Skip to main content

Автор: med1

ПРОФІЛАКТИКА ТУБЕРКУЛЬОЗУ

На сьогодні туберкульоз залишається однією із найбільш смертоносних інфекцій у світі. За даними ВООЗ щодня у світі близько 28 000 осіб хворіють на ТБ, з них 4 000 осіб – помирають від туберкульозу.

Збудники туберкульозу зберігають свою життєздатність в сухому стані до 3 років, при нагріванні витримують температуру вище 80 ° C (мікобактерії туберкульозу, що знаходяться в мокроті, виживають при кип’ятінні в межах 5 хвилин, стійкі до органічних і неорганічних кислот, лугів, багатьох окислювачів, проявляють стійкість до впливу спиртів, ацетону, четвертинних амонієвих сполук (ЧАС), нечутливі до розсіяного сонячного світла). Джерелом інфекції є хворі на активну форму туберкульозу люди і тварини (велика рогата худоба, кози, собаки).

Профілактика туберкульозу складається з комплексу різних заходів. Розрізняють специфічну профілактику (щеплення та ревакцинація), хіміопрофілактику, санітарну та соціальну профілактику туберкульозу.

ВАКЦИНАЦІЯ БЦЖ

Вакцини БЦЖ є одними з найстаріших вакцин і вперше використовувались у 1921 році. Це жива вакцина, що містить ослаблений штам мікобактерій туберкульозу, який не викликає захворювання, але стимулює імунну систему виробляти захист від цієї інфекції. До недавнього часу зазвичай вважалося, що БЦЖ захищає лише від тяжкого перебігу ТБ у дітей, не запобігає первинному інфікуванню мікобактеріями туберкульозу. Проте дані останніх досліджень показують, що діти, вакциновані БЦЖ, які контактували з людиною, яка хворіє на ТБ, на 19% рідше інфікуються, ніж невакциновані діти. Окрім цього дослідження демонструють високу дієвість вакцини щодо зменшення тяжких форм ТБ серед вакцинованих людей на 85%. Найбільший захист спостерігається серед вакцинованих у неонатальний період з 90% зниженням випадків тяжкого ТБ.

Щепленню для профілактики туберкульозу підлягають усі новонароджені діти, що не мають до цього протипоказань. Вакцинацію проводять в перші дні життя немовляти — в пологовому. Діти, які не були щеплені в пологовому, підлягають  вакцинації в закладах охорони здоров’я після консультації з сімейним лікарем, педіатром.

ТРИВАЛІСТЬ ЗАХИСТУ ТА РЕВАКЦИНАЦІЯ

Системний аналіз показав, що захист після первинної вакцинації БЦЖ немовлят може тривати до 15 років. Більш тривалий захист було виявлено серед тих, хто отримав вакцинацію БЦЖ в неонатальному періоді. Було виявлено зниження захисту з часом, за даними низки досліджень захист від усіх форм туберкульозу знижувався через 20 років.

Щеплення вакциною БЦЖ проводиться один раз. Ефективність ревакцинації після первинної вакцинації при народженні як щодо інфікування, так і щодо захворювання не доведено.

ВИЯВЛЕННЯ, ДІАГНОСТИКА ТА ПРОФІЛАКТИЧНЕ ЛІКУВАННЯ ТБ-ІНФЕКЦІЇ

За оцінками Всесвітньої організації охорони здоров’я, близько чверті населення світу мають ТБ-інфекцію (інфіковані мікобактеріями туберкульозу), яка клінічно не проявляється. Водночас за даними Глобального звіту ВООЗ за 2024 рік насправді людей, інфікованих ТБ-інфекцією, ще більше.

ДІАГНОСТИКА ТА ЛІКУВАННЯ ТБ-ІНФЕКЦІЇ СЕРЕД ПЕВНОЇ КАТЕГОРІЇ НАСЕЛЕННЯ

Перед початком профілактичного лікування важливо підтвердити наявність ТБ-інфекції, а також виключити активну форму захворювання. Проте це не стосується дітей до 5 років, та ЛЖВ, так як ці групи мають найвищий ризик розвитку ТБ, тому тестування на ТБ-інфекцію в них є необов’язковим, а охоплення профілактичним лікуванням повинно наближатись до 100 %.

Відповідно до Стандартів медичної допомоги «Туберкульоз», діагностику ТБ-інфекції проводять за допомогою шкірних тестів або тестів вивільнення гамма-інтерферону на основі імуноферментного аналізу. Її рекомендовано проводити людям з високим ризиком прогресування захворювання, адже масовий скринінг і лікування ТБ-інфекції серед загального населення є недоцільним через недосконалість методів діагностики ЛТБІ, економічну нерентабельність та недоведений вплив на здоров’я населення.

До них належать:

  • люди, які мали контакт із хворими на туберкульоз з бактеріовиділенням;
  • люди, які живуть із ВІЛ;
  • пацієнти з силікозом або антрасилікозом;
  • люди, яким планується трансплантація органів чи кісткового мозку;
  • пацієнти, які перебувають на гемодіалізі, перитоніальному діалізі або отримують терапію інгібіторами фактору некрозу пухлин альфа.

КОЛИ НЕ ВАРТО ПРОВОДИТИ ТЕСТУВАННЯ НА ВИЯВЛЕННЯ ЛТБІ

1.Задокументовані позитивні результати тестів на виявлення ТБ-інфекції, проведені раніше.
2. Протягом місяця після вакцинації з приводу будь-яких захворювань або перенесеного вірусного захворювання.
3. З метою обстеження дорослих та дітей для діагностики захворювання на ТБ або моніторингу лікування чи профілактичного лікування ТБ.
4. Наявність в анамнезі алергічних реакцій на ТШП (але IGRA можна використовувати).
5. Проблеми зі забором крові в дітей раннього віку під час застосування IGRA (але можна використовувати ТШП).

У ЧОМУ ВАЖЛИВІСТЬ ПРОФІЛАКТИЧНОГО ЛІКУВАННЯ ТБ

Призначення профілактичного лікування має низку переваг, як-от:

  • Суттєве зниження ймовірності розвитку активного туберкульозув людей, які мають тривалий або інтенсивний контакт із людиною, яка хворіє на ТБ з бактеріовиділенням, і тому належать до груп підвищеного ризику інфікування ТБ-інфекцією.
  • Вагомий внесок у подолання туберкульозу.Дослідження ВООЗ підтверджують, що профілактичне лікування значно знижує ризик прогресування інфекції в активну форму захворювання, тому воно є важливим елементом у стратегії до подолання туберкульозу на глобальному рівні.

Зменшення ризиків поширення ТБ під впливом війни. Впровадження профілактичного лікування, особливо серед ключових груп і груп підвищеного ризику розвитку ТБ, знижує ризики неконтрольованого розповсюдження туберкульозу через масове переміщення населення всередині країни та за її межі.

ПРОФІЛАКТИЧНЕ ЛІКУВАННЯ ТУБЕРКУЛЬОЗУ В УКРАЇНІ

Призначати ПЛТ можуть лікарі загальної практики/сімейної медицини, педіатри, лікарі, які ведуть ВІЛ-інфекцію, фтизіатри. За потреби сімейний лікар/педіатр може проводити телемедичні або іншого доступного формату консультації з фтизіатром. Мультидисциплінарний підхід визначено найкращою формою взаємодії при прийнятті рішення про лікування ТБ-інфекції.

Перед початком профілактичного лікування важливо підтвердити наявність ТБ-інфекції, а також виключити активну форму захворювання. Проте лікування може бути призначене навіть без тестування, якщо є високий ризик інфікування та ймовірність розвитку активної форми туберкульозу із серйозними наслідками.

Попри  військові виклики, в Україні забезпечено доступ до всіх найновіших режимів профілактичного лікування, що рекомендовані ВООЗ.

Відповідно до Стандартів, профілактичне лікування ТБ значно скоротилося з 6-9 місяців до 1-3 місяців, та включає схеми з рифапентином, що передбачають прийом препаратів один раз на тиждень протягом 3 місяців (3НР), або короткі 1-но місячні (1НР), що є більш зручним та значно підвищує прихильність людей до такого лікування.

Також для профілактики стійких форм ТБ Стандартом передбачено застосування 6 місяців левофлоксацину, що відповідно до останніх даних ВООЗ є сильною рекомендацією. Таким чином країна розпочала інноваційну профілактику для контактних осіб з людьми, які хворіють на стійкий ТБ до нового керівництва ВООЗ та вже має досвід. Завдяки тому, що в країні впроваджено децентралізовані, людино-орієнтовані моделі надання послуг профілактики ТБ, людина може продовжувати жити повноцінним життям та отримувати профілактичне лікування за місцем проживання у свого сімейного лікаря.

При виборі схеми профілактичного лікування ТБ перевага віддається коротким режимам лікування.

 

Джерело: Центр громадського здоров’я МОЗ України

 

 

ЯК ЗБЕРІГАТИ ІНСУЛІН ПІД ЧАС ПОДОРОЖЕЙ

Зберігання інсуліну в жаркому кліматі

Якщо ви подорожуєте в жарке місце, пам’ятайте, що спека може пошкодити ваш інсулін і перешкодити його належній роботі. Інсулін, пошкоджений теплом, може мати коричневий колір, а прозорий інсулін може помутніти. Не використовуйте інсулін, який виглядає так.

Під час подорожі з інсуліном найкраще тримати його в холоді, зберігаючи в готельному холодильнику (якщо він є у вашому номері) або в холодильній сумці (за умови, що він не замерзає). Доступні різні холодильні сумки та контейнери для зберігання. Якщо ви використовуєте холодильну сумку з пластиковими блоками льоду, переконайтеся, що інсулін не контактує із замороженими пластиковими контейнерами.

Зберігання інсуліну в холодному кліматі

Інсулін може замерзнути за дуже екстремальних температур, але його не можна використовувати, якщо він був заморожений, тому, якщо ви плануєте відвідати північну країну, переконайтеся, що інсулін зберігається при кімнатній температурі або навіть у внутрішній кишені чи сумці. близько до тіла, щоб не замерзнути.

 

Джерело: Центр громадського здоров’я МОЗ України

ДІТИ І ВІЙНА: ПОРАДИ БАТЬКАМ, ЯКІ ДОПОМОЖУТЬ ВБЕРЕГТИ МЕНТАЛЬНЕ ЗДОРОВ’Я МАЛЮКА

Дітям особливо важко пережити виклики, пов’язані з війною. Розповідаємо, як допомогти малечі.

ЗАВДАННЯ ДОРОСЛИХ — ПОЯСНИТИ

Під час війни діти стикаються з низкою нових викликів: переїзди, переживання за рідних на фронті, поранення та навіть смерть близьких людей. У таких складних життєвих ситуаціях у них виникає багато запитань, на які вони не в змозі знайти відповіді самостійно. Завдання дорослих — пояснити їм, що відбувається, та допомогти пережити важкий період.

Спеціалісти Центру здоров’я та розвитку «Коло сім’ї» підготували поради батькам про те, як говорити з дітьми про війну та пов’язані з нею ситуації.

ЯК ПІДТРИМАТИ ДІТЕЙ У НЕПРОСТИЙ ЧАС ВІЙНИ

Перш за все, будьте поруч. Ми — головне джерело підтримки для наших дітей. Дотик, обійми, щирі розмови та спільна діяльність — це прояв любові і присутності.

Намагайтеся бути прикладом, адже діти дивляться на нас і наслідують нашу поведінку. Можна розповісти дитині про те, що вам допомагає у складних ситуаціях.

Залучайте дитину до чогось корисного. Це допоможе скинути нервове напруження. Вдома чи в бомбосховищі — знайдіть можливість вчитися, малювати, гратися.

Поповнюйте внутрішній «павербанк» дитини. У цей складний час психоемоційних навантажень ми і наші діти потребуємо більше «підзарядки». Організуйте день так, щоб у дитини був сон, смачна їжа, гра з улюбленцями, фізична активність, читання книжок, теплі розмови тощо.

К ГОВОРИТИ З ДІТЬМИ ПРО ВІЙНУ?

Будьте відкриті до обговорення теми війни. Діти хочуть розуміти, що відбувається. Слухайте їх і чесно відповідайте на запитання. Якщо ви не знаєте відповідей, розмірковуйте і шукайте їх разом із дитиною.

Пояснюйте через казки, малюнки або історії. У казках діти знаходять приклади поведінки або мудрі думки, а у малюнках можуть показати, як вони бачать війну.

Говоріть з дитиною про почуття. Діти тривожаться, сумують, зляться та хвилюються так само, як ми. Покажіть, що ви розділяєте ці почуття. Завдяки цьому дитина не залишиться з ними наодинці.

Дайте надію. Мова не про псевдооптимізм. Надія — це про Світло, яке завжди перемагає темряву, попри біль та втрати.

ЯК ПІДТРИМАТИ ДІТЕЙ У ВИПАДКУ ПЕРЕЇЗДУ ЧЕРЕЗ ВІЙНУ?

Говоріть із дітьми про переїзд і про всі пов’язані з ним зміни. Поясніть, чому ви вирішили поїхати, чому це важливо для вашої спільної безпеки. Це нормально — не мати відповідей на запитання, але важливо бути відвертим і говорити виважено.

Будьте уважними до почуттів дітей. Смуток через втрату зв’язку з домом і радість від нових відкриттів — це природні почуття, які допомагають зрозуміти наш досвід. Розділяйте їх з дитиною, злість скеровуйте у конструктив, а у відповідь на тривогу створюйте відчуття безпеки.

Не забувайте про базові речі і режим дня. За можливості, організуйте день так, щоб у ньому було місце сну, прогулянкам, часу з іншими дітьми, навчанню. І про свій режим дня також не забувайте.

Шукайте ефективні способи адаптуватися. До переїзду не потрібно ставитися як до паузи у житті, адже кожен день — цінний. Шукайте нове коло спілкування, можливості займатися улюбленим спортом тощо.

Пам’ятайте минуле, мрійте про майбутнє, живіть «тут і тепер». Ми можемо черпати силу у спогадах. Згадуйте, розповідайте, малюйте. Але також говоріть із дітьми про майбутнє, уявляйте його, діліться мріями. Це дає натхнення і сили пройти життєві випробування, коли ми не вдома.

ЯК ПІДТРИМАТИ ДИТИНУ, ЯКЩО ЇЇ РІДНІ НА ВІЙНІ?

Пояснюйте дитині, заради чого близька людина це робить. Буде легше подолати випробування, якщо розуміти його сенс. Наприклад, можна сказати, що тато разом із армією робить усе, щоб Україна перемогла.

Підтримуйте стосунки дитини з рідною людиною. Поставте фото на видному місці, коли є можливість зателефонувати, дозвольте дитині поспілкуватися. Альтернативою може стати запис голосу на телефон.

Відстежуйте, що дитина бачить і чує з новин. Дитина має право знати, що відбувається, але потрібно слідкувати, щоб вона не була переобтяжена інформацією. Коментуйте і пояснюйте, оскільки вона може зробити хибні висновки. І, звісно, діти не повинні бачити в телевізорі чи в інтернеті жахливі сцени.

Допомагайте справлятися з тривогою та смутком. Ми не можемо запевняти дитину, що з рідними не станеться нічого поганого. Але допомогти жити із цією невідомістю і не хвилюватися надмірно — нам під силу. Залучення дитини до якихось активностей може бути найкращим способом подолати тривогу.

Будьте чутливі до потреб — і дитини, і власних. Коли один із членів родини йде на фронт, інший залишається сам-на-сам із усіма обов’язками, серед яких і піклування про дитину. Поясніть малечі, що розумієте її потребу у щоденній підтримці, але якщо відчуваєте, що не справляєтесь — просіть про підтримку самі.

ЯК ПІДТРИМАТИ ДИТИНУ, ЯКЩО ЇЇ РІДНІ ЗАЗНАЛИ ПОРАНЕННЯ НА ВІЙНІ?

Кажіть правду. Шукайте слова, щоб пояснити прогноз щодо подальшого перебігу лікування. Навіть якщо ситуація непередбачувана, дитині буде набагато легше, якщо цей шлях вона пройде не сама.

Залучайте дитину до піклування про рідну людину. Турботу можна проявити дзвінками, малюнками, відвідуванням у лікарні. Але перед тим, як дитина зустрінеться із пораненим, поясніть, що вона побачить. Якщо після візиту виникнуть запитання, обговоріть те, що її непокоїть.

Поясніть дитині, що рани бувають «невидимими». Пережиті травматичні події проявляються в емоційній площині, а отже дитина може відчувати, що рідна людина змінилася. Поясніть у зрозумілий для неї спосіб, що у людини зараз на душі.

Допомагайте адаптуватися до змін. Після поранення рідної людини життя сім’ї може сильно змінитися, але дитина має знати, що про її потреби не забули. Шукайте підтримки у рідних і друзів, у школі.

ЯК ДОПОМОГТИ ДИТИНІ ПЕРЕЖИТИ ВТРАТУ

Поясніть, що сталося. Знайдіть можливість бути в цей момент поруч, використовуйте прості слова і зрозумілі пояснення. Зовсім маленьким потрібно пояснити саме поняття смерті — що відбувається, коли людина помирає. Будьте готовими до запитань, які можуть виникнути як одразу, так і згодом.

Можна залучити дитину до ритуалів переживання втрати. Ступінь залучення може бути різним залежно від її віку та обставин. Якщо дитина боїться прощатися із близькою людиною, не потрібно її силувати.

Дозвольте дитині проявити смуток, адже це — прояв любові до того, хто пішов. Підтримуйте — словами, обіймами, лагідним поглядом, та розділяйте її біль. Коли вона буде готова, допоможіть повернутися до звичного ритму життя.

Бережіть спогади про померлу людину. Можете разом створити «книгу спогадів» із фотографіями, листами та малюнками. Спогади про померлу людину — це також гарна нагода замислитися над сенсом життя та нашими цінностями.

Повідомте школу, друзів дитини, щоб її могли підтримати. Добре, якщо хтось із них візьме на себе ті ролі і завдання, які померла людина виконувала у житті дитини.

Утім, якщо бачите, що дитина довго перебуває у стресі через втрату, якщо в неї є порушення поведінки і функціонування, потрібно звертатися по фахову психотерапевтичну та соціальну допомогу. Тут важливо діяти вчасно.

І чи не найважливіше — потурбуйтеся про себе, щоб мати сили турбуватися про дитину.

 

Джерело: Всеукраїнська програма ментального здоров’я «ТИ ЯК?» 

НАДІЯ ТА ВІДЧАЙ: ЯК ВПОРАТИСЯ ІЗ НЕВИЗНАЧЕНОЮ ВТРАТОЮ

Упродовж життя ми постійно щось або когось втрачаємо. Втрата — це неминуча частина нашого існування: ми втрачаємо сенси, гроші, роботу, стосунки й навіть близьких. Якщо ж втрата залишає простір для двозначності, пройти подібне випробування буває ще важче.

Розповідаємо, що таке невизначена втрата та як проживати ситуації, коли чергуються надія та відчай.

ЩО ТАКЕ НЕВИЗНАЧЕНА ВТРАТА?

Невизначена втрата — це особливий вид втрати, яка пов’язана з невизначеністю, оскільки неможливо офіційно підтвердити факт смерті та провести ритуал прощання. Отже, втрату не можна прояснити або завершити. Її характерною ознакою є двозначність. Наприклад, якщо людина зникла безвісти під час бойових дій, найімовірніше, це спричинить невизначену втрату в її близьких. Такий стан супроводжується почуттям великого горя та невідомості.

Невизначена втрата — це унікальна втрата, яка викликає сильні переживання та подекуди протилежні емоції. Оскільки факт втрати не має однозначного трактування, у людини зберігається надія, але також виникають фрустрація та горювання, які не минають.

Під час війни люди неодноразово можуть стикатися з невизначеною втратою. Наприклад, втратою впевненості в безпеці, у стабільному майбутньому чи втратою звичного способу життя. Однак це не завжди буде для них травматичною подією.

ЩО ПЕРЕЖИВАЮТЬ ЛЮДИ У ПРОЦЕСІ НЕВИЗНАЧЕНОЇ ВТРАТИ?

Під час проживання невизначеної втрати хронічне горе є нормальною реакцією на ненормальну ситуацію. Це пов’язано більше з типом втрати, ніж з індивідуальними особливостями психіки.

Здебільшого люди, чиї близькі люди зникли безвісти, не є хворими, але вони можуть мати такі симптоми. Наприклад, ознаки депресії, які заважають повсякденному функціонуванню, труднощі з пошуком сенсу, відкладення життя на потім, хронічний смуток, неприйняття смерті. Вони можуть відчувати багато сильних та часто протилежних почуттів — тривогу, безпорадність, почуття провини та надію.

ЯК СПРАВЛЯТИСЬ ІЗ НЕВИЗНАЧЕНОЮ ВТРАТОЮ

Переживати втрату важко зокрема й тому, що людині властиво створювати постійні зв’язки. Втрата близького або ж неможливість проводити з ним час у звичний спосіб змінює устрій життя. Тому важливо зосередитися на формуванні нових зв’язків та сенсів.

З невизначеною втратою зв’язок також може продовжуватись, але у зміненому вигляді.

Для цього людям, які перебувають у стані невизначеної втрати, потрібно практикувати дихотомічне мислення. Наприклад: «Він зник, але я все ще відчуваю його присутність», чи «Я мушу сподіватись, але жити тут і зараз», або ж «Я сумую за домом, але радію новим можливостям за кордоном». Такий спосіб мислення буде давати відповідь одразу на кілька суперечливих почуттів, які відчуває людина.

Щоб швидше вийти з цього стану, доведеться переосмислити деякі уявлення про своє життя: 

Осмисліть свою втрату

Дайте собі відповіді на запитання: які подружні / сімейні ролі ви втратили? Які отримали? Як ви впоралися зі змінами? Які ще попереду? Якими були ваші сімейні ритуали до втрати? Як вони змінились? Чи визнає суспільство вашу втрату?

Усвідомте недостатність контролю

Вам потрібно екстерналізувати провину, тобто усвідомити, що це сталось у силу незалежних від вас обставин. Навіть із хорошими людьми може трапитись щось погане, але це не спосіб кармічного покарання. Із часом це дозволить усвідомити, що проблеми не завжди мають вирішення або ж ви просто ніяк не можете вплинути на нього.

Реконструюйте свою ідентичність

Люди з невизначеною втратою можуть перебувати в стані шокового оніміння. Допоміжним буде повернення до власних відчуттів: кордонів тіла, дихання, розуміння «де я зараз?», «хто є поряд?», «що відбувається з тими, хто поряд?», здатності ухвалювати рішення.

 

Джерело: Всеукраїнська програма ментального здоров’я «ТИ ЯК?»

СПІЛКУВАННЯ БЕЗ АГРЕСІЇ — ЗДОРОВИЙ СПОСІБ ВЗАЄМОДІЇ

Кожен день війни приносить нові виклики, тривогу, втому. У такому стані легко зірватися, роздратуватися, відповісти різко — агресія часто є природною реакцією на біль, втому або безсилля. Попри постійний стрес, нам важливо гуртуватися і підтримувати одне одного, бути уважними до почуттів інших. Кожне наше слово, кожен жест має силу: може або ранити, або розрадити.

Обираючи доброзичливе спілкування замість агресії, виграєте і ви, і люди, з якими ви спілкуєтеся.

 Перш ніж реагувати — подумайте

Важливо пам’ятати: між подразником та реакцією є час подумати. Наприклад, проговорити подумки те, що плануєте сказати вголос, — «проживання» в голові своїх слів може принести полегшення. Або ж замість агресивної реакції буквально назвіть свою емоцію — скажіть: «Я злюсь».

 Співпереживання — шлях до розуміння без ескалації

У ці складні часи особливо важлива емпатія: ми не знаємо, що переживає людина поруч, і її агресивна реакція може бути проявом глибокого болю. Співпереживання дозволяє краще зрозуміти ситуацію і не посилювати напругу.

 Соціальні зв’язки — це цінний ресурс для психологічного відновлення

Кожен з нас має вплив на те, як ми взаємодіємо з іншими. Якщо наше спілкування постійно містить агресію або відштовхує людей, це може негативно вплинути на стосунки, посилити відчуття самотності та навіть призвести до депресії.

Коли говорити про нашу відповідальність за самопочуття інших, стає очевидним: доброзичливе спілкування — це не просто ввічливість, а фундамент нашого психологічного добробуту, що допомагає жити довше та активніше.

Модель управління стресом BASIC Ph визначає соціальні зв’язки (Social) як внутрішній ресурс, який зміцнює відчуття безпеки та стабільності. Разом із вірою (Belief), висловлюванням емоцій (Affect), уявою (Imagination), розумінням (Cognition) та турботою про тіло (Physical) соціальні зв’язки допомагають долати стрес, адже наше психічне здоров’я тісно пов’язане із взаємодією з іншими.

 Як реагувати на агресію

Пам’ятайте, що ви не мусите відповідати агресією на агресію. У спілкуванні з людиною, яка поводиться агресивно:

  1. Зберігайте спокій.Розмовляйте спокійно і неголосно, жестикулюйте плавно. Різкі рухи та підвищення голосу можуть погіршити ситуацію.
  2. Не беріть чужу агресію близько до серця.Зазвичай агресія — це реакція на внутрішній біль, стрес або безпорадність, а не на вас особисто.
  3. Іноді людині треба просто виговоритися.Спробуйте сказати: «Я чую, що ти сердишся. Можеш пояснити, що тебе розлютило?»
  4. Не виправдовуйтеся.Замість: «Та я ж нічого не зробив» скажіть: «Я не хотів тебе образити».
  5. Якщо агресія зростає — припиніть розмову.
  6. Після агресивної комунікації подбайте про себе.Допомогти відновитися можуть прогулянка, розмова з близькими, теплий чай.

 Як самому уникнути агресії

Агресивної комунікації можна позбутися, якщо вирішувати це питання комплексно — навички медитації та майндфулнесу, спорт, сон, здорове харчування, у деяких випадках — психотерапія. Також допоможуть такі поради:

  1. Зробіть паузу.Дайте собі 10 секунд, щоб заспокоїтись. Можна сказати: «Дай мені хвилинку, я зараз злюсь і не хочу образити тебе, сказавши щось зайве».
  2. Проговорюйте вголос свої почуття.Буквально описуйте, що відчуваєте.
  3. Розвивайте довготривалі навички саморегуляції.Злість починається в тілі — її потрібно «прожити», щоб не дати їй вибухнути. Спробуйте дихальні вправи або м’язову релаксацію.

 

Джерело: Центр громадського здоров’я МОЗ України

Перейти до вмісту