Skip to main content

Автор: med1

ЯК ЗАХИСТИТИ ДИТИНУ ВІД ГЕПАТИТІВ В І С ПІД ЧАС ГРУДНОГО ВИГОДОВУВАННЯ

Період вагітності та одразу після народження дитини — важливий етап в житті жінки, коли вона потребує особливої уваги до свого здоров’я, а згодом і до здоров’я малюка. Водночас деякі вагітні та породіллі потребують додаткового лікарського нагляду під час вагітності, пологів та періоду вигодовування дитини, зокрема ті з них, у кого було виявлено вірусні гепатити B чи C.

 Жінкам із вірусним гепатитом B або C можна годувати грудьми 

Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) та Центр контролю та профілактики захворювань у США (CDC) заохочують усіх жінок, які нещодавно народили, годувати своїх дітей груддю, адже користь від грудного вигодовування значно переважає потенційний ризик передачі вірусу дитині. Оскільки гепатити типу B і C поширюються через інфіковану кров, фахівці ВООЗ та CDC наполегливо радять матерям тримати під контролем стан сосків та ареол і припинити вигодовування, якщо на шкірі молочних залоз з’являться пошкодження. Крім того, вагітним жінкам з виявленим чи встановленим діагнозом ВГВ/С слід завчасно звернутись до консультантів з грудного вигодовування, аби запобігти практикам неправильного прикладання та годування.

Щоб підтримувати лактацію, доки соски загоюються, матері можуть зціджувати та не використовувати грудне молоко. Це не означає повну відмову від грудного вигодовування — в Україні існують банки грудного молока, куди можна звернутись по донорську допомогу. Коли ж шкіра сосків або навколо них загоїться та припинить тріскатися, годувальниця може повністю відновити грудне вигодовування.

Також краще зробити перерву в грудному вигодовуванні, якщо:

  • у жінки мастит — запалення тканин молочної залози;
  • на шкірі грудей є синець або травма;
  • у роті дитини є відкриті ранки чи інші пошкодження шкіри або слизової.

 Що варто знати про вірусні гепатити під час вагітності, пологів та грудного вигодовування і як запобігти інфікуванню

За статистикою ризик передачі вірусного гепатиту C від матері до дитини під час народження становить 3–5%. Водночас передача вірусного гепатиту B від матері до дитини під час вагітності та пологів є одним із найпоширеніших шляхів інфікування ВГB серед дітей. У перший рік життя дитини ризик розвитку хронічної форми ВГB після інфікування досягає 90%.

ВООЗ радить принаймні один раз під час вагітності (бажано на 10-14 тижні) робити тест на маркери вірусних гепатитів В і С: своєчасна діагностика — запорука зниження ризику передачі вірусу дитині.

 Якщо у вагітної виявлено гепатит B або C

Вагітні, у яких виявлено вірусний гепатит В, за клінічними показаннями отримують лікування від ВГB — це зменшує ризик інфікування дитини під час народження та під час грудного вигодовування. Противірусне лікування вірусного гепатиту С не рекомендується під час вагітності, а до медичного супроводу вагітної має долучатися лікар-інфекціоніст.

 Вакцинація немовлят від гепатиту B — це ефективний захист

Водночас від ВГВ існує безпечна та ефективна вакцина. Відповідно до Національного календаря профілактичних щеплень, усі без винятку новонароджені мають отримати першу дозу вакцини вже у перші 24 години життя у пологовому будинку. Друга доза вводиться немовлятам у віці 2 місяців, третя — у 6 місяців. Три дози вакцини забезпечують малюкам захист у 96%.

 

Джерело: Центр громадського здоров’я МОЗ України

РОТАВІРУСНА ІНФЕКЦІЯ: ЯК ЗАПОБІГТИ

Ротавірус: найпоширеніша у світі «кишкова» інфекція, якій можна легко запобігти.

До того, як наука винайшла вакцину, більшість дітей віком до 5 років була інфікована ротавірусом хоча б один раз.

Заразитися ротавірусом можна і під час контакту із забрудненими поверхнями, і предметами: іграшками, підлогою, меблями, одягом, під час їжі тощо. Ротавірус може залишатися на поверхнях протягом тижнів та навіть місяців. Перші ознаки ротавірусної інфекції – різке підняття температури і блювота, пізніше з’являється тривала діарея.

У здорової дорослої людини ротавірусна інфекція може мати лише легкі прояви та симптоми або не мати їх взагалі. Проте для немовлят і дітей раннього віку це захворювання є небезпечним через ризик швидкого зневоднення. Зазвичай, інкубаційний період при інфікуванні триває 2 дні. Блювота та діарея можуть тривати від трьох до восьми днів.

Специфічного лікування ротавірусної інфекції немає – лише симптоматичне лікування.

Медики призначають пацієнту поліферментні препарати, адсорбуючі та в’яжучі засоби, жарознижувальні препарати. Важливо підтримувати водно-сольовий баланс організму: багато пити. За тяжкого перебігу захворювання передбачене внутрішньовенне введення рідини. Проводиться дезінтоксикаційна терапія.

 Антибіотики при ротавірусній інфекції не призначаються.

 

 

Джерело: МОЗ України

 

ДОСТУП ДО ЛІКІВ ЗА КОРДОНОМ: ТРИВАЄ ПІДГОТОВКА НАД МОЖЛИВІСТЮ ТРАНСКОРДОННОГО ОБМІНУ Е-ДАНИМИ

Розпочато пілотний проєкт зі створення Європейського гаманця цифрової ідентифікації (EUDI Wallet), завдяки якому у майбутньому буде створено можливість обмінюватися медичними даними між різними країнами. Зокрема, йдеться про можливість обмінюватись медичними обліковими даними для отримання ліків за електронним рецептом у деяких країнах Європейського Союзу. У перспективі це спростить доступ українців до ліків за кордоном.

Проєкт реалізується в рамках ініціативи POTENTIAL (PilOTs for European Digital Identity Wallet). До участі залучені представники цифрової команди охорони здоров’я разом із представниками застосунку «Дія».

Планується, що Європейський цифровий гаманець стане універсальним мобільним інструментом, який дозволить людям зберігати свої ідентифікаційні дані в електронній формі (еID). Зокрема передбачається створення можливості обмінюватися медичними даними та отримувати ліки за е-рецептом у країнах Європейської спільноти та в Україні.

У пілотному проєкті транскордонного обміну даними також беруть участь: Австрія, Кіпр, Чехія, Німеччина, Франція, Фінляндія, Італія, Іспанія, Польща, Португалія та Україна. Наразі Україна є єдиною державою-учасницею пілотного проєкту, яка не входить до Європейського Союзу, однак бере участь на рівних з іншими країнами.

Загалом ініціатива об’єднує 19 країн Європи та понад 160 державних та приватних партнерів. Партнери спільно працюють над тим, щоб зробити електронну ідентифікацію доступною, безпечною та зручною для кожного громадянина.

Джерело: МОЗ України 

ЗНЕВОДНЕННЯ: СИМПТОМИ ТА ПРОФІЛАКТИКА

Влітку підвищується ризик зараження кишковими інфекціями. Вони можуть викликати блювання і діарею. Через це захворіла людина втрачає багато рідини, це називається – зневоднення (дегідратація).
Внаслідок зневоднення організму серце змушене працювати інтенсивніше, а судини мозку звужуються. Це впливає на пам’ять та координацію рухів, самопочуття. Можуть початися судоми та перебої у роботі серця.

Помірна дегідратація характеризується наступними ознаками: спрага, сухість у роті, темно-жовтий колір сечі та зменшення її кількості під час сечовипускання, суха і прохолодна шкіра, головний біль, судоми м’язів.

Ознаки сильної дегідратації: спрага, дуже суха шкіра, сухість слизових оболонок і язика, загальна слабкість, сечовипускання менше ніж 4 рази на день або відсутність сечі, відчуття запаморочення, прискорене серцебиття та дихання, запалі очі, сонливість, млявість, розгубленість та дратівливість, можлива короткочасна втрата свідомості.Сильне зневоднення може призвести до розвитку ниркової недостатності та лікування у медзакладі, зокрема і у відділеннях інтенсивної терапії.

В умовах війни може виникати дефіцит питної води. Якщо є така можливість, зробіть запаси. У разі відсутності чистої питної води – використовуйте воду з бюветів, колонок, криниць, підземних джерел, дощову воду або проточну з крана. Але воду із таких джерел перед вживанням обов’язково слід прокип’ятити протягом 5–10 хвилин.

Обов’язково беріть із собою питну воду у сховища та в дорогу. Якщо довго перебуваєте без доступу до питної води, намагайтеся мінімізувати втрату рідини з сльозами та потом. Не вживайте неочищену воду – ризик отруєння може бути вищим за зневоднення. Одразу, але поступово, відновіть водний баланс організму за першої ж можливості.

Щоб уникнути зневоднення організму важливо пити негазовану чисту воду (від 1 літра на день). Зменшити кількість солодкої та смаженої жирної їжі. Людям, які мають хронічні захворювання чи постійно приймають ліки – дотримуватись рекомендацій медиків. А в разі погіршення самопочуття негайно звернутися до сімейного лікаря чи найближчого медзакладу.

Джерело: МОЗ України 

ДІЄТА ДОНОРА: ЩО З’ЇСТИ ПЕРЕД ДОНАЦІЄЮ КРОВІ?

Донорство рятує життя цивільних і військових. Тому дуже важливо (якщо у вас немає протипоказань) раз на кілька місяців здавати кров. Перед донацією потрібно дотримуватися певного харчового режиму – щоб забезпечити безпеку та якість крові. Адже навіть маленький горішок чи дрібний смаколик, «вхоплений» перед здачею, може вплинути на норми показників крові для донації – і ви не зможете здати кров.

Тож як підготуватися до донації? Що можна їсти, а від чого краще відмовитися? Розповідаємо у нашому партнерському ДонорUA матеріалі.

Що рекомендують їсти перед донацією крові?

У день донації пийте багато води, солодкого чаю або компот із сухофруктів.

За кілька годин до здачі крові з’їжте легкий сніданок: варені крупи на воді чи макарони без додавання вершкового масла. Можна також зʼїсти хліб, сушку, домашні сухарі, вівсяне печиво.

Дозволені нежирні пропарена риба та відварене мʼясо. Проте деякі центри крові просять відмовитися від мʼяса та риби вже напередодні донації – уточніть це, коли плануватимете здавати кров.

Важливо пити достатньо рідини до і після донації. Також корисно збільшити споживання продуктів з високим вмістом заліза і вітаміном С.

Що не варто їсти перед донацією?

Те, що ви їсте, алкоголь чи ліки можуть уплинути на певні показники крові, тому радимо відмовитися від певних продуктів.

За три доби: 

  • чорниця.

За дві доби:

  • копченості, гостра, пряна та смажена їжа;
  • буряк;
  • чипси, сухарики, халва, насіння, снеки, солодкі магазинні напої, кетчуп, майонез, інші магазинні соуси та маринади;
  • алкоголь, енергетичні напої.

За півтори доби:

  • ковбасні вироби.

За добу до донації:

  • молочні продукти та яйця;
  • горіхи, фініки та банани;
  • соління.

Важливі поради 

Якщо ви приймаєте ліки, може знадобитися припинити прийом деяких із них за 24-72 години до донації, але перш ніж робити це – обов’язково порадьтеся з лікарем. Прийом вітамінів також слід поставити на паузу за дві доби перед донацією.

З курінням варто розпрощатися взагалі, але якщо ви курите, утримайтеся від цього щонайменше за дві години до донації та через дві години після.

Небажано також перед здачею крові пити каву – принаймні протягом 4-5 годин, а також протягом 12 годин після донації.

Джерело: МОЗ України

РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ЗДОРОВОГО ХАРЧУВАННЯ ПРИ ЦУКРОВОМУ ДІАБЕТІ 2 ТИПУ

Щоб якомога довше зберегти активне життя з діагнозом «цукровий діабет 2 типу» потрібно харчуватися здорово і контролювати свій рівень цукру в крові.

ЯКИМИ Є ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ ЗДОРОВОГО ХАРЧУВАННЯ?

  • Їсти регулярно в достатній кількості, щоб рівень цукру у крові був у межах норми і протягом доби
  • Вживати багаті на поживні речовини продукти харчування але за зниженим вмістом насичених жирів, вуглеводів, солі та цукру.
  • Основою раціону мають бути овочі, білки та цільнозернові продукти (крупи, вироби з цільнозернового борошна тощо).

ЯК ЧАСТО ХАРЧУВАТИСЯ?

При цукровому діабеті 2 типу найкраще харчуватися тричі на день приблизно в один і той самий час. Це допомагає організму оптимально використовувати гормон інсулін, який він виробляє сам або отримує у вигляді ін’єкцій лікарської форми та використовує для доставки глюкози у клітини. 

 

 

ЯК САМЕ ХАРЧУВАТИСЯ?

Ваше рішення має враховувати ваші індивідуальні особливості, вподобання, звички та стан здоров’я. Поговоріть зі своїм сімейним лікарем чи дієтологом про те, як вам сформувати власний план здорового харчування, з огляду на  ваше самопочуття. 

Людям з цукровим діабетом 2 типу не рекомендується їсти ввечері продукти, що містять вуглеводи, такі як крупи, картоплю, макаронні вироби, хліб і фрукти, а також молочні продукти.

Найголовніше  — щоб здорове харчування стало вашою щоденною звичкою, а не тимчасовою дієтою.

 

Центр громадського здоров’я МОЗ України

Перейти до вмісту