Автор: med1

Уряд прийняв постанову, яка дозволить захисникам і захисницям безоплатно отримати послугу із забору, кріоконсервації та зберігання репродуктивних клітин. Отримати послугу можна буде в закладах, які укладуть договір із НСЗУ.

Ця послуга надається на випадок втрати репродуктивної функції при виконанні обов’язків із оборони держави. Вона доступна для:
– військовослужбовців та військовослужбовиць Збройних Сил України, інших військових формувань, правоохоронних органів;

– осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, НАБУ, ДКВС;

-поліцейських.

Як отримати послугу
Звернутися до закладу охорони здоров’я із заявою. Пред’явити оригінали паспорта, ідентифікаційного коду та направлення від командира/командирки частини або лікаря/лікарки.

 Послуги з забору, кріоконсервації та зберігання репродуктивних клітин військовослужбовців здійснюють медзаклади всіх форм власності, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики та уклали з НСЗУ відповідні договори.

Джерело: Національна Служба Здоров’я України

Індивідуальна програма реабілітації (ІПР) – це персоналізований документ, що допомагає людині з інвалідністю відновлювати здоров’я, реалізовувати свій потенціал та інтегруватися у суспільство.

 Що включає ІПР?
ІПР складається з окремих частин, які формуються в медичній, соціальній, освітній сферах, сфері зайнятості тощо.
 Медична частина ІПР, яку створює експертна команда лікарів, містить:
Рекомендації щодо забезпечення допоміжними засобами реабілітації, медичними виробами.
Плани надання медичних реабілітаційних послуг.
Рекомендації для звернення до інших сфер (соціальної, трудової), якщо є підозра на наявність додаткових потреб.

 Процес формування медичної частини ІПР:
Починається з оцінювання повсякденного функціонування людини експертною командою.
Включає аналіз здатності виконувати основні функції: самообслуговування, пересування, спілкування, здобуття освіти, праці тощо.
Результатом є чітко прописані рекомендації, які допомагають розпочати процес реабілітації.

 Чому це важливо?
Медична частина ІПР є основою для забезпечення людини необхідною підтримкою, визначення подальших кроків у реабілітації та координації між медичними, соціальними й іншими службами.

Як реалізувати ІПР?
Реалізація починається із самостійного звернення людини до відповідних установ:
 до територіального відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю або ЦНАП – для отримання допоміжних засобів реабілітації (ДЗР);
 до органів Пенсійного фонду – для оформлення пенсійних виплат;
 до медичних закладів – для отримання медичних виробів;
 до центрів зайнятості – для перенавчання та працевлаштування.

 Строк дії ІПР
Індивідуальна програма реабілітації складається на строк встановлення інвалідності. Вона не потребує обов’язкового перегляду кожні два роки.

Перегляд ІПР відбувається лише у разі необхідності внесення змін або контролю за її виконанням.

ІПР – це інструмент, що допомагає створити умови для активної участі людини у житті суспільства. Вона спрямована на забезпечення прав кожного, хто потребує підтримки. 

Більш детальна інформація – https://moz.gov.ua/uk/news/rekomendaciyi-shodo-zapovnennya-individualnoyi-programi-reabilitaciyi-ipr

Джерело: МОЗ України

Неінфекційні захворювання – це тривалі захворювання, що, як правило, повільно прогресують. Неінфекційні захворювання, відомі також як хронічні захворювання, не передаються від людини до людини.

Виділяють 4 основні типи неінфекційних захворювань – це серцево-судинні захворювання (наприклад, інсульт та інфаркт), рак, хронічні респіраторні захворювання (наприклад, хронічна обструктивна хвороба легень та астма) і діабет.

Серцево-судинні захворювання, цукровий діабет, бронхолегеневі та онкологічні хвороби – це основні неінфекційні захворювання, які найчастіше стають причиною смерті людей по всьому світу.

Наукові дослідження показують, що існує ряд факторів, що провокують виникнення хронічних неінфекційних захворювань. Вони називаються факторами ризику.

Всі фактори ризику можна розділити на 2 групи: 

• 1-а група – це фактори ризику, на які не можна вплинути.

До них відносяться стать, вік і спадкова схильність. З віком ризик серцево-судинних захворювань суттєво збільшується. Варто уважно поставитися до свого здоров’я тим, чиї найближчі родичі перенесли інфаркт міокарда або інсульт (чоловіки – у віці до 55 років, жінки – у віці до 65 років).

Також відзначимо, що у чоловіків інфаркти та інсульти в середньому розвиваються на 10 років раніше, ніж у жінок.

• 2-а група – це фактори ризику, на які можна вплинути.

До них відносяться куріння, неправильне харчування, низький рівень фізичної активності (гіподинамія), надлишкова маса тіла, підвищений артеріальний тиск, підвищений рівень холестерину і / або цукру крові, психосоціальні фактори (стрес, депресія, тривога).

Вченими доведено, що НІЗ можна запобігти за рахунок корекції факторів ризику або або полегшити їх перебіг.

Фактори ризику неінфекційних захворювань:

• Куріння. Людина вважається курцем, навіть якщо викурює одну сигарету в день. Зменшення числа сигарет, куріння «полегшених» сигарет, трубки, кальяну і інші форми споживання тютюну не знижують ризики!
• Незбалансоване харчування: надмірне споживання насичених жирів, трансжирів, легкозасвоюваних вуглеводів і солі, недостатнє споживання фруктів, овочів, риби.
• Вживання алкоголю. За даними ВООЗ, щороку в світі в результаті вживання алкоголю помирають 3,3 мільйона чоловік, що складає 5,9% всіх випадків смерті. Споживання алкоголю призводить до смерті та інвалідності щодо на більш ранніх стадіях життя. Серед людей у ​​віці 20-39 років приблизно 25% всіх випадків смерті пов’язані з алкоголем. 
• Низький рівень фізичної активності: ходьба, робота по дому і інша рухова діяльність менше 30 хв в день.
• Підвищений артеріальний тиск: 140/90 і більше – артеріальна гіпертонія. Підвищений артеріальний тиск – провідна причина розвитку мозкового інсульту. Воно сприяє також розвитку аритмій, інфаркту міокарда, серцевої і ниркової недостатності, хвороби Альцгеймера.
• Підвищений рівень глюкози крові. Багато людей не підозрюють про наявність у них цукрового діабету. Проведення цього аналізу особливо важливо для людей з ожирінням, при наявності близьких родичів, що страждають на цукровий діабет, а також жінок, які народили великого (більше 4 кг) дитини. У нормі глюкоза натще <6,1 ммоль / л.

Пасивне куріння, або пасивне паління — це вдихання димної суміші, що виділяється під час спалювання тютюну, та диму, який видихають курці. Воно класифікується як канцероген групи A, що містить понад 7000 речовин: 250 їх негативно впливають на організм, а 70 — справжні канцерогени. Вплив тютюнового диму особливо відчутний у приміщеннях та автомобілях. На жаль, відчинені вікна та вентиляція не захищають від тютюнового диму. Канцерогенні летючі речовини залишаються в повітрі протягом декількох годин після того, як курець загасив сигарету або люльку. Дослідження показали, що людина, яка не палить, перебуваючи в приміщенні, де викурено 20 сигарет, отримує таку ж кількість канцерогенів, як і від однієї сигарети. На жаль, електронні сигарети, так звані вейпи та айкоси, також не є безпечними. Аерозоль, який вони виробляють, містить потенційно шкідливі речовини, такі як нікотин, важкі метали та канцерогени.

За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) не існує безпечного пасивного куріння – вдихання вторинного тютюнового диму, який складається з диму, що виділяється запаленим тютюновим виробом, і диму, що видихається курцем. Як заявляла колишній Генеральний директор ВООЗ Маргарет Чен, багато країн вжили заходів для того, аби захистити людей від пасивного куріння. До цього переліку 7 років тому приєдналась і наша країна. Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення окремих положень про обмеження місць куріння тютюнових виробів» заборонено куріння в усіх громадських місцях.

Вдихання вторинного тютюнового диму може відбуватись усюди, де є курці. За оцінками Всесвітньої організації здоров’я, 200 тисяч осіб щорічно вмирає в результаті впливу на них тютюнового диму на роботі. Близько 700 мільйонів дітей вдихає повітря, яке забруднене тютюновим димом.

Результати численних наукових досліджень говорять про те, що в середньому негативний вплив пасивного куріння для людини, яка не палить, є рівнозначним викурюванню однієї сигарети кожні 5 годин. І активний, і пасивний курець отримують майже однакову шкоду для здоров’я відповідно до кількості викурених сигарет. Одночасно пасивні курці можуть отримати більшу шкоду від окремих речовин, що містить тютюновий дим. Це пояснюється тим, що активний курець курить сигарету із фільтром, а пасивний курець дихає димом без жодних фільтрів. Навіть непряме вдихання нікотину може викликати рак, серцево-судинні захворювання, респіраторні інфекції та дуже негативно впливає на репродуктивну функцію. Найбільшу загрозу пасивне куріння становить для дітей. Майже 11% дитячої інвалідності у віці до п’яти років так чи інакше пов’язані з вдиханням тютюнового диму. Вплив пасивного куріння визнаний одним з основних факторів ризику смерті в усьому світі у 2019 році, ще до пандемії.

Довготривалий вплив тютюнового диму призводить до таких наслідків: посилення кашлю та виділення мокротиння, зниження бар’єрної функції слизових оболонок, зниження резистентності легеневої тканини, підвищення ризику виникнення бронхіту, хронічних респіраторних захворювань і раку легень.

Найпоширенішими діагнозами, що спровоковані пасивним курінням, є атеросклероз, інсульт та інфаркт, ішемічна хвороба серця.

Вдихання тютюнового диму призводить до потрапляння в організм речовин, які підвищують в’язкість тромбоцитів, що потенціює утворення тромбів. Ризик інсульту зростає на 20-30%. Лише в США пасивне куріння є визнаною причиною інсульту, який щороку забирає життя 8 000 пацієнтів (на жаль, в Україні такої статистики немає). Вагітні жінки повинні намагатися уникати вдихання тютюнового диму, оскільки при цьому підвищується ризик викидня та мертвонародження. За даними дослідження, проведеного у Лос-Анджелеському науково-дослідному інституті, залишки диму від третіх осіб негативно впливають на внутрішньоутробний розвиток легень плоду. Це викликає у дитини проблеми з диханням у більш пізньому віці.

Отже, пасивне куріння шкодить здоров’ю людини. Не бійтеся зробити зауваження тим, хто курить поряд із вами. Пам’ятайте, що згідно з чинним законодавством куріння у громадських місцях заборонено.