Автор: med1

Щороку 15 лютого, починаючи з 2003 року, під патронатом Міжнародного товариства дитячих онкологів та з ініціативи Міжнародної конфедерації організацій батьків дітей, хворих на рак, світова громадськість відзначає Міжнародний день онкохворої дитини. В 2024 році стартувала трирічна кампанія направлена на рішення проблем з якими стикаються хворі, батьки та медичні працівники в усьому світі.  

Всесвітня організація охорони здоров’я з 2018р. здійснює Глобальну ініціативу боротьби з дитячим раком, метою якої є до 2030 р. довести загальносвітовий показник виживання всіх хворих на рак дітей як мінімум до 60%. Це означає збільшення показника ефективності лікування приблизно вдвічі та порятунок ще одного мільйона життів у наступні десять років.

Щороку приблизно 400 000 дітей та підлітків у віці від народження до 19 років хворіють на рак. До найбільш поширених дитячих онкологічних захворювань відносяться лейкемії, злоякісні пухлини головного мозку, лімфоми, такі солідні пухлини, як нейробластома та нефробластома. У країнах із високим рівнем доходу, де зазвичай доступні комплексні послуги, від раку виліковуються понад 80% дітей. У країнах із низьким та середнім рівнем доходу ефективність лікування менш ніж у 30% випадків.

У м. Харкові у 2025 році на диспансерному обліку перебувало 170 дітей з гемобластозами (у 2024 році – 236), з них – гострий лімфобластний лейкоз – 80 ( 2024 р. – 131),  гострий  мієлобластний лейкоз – 22 (в 2024 р. – 6),  лімфома – 27 (2024 р. – 50),    гістіоцитоз – 6 (2024 р. – 1), мієлодиспластичний синдром – 13 (2024р. – 11) та  лімфогранулематоз – 22 (2024 р. -36).

Ракові захворювання у дітей, на відміну від дорослих, не мають встановленої причини. Багато дослідників робили спроби визначити причини дитячого раку, але лише невелика кількість онкологічних захворювань у дитячому віці викликана факторами, пов’язаними з впливом навколишнього середовища або способом життя. Провідними причинами розвитку злоякісних пухлин у дітей є генетичні мутації, особливості незрілих тканин, гормональні фактори, вади розвитку, які на певному етапі виявляють схильність до злоякісного перетворення.

Незважаючи на відносно невелику частоту виникнення злоякісних пухлин та можливість повного лікування пацієнтів, смертність від них у дітей залишається високою. Пов’язано це з тим, що, на жаль, більшість дітей поступають для лікування на запущених стадіях захворювання, коли проведення специфічної терапії становить значні труднощі.

Складність діагностики раку у дітей полягає в тому, що суб’єктивне самопочуття дитини може залишатися задовільним навіть на пізніх стадіях захворювання.

Наявність нижчеперелічених синдромів і симптомів у дитини може вказувати на розвиток онкопатології: 

– Анемічний синдром (блідість шкіри і слизових оболонок, стомлюваність, зниження активності дитини тощо);

– Синдром інтоксикації (невмотивоване підвищення температури, слабкість, адинамія, пітливість, шкірний свербіж, болі в кінцівках, втрата маси тіла);

– Геморагічний синдром (кровотечі із слизових оболонок, поява дрібноточкового висипу і “синяків” без видимої на те причини, невідповідність геморагічного синдрому травмі та інші);

– Проліферативний синдром (збільшення лімфатичних вузлів, “великий” живіт за рахунок збільшення розмірів печінки і селезінки);

– Неврологічні ознаки: зміна або погіршення ходи, рівноваги або мови, затримка психо-фізичного розвитку, головний біль, що триває більше, ніж два тижні з блювотою або без неї, збільшення розмірів голови.

Раннє виявлення хвороби та негайне надання допомоги дозволяють значно полегшити життя хворої на рак дитини. Правильний діагноз має вирішальне значення для лікування таких пацієнтів, оскільки лікування кожного виду раку має проводитися за певною схемою, яка часто передбачає хірургічне втручання, променеву терапію та хіміотерапію.

За останні десятиліття досягнуто значного прогресу в лікуванні раку у дітей, багато форм якого піддаються тепер повному лікуванню. За деякими винятками пухлини у дітей молодшого віку добре піддаються лікуванню хіміотерапією. Це пов’язано з їхньою схильністю до швидкого зростання, а більшість хіміопрепаратів діють саме на ракові клітини, що швидко ростуть. Дитячий організм краще відновлюється від високих доз хіміотерапії, порівняно з дорослим. Використання інтенсивніших варіантів лікування дає великі шанси на кінцевий успіх.

Профілактика пухлин дитячого віку ґрунтується на трьох положеннях:

1. Виявлення сімейної схильності до деяких форм пухлин (ретинобластоми, поліпоз кишківника, хондроматоз);
2. Усунення різноманітних шкідливих впливів (хімічних, радіаційних) на організм вагітної жінки та плода в період його внутрішньоутробного розвитку.
3. Видалення доброякісних пухлин та лікування вад розвитку, що є фоном для можливого виникнення злоякісного новоутворення (невуси, тератоми, остеохондроми).

З метою раннього виявлення передпухлинних або пухлинних захворювань  у дитини  слід вчасно  проходити медичне обстеження, а при виявленні характерних симптомів невідкладно звертатися до фахівців – дитячих онкологів.

У м. Харкові спеціалізована медична допомога дітям та підліткам з онкогематологічною патологією надається у гематологічному відділенні КНП «Міська клінічна багатопрофільна лікарня №25» Харківської міської ради, розташованому за адресою: м.Харків, вул. Луї Пастера, 2 та у КПН ХОР «Обласна дитяча клінічна лікарня», розташованому за адресою: м. Харків, вул. Клочківська, 337-а.

Фетальний алкогольний спектр порушень (ФАСП) — це група розладів розвитку дитини, спричинених уживанням алкоголю під час вагітності; найтяжчою формою є фетальний алкогольний синдром (ФАС), що проявляється типовими зовнішніми ознаками, затримкою росту та ураженнями нервової системи, з труднощами в навчанні, увазі, пам’яті й соціальній взаємодії. Окрім нього, ФАСП охоплює менш виражені, але значущі порушення, зокрема частковий ФАС, алкогольний розлад нейророзвитку, нейроповедінковий розлад і вроджені дефекти, пов’язані з пренатальним впливом алкоголю. 

Розлади фетального алкогольного спектра порушень — це серйозна медико-соціальна проблема, якій, однак, можна запобігти у 100% випадків. Розлади ФАСП мають довготривалі негативні наслідки для здоров’я дитини, її родини, системи охорони здоров’я і суспільства.  

З одного боку, це питання збереження та розвитку людського капіталу, з іншого — профілактика ФАСП залишається недостатньо інтегрованою у щоденну медичну практику. В Україні бракує надійних даних про поширеність цих розладів, а багато жінок не отримують чіткої, перевіреної інформації про ризики вживання алкоголю під час вагітності. 

У відповідь на ці виклики Центр громадського здоров’я запровадив протягом 2025 року серію заходів для надання медичним працівникам актуальних знань та практичних інструментів для роботи з вагітними та жінками, які планують вагітність. 

Аналіз ситуації з ФАСП в Україні  

За оцінками ВООЗ, поширеність фетального алкогольного синдрому (ФАС) в Україні у 2019 році складала 50 на 10 000 дітей, але ці дані базуються на оцінках і дослідженнях, а не на систематичному щорічному обліку. За даними НСЗУ, в період 2020–2024 рр. діагноз «ФАС» встановлено 363 дітям — це ~0,05 випадків на 1000 дітей. 

Щодо алгоритмів роботи для лікарів 

Лікарі в Україні переважно спираються на загальні рекомендації та навчальні матеріали, а валідовані інструменти скринінгу, які широко застосовують у світі (AUDIT-C, T-ACE, TWEAK), наразі не включені до затверджених стандартів медичної допомоги вагітним в Україні.  

Стандарт медичної допомоги «Психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю» передбачає обов’язковий скринінг із використанням інструменту AUDIT у медичній практиці лише серед людей із залежностями, зокрема серед вагітних та жінок, які планують вагітність. Стандарт медичної допомоги «Нормальна вагітність» описує загальні обстеження під час першого та наступних візитів, але не містить чітких рекомендацій щодо оцінки вживання алкоголю, структурованого консультування чи покрокового алгоритму дій для медичних працівників.   

Нові методи консультування вагітних 

Для вдосконалення методик консультування Центр громадського здоров’я запропонував модель консультування вагітних в амбулаторних умовах із використанням стандартизованого інструменту AUDIT-C та короткотривалих інтервенцій. Модель було апробовано в медичних закладах Києва в межах ініціативи JA PreventNCD*. На основі результатів дослідження Центр розробить рекомендації для подальшого масштабування ініціативи. 

Навчання та підвищення кваліфікації   

У рамках ініціативи JA PreventNCD також було проведено дослідження «Вивчення рівня обізнаності медичних працівників щодо ризиків фетального алкогольного спектру порушень (ФАСП) та оцінка бар’єрів щодо профілактики ФАСП». Результати показали: лише 15 % респондентів проходили спеціальне навчання з теми ФАСП.  

Для лікарів, які працюють із вагітними й долучилися до ініціативи, було проведено тренінг з ефективного застосовування методів мотиваційного інтерв’ю для підтримки здорової поведінки серед вагітних, зокрема щодо відмови від алкоголю. 

За результатами досліджень було розроблено спеціальний онлайн-курс із мотиваційного консультування для роботи з вагітними. Упродовж року його пройшли понад 8 500 медичних працівників, що допомогло їм краще зрозуміти ризики вживання алкоголю під час вагітності та впевненіше проводити ефективні консультації з пацієнтками. 

Інформаційна підтримка та взаємодія зі спільнотою  

У межах ініціативи JA PreventNCD підготовлено та поширено інформаційні матеріали для жінок і медичних працівників, а також проведено серію вебінарів для лікарів, фахівців ЦКПХ і широкої аудиторії. Паралельно налагоджено співпрацю з Департаментом охорони здоров’я КМВА, Київським міським ЦКПХ та керівниками медичних закладів. Це допомогло підвищити видимість теми, зацікавити фахівців і залучити професійну спільноту до обговорення та практичних дій. 

* Програма з профілактики ФАСП реалізується в рамках ініціативи JA PreventNCD (Joint Action on Prevention of Non-Communicable Diseases) https://preventncd.eu/  — спільна дія Європейського Союзу, спрямована на зменшення тягаря неінфекційних захворювань (НІЗ), зокрема раку, серцево-судинних, респіраторних хвороб і цукрового діабету II типу.  

Ініціатива об’єднує 25 країн та понад 100 партнерів і реалізується за підтримки програми EU4Health.  

Мета ініціативи — усунення основних факторів ризику (тютюн, алкоголь, нездорове харчування, низька фізична активність) та посилення профілактичних політик і практик на національному рівні.  

В Україні діяльність координує Центр громадського здоров’я МОЗ України, який бере участь у впровадженні пілотних заходів, спрямованих на підтримку здорової поведінки та зниження впливу факторів ризику серед населення 

За матеріалами ЦГЗ МОЗ України

Епілепсія — четверта за поширеністю неврологічна хвороба у світі. За даними Електронної системи охорони здоров’я, в Україні у 2025 році зареєстровано понад 169 тис. пацієнтів з епілепсією. 

До Міжнародного дня обізнаності про епілепсію, який відзначають щороку у другий понеділок лютого, ділимося важливими фактами про цю хворобу нервової системи. 

1. Під час судомного нападу неможливо «проковтнути язик». 

Фізично неможливо проковтнути язик під час епілептичного нападу. Це один із найпоширеніших міфів, який може призводити до небезпечних дій з боку свідків. 

2. Під час судомного нападу не можна нічого вкладати в рот. 

Ніколи не намагайтеся вкладати які-небудь предмети в рот людині, у якої стався напад. Це може призвести до: 

• • пошкодження зубів; 
  • травм ясен; 

• перелому щелепи. 

3. Не потрібно стримувати людину під час судомного нападу. 

Не намагайтеся утримувати або фіксувати рухи людини. Більшість нападів тривають від кількох секунд до кількох хвилин і минають самостійно. Краще обережно поверніть людину на бік, щоб забезпечити вільне дихання, і підкладіть під голову щось м’яке, аби зменшити ризик травмування. 

4. Епілепсія незаразна.

Епілепсія — це хвороба нервової системи. Вона не передається від людини до людини, як застуда чи COVID-19. Напади виникають через особливості роботи мозку, а не через контакт із людиною. Перебувати поряд із людиною з епілепсією безпечно не лише для вас, а й для неї, оскільки в разі судомного нападу ви зможете їй допомогти. 

5. Епілепсія може виникнути в будь-кого.

Частота виникнення епілептичного нападу вперше в житті майже однакова серед дітей і серед людей віком понад 65 років. У старшому віці напади нерідко є наслідком інших проблем зі здоров’ям, зокрема інсульту або серцево-судинних хвороб. 

Діагноз «епілепсія» лікар може поставити, якщо: 

• • у людини було два неспровоковані напади; або 

• один неспровокований напад із високим ризиком повторення. 

6. Люди з епілепсією можуть жити звичайним життям.

За належного лікування та підтримки більшість людей з епілепсією навчаються, працюють, створюють сім’ї, займаються хобі й ведуть активне повсякденне життя. У багатьох випадках напади добре контролюються, що дозволяє жити без істотних обмежень. 

7. Люди з епілепсією можуть працювати на відповідальних і стресових посадах. 

Люди, які живуть з епілепсією, можуть працювати в бізнесі, державному секторі, культурі, творчих і багатьох інших сферах. Якщо стрес впливає на частоту нападів, корисними можуть бути індивідуальні стратегії управління навантаженням і підтримка на робочому місці. 

Існують окремі види робіт, якими з міркувань безпеки чи через відсутність належних умов не можуть займатися люди з епілепсією. Проте сама наявність епілепсії не має автоматично обмежувати вибір професії чи рівень відповідальності. 

8. Одне й те саме лікування підходить не всім. 

Епілепсія — хронічна хвороба, яку багатьом людям вдається взяти під контроль. Проте універсального лікування, яке підходило б усім, не існує. На жаль, у частини людей напади залишаються складними для контролю. 

9. Епілепсія — не рідкісна хвороба. 

Приблизно в однієї з 26 людей протягом життя виникає епілепсія. В одних вона виникає сама по собі, а в інших може поєднуватися з такими станами, як: 

• дитячий церебральний параліч; 
• розлади аутистичного спектра; 
• хвороба Альцгеймера; 
• черепно-мозкові травми; 
• інсульт. 

10. Епілепсія може бути причиною передчасної смерті. 

Хоча смерть при епілепсії трапляється нечасто, це серйозна хвороба. Найпоширенішою причиною смерті є раптова несподівана смерть при епілепсії (SUDEP). За оцінками фахівців, щороку від SUDEP помирає приблизно одна людина на тисячу людей з епілепсією. 

Ще однією небезпекою є епілептичний статус — тривалий напад понад 5 хвилин або серія нападів без відновлення свідомості між ними. Близько 1,9% смертей серед людей з епілепсією пов’язані саме з цим станом. 

11. Не всі напади супроводжуються судомами. 

Епілептичні напади зазвичай не становлять загрози для життя, хоча можуть виглядати страшно. 

Типи епілептичних нападів бувають різними, зокрема: 

• судомні напади — з втратою свідомості та мимовільними рухами; 

• абсанси — короткочасні «випадіння з реальності» або відключення свідомості без падіння; 
• фокальні напади — характеризуються мимовільними рухами, яких людина не контролює, хоча й усвідомлює, що відбувається і може виглядати розгубленою. 

12. Люди з епілепсією зазвичай не мають фізичних обмежень. 

Якщо лікування підібране ефективно і напади контролюються, більшість людей з епілепсією можуть залишатися фізично активними та виконувати звичні повсякденні справи без обмежень. У міжнападний період вони зазвичай не відрізняються за рівнем фізичних можливостей від людей без епілепсії. 

За матеріалами ЦГЗ МОЗ України

Сьогодні, у Всесвітній день боротьби проти раку, Центр громадського здоров’я нагадує: регулярні профілактичні обстеження, довіра медицини, заснованої на свідченнях, та уважне ставлення до свого здоров’я допомагають зменшити ризики розвитку онкологічних хвороб або підвищити шанси на успішне лікування у разі їх виявлення.

В Україні щороку виявляють понад 100 тисяч нових випадків раку. За оперативними даними Національного канцер-реєстру України, у 2024 році було зареєстровано 111 247 нових випадків злоякісних новоутворень (54 025 — у чоловіків, 57 222 — у жінок). На кінець 2024 року на обліку перебувало 1 112 748 пацієнтів із діагнозом онкологічної хвороби.

Структура онкологічної захворюваності в Україні має гендерні особливості та свідчить про високу частку форм раку, для яких існують ефективні методи раннього виявлення. Серед жінок найчастіше діагностують рак молочної залози, шкіри та тіла матки, серед чоловіків — рак шкіри, передміхурової залози та сечового міхура. Також одним із найпоширеніших онкологічних захворювань незалежно від статі залишається колоректальний рак.

Раннє виявлення раку — вищі шанси на успішне лікування

За оперативними даними Національного канцер-реєстру України, у 2024 році серед уперше виявлених випадків 19,6% припадало на III стадію, а 22,8% — на IV стадію онкологічної хвороби. Водночас деякі злоякісні пухлини можуть тривалий час розвиватися без виражених симптомів. Наприклад, рак підшлункової залози часто діагностують уже на пізніх стадіях, коли радикальне лікування є малоефективним.

Для раннього виявлення злоякісних новоутворень застосовують два підходи: скринінг і ранню діагностику.

Скринінг — це обстеження безсимптомних людей для раннього виявлення найпоширеніших онкологічних хвороб.

Рання діагностика передбачає обстеження людей, у яких уже з’явилися симптоми. Вона проводиться незалежно від віку та статі.

МОЗ України рекомендує проходити такі скринінгові обстеження:

• для перевірки на рак шийки матки — ПАП- або ПЛР-тест жінкам віком 30–55 років один раз на 10 років; жінкам від 25 років, які живуть з ВІЛ/СНІД, — раз на 5 років; жінкам віком 21–35 років за наявності симптомів або факторів ризику — негайно;
• для перевірки на рак молочної залози — мамографію кожні 2 роки, починаючи з 50 років, або з 40 років для жінок із груп ризику;
• для перевірки на колоректальний рак — тест калу на приховану кров або фекальний імунохімічний тест (ФІТ) кожні 2 роки жінкам і чоловікам від 50 років.

Профілактика раку 

Для зменшення впливу чинників, які сприяють розвитку онкологічних хвороб, дотримуйтеся таких рекомендацій:

• харчуватися збалансовано (зменшувати споживання червоного (яловичини, свинини тощо) та обробленого м’яса (ковбаси, шинки копченості тощо), їсти більше свіжих овочів, фруктів та цільнозернових продуктів);
• рухатися: бути фізично активними та уникати малорухливого способу життя;
• відмовитися від вживання тютюну та алкоголю;
• дбати про повноцінний сон;
• захищати шкіру від сонця та уникати тривалого перебування під прямими сонячними променями;
• вакцинуватися проти вірусу папіломи людини — дівчат 12-13 років вакцинують безоплатно;
• вакцинуватися від вірусного гепатиту B (для профілактики раку печінки).

Якщо з’явилися симптоми, які можуть вказувати на онкологічну хворобу 

У суспільстві часто співіснують дві крайнощі — надмірний страх перед раком і повне ігнорування симптомів. Обидві можуть мати негативні наслідки. Важливо дотримуватися балансу: уважно ставитися до змін у самопочутті та водночас вести здоровий спосіб життя. 

У разі появи тривалих симптомів, які викликають занепокоєння, слід звернутися насамперед до сімейного лікаря, а не займатися самолікуванням чи покладатися на поради з інтернету. Зверніться до лікаря, якщо помітили:

• незвичні ущільнення чи пухлини будь-де на тілі;
• різку втрату маси тіла без причини;
• зміни у формі чи кольорі родимок;
• тривалий кашель або захриплість голосу;
• незвичні кровотечі чи виділення.

За потреби додаткових обстежень лікар випише електронне направлення на отримання безоплатних послуг за Програмою медичних гарантій: рентген, УЗД, МРТ, лабораторна діагностика біоматеріалу пацієнта тощо в закладах охорони здоров’я, які мають договір із Національною службою здоров’я України.

Якщо в родині були випадки онкологічних хвороб, особливо серед родичів першої лінії (батьки, брати, сестри), варто обговорити з лікарем доцільність генетичного тестування. Це допоможе оцінити індивідуальні ризики та за потреби спланувати подальше спостереження, зокрема частіші профілактичні огляди. Водночас зі спадковими мутаціями пов’язані лише близько 10% злоякісних пухлин.

Центр громадського здоров’я бере участь в європейському проєкті “Впровадження програм скринінгу раку” — EUCanScreen (European Joint Action on Cancer Screening). Метою проєкту є впровадження високоякісних програм скринінгу для зменшення тягаря онкологічних захворювань та досягнення рівного доступу до медичних послуг у країнах ЄС та за його межами. Фінансується програмою Європейського Союзу EU4Health. Грантова угода No 101162959. 

Отримали таке питання: «Які показання для щеплення проти гепатиту В новонародженої дитини у пологовому?»
Якщо новонароджена дитина не має факторів ризику, щеплення проводиться у 2–4–6–18 місяців. Така схема дозволить використовувати комбіновані вакцини проти кількох інфекційних захворювань одночасно (АКДП+Hib+ВГВ). Це зменшить кількість ін’єкцій для дитини під час одного візиту до медзакладу.

Щепленню проти гепатиту В у першу добу життя підлягають новонароджені незалежно від маси тіла при народженні в низці специфічних ситуацій, передусім якщо мама дитини має позитивний або невизначений статус щодо гепатиту В — виявлений HBsAg або не була обстежена під час вагітності.

• У випадку невизначеного статусу щеплення проводиться одночасно з дослідженням крові матері, а при отриманні позитивного результату подальша профілактика здійснюється за протоколом для дітей, народжених від інфікованих матерів.
• Також обов’язковій вакцинації підлягають діти, чиї матері мають в анамнезі діагностований гепатит В або С, навіть якщо він був пролікований, або мають позитивний результат лабораторного дослідження на антитіла чи антиген вірусного гепатиту С.
• Окрім цього, щеплення в першу добу є необхідним для дітей, народжених жінкою з ВІЛ-позитивним статусом, немовлят, що народилися передчасно або з низькою масою тіла менше за 2 000 грамів, а також у випадках вірогідного контакту з особою, інфікованою вірусом гепатиту В, у сімейному оточенні.
• Особливу увагу приділяють дітям, у яких під час антенатального або раннього постнатального періоду виявлено патологію, що є показанням для майбутнього хірургічного втручання чи введення препаратів крові.

Окремо варто зазначити, що якщо батьки дитини самостійно висловлюють бажання вакцинувати немовля в пологовому стаціонарі без додаткових медичних показань, таку ініціативу слід схвально підтримати та провести щеплення.

Діти, які отримали щеплення у перший день життя, надалі мають схему вакцинації — 2, 4 та 6 місяців. Щеплення у перший день зараховується як «нульове щеплення».
Вакцинація проти гепатиту B вважається завершеною, якщо дитина отримала щонайменше 3 щеплення без урахування проведеної вакцинації новонародженому з дотриманням необхідних мінімальних інтервалів між дозами.

Нагадуємо, що форма для збору запитань відкрита, і експерти готові відповісти на кожне ваше питання: https://forms.gle/E1mKiVxDNKn1JukSA

А відповіді на найбільш поширені питання уже зібрані у збірнику «100 запитань і відповідей про оновлений Календар профілактичних щеплень»  https://shorturl.at/dFuRh

Колоректальний рак (КРР) — це злоякісне новоутворення, яке розвивається в ободовій або прямій кишці і є однією з найпоширеніших онкопатологій. За оперативними даними Національного канцер-реєстру, в Україні у 2024 році було зареєстровано 13 239 нових випадків колоректального раку, а всього на обліку перебуває 111 171 людина з тих, у кого діагностували рак ободової або прямої кишки. За кожною з цих цифр — окрема історія, що заслуговує бути почутою. 

Колоректальний рак може не мати специфічних симптомів  

На ранніх стадіях, коли лікування найефективніше, КРР часто не має відчутних симптомів. 

Симптоми колоректального раку зазвичай з’являються тоді, коли пухлина вже досягає певного розміру, починає кровоточити або впливати на прохідність кишківника. Саме тому на ранніх стадіях хвороба часто виявляється випадково — під час обстежень з іншого приводу.

«Про свій діагноз я дізналася випадково. Нічого з того, що згодом читала про типові прояви колоректального раку, у мене не було. Я лежала в стаціонарі з неврологічним станом, і лікарка звернула увагу на низький рівень гемоглобіну: ми його піднімаємо, а він знову падає. Це був єдиний симптом, — говорить Елла Володимирівна з Одеси, онкопацієнтка в ремісії, якій у січні 2025 року діагностували колоректальний рак на стадії IIIB. — Я по життю дуже активна людина, а тут раптом захотілося полежати, відкласти справи на потім. Я собі докоряла за те, що стала лінивою. Усвідомлення прийшло вже постфактум: це була не лінь, а слабкість».   

Слід звертати увагу на будь-які зміни у характері випорожнень — діарею чи закрепи, появу крові у калі або на туалетному папері, здуття, відчуття неповного випорожнення. Ці симптоми можуть поєднуватися із загальною слабкістю, втомою, втратою ваги, відчуттям спазмів та болю в животі. Водночас важливо розуміти: такі ознаки можуть свідчити про інші захворювання шлунково-кишкового тракту, і в разі їх появи слід обов’язково звернутися до сімейного лікаря.

Саме тому, навіть за відсутності виражених симптомів, вирішальну роль відіграють своєчасні обстеження. 

Своєчасні обстеження та лікування збільшують шанси на одужання 

Сучасні методи діагностики колоректального раку безпечні.  

«Нам рекомендували зробити колоноскопію, але через велику непрохідність провести її не вдалося. Проте ми пройшли всі необхідні аналізи, щоб оцінити стан пацієнта, врахували висновки кардіолога та інших лікарів. Коли тобі надають грамотний професійний супровід, шлях від обстеження до початку лікування нагадує конвеєр. Ми зібрали результати всіх обстежень і вирішили, що можна робити операцію, — ділиться Віта Петрівна з Києва, яка підтримувала свого 82-річного свекра на всьому шляху його боротьби з КРР від діагностики до успішної операції. 

Не варто порушувати рекомендації лікаря. Не займайтеся самолікуванням, слідуйте вказівкам, зберігайте спокій. Так, онкологічний діагноз — це відчуття, ніби світ руйнується. Але хто, як не ви, зараз буде боротися?

Початкове обстеження зазвичай включає колоноскопію з біопсією, щоб підтвердити наявність злоякісного процесу та визначити тип пухлини. Лабораторні дослідження, зокрема загальний аналіз крові, допомагають оцінити стан пацієнта та моніторити перебіг хвороби. Візуалізаційні дослідження, такі як КТ або МРТ (комп’ютерна томографія або магнітно-резонансна томографія — ред.), дозволяють оцінити поширення раку та наявність віддалених метастазів.

Генетичне та молекулярне тестування дедалі частіше використовують для прогнозу та підбору оптимальної терапії. 

Усі ці дані дозволяють визначити стадію КРР, що впливає на вибір стратегії лікування та прогноз пацієнта.

Спитати думку іншого фахівця — це нормально 

У багатьох випадках пацієнту корисно звертатися до іншого фахівця, щоб почути його думку.  

Питання другої думки є актуальним для всіх людей, у яких підозрюється або вже встановлено онкологічний діагноз. Така практика допомагає підтвердити діагноз, оцінити запропоноване лікування та впевнено обрати оптимальний шлях терапії. 

Не завжди в людини є знання для того, щоб зрозуміти діагноз чи проаналізувати рекомендації. Саме тому важливо звертатися за другою думкою. Досліджуйте тему, шукайте відгуки, запитуйте про все, що вас хвилює. Лікар має бути готовий приділити вам час, відповісти на запитання, допомогти скласти план дій і підготувати до наступних кроків. Важливо чітко розуміти, що саме вам пропонують.  

Другу думку, а також усі обстеження й лікування, бажано отримувати в мультидисциплінарних центрах спеціалізованої допомоги, де доступні і хірургія, і системна терапія, і променева терапія, де всі фахівці працюють в одному місці та забезпечено замкнений цикл лікування. Це дає змогу пацієнтові отримати комплексну допомогу. 

Якщо комунікація з лікарем є некомфортною, ви не отримуєте відповідей на свої запитання або вас бентежить сама взаємодія, це може бути сигналом для отримання другої думки. Лікар має будувати спілкування з розумінням: це повинно бути спільне прийняття рішень, відкритий діалог і можливість обговорення ситуації з родичами, якщо в цьому є потреба.

Профілактика колоректального раку — поради Центру громадського здоров’я 

Аби збільшити свої шанси на уникнення зустрічі з хворобою, експерти рекомендують дотримуватися профілактичних заходів, які охоплюють спосіб життя, участь у скринінгу та поінформованість про ризики. 

Регулярна рухова активність — критично важлива, оскільки сидячий спосіб життя належить до встановлених чинників, що підвищують ризик пухлин товстого кишківника. Займайтеся аеробними вправами помірної інтенсивності щодня близько 20 хв на день, або 30 хвилин на день, якщо виконувати аеробні вправи лише 5 днів на тиждень. 

Здорове харчування підтримує нормальну роботу кишківника та зменшує хронічне запалення, а отже знижує ризик розвитку КРР, тому: 

• регулярно вживайте продукти із високим вмістом клітковини (каші, цільнозернові продукти); 

• їжте достатню кількість овочів і фруктів щодня (і що різноманітніше, то краще); 

• обмежте споживання червоного та обробленого м’яса (ковбас, шинок, копченостей). 

Важливим наслідком збалансованого харчування та регулярної рухової активності є підтримання здорової маси тіла, оскільки надмірна вага й ожиріння пов’язані з підвищеним ризиком колоректального раку. Це зумовлено хронічним запаленням, гормональними змінами та порушенням обміну речовин, які впливають на роботу кишківника.  

Також важливо відмовитися від вживання алкоголю та тютюну, бо вже давно встановлено зв’язок між їхнім вживанням та підвищеним ризиком розвитку КРР. Алкоголь і тютюн негативно впливають на слизову оболонку кишківника та загальний стан організму. 

Скринінг колоректального раку 

Щоб виявляти передракові утворення, такі як аденоматозні поліпи, та діагностувати хворобу на ранніх стадіях — ще до появи симптомів, необхідно своєчасно проходити скринінг КРР. Це одна з найефективніших профілактичних стратегій, яка суттєво знижує смертність і підвищує шанси на успішне лікування. 

В Україні чоловікам та жінкам віком від 50 років рекомендовано проходити скринінг КРР раз на 2 роки — робити тест калу на приховану кров або фекальний імунохімічний тест (ФІТ). Щоб отримати направлення на скринінг КРР, зверніться до свого сімейного лікаря або в найближчий заклад охорони здоров’я. 

Також скористайтеся новою національною програмою «Скринінг здоровʼя 40+» для всіх, кому 40 або більше років. У першу чергу вона призначена для раннього виявлення серцево-судинних хвороб, цукрового діабету і проблем ментального здоров’я, однак може сприяти й ранньому виявленню КРР, який може не мати відчутних симптомів. Більше інформації — за посиланням. 

КРР можна уникнути або успішно вилікувати 

Колоректальний рак — це хвороба, якій часто можна запобігти або виявити вчасно. Увага до симптомів, участь у скринінгу та готовність звертатися по допомогу можуть суттєво змінити перебіг хвороби і прогноз. 

За матеріалами ЦГЗ МОЗ України