міжнародної класифікації функціонування, обмежень життєдіяльності та здоров’я (МКФ), тобто не лише медичні аспекти, але й соціальні фактори, вплив середовища та бар’єрів. Такий підхід сприяє індивідуалізації підтримки, підвищує її ефективність та допомагає створювати умови для максимально можливої незалежності та активності людини.

Ключові поняття

Життєдіяльність — це діяльність людини, яка включає самообслуговування, пересування, орієнтацію, спілкування, контроль поведінки, здобуття освіти та трудову діяльність. Вона відображає здатність людини жити повноцінним життям і взаємодіяти із суспільством.

Обмеження життєдіяльності — це порушення функцій організму або вплив зовнішніх факторів, які ускладнюють виконання повсякденних завдань або обмежують участь у житті суспільства на рівні з іншими людьми.

Повсякденне функціонування — здатність людини виконувати звичні завдання у своєму повсякденному житті, такі як особиста гігієна, пересування, робота, навчання чи взаємодія з іншими, відповідно до її стану здоров’я.

Компенсатори обмежень життєдіяльності — це засоби, вироби, послуги чи пільги, які допомагають людині адаптуватися до обмежень. У медичній сфері до них належать лікарські засоби, медичні вироби тощо.

Зв’язок із МКФ

Міжнародна класифікація функціонування, обмежень життєдіяльності та здоров’я (МКФ) — це універсальний інструмент, розроблений Всесвітньою організацією охорони здоров’я (ВООЗ) для оцінки функціонування людини у взаємодії із середовищем. Вона дозволяє враховувати як медичні, так і соціальні аспекти впливу стану здоров’я на життєдіяльність.

 Основні принципи МКФ:

  • Фокус на активності та участі. Замість акценту на медичних порушеннях МКФ розглядає здатність людини виконувати повсякденні дії та брати участь у суспільному житті.
  • Контекстуальні фактори. Включають вплив персональних і обставин середовища, що можуть сприяти або перешкоджати функціонуванню людини.
  • Універсальність і нейтральність. МКФ застосовується незалежно від діагнозу, віку чи культурного середовища, що забезпечує глобальний і рівноправний підхід до оцінювання.

Вплив МКФ на нову систему оцінювання:

  • Індивідуалізований підхід. Оцінювання базується на реальних функціональних можливостях кожної людини, а не лише на діагнозі.
  • Аналіз бар’єрів і підтримки. Нова система враховуватиме те як середовище впливає на функціонування людини, включаючи інформаційні чи соціальні бар’єри.
  • Комплексне оцінювання активності та участі. Розглядаються не лише медичні обмеження, а й можливості людини бути залученою до суспільного життя, працювати, навчатися та адаптуватися.

Цей підхід дає змогу побудувати систему підтримки, яка відповідає реальним потребам людей, підвищуючи їхню якість життя.

Категорії життєдіяльності

Оцінювання життєдіяльності проводиться на основі ключових категорій, визначених у постанові Кабінету Міністрів України № 1338, що охоплюють усі аспекти повсякденного функціонування людини. Ці категорії спрямовані на те, аби оцінити як стан здоров’я впливає на здатність виконувати базові життєві завдання, брати участь у суспільному житті, навчатися чи працювати.

Самообслуговування. Оцінюється здатність людини до виконання базових завдань повсякденного життя, таких як особиста гігієна, приготування їжі, одягання та інші дії, необхідні для підтримки власного добробуту.

  • Легкий ступінь обмеження: людина може виконувати більшість завдань самостійно, але іноді потребує нагадувань або мінімальної допомоги (наприклад, нагадати про прийом ліків).
  • Помірний ступінь: необхідна регулярна допомога для виконання окремих завдань, таких як приготування їжі чи догляд за гігієною.
  • Виражений ступінь: людина потребує сторонньої допомоги кілька разів на день.
  • Серйозний ступінь: повна залежність від сторонньої допомоги.

Пересування. Охоплює здатність людини ходити, долати відстані, користуватися транспортом або допоміжними засобами для мобільності, залежно від її стану здоров’я.

  • Легкий ступінь: здатність долати 200–500 метрів із короткими перервами або використовувати особистий транспорт.
  • Помірний ступінь: можливість пересуватися лише з допомогою палиці чи ходунків на відстань до 200 метрів.
  • Виражений ступінь: пересування можливе тільки на короткі відстані або за допомогою інвалідного візка.
  • Серйозний ступінь: повна залежність від сторонньої допомоги при пересуванні.

Орієнтація. Визначається здатність орієнтуватися у просторі, сприймати оточення за допомогою зору, слуху та інших органів чуття, а також пристосовуватися до нових умов.

  • Легкий ступінь: людина може самостійно орієнтуватися за допомогою окулярів чи слухових апаратів.
  • Помірний ступінь: потрібна стороння допомога в нових умовах або використання додаткових засобів (наприклад, тростини для сліпих).
  • Виражений ступінь: людина суттєво обмежена у здатності орієнтуватися без сторонньої допомоги.
  • Серйозний ступінь: повна неможливість самостійно орієнтуватися.

Спілкування. Оцінюється здатність людини встановлювати та підтримувати контакти з іншими людьми, ефективно взаємодіяти у різних життєвих ситуаціях, використовуючи усні, письмові чи невербальні способи комунікації.

  • Легкий ступінь: людина може спілкуватися самостійно, але може потребувати допоміжних засобів у нових чи стресових умовах.
  • Помірний ступінь: складнощі у спілкуванні з новими людьми, потреба у письмових інструкціях чи інших засобах.
  • Виражений ступінь: здатність підтримувати контакт лише з близькими людьми або через спеціальні пристрої.
  • Серйозний ступінь: відсутність можливості спілкування без сторонньої допомоги чи пристроїв.

Контроль за поведінкою. Визначається здатність до самоконтролю, дотримання суспільних норм і адекватної поведінки у різних ситуаціях, а також забезпечення особистої безпеки.

  • Легкий ступінь: іноді потрібні підказки в незвичних ситуаціях.
  • Помірний ступінь: людина може контролювати поведінку у звичних умовах, але потребує допомоги у складних ситуаціях.
  • Виражений ступінь: потрібен постійний контроль і допомога навіть у знайомих обставинах.
  • Серйозний ступінь: людина не здатна самостійно контролювати свою поведінку.

Здобуття освіти. Охоплює можливості людини навчатися, опановувати нові знання та навички, пристосовуватися до освітніх умов і досягати поставлених навчальних цілей.

  • Легкий ступінь: можливість навчатися з мінімальними адаптаціями, наприклад, подовження термінів засвоєння матеріалу.
  • Помірний ступінь: необхідність спеціального режиму навчання або допоміжних засобів.
  • Виражений ступінь: можливість опановувати лише обмежену кількість знань із постійною допомогою.
  • Серйозний ступінь: навчання можливе лише на базовому рівні, під індивідуальним наглядом.

Трудова діяльність. Оцінюється здатність людини до виконання професійних обов’язків, адаптації до умов праці, включно із можливістю використання допоміжних засобів чи технологій.

  • Легкий ступінь: людина може виконувати більшість завдань, але потребує певних адаптацій (спеціального робочого місця).
  • Помірний ступінь: здатність виконувати лише обмежений обсяг завдань із суттєвою підтримкою.
  • Виражений ступінь: людина може працювати лише за умов постійного супроводу чи додаткових заходів реабілітації.
  • Серйозний ступінь: відсутність можливості займатися трудовою діяльністю.

Кожна з цих категорій є важливим компонентом комплексного оцінювання життєдіяльності та допомагає визначити реальні потреби людини для розробки ефективних заходів підтримки.

Роль реабілітаційного потенціалу

Реабілітаційний потенціал визначає можливості людини відновлювати функціональні здатності, адаптуватися до обмежень та інтегруватися у соціальне життя. Оцінка цього потенціалу є важливим кроком у розробці індивідуальних програм реабілітації.

  1. Біологічний рівень.
    Охоплює фізичні можливості організму, стан здоров’я, функції органів і систем, а також ступінь їхніх порушень. Аналізуються можливості організму реагувати на реабілітаційні заходи, включаючи оперативні втручання, використання медичних чи допоміжних засобів.
  2. Соціальний рівень.
    Враховується здатність людини повернутися до активного життя у суспільстві, продовжувати професійну діяльність, брати участь у соціальних заходах та отримувати доступ до необхідних ресурсів. Особливу увагу приділяють бар’єрам у середовищі, які можуть обмежувати життєдіяльність, та шляхам їх усунення.
  3. Психологічний рівень.
    Аналізується мотивація людини, її здатність адаптуватися до змін у житті, емоційна стійкість та рівень підтримки з боку сім’ї чи громади. Психологічна готовність до реабілітації та прагнення досягти максимальної незалежності є важливими складовими успішного відновлення.

Оцінка реабілітаційного потенціалу дозволяє адаптувати заходи під конкретні потреби людини, забезпечуючи її максимально можливу незалежність та якість життя.

 Групи інвалідності та строки їх встановлення: які результати можливі та як вони визначаються.

Встановлення груп інвалідності та визначення строків їх дії здійснюється відповідно до законів України, постанов Уряду та наказів МОЗ.

 Групи інвалідності

Пацієнти, яким встановлюється статус інвалідності, залежно від ступеня розладу функцій організму і систем організму та обмеження життєдіяльності, можуть отримати одну з трьох груп інвалідності:

  • III група.
    Встановлюється у випадках помірного ступеня (1 ступінь) обмеження одного або кількох критеріїв життєдіяльності, зумовленого захворюванням, травмами або вродженими вадами.
  • II група.
    Встановлюється за наявності вираженого ступеня (2 ступінь) обмеження одного або кількох критеріїв життєдіяльності. Сюди належать особи, які мають одне або кілька захворювань, наслідки травм або вроджених вад, що спричиняють комбіновані порушення.
  • I група.
    Встановлюється у разі значного ступеня (3 ступінь) обмеження одного або кількох критеріїв життєдіяльності. До цієї групи належать особи з найважчим станом здоров’я, які повністю залежать від сторонньої допомоги у самообслуговуванні, пересуванні або виконанні інших життєвих функцій.

 Строки встановлення інвалідності

Залежно від характеру порушень і прогнозів, строки встановлення інвалідності визначаються таким чином:

  • Безстроково:
  • Для осіб з анатомічними дефектами або іншими незворотними порушеннями функцій організму.
  • Для осіб з інвалідністю I групи, якщо вони проходять повторне оцінювання протягом 5 років.
  • На 5 років:
  • Для осіб з онкологічними або гематологічними захворюваннями із несприятливим прогнозом.
  • Для осіб із хронічними захворюваннями з важким перебігом.
  • На 1 рік:
  • Для осіб, яким вперше встановлюється III група інвалідності.
  • На 2 роки:
  • Для осіб, яким вперше встановлюється II група інвалідності.
  • На 1–3 роки:
  • Для осіб, які проходять повторне оцінювання.

Висновки

Новий підхід сприяє визначенню необхідних реабілітаційних заходів, соціальної підтримки та адаптації середовища, що підвищує рівень незалежності та активності людини. Водночас він спрямований на те, щоб створювати можливості для інтеграції в суспільство, рівного доступу до освіти, працевлаштування та участі в житті громади.

Успішна реалізація цих змін залежить від співпраці всіх зацікавлених сторін:

  • держави, яка формує нормативну базу, забезпечує ресурси та контроль якості;
  • фахівців медичної сфери, а також інших сфер, які мають впроваджувати такі підходи на практиці;
  • суспільства, яке підтримує рівність і приймає людей з різними потребами.

Зміни відкривають нові перспективи для створення інклюзивного середовища, де кожна людина має мати можливість реалізувати свій потенціал та отримати необхідну підтримку.

 Джерело: МОЗ України

Яким чином документально підтвердити автоматичне продовження строку інвалідності на період до 30 червня 2025 року?

У зв’язку із запровадженням оцінювання повсякденного функціонування особи усім особам з інвалідністю, повторний огляд яких був призначений з 1 січня 2025 року, але які не змогли його своєчасно пройти, строк інвалідності продовжено до дати прийняття рішення за результатами проведення оцінювання, але не довше ніж до 1 липня 2025 року. 

Таким чином, такі особи з інвалідністю отримали можливість пройти оцінювання в період з 1 січня до 30 червня 2025 року включно (за умови, що рішення за результатами оцінювання буде прийнято не пізніше 30 червня 2025 року), а строк, на який їм встановлено інвалідність, буде автоматично продовжено до 30 червня 2025 року.

Однак в осіб з інвалідністю під час взаємодії з державними органами (наприклад, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки) може виникати необхідність надати документальне підтвердження факту автоматичного продовження строку інвалідності на період до 30 червня 2025 року.

Як це можна зробити найпростіше та найшвидше? Звісно, в електронній формі!

 

Чи зазначається в пенсійному посвідченні строк інвалідності?

У пенсійному посвідченні зазначається термін його дії, який фактично є строком, на який  продовжено виплату пенсії по інвалідності.

 

Які форми пенсійних посвідчень існують?

На сьогодні в Україні пенсійні посвідчення існують у таких формах:

1) пенсійне посвідчення в паперовій формі (у вигляді прямокутного аркуша паперу із закругленими кутами), до якого (за бажанням власника) формується електронне відображення пенсійного посвідчення в мобільному додатку Порталу Дія (Дія);

2) пенсійне посвідчення в електронній формі (е-пенсійне посвідчення), яке формується в мобільному додатку Порталу Дія (Дія);

3) електронне пенсійне посвідчення у вигляді платіжної картки, видане раніше АТ «Ощадбанк», що використовується до закінчення його терміну дії або до заміни  в установленому порядку на нове.

Отже, особа з інвалідністю може сформувати в мобільному додатку Порталу Дія (Дія) як е-пенсійне посвідчення, так і електронне відображення паперового пенсійного посвідчення. Основна ж відмінність між ними полягає в тому, що формування е-пенсійного посвідчення є, по суті, отриманням нового пенсійного посвідчення, тоді як електронне відображення пенсійного посвідчення формується за наявності дійсного паперового посвідчення чи посвідчення у вигляді платіжної картки, строк його дії не закінчився.

 

Як сформувати електронне відображення паперового пенсійного посвідчення?

Електронне відображення паперового пенсійного посвідчення в мобільному додатку Порталу Дія (Дія) з’явиться тільки у тих громадян, хто отримував посвідчення після 2014 року.

При цьому автоматично в Дії підтягнеться пенсійне посвідчення одержувача пенсії за віком, а тим, кому видано пенсійне посвідчення за іншими видами пенсій (до них належать й одержувачі пенсії по інвалідності), потрібно додати його до мобільного додатка самостійно. Для цього необхідно в мобільному додатку Порталу Дія (Дія) прогорнути картки документів до останньої, далі натиснути Додати документ – Пенсійне посвідчення – Додати посвідчення. Після цього в Дії буде відображатися пенсійне посвідчення, зокрема, й новий строк, на який продовжено виплату пенсії по інвалідності.

Детальніше про алгоритм формування електронного відображення пенсійного посвідчення:

https://paperless.diia.gov.ua/instruction/yak-dodati-pensiine-posvidcennya-v-zastosunok-diya.

Особи з інвалідністю, які отримували пенсійні посвідчення в паперовій формі, можуть отримати електронне відображення посвідчення в Дії після заміни пенсійного посвідчення. Для цього треба подати заяву на його виготовлення (формування) через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України або звернутися до будь-якого із сервісних центрів Пенсійного фонду України.

Нагадуємо, що електронне відображення пенсійного посвідчення має однакову з пенсійним посвідченням в паперовій формі юридичну силу та строк дії.

 

Що робити тим, кому видано паперове пенсійне посвідчення?

Якщо в особи з інвалідністю є пенсійне посвідчення в паперовій формі та, відповідно, неможливо отримати його відображення в мобільному додатку Порталу Дія (Дія), можна замінити посвідчення в папері на е-пенсійне посвідчення. Процедура заміни пенсійного посвідчення є такою ж, як і процедура його виготовлення (формування). При цьому одержувач пенсії має повернути сервісному центру Пенсійного фонду України попередньо видане паперове пенсійне посвідчення (за наявності).

Сформувати е-пенсійне посвідчення можна подавши заяву на його формування через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України або звернутися до будь-якого із сервісних центрів Пенсійного фонду України.

Про алгоритм формування е-пенсійного посвідчення через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України див.:

https://www.pfu.gov.ua/2169396-yak-sformuvaty-e-pensijne-posvidchennya-cherez-vebportal/.

Після формування е-пенсійного посвідчення в ньому буде зазначено новий строк, на який продовжено виплату пенсії по інвалідності

 

Джерело: МОЗ України

4 лютого 2025 року – Всесвітній день боротьби з раком

Щорічно 4 лютого відзначається Всесвітній день боротьби з раком, що організовується Міжнародним союзом боротьби з раком. Метою проведення цього Дня є нагадування про те, наскільки небезпечні і поширені зараз онкологічні захворювання, привернення уваги до профілактики, раннього виявлення та лікування цього захворювання. 

Новою темою Всесвітнього дня боротьби з раком на 2025–2027 рр. оголошено гасло «Об’єднані унікальними». Кожен досвід раку є унікальним, і нам усім знадобиться об’єднатися, щоб створити світ, у якому ми дивимося за межі хвороби та бачимо людину, а не пацієнта.

Рак – це більше, чим просто медичний діагноз – це глибоко особисте питання. 

За кожним діагнозом стоїть унікальна людська історія – історії горя, болі, ісцелення, стійкості, любові і багато іншого. Ось чому орієнтований на людину підхід до лікування раку, який повністю враховує унікальні потреби кожної людини, виявляє стан і почуття, призводить до кращих результатів для здоров’я.  

За 2024 рік у м. Харкові виявлено 2272 нових випадка (у 2023 році – 2020) онкологічних захворювань (захворюваність  153,1 на 100 тис. населення). Серед провідних локалізацій патології виявилися:

– рак молочної залози – 281 випадок (захворюваність 18,9 на 100 тис.населення);

– рак трахеї, бронхів, легенів – 180 випадків (захворюваність 12,1 на 100 тис.населення);

– рак ободової кишки та шлунку – 151 та 84 випадків відповідно (захворюваність 10,2 та 5,6 на 100 тис. населення);

– рак передміхурової залози – 169 випадків (захворюваність 11,4 на 100 тис.населення);

– рак тіла матки – 132 випадка (захворюваність 8,9 на 100 тис.населення);

– злоякісні новоутворення шкіри – 386 випадків (захворюваність 26,0 на 100 тис.населення); меланома шкіри – 75 випадків (захворюваність 5,0 на 100 тис. населення);

– онкологічні захворювання іншої локалізації – 166 випадків (захворюваність 11,2 на 100 тис.населення).

Рак виникає в результаті трансформації нормальних клітин на пухлинні в результаті багатоетапного процесу, в ході якого передракове ураження переходить у злоякісну пухлину. Ці зміни відбуваються в результаті взаємодії між генетичними факторами (схильністю) та трьома категоріями зовнішніх факторів, до яких відносяться:

  • фізичні канцерогени, такі як ультрафіолетове та іонізуюче випромінювання;
  • хімічні канцерогени, такі як азбест, компоненти тютюнового диму, афлатоксини (у вигляді домішок у складі харчових продуктів), миш’як (домішка у складі питної води) тощо;
  • біологічні канцерогени, такі як герпесоподібний вірус Епштейна-Барра, вірус папіломи людини, віруси гепатитів B і C.

З віком захворюваність на рак різко зростає, що найімовірніше пов’язано з накопиченням факторів ризику розвитку певних форм раку. Загальне накопичення факторів ризику посилюється тенденцією зниження ефективності механізмів клітинної репарації в міру старіння людини.

Найчастіше клінічна картина більшості онкопатологій на початкових етапах є малоінформативною. Ознаки будуть змазаними, неявними, поки пухлина, що розросла, не буде порушувати роботу тих чи інших органів. На жаль, це відбувається на пізніх етапах онкопатології, коли досить проблематично ввести процес у стійку ремісію.

І все ж таки існує ряд симптомів, які не можна ігнорувати:

– кашель, що не проходить протягом місяця, особливо з мокротою з кривавими прожилками;

– зміни з боку молочних залоз, а саме: ущільнення в грудях, зміна форми грудей або соска, його асиметрія. Також насторожити повинні виділення із соска, утворення на шкірі молочних залоз (виразки, лущення);

– збільшення лімфатичних вузлів. На тлі інфекційних процесів спостерігається збільшення та/або ущільнення лімфовузлів. Через місяць структура повертається до початкових розмірів. Якщо ущільнення зберігаються, зверніться до лікаря;

– видозміна родимки, такі як швидке збільшення її розмірів, нечіткість країв, зміна забарвлення, повинні насторожити і є приводом для звернення до дерматолога;

– порушення сечовипускання. У чоловіків скарги на труднощі з вільним відходженням сечі, домішки крові часом викликані онкопатологією передміхурової залози, сечового міхура;

– порушення ковтання є однією з перших ознак раку стравоходу;

– патологічні виділення, домішки крові в калових масах, сечі, кровотечі;

– безпричинна втрата ваги, загальна слабкість, зниження апетиту, зміна уподобань у їжі (відраза до деяких продуктів), озноб, безпричинне підвищення температури тіла.

Досить часто онкопроцес дається взнати лише на термінальних (пізніх) стадіях, коли актуальним буде лише симптоматичне лікування. Медичною спільнотою розроблено спеціальні діагностичні програми – скринінгові дослідження, які дозволяють своєчасно виявити новоутворення. Чим раніше патологія буде виявлена, тим більше шансів на благополучний прогноз хвороби.

Лікарі рекомендують такі скринінгові дослідження:

    – мамографічний скринінг раку молочної залози у жінок;

    – цитологічний скринінг передраку та раку шийки матки;

    – скринінг раку та передраку товстої кишки за допомогою тесту на приховану кров;

    – скринінг раку передміхурової залози: тест на простатичний специфічний антиген.

Первинна профілактика онкологічних захворювань має бути спрямована на виявлення та усунення чи ослаблення впливу несприятливих факторів довкілля. Більше 30% випадків захворюваності на рак можна запобігти шляхом виключення або мінімізації основних факторів ризику:

  • вживання тютюну та алкоголю;
  • зайва вага чи ожиріння;
  • нераціональне харчування із вживанням в їжу недостатньої кількості фруктів та овочів;
  • відсутність фізичної активності;
  • хронічні інфекції, що викликаються, зокрема, вірусами гепатиту B і C, деякими типами вірусу папіломи людини;
  • утримання від тривалого перебування на сонці та в соляріях.

У м. Харкові спеціалізована медична допомога при онкозахворюваннях надається у КНП «Обласний центр онкології», розташованому за адресом: м. Харків, вул. Лісопаркова, 4, та ДУ «Інститут медичної радіології та онкології НАМН України ім. С.П. Григор’єва», розташованому за адресом: м. Харків, вул. Гр. Сковороди, 82.

Кориця як засіб для схуднення: міф чи реальність

Кориця — пряність, яку використовують у різних кухнях як ароматизатор.

Кориця — це ароматна пряність, яка може надавати особливого смаку стравам та напоям, а також має широкий спектр корисних властивостей, якщо споживати її у невеликих кількостях в межах збалансованого раціону.

Згідно з нещодавніми дослідженнями, кориця також допомагає в зниженні ваги та лікуванні інших ускладнень метаболічного синдрому.

Кориця викликає потемніння жиру

Екстракт кориці допомагає збільшити кількість бурого жиру в підшкірних (жировий шар під шкірою) жирових клітинах. Це особливо добре для людей із жиром у ділянці живота, адже жир на животі та в ділянці талії — це білий жир. Вживання кориці допомагає перетворити жир на животі на коричневий. А бурий жир, зі свого боку, може бути використаний тілом для підтримання температури тіла та як енергія.

Підвищує чутливість до інсуліну

Поліфеноли в кориці допомагають поліпшити чутливість до інсуліну. Інсулін регулює рівень глюкози в крові. Коли ваш організм не виробляє достатньої кількості інсуліну або стає резистентним до інсуліну, рівень глюкози в крові може підвищуватися, що призводить до накопичення жиру, ожиріння, діабету та інших захворювань. Дослідження підтвердили, що кориця може сприяти зниженню ваги, зменшуючи резистентність до інсуліну.

Кориця знижує рівень цукру в крові натщесерце

Кориця допомагає знизити рівень глюкози в крові натщесерце. Дослідження, проведене вченими з Каліфорнійського університету в Девісі, засвідчило, що вживання цільної кориці або екстракту кориці може знизити рівень глюкози в крові натщесерце і підвищити чутливість до інсуліну в пацієнтів із діабетом 2 типу. Проте проконсультуйтеся з лікарем про дозування, перш ніж використовувати корицю для лікування діабету.

Вживання кориці зменшує окружність талії

Жир у ділянці живота є серйозною проблемою. Він накопичується через надмірне споживання калорій, малорухливий спосіб життя та надмірний стрес. Вчені виявили, що вживання кориці може допомогти зменшити окружність талії та масу тіла.

 

Джерело: tsn.ua/zdorovya

11 продуктів для покращення пам’яті та роботи мозку: що робити, якщо починаєте все забувати

Якщо починаєте все забувати, вам потрібно їсти ці продукти

Якщо ви почали помічати, що стали багато забувати або не можете згадати елементарні речі, це сигнал мозку, що про нього треба потурбуватися. Його потрібно не лише тренувати за допомогою вправ для пам’яті, але і споживати продукти, які його підтримують.

Експерти стверджують, що вживання певних продуктів може впливати на здоров’я мозку та зменшує ризик ранньої появи деменції.

Хоча вчені досі достеменно не знають, що викликає один із різновидів деменції – хворобу Альцгеймера, але є дослідження, які стверджують, що збільшення споживання продуктів з високим вмістом флавоноїдів знижує ймовірність розвитку деменції.

“Дві основні групи факторів, які сприяють розвитку хвороби Альцгеймера, це зниження енергетики – кровообіг, насичення киснем, функція мітохондрій і кетони – і посилене запалення, спричинене різними патогенами, токсинами та метаболічними захворюваннями… Дієта й чинники навколишнього середовища впливають як на енергетику, так і на запалення, за допомогою багатьох механізмів і тому відіграють ключову роль як у хворобі Альцгеймера, так і в лікуванні зниження когнітивних функцій”, – пояснює доктор Дейл Бредесен, дослідник нейробіології та експерт із нейродегенеративних захворювань.

Тож які продукти найкорисніші для здоров’я мозку?

 

Продукти для покращення пам’яті та здоров’я мозку

Хоча б один із цих продуктів повинен бути у щоденному раціоні, а то й декілька.

  1.  Авокадо. В авокадо містяться корисні мононенасичені жири, які допомагають зменшити судинні захворювання та забезпечують мозок енергією.
  2. Броколі. Цей хрестоцвітий овоч містить такі сполуки, як сульфорафан, що знижує запалення і покращує здоров’я мозку. Дослідження показує, що сульфорафан є важливим антиоксидантом і має протизапальні властивості, він демонструє потенціал захисту нервової системи та зменшення тягаря поширених захворювань на організм.
  3. Чорниця містить флавоноїди, які є нейропротекторами та підвищують нейропластичність і церебральний кровотік. Результати досліджень показали, що люди похилого віку, які споживали дику чорницю, мали більшу швидкість оброблення інформації, що свідчить про те, що чорниця може уповільнити когнітивне зниження.
  4. Жовток яєць містить холін. Він є важливою поживною речовиною, необхідною для виробництва ацетилхоліну, який своєю чергою є нейромедіатором, дуже важливим для парасимпатичної нервової системи й пам’яті. Холін міститься в різних продуктах, але найбільша його концентрація – в яєчних жовтках. За словами експертів, за хвороби Альцгеймера нейротрансмісія ацетилхоліну, що має вирішальне значення для нормального пізнання, помітно знижується.
  5. Жирна риба. Лосось, сардина та скумбрія є прикладами риби, яка містить омега-3 жирні кислоти. Ці незамінні жири мають вирішальне значення для підтримки здоров’я мозку, їх пов’язують із покращенням пам’яті, регуляцією настрою та зниженням ризику зниження когнітивних функцій.
  6. Листова зелень. Овочі, як-от шпинат і капуста, багаті вітамінами, мінералами та антиоксидантами, вони сприяють здоровій роботі мозку, зменшуючи запалення та покращуючи когнітивні функції. Магній є важливим мінералом у листовій зелені, допомагає розслабити тіло, знижуючи кров’яний тиск і наслідки стресу.
  7. Тунець є нежирною рибою, яка містить амінокислоту тирозин, важливий компонент для виробництва нейромедіаторів у мозку. Тирозин використовується для виробництва дофаміну й норадреналіну, двох основних нейромедіаторів у мозку. Тунець також містить високі концентрації креатину, який полегшує надходження води до клітин мозку та м’язів, щоб запобігти їх зневодненню.
  8. Куркума, ​​яка містить куркумін, чудова тим, що має протизапальну дію, а також кілька механізмів для підтримки здоров’я мозку. Дослідження свідчать, що куркумін має антимікробну та нейропротекторну дію за різноманітних нейродегенеративних захворювань, включно із хворобою Альцгеймера.
  9. Імбир є потужним протизапальним засобом, який покращує когнітивні функції. Вважається, що його антиоксидантний ефект також захищає нейрони від окислювального стресу, що лежить в основі таких нейродегенеративних захворювань, як-от хвороби Паркінсона та Альцгеймера.
  10. Відомо, що гінкго білоба покращує пам’ять і когнітивні функції. Вважається, що вона покращує приплив крові до мозку та захищає його клітини від окислювального пошкодження.
  11. Ферментовані продукти, як-от кефір, чайний гриб, квашена капуста, йогурт, також можуть бути корисними для мозку. Дослідження встановили, що мозок і кишківник взаємодіють через нервову систему, а також через імунну. Тому покращення середовища кишківника за допомогою пробіотиків і пребіотиків може відіграти певну роль у покращенні функціонування мозку.

 

Джерело: https://tsn.ua/zdorovya

Перейти до вмісту