Автор: med1

З 2005 року у всьому світі з ініціативи Всесвітньої організації охорони здоров’я у співпраці зі Світовою лігою боротьби з гіпертонією проводиться Всесвітній день боротьби з гіпертонією. В 2024 році темою кампанії стане гасло: «Вимірюйте свій артеріальний тиск точно, контролюйте його, живіть довше», що привертає увагу до низького рівня обізнаності населення щодо гіпертонії в усьому світі, особливо в країнах із низьким і середнім рівнем доходу. 

Артеріальна гіпертонія відноситься до найбільш поширених захворювань людини. За оцінками ВООЗ, гіпертонією страждають близько 1,28 млрд людей віком 30–79 років у всьому світі, дві третини із яких проживають у країнах з низьким або середнім рівнем доходу. Не підозрюють про наявність у себе захворювання 46% людей з гіпертонією, діагностикою та лікуванням охоплено менше половини (42%) пацієнтів. Приблизно кожен п’ятий (21%) гіпертонік контролює своє захворювання. 

За даними статистики, в м. Харкові станом на 01.04.2024 р. зареєстровано 88 151 хворих на гіпертонічну хворобу (за аналогічний період 2023 року 94 259), вперше виявлено 5 070 хворих, захворюваність на гіпертонічну хворобу склала 427,5 на 100 тис. населення.

Артеріальна гіпертонія – мультифакторне захворювання, що характеризується стійким, хронічним підвищенням систолічного (більше 140 мм рт. ст.) і діастолічного (більше 90 мм рт. ст.) артеріального тиску.

Існує два типи цього захворювання:

– Первинна артеріальна гіпертонія (есенціальна) – цей вид гіпертонії становить до 90-95% від числа всіх видів артеріальної гіпертонії.

– Вторинна артеріальна гіпертонія (симптоматична) – становить всього 5-10% від усіх випадків гіпертонії, причиною якої зазвичай служить конкретна патологія того чи іншого органу (серця, нирок, щитоподібної залози та ін.).

На розвиток артеріальної гіпертонії впливають чинники, які можна розділити на ті, що модифікуються, тобто, на які людина може вплинути (паління; ожиріння; стресові ситуації; зловживання алкоголем; гіподинамія), і чинники, що не модифікуються, на які людина вплинути не може (спадковість, стать, вік старше 55 років).

У початкових стадіях клініка захворювання невиражена, хворий тривалий час може не знати про підвищення артеріального тиску, однак з прогресуванням гіпертонії з’являються скарги на головний біль, запамороченням, шум у вухах, болі в області серця, миготіння «мушок» і пелена перед очима,  швидка стомлюваність, зниження працездатності та пам’яті, дратівливість,  переважання тривожних настроїв.

 Людина не завжди помічає ознаки гіпертонії та іноді приймає симптоми за звичайну перевтому. Якщо протягом тривалого часу не звертати увагу на високі значення показників артеріального тиску, серцево-судинна система повільно, але незворотньо змінюється. А оскільки кровоносна система забезпечує живленням всі органи і тканини, то порушення цього процесу призводить до дисфункції останніх та викликає найнебезпечніші ускладнення: гіпертонічний криз; інфаркт міокарда; інсульти головного мозку; хронічна ниркова недостатність; аневризма аорти та інші. 

За особливість гіпертонії мати майже безсимптомний перебіг та загрожувати тяжкими ускладненнями її називають «тихим убивцею».

Для діагностики гіпертонії застосовують вимірювання артеріального тиску протягом декількох днів в різний час доби – так званий профіль тиску. Найточніше він визначається за допомогою добового моніторингу тиску, як правило, з одночасною реєстрацією ЕКГ.

Для зменшення ризику розвитку артеріальної гіпертонії, необхідно дотримуватися простих і ефективних заходів, спрямованих на зміну поведінки і способу життя: 

1. Зниження і нормалізація маси тіла шляхом корекції харчування: доцільно включати в раціон продукти багаті кальцієм (молочні знежирені продукти), калієм, магнієм, харчовими волокнами (овочі, фрукти, зелень, хліб грубого помелу, висівки), знежирені або страви з низьким вмістом жиру; рибу (не менше 2 разів на тиждень). Обмежити вживання продуктів, що містять насичені жири, солодощі. Як встановлено: зниження маси тіла на 1 кг супроводжується зниженням показників систолічного тиску на 1,5-3 мм рт. ст., діастолічного  – на 1-2 мм рт. ст.
2. Щоденні динамічні аеробні фізичні навантаження протягом 30-60 хвилин (наприклад, прогулянки швидким кроком, плавання, катання на велосипеді тощо). 
3. Обмеження споживання кухонної солі (до 5 г на добу). 
4. Утримуватися від вживання алкоголю. За новітніми дослідженнями встановлено, що безпечних доз вживання алкоголю не існує. Виходячи з цього, вживання алкоголю некорисно ані для здорових людей, ані для людей з певними захворюваннями, особливо серцево-судинними. Слід також враховувати можливу небажану взаємодію алкоголю з антигіпертензивними лікарськими засобами.
5. Куріння, будучи одним із факторів виникнення захворювань серця, сприяє швидкому зношуванню та старінню серцево-судинної системи, тому лікарі наполегливо рекомендують припинити палити.

Медикаментозну терапію при гіпертонії призначає виключно лікар після ретельного обстеження та визначення ступеню захворювання, наявності ризику ускладнень та супутніх станів (цукровий діабет, захворювання нирок тощо). Самолікування артеріальної гіпертензії, пропуск прийому медикаментів або вживання їх у не терапевтичних дозах призводить до швидкого розвитку ускладнень, що може стати причиною глибокої інвалідності чи смерті людини.

В м. Харкові амбулаторне спостереження пацієнтів з гіпертонією здійснюється у всіх міських поліклініках як сімейними лікарями, так й лікарями-кардіологами. Стаціонарна спеціалізована медична допомога таким хворим  надається в КНП «Міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф. О.І. Мещанінова» ХМР (пров. Балакірєва 3А), КНП «Міська клінічна лікарня №8» ХМР (вул. Салтівське шосе 266-Г), КНП «Міська клінічна багатопрофільна лікарня №17» ХМР (пр. Героїв Харкова 195), КНП  «Міська клінічна багатопрофільна лікарня №25» ХМР (пр. Олександрівський 122), КНП «Міська клінічна лікарня №27» ХМР (вул. Пушкінська 41), КНП «Міська лікарня №28» ХМР (вул. М. Гуревича 14).

Донорство крові є важливою частиною системи охорони здоров’я кожної країни. 

Під час воєнних дій донорська кров є ледь не єдиний спосіб врятувати життя бійця, який зазнав поранення з масивною крововтратою.

В реаліях сьогоднішньої війни, де ворог переважає у силі та техніці, ми, українці в тилу, повинні робити все від нас залежне, аби зберегти життя кожному бійцю. Крім того, варто не забувати й про цивільних, які стають жертвами ракетних та артилерійських ударів – їм необхідна донорська кров.

Донорство – благородна і почесна місія, яка дозволяє зберегти життя хворим на важкі хронічні захворювання і потерпілим від опіків, аварій та катастроф. Донорство символізує безкорисну ідею допомоги іншим людям.

Хто може бути донором

Донором може бути будь-який дієздатний громадянин України віком від 18 років, який пройшов відповідне медичне обстеження і в якого немає протипоказань, визначених МОЗ України.

Взяття крові та (або) її компонентів у донора дозволяється лише за умови, що здоров’ю донора не буде заподіяно шкоди.

Перед тим, як ви вирішите піти на донацію, радимо перевірити чи нема у вас тимчасових чи абсолютних протипоказань. 

Підготовка до здавання крові

За три дні до здавання крові відмовтеся від прийому анальгетиків і аспірину, а також ліків, що їх містять (ці речовини погіршують зсідання крові).

Не вживайте алкоголь за 48 годин до здавання крові. Виключіть із раціону жирну, смажену, копчену, молочну їжу, соління.

Обов’язково виспіться і з’їжте легкий сніданок (солодкий чай, дієтичне печиво, каша на воді).

Не куріть за годину до здавання крові.

Не приходьте здавати кров, якщо відчуваєте нездужання (озноб, запаморочення, головний біль, слабкість).

Під час огляду лікарем перед донацією відверто відповідайте на запитання і не приховуйте інформацію про вживання ліків, алкоголю, наркотичних речовин і перенесені захворювання.

Після здавання крові:

• відпочиньте 10–15 хвилин;
• якщо відчули запаморочення або слабкість, повідомте персонал;
• не намагайтеся одразу йти чи керувати машиною, якщо у вас паморочиться голова;
• 2–3 години не піднімайте нічого важкого рукою, з якою брали кров;
• 3–4 години не знімайте пов’язку і намагайтеся її не мочити, це вбереже вас від появи синця;
• протягом наступних 12 годин уникайте інтенсивних фізичних навантажень;
• протягом двох діб повноцінно та регулярно харчуйтеся;
• протягом двох діб уживайте збільшену кількість рідини (не менше 2 літрів на день) — соки, воду, неміцний чай (алкоголь не рекомендується);
• приходьте ще раз здати кров після рекомендованої перерви.

Інтервали між донаціями

Чоловіки можуть здавати кров не більше 5 разів на рік, жінки — не більше 4 разів на рік. Після п’яти регулярних донацій рекомендовано зробити перерву не менше 3 місяців.

Детальніше про інтервали між донайціями можна дізнатися з таблиці, де цифри — це кількість днів, після яких можна продовжити здавати кров.

Джерело: https://phc.org.ua

Всесвітній день поширення інформації щодо проблеми аутизму (World Autism Awareness Day), що відзначається щорічно 2 квітня, починаючи з 2008 року, встановлений резолюцією Генеральної асамблеї ООН від 18 грудня 2007 року. Мета цієї дати – підкреслити необхідність допомагати людям, які страждають на цей розлад, та підвищувати рівень їх життя.

Аутизм – тяжкий психічний розлад, що виражається в крайній формі самоізоляції, бідністю вираження емоцій, неадекватним реагуванням і дефіцитом соціальної взаємодії. Сучасні класифікації розглядають аутизм, як “первазивне” (всеосяжне) порушення розвитку, і означає, що при аутизмі страждає не одна функція або їх невелика кількість, а психіка в цілому.

Станом на 01.01.2024 року в Харкові на диспансерному обліку перебувало 889 дітей, що страждають на аутизм (станом на 01.01.2023 – 617), з них 537 дітей з інвалідністю по даному захворюванню (станом на 01.01.2023 – 475 дітей).

У хлопчиків аутизм розвивається в 3-4 рази частіше, ніж у дівчаток. У 20% хворих з тяжкими формами аутизму прогноз захворювання несприятливий, однак в 80% випадків пацієнти з аутистичними розладами вчаться за загальноосвітніми та корекційними програмами.

До сьогодні ще не існує однозначної теорії, що пояснює причини виникнення аутизму. Є гіпотези, згідно з якими значення мають генетичні мутації, що визначають особливості функціонування нервової системи. Аутизм не є спадковим захворюванням, для нього не характерна сімейність. У ряді випадків вплив зовнішніх факторів (токсини, інфекції, гіпоксія плода) стає своєрідним пусковим механізмом для хвороби при наявності генетичної схильності.

Для класичного варіанту раннього дитячого аутизму характерний симптомокомплекс, що складається з:

• порушення комунікації;
• порушення соціалізації;
• формування  стереотипних дій.

Щоб розпізнати наявність аутизму у дитини батькам необхідно стежити за її поведінкою і виявляти ознаки, які не властиві віковій нормі. Найчастіше ці ознаки можна виявити у дітей у віці до 3-х років.

Симптоми аутизму у дитини до 1 року: відсутність усмішки та комплексу пожвавлення при зверненні матері, не тягнеться до батьків, чинять опір спробам взяти на руки, однаково байдуже ставиться до всіх дорослих.

Вже у віці 1 року у здорової дитини починає розвиватися мова, у дітей з аутизмом мова може бути відсутньою в 2 і 3 роки. Навіть якщо словниковий запас у дитини відповідає віковим нормам, зазвичай при аутизмі слова використовуються неправильно, створюються власні словоформи. Для аутизму характерна ехолалія – повторення одних і тих же фраз.

Поступово виявляються труднощі у спілкуванні з оточуючими. Діти з аутизмом не йдуть на контакт з іншими дітьми, не можуть зрозуміти правил ігри, емоції однолітків, найчастіше грають на самоті, вигадуючи власні ігри.

Ще один симптом аутизму – схильність до стереотипних рухів та дій. Це можуть бути розгойдування, підстрибування, обертання, рухи пальцями, помахи руками. При аутизмі у дитини формується прихильність до певного розпорядку дня, певної їжі, одягу, обстановці в кімнаті. При зміні звичної обстановки, маршруту пересування, спроби запропонувати нові страви можливі спалахи агресії, які можуть бути спрямовані як на себе так і на оточуючих.

Кожен випадок захворювання дуже індивідуальний: аутизм може мати більшість перерахованих ознак в крайньому ступені прояву, а може проявлятися лише деякими ледве помітними особливостями.

У випадку з розладами аутистичного спектру приблизно половина батьків помічають незвичну поведінку дитини після досягнення 18 місяців, а до 24 місяців на відхилення звертають увагу вже 80% батьків. Оскільки несвоєчасно розпочате лікування може вплинути на прогноз, при зміні поведінки дитини слід негайно проконсультуватися з фахівцем. Завдяки вчасному виявленню розладу у віці до двох років і адекватної реабілітації існує ймовірність адаптувати дітей з аутизмом до повноцінного життя в суспільстві.

Лікування дитячого аутизму носить виключно симптоматичний характер. Зазвичай використовують комплексну терапію, що дозволяє впливати на різні симптоми аутизму і механізми їх розвитку. Основний спосіб лікування – це психотерапія і соціальна адаптація. Медикаментозне лікування при аутизмі призначаються з метою корекції поведінки і різних проявів захворювання.

У м. Харкові кваліфіковану  медичну допомогу  дітям,  які  страждають  на   аутизм   надають в КНП «Міська дитяча лікарня №5» Харківської міської ради, розташованого за адресою: м.Харків, вул. Танкопія, 43, де впроваджено використання програми АВА-терапії (поведінкова терапія) і системи альтернативної комунікації РЕCS для подолання дезадаптивних порушень у дітей з аутизмом.