Автор: med1

За оцінками Всесвітньої організації охорони здоров’я, близько чверті населення світу мають ТБ-інфекцію (інфіковані мікобактеріями туберкульозу), яка клінічно не проявляється. Водночас за даними Глобального звіту ВООЗ за 2024 рік насправді людей, інфікованих ТБ-інфекцією, ще більше.

Перші два роки після інфікування ризик розвитку активного туберкульозу (ТБ) найвищий і залежить від стану імунної системи людини. 

Єдиним на сьогодні ефективним методом знизити ризик прогресування ТБ-інфекції до активної форми ТБ є профілактичне лікування туберкульозу. 

Детально про профілактичне лікування туберкульозу йдеться у відеоролику Центру громадського здоровʼя за посиланням.

ХТО МАЄ ВИСОКИЙ РИЗИК РОЗВИТКУ АКТИВНОЇ ФОРМИ ТБ

Діагностику ТБ-інфекції проводять за допомогою шкірних тестів або тестів вивільнення гамма-інтерферону на основі імуноферментного аналізу. Її рекомендовано проходити людям з високим ризиком прогресування захворювання. До них належать:

• люди, які мали контакт із людьми, які хворіють на туберкульоз із бактеріовиділенням;
• люди, які живуть із ВІЛ;
• пацієнти з силікозом або антрасилікозом;
• люди, яким планується трансплантація органів чи кісткового мозку;
• пацієнти, які перебувають на гемодіалізі, перитоніальному діалізі або отримують терапію інгібіторами фактору некрозу пухлин альфа.

Перед початком профілактичного лікування важливо підтвердити наявність ТБ-інфекції, а також виключити активну форму захворювання. Проте лікування може бути призначене навіть без тестування, якщо є високий ризик інфікування та ймовірність розвитку активної форми туберкульозу із серйозними наслідками.

У ЧОМУ ВАЖЛИВІСТЬ ПРОФІЛАКТИЧНОГО ЛІКУВАННЯ ТБ

Призначення профілактичного лікування має низку переваг, як-от:

      1.Суттєве зниження ймовірності розвитку активного туберкульозу в людей, які мають тривалий або інтенсивний контакт із людиною, яка хворіє на ТБ з бактеріовиділенням, і тому належать до груп підвищеного ризику інфікування ТБ-інфекцією.

2. Вагомий внесок у подолання туберкульозу. Дослідження ВООЗ підтверджують, що профілактичне лікування значно знижує ризик прогресування інфекції в активну форму захворювання, тому воно є важливим елементом у стратегії до подолання туберкульозу на глобальному рівні.
3. Зменшення ризиків поширення ТБ під впливом війни. Впровадження профілактичного лікування, особливо серед ключових груп і груп підвищеного ризику розвитку ТБ, знижує ризики неконтрольованого розповсюдження туберкульозу через масове переміщення населення всередині країни та за її межі.

ПРОФІЛАКТИЧНЕ ЛІКУВАННЯ ТУБЕРКУЛЬОЗУ В УКРАЇНІ

Попри виклики та загрози воєнного стану, в Україні створено умови для рівного доступу до усіх новітніх послуг з діагностики ТБ-інфекції та профілактичного лікування туберкульозу. Вони абсолютно безоплатні.

Профілактичне лікування туберкульозу здійснюється згідно з рекомендаціями ВООЗ. Воно полягає у щоденному або щотижневому прийомі пігулок за здебільшого короткими інноваційними курсами від 1 до 3 місяців. 

Призначити профілактичне лікування ТБ може не тільки фтизіатр, а й сімейний лікар. Завдяки впровадженню децентралізованої та людино-орієнтованої моделі надання послуг профілактики ТБ людина може продовжувати жити повноцінно — працювати, навчатися, відпочивати — і водночас отримувати профілактичне лікування за місцем проживання.

ПОНАД 80% КОНТАКТНИХ ЛЮДЕЙ ОТРИМУЮТЬ ПРОФІЛАКТИЧНЕ ЛІКУВАННЯ

В Україні профілактичне лікування отримують близько 83% людей, які контактували з людьми, які хворіють на туберкульоз. Такий показник наближає нас до цільового індикатора Політичної декларації Наради високого рівня ООН з питань боротьби з туберкульозом, що має на меті до 2027 року охопити профілактичним лікуванням ТБ 90% людей з ТБ-інфекцією, які мають високий ризик прогресування захворювання.

Джерело: Центр громадського здоров’я МОЗ України

Туберкульоз — інфекційне захворювання, спричинене мікобактеріями туберкульозу (бактеріями комплексу Mycobacterium tuberculosis). 

Основним шляхом його передавання є аерогенний, переважно від людини з бактеріальною формою легеневого ТБ. Як це відбувається? Під час кашлю, чхання, розмови чи співу в повітря потрапляють інфекційні частинки виділень з нижніх дихальних шляхів, у яких зосереджені мікобактерії туберкульозу (МБТ). Ризик проникнення МБТ у легені здорової людини залежить від концентрації інфекційних частинок у повітрі й тривалості вдихання зараженого повітря.

У разі потрапляння мікобактерії в організм людини туберкульоз найчастіше не розвивається через реакцію імунної системи, та коли ця реакція слабка, розвивається активне захворювання.

Симптоми туберкульозу:

• кашель понад 2 тижні;
• підвищена температура тіла понад 7 днів;
• утруднене дихання;
• біль у грудях;
• поганий апетит, безпричинна втрата ваги;
• постійна слабкість;
• підвищена пітливість, особливо вночі;
• кровохаркання.

Хто може захворіти на туберкульоз?

На туберкульоз може захворіти кожен, проте деякі групи людей мають вищий ризик захворювання:

• особи, які перебувають у постійному контакті з людиною, хворою на туберкульоз;
• люди, які живуть з ВІЛ та хворі на СНІД;
• люди, які вживають наркотики, алкоголь та тютюн;
• люди з ослабленим імунітетом внаслідок неправильного харчування, поганих умов життя або хронічних хвороб;
• діти, оскільки їхня імунна система не сформована;
• літні люди через послаблення їхньої імунної системи.

Резистентні форми ТБ частіше бувають у людей, які:

• не приймають протитуберкульозні препарати регулярно;
• не приймають всі препарати, які рекомендував лікар;
• мали контакти з людьми, хворим на резистентні форми туберкульозу.

Діагностика ТБ

Для діагностики ТБ сімейний лікар проводить скринінг та опитування (https://tbtest.phc.org.ua/), оцінює ризик захворювання, за результатами у разі необхідності скеровує на обстеження мокротиння чи іншого біологічного матеріалу на молекулярно-генетичній системі та радіологічне обстеження. За необхідності скеровує на дообстеження до фтизіатра. Діагноз встановлює фтизіатр.

Наголосимо, що необхідність проведення флюорографії визначає сімейний лікар. Пацієнтам, у яких немає підозри на ТБ, які не входять до груп ризику, не потрібно щорічне флюорографічне обстеження!

Необхідність додаткового обстеження — бронхоскопію, комп’ютерну томографію тощо — визначає фтизіатр. 

Звертаємо увагу, що комп’ютерна томографія для діагностики туберкульозу — безоплатна.

Лікування від туберкульозу

Є спеціальні протитуберкульозні препарати, курс лікування якими триває від кількох місяців. 

В Україні лікують за сучасними Стандартами медичної допомоги при туберкульозі, що ґрунтуються на доказах та відповідають рекомендаціям ВООЗ.

Так, в Україні з 2022 року почали застосовувати режим BPaL — новітню схему лікування лікарсько-стійкого туберкульозу. Тривалість лікування у разі застосування такої схеми скорочується майже втричі: 6–9 місяців проти 18–24 місяців. 

Найголовніше під час лікування — суворо дотримуватися усіх призначень та рекомендацій лікаря та в жодному випадку не переривати розпочате лікування.

Крім того, лікування необхідно розпочинати якомога раніше, щоб швидше і легше досягти результату.

Лікування залежно від стану пацієнта може бути амбулаторним або стаціонарним.  За першого варіанту людина, хвора на туберкульоз, отримує препарати за місцем лікування. У такому разі пацієнт може бути поруч із сім’єю, в деяких випадках може продовжувати працювати.

В Україні лікування протитуберкульозними препаратами безоплатне!

Джерело: Центр громадського здоров’я МОЗ України

Ви не можете заразитись туберкульозом, якщо користуватиметесь речами хворого. Це також малоймовірно в громадському транспорті, кафе чи супермаркеті. Експерти громадської організації «Інфекційний контроль в Україні» спростовують найбільш поширені міфи про туберкульоз.

Міф 1. Туберкульозом можна заразитися, якщо користуєшся книгами, предметами побуту, іншими речами хворого, споживаєш їжу, яку приготував або продавав хворий, або через користування спільним посудом.

Насправді: Таки чином заразитися туберкульозом не можна. Туберкульоз передається через повітря під час тривалого перебування в закритому приміщенні разом з людиною, хворою на туберкульоз легень, яка кашляє і не отримує лікування.

Міф 2. Щоб не заразитися туберкульозом, потрібно частіше мити руки і прибирати у місцях перебування великої кількості людей зі застосуванням дезінфікуючих розчинів.

Насправді: Мити руки і прибирати дійсно необхідно, це допомагає запобігти багатьом хворобам. Але це не допоможе захиститись від туберкульоз. Оскільки туберкульоз передається повітрям, єдиний спосіб знизити ризик – це регулярне провітрювання. У лікувальних закладах, де хворі на туберкульоз проходять лікування, ще застосовується постійне ультрафіолетове опромінення повітря. Якщо у Вашому оточенні є людина, яка кашляє понад два тижні – краще делікатно порекомендувати їй звернутися до сімейного лікаря. Ще один момент – у будь-якому випадку спілкуватися з такою людиною краще на відкритому повітрі – там туберкульоз, як і інші інфекції дихальних шляхів, не передається.

Міф 3. На туберкульоз хворіти соромно, адже це хвороба людей з неправильним способом життя.

Насправді: За певних умов ризик захворіти збільшується. На туберкульоз частіше хворіють безробітні, безпритульні, люди, які живуть за межею бідності, ув’язнені, а також мігранти, військовослужбовці, медики, шахтарі і металурги. Ризик приєднання туберкульозу підвищують ВІЛ-інфекція, злоякісні новоутворення, цукровий діабет, автоімунні захворювання. На великий ризик наражаються також люди, які пережили трансплантацію органів або кісткового мозку. Ми вже зазначили, що тривалий близький контакт з хворим, який не отримує лікування, також є небезпечним. Як ми бачимо, від більшості цих обставин ніхто не застрахований.

Міф 4. У Радянському Союзі туберкульоз був під контролем, адже всі люди зобов’язані були проходити флюорографічне обстеження. Проблеми з туберкульозом в Україні – результат руйнування радянської диспансерної системи.

Насправді: Зараз захворюваність на туберкульоз в Україні знаходиться на рівні 80-х років минулого століття і є в 2-3 рази меншою за показники 60-70 років. Інша річ, що завдяки неконтрольованому застосуванню антибіотиків у ті часи, Україна, як і решта пострадянських країн, страждає від поширення стійких до лікування форм хвороби.

Суцільне флюрографічне (або правильніше – радіологічне) обстеження грудної клітки не є ефективним способом виявлення ані туберкульозу, ані інших захворювань унаслідок малої чутливості і нездатності виявлення причини змін в легенях. Нині, на відміну від попередніх часів, існують надійні та швидкі методи лабораторної і радіологічної діагностики, всі вони доступні в Україні. Щоб ефективно застосовувати ці методи, необхідно вчасно запідозрити захворювання. Для цього сімейні лікарі зобов’язані проводити опитування стосовно наявності чинників ризику і симптомів, що можуть свідчити про туберкульоз (тривалого кашлю, пітливості, тривалого, навіть незначного, підвищення температури, слабкості, схуднення) за звернення до них з будь-якого приводу. За результатами цього опитування людину можуть направити на радіологічне обстеження та аналізи.

Міф 5. Людина, яка лікується або лікувалася від туберкульозу становить велику небезпеку для оточення

Насправді: Небезпеку становить лише людина з туберкульозом легень, яка кашляє і при цьому не лікується. Через декілька тижнів після початку лікування, така людина не може нікого заразити, навіть якщо в її аналізах ще залишається збудник. Єдина умова – щоденний прийом ліків, що призначені з урахуванням чутливості.

Міф 6. Туберкульозом можна заразитися в громадському транспорті, кафе, супермаркеті

Насправді: Туберкульоз не так швидко передається, як інші інфекції. Зазвичай заражаються люди, які проводять з хворим на туберкульоз легень тривалий час: приблизна межа – вісім годин щодня впродовж трьох місяців до початку лікування. Тож на реальний ризик наражаються люди, які живуть або працюють з особою, яка кашляє тривалий час, але не обстежується на туберкульоз і не лікується.

До того ж, значна кількість дорослих людей вже інфікована туберкульозом. 90% з них ніколи не захворіє – природний протитуберкульозний імунітет дуже сильний.

Міф 7. Туберкульоз краще лікувати в стаціонарі: там є умови для ізоляції пацієнта, крім того, в уколах ліки краще засвоюються.

Насправді: Найкраще лікування туберкульозу – це щоденний прийом ліків під контролем медичного працівника пацієнтом, який перебуває вдома. У залежності від стану пацієнта та обставин його життя, або він сам може приходити до лікувального закладу, або йому приносять ліки. Доцільність цього обґрунтована такими фактами:

• Пацієнт з туберкульозом, який акуратно лікується, не потребує ізоляції (див. Міф 1).
• Стан переважної більшості хворих зазвичай значно покращується через декілька тижнів лікування, тож необхідності у особливому спокої та догляді немає, людина може працювати впродовж курсу лікування, якщо це не викликає перевтоми.
• Майже всі протитуберкульозні ліки краще приймати у пігулках, за необхідності ін’єкції роблять на пункті амбулаторного лікування.
• Перенаселені лікарні створюють умови для «обміну» збудниками серед пацієнтів і загрожують надбанням стійкості до лікування.
• Лікування туберкульозу тривале, воно потребує від 6 до 20 місяців. Перебування у звичному оточенні, підтримка сім’ї та друзів, посильна робота та захоплення допомагають пацієнту пережити цей складний час.

Проте є випадки, коли пацієнти потребують стаціонарного лікування. У лікарнях, які не перевантажені, легше створити гідні і безпечні умови для них.

Міф 8. Якщо людина захворіла на туберкульоз – це назавжди.

Насправді: У більшості випадків навіть тяжкі випадки туберкульозу добре лікуються. Нині в Україні безоплатні всі заходи вчасної діагностики туберкульозу і всі ліки для лікування різних форм захворювання, доступні в світі. Проте, якщо людина приймає ліки з перервами, або взагалі відмовляється від лікування завчасно, збудник стає «тренованим» до дії ліків – набуває медикаментозної стійкості. При такій формі захворювання лікування триватиме довше, і воно є менш ефективним. Більше того, така людина поширює стійкі форми інфекції до свого оточення, тож близькі люди наражаються не просто на ризик хвороби, а на ризик розвитку найбільш несприятливої її форми.

Міф 9. Лікування туберкульозу має побічні ефекти. Краще лікуватися народними методами.

Насправді: Так, лікування може призводити до побічних реакцій. Ці реакції можуть потребувати лікування, але за тяжкістю вони не можуть бути порівняні з туберкульозом. Єдине, що зробило туберкульоз виліковним – це спеціальні антибактеріальні ліки. Світова наука витрачає значні ресурси на пошук нових, більш ефективних препаратів, які дозволять скоротити час лікування і мають менше побічних ефектів. Усі «традиційні» засоби боротьби з туберкульозом (собачій чи борсучій жир, сушені комахи, трави тощо) люди застосовували у часи, коли не було сильних антибіотиків для лікування захворювання. У такий спосіб намагалися компенсувати дефіцит необхідних для одужання харчових речовин– білків, мікро- і макроелементів. Але в ті часи туберкульоз усе одне був смертельною недугою. Тож, одужати без спеціального лікування не можна.

Міф 10. Вакцинація проти туберкульозу погано переноситься – місце ін’єкції часто довго не загоюється. До того ж, навіщо вона, якщо вакциновані люди все одне хворіють.

Насправді: Вакцинація проти туберкульозу (БЦЖ), яку роблять на 3-5 день життя дитини за відсутності протипоказань, є однією з найбезпечніших. Ускладнення, переважна більшість з яких не потребує лікування, трапляються менше, ніж у 1% випадків. Нагноєння і утворення скоринки, що трохи кровить – нормальна реакція, що може тривати до 6 місяців і забезпечує утворення міцного імунітету. На жаль, вакцинація дійсно не може повністю захистити від зараження і захворювання, лише знижує ризик. Проте, саме завдяки вакцині нині діти зараз хворіють на туберкульоз дуже рідко, у них практично немає тяжких випадків туберкульозу, від яких раніше помирали або ставали інвалідами: передусім, туберкульозного менінгіту, туберкульозу хребта. Люди старшого віку мабуть пам’ятають на вулицях людей з горбами або велетенськими головами – в минулі часи це не було рідкістю; частіше за все, це були наслідки перенесеного в дитинстві туберкульозу.

Джерело: МОЗ України

10% жінок репродуктивного віку в усьому світі потерпають від ендометріозу, за оцінками Всесвітньої організації охорони здоров’я. Попри поширеність цього гінекологічного захворювання, його симптоми часто ігноруються або сприймаються як звичайний менструальний біль. Саме тому важливо регулярно проходити профілактичні гінекологічні огляди.

Ендометріоз вражає мільйони жінок у всьому світі, але часто залишається не діагностованим протягом років. Ця хронічна хвороба виникає, коли клітини, подібні до ендометрію, який вистилає внутрішню поверхню матки, починають розростатися за її межами. Найчастіше вражаються яєчники, фалопієві труби, кишківник та інші органи малого таза. Це може спричиняти запалення, утворення рубців і спайок, що викликає біль та інші ускладнення. 

ЕНДОМЕТРІОЗ — ЦЕ НЕ ПРОСТО НЕПРИЄМНО, А Й НЕБЕЗПЕЧНО

Жінки з ендометріозом мають у чотири рази більший ризик розвитку раку яєчників порівняно з жінками, які не мають цієї хвороби. Також ендометріоз може знизити якість життя через виснажливий біль, втому, депресію, тривогу та безпліддя. Болісний секс через ендометріоз може призвести до переривання або уникнення статевого акту і вплинути на сексуальне здоров’я жінок, які на нього хворіють, та їхніх партнерів. 

СИМПТОМИ ЕДОМЕТРІОЗУ

Основним проявом ендометріозу є тазовий біль, особливо під час менструації. Однак захворювання має широкий спектр симптомів, які можуть змінюватися залежно від локалізації вогнищ і стадії розвитку. 

Найбільш поширені симптоми:

• болючі менструації (дисменорея) — сильні спазми, що можуть віддавати в поперек і нижню частину живота;
• хронічний тазовий біль — не пов’язаний з менструацією;
• дискомфорт або біль під час статевого акту (диспареунія);
• біль під час сечовипускання або дефекації, особливо в період менструації;
• рясні або нерегулярні менструації;
• проблеми з зачаттям.

«Інколи у жінок першою ознакою ендометріозу можуть бути труднощі з зачаттям чи вагітністю. Вони не відчувають болю, але безпліддя приводить їх до лікаря, який зрештою діагностує ендометріоз як причину, через яку вони не могли зачати або виносити дитину» — зауважує заступник Генерального директора Центру громадського здоров’я, лікар-акушер-гінеколог вищої категорії, кандидат медичних наук Олександр Юрченко.

ЧОМУ ВАЖЛИВІ ПРОФІЛАКТИЧНІ ГІНЕКОЛОГІЧНІ ОГЛЯДИ

У деяких жінок ендометріоз може перебігати безсимптомно, що ускладнює його виявлення без спеціальних обстежень, а симптоми, коли вони є, — мінливі й непостійні, тому багато жінок тривалий час не отримують правильного діагнозу. Регулярні гінекологічні огляди допомагають виявити підозрілі ознаки захворювання на ранніх стадіях.

Лікар може запідозрити ендометріоз на основі симптомів, історії хвороби та фізикального обстеження. Додатково можуть бути призначені УЗД або МРТ для детальнішого обстеження стану органів малого таза. У деяких випадках для остаточного підтвердження діагнозу використовується лапароскопія.

ЛІКУВАННЯ ЕНДОМЕТРІОЗУ

Універсальних препаратів, які повністю виліковують ендометріоз, наразі не існує, тому лікування потребує комплексного підходу і залежить від локалізації та стадії захворювання. У більшості випадків застосовується симптоматичне лікування, а також гормональна терапія. Крім того, може бути розглянуте оперативне лікування.

Точна причина ендометріозу невідома. Існує низка теорій, але жодна з них не доведена. Через цю «загадковість» хвороби особливо важливо підвищувати обізнаність про ендометріоз для своєчасної діагностики та ефективного лікування. Розуміння симптомів та доступних методів терапії може значно поліпшити якість життя жінок, які страждають на це захворювання.

Джерело: Центр громадського здоров’я МОЗ України

Сімейний лікар — це ваш головний медичний помічник. Він допоможе контролювати здоров’я, вчасно виявити захворювання та запобігти серйозним проблемам. 

Підписавши декларацію з лікарем, ви отримуєте право на безоплатні медичні послуги. 

Які послуги у сімейного лікаря безоплатні? 

Ваш сімейний лікар може: 

1. Проводити медичні огляди. 
2. Призначати аналізи та діагностику: загальний аналіз крові, аналіз крові на рівень холестерину, глюкози, загальний аналіз сечі, швидкі тести на вагітність, тропонін, ВІЛ, вірусні гепатити В і С. 
3. Проведення інструментальних обстежень: електрокардіографія, пікфлоуметрія, отоскопія, офтальмоскопія, камертональні тести, а також вимірювання гостроти зору. 
4. Лікувати поширені хвороби, травми та отруєння. 
5. Спостерігати за хронічними захворюваннями та коригувати лікування. 
6. Надавати невідкладну допомогу. 
7. Направляти до лікарів-спеціалістів за потреби. 
8. Робити щеплення та інші профілактичні процедури. 
9. Вести неускладнену вагітність. 
10. Контролювати здоров’я дітей. 
11. Призначати ліки, зокрема за програмою “Доступні ліки”.
12. Виписувати довідки. 

Які обстеження вам гарантовані за віком? 

Крім основних послуг, сімейний лікар направляє на безоплатні профілактичні 

обстеження: 

1. Гіпертонія (від 40 років) — кожні 2 роки, за факторами ризику (куріння, зайва вага) — щорічно. 
2. Цукровий діабет (від 45 років) — раз на рік. 
3. Рак молочної залози (жінки 50–69 років) — мамографія раз на 2 роки, за факторами ризику — з 40 років. 
4. Колоректальний рак (50–75 років) — обстеження раз на 2 роки, за факторами ризику -щорічно. 
5. Рак простати (чоловіки 50+) — раз на 2 роки; за спадковими факторами — щорічно з 40–45 років. 
6. Туберкульоз (за групами ризику) — щорічно. 

Якщо лікар рекомендує пройти скринінг — не відкладайте. 

Чому важливо відвідувати лікаря щороку? 

Навіть якщо вас нічого не турбує, профілактичний огляд допоможе виявити приховані загрози для здоров’я. 

1. Оновлюйте дані у лікаря (телефон, адресу), щоб залишатися на зв’язку. 
2. Дотримуйтеся календаря щеплень: дорослі мають вакцинуватися від дифтерії та правця кожні 10 років. 
3. Приділіть час собі — регулярна перевірка здоров’я може запобігти розвитку хронічних захворювань. 

Ваш лікар завжди поруч, але найкращий спосіб подбати про себе — не ігнорувати профілактику!

Наприкінці 1980-х років вперше було встановлено прямий взаємозв’язок між вживанням алкоголю та виникненням раку, і сучасні наукові дослідження лише підтверджують цю залежність.

Алкоголь провокує розвиток щонайменше 7 видів онкологічних захворювань:

• ротової порожнини; 
• глотки;
• гортані; 
• молочної залози в жінок; 
• колоректального раку; 
• печінки; 
• стравоходу.

У 2020 році вживання алкоголю спричинило близько 741 300 випадків раку (понад 4% від загальної кількості).

Міжнародне агентство з дослідження раку Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) класифікує алкогольні напої та етанол, який у них міститься, як канцерогени поряд із тютюном, азбестом і формальдегідом.

Статистика вживання алкоголю в Україні

За даними дослідження ВООЗ, проведеного в Україні у 2023 році, 77,4% опитаного населення зазначили, що вживали алкоголь протягом останнього року, а 49,2% мали хоча б один випадок надмірного епізодичного споживання алкоголю за той самий час.

Схожі дані отримав у 2024 році Центр громадського здоров’я під час опитування дорослого населення України щодо факторів ризику неінфекційних захворювань. Згідно з ними, 72% усього населення вживали алкоголь протягом року, серед чоловіків цей показник становить 77,8%, а серед жінок — 66,3%.

Надмірне епізодичне вживання алкоголю — це споживання шести або більше порцій чистого спирту для чоловіків чи чотирьох або більше порцій для жінок (одна стандартна порція = 10 г чистого спирту) за один епізод (випадок) вживання. Водночас один стандартний алкогольний напій — це 250 мл пива, келих вина (100 мл), чарка горілки (30 мл) тощо.

Як алкоголь спричиняє рак?

Етанол — тип чистого спирту, який міститься в усіх алкогольних напоях, — може спричиняти рак щонайменше чотирма способами: 

1. Алкоголь розщеплюється до ацетальдегіду — токсичної сполуки, яка зв’язується з ДНК і пошкоджує її. Це може призвести до неконтрольованого росту клітин і формування ракової пухлини.
2. Алкоголь сприяє утворенню активних форм кисню, що зумовлюють окислювальний стрес, пошкоджуючи ДНК, білки та ліпіди і посилюючи запальні процеси в організмі.
3. Алкоголь впливає на рівень гормонів, зокрема збільшує кількість естрогену, а це може спричиняти розвиток раку молочної залози.
4.         Алкоголь може посилювати дію канцерогенів, зокрема тих, що містяться в тютюновому димі. Він розчиняє шкідливі речовини, полегшуючи їхнє всмоктування в організм і підвищуючи ризик раку ротової порожнини та горла.

Навіть низьке або помірне вживання алкоголю підвищує ризик виникнення раку

Безпечної дози алкоголю не існує. За даними ВООЗ, у Європі половина випадків раку, пов’язаних з алкоголем, зумовлена низьким і помірним його вживанням — менше 1,5 л вина або менше 3,5 літра пива або менше 450 мл міцних алкогольних напоїв на тиждень.

Згідно з дослідженням Всесвітнього фонду досліджень раку, від одного стандартного алкогольного напою на день зростає ризик розвитку деяких видів раку. Зокрема, вживання алкоголю підвищує ризик розвитку раку ротової порожнини: для тих, хто випиває один стандартний  напій на день, ризик зростає на 40%, а для тих, хто споживає два стандартних напої щодня, — на 97%, як порівняти з тими, хто не п’є. 

Також  жінки, які споживають до одного стандартного алкогольного напою на день, мають на 10% вищий ризик розвитку раку молочної залози порівняно з тими, хто не вживає алкоголь. Для жінок, які випивають два і більше стандартних напоїв на день, цей ризик зростає на 32%.

Найвищий ризик мають ті, хто випиває від трьох стандартних алкогольних напоїв щодня. 

Вживання навіть невеликих доз алкоголю підвищує ризик розвитку онкозахворювання, тому варто повністю від нього відмовитися або суттєво обмежити вживання. Якщо таке рішення дається важко, є служби підтримки, які можуть допомогти на цьому шляху.

Куди звертатися у разі алкогольної залежності?

Самостійно пройти скринінг на визначення ймовірності наявності розладів, пов’язаних із вживанням алкоголю, можна за допомогою тесту АУДИТ. Зазначені результати не є діагнозом, але дозволять зробити припущення щодо наявності розладу та визначать потребу у проведенні подальшої діагностики. 

На шляху до відмови від алкоголю може знадобитися як підтримка близьких, так і допомога медичних працівників. Перелік профільних закладів охорони здоров’я — за посиланням. 

Крім того, міжнародна спільнота «Анонімні Алкоголіки» (AA) ефективно допомагає людям на шляху до тверезості. Контакти АА: + 38-096-527-87-52, aa.ua.gso@gmail.com

Гарячі лінії для отримання додаткової інформації та консультацій: 

• телефон довіри для людей, які живуть з ВІЛ і мають залежність від наркотиків та алкоголю: (044) 409 20 90;
• довідкова служба для людей з наркотичними та алкогольними проблемами Київської міської наркологічної клінічної лікарні «Соціотерапія»: (044) 524 34 93;

швидка медична консультативна наркологічна допомога: (044) 524 34 93.

Джерело: Центр громадського здоров’я МОЗ України