Автор: med1

Інфекційні хвороби небезпечні своїми ускладненнями, що можуть призвести до інвалідності, а деякі — навіть до смерті. Інфекційні хвороби, від яких (або від тяжких ускладнень яких) можна захиститися за допомогою імунізації, передаються від інфікованої особи до здорової, як правило, повітряно-крапельним шляхом.

Імунізація (за визначенням Всесвітньої організації охорони здоров’я) — це процес, завдяки якому людина набуває імунітет, або стає несприйнятливою до інфекційної хвороби, і який зазвичай здійснюється шляхом введення вакцини.

До інфекцій, яким можна запобігти щепленнями, належать: 

кашлюк, 

дифтерія, 

правець, 

поліомієліт, 

кір, 

епідемічний паротит, 

краснуха, 

гепатит B, 

гемофільна інфекція, 

пневмококова інфекція, 

менінгококова інфекція, 

ротавірусна інфекція, 

вітряна віспа, 

гепатит A, 

папіломавірусна інфекція та інші.

Вакцини стимулюють власну імунну систему організму до захисту людини від відповідної інфекції або хвороби.

Вакцинація має на меті захистити організм від інфекції, запобігти важкому перебігу та появі ускладнень від неї.

Дитина, яка не отримала щеплення проти тих чи інших інфекцій, наражається на великий ризик захворіти, особливо якщо таких дітей стає з року в рік більше.

Застосування вакцин знижує вірогідність поширення відповідних інфекцій у сотні разів. На сьогоднішній день альтернатив вакцинації з метою профілактики захворювання на відповідні інфекції немає.

Ризик поширення захворювань серед дітей, які не отримали щеплення, значно вищий, ніж у захищених шляхом вакцинації.

Досягнення вакцинації

Щороку завдяки щепленням у світі вдається зберегти 2,5 млн дитячих життів. Ось кілька фактів про досягнення вакцинації:

• завдяки вакцинації людство перемогло натуральну віспу;
• захворюваність на поліомієліт знизилася на 99%, ще трохи й людство назавжди знищить цю страшну хворобу;
• знизився рівень захворюваності на правець, дифтерію, кашлюк, краснуху, захворюваність менінгітами, раком печінки;
• глобальна смертність від кору знизилася на 75%;
• знизилася щорічна смертність від правця новонароджених більш ніж у 13 разів.

Колективний імунітет

Охоплення вакцинацією на рівні 95% населення країни дає можливість забезпечити повноцінний захист населення від спалахів та епідемій інфекційних хвороб, яким можна запобігти щепленнями, — це називається колективним імунітетом. У разі зниження популяційного імунітету рівень захворюваності на інфекції, проти яких здійснюють вакцинацію, зростає.

ВООЗ застерігає, що якщо рівень охоплення населення країни щепленнями падає на кілька % це створює сприятливі умови для поширення інфекційних хвороб, що нижчий колективний імунітет, то вище шанс виникнення спалахів та епідемій.

Календар щеплень

В різних країнах до Національного календаря щеплень включені різні інфекційні хвороби, для запобігання яких проводиться вакцинація. Перелік цих хвороб залежить від рівня інфекційної захворюваності в країні, фінансових можливостей, доведених наукою доказів, щодо доцільності та ефективності вакцин, рекомендацій фахівців тощо.

Вакцинація в Україні проводиться у відповідності до Календаря щеплень, який розроблено з урахуванням міжнародного досвіду, і на сьогодні, за умови його дотримання, він є найоптимальнішим для забезпечення повноцінного імунітету.

Профілактичні щеплення населенню в Україні здійснюють відповідно до Наказу Міністерства охорони здоров’я України від 11.08.2014 № 551 «Про удосконалення проведення профілактичних щеплень в Україні». Цим наказом затверджено Календар щеплень, який визначає зокрема:

• перелік та порядок здійснення щеплень;
• порядок вакцинації дітей з порушеним графіком щеплень;
• порядок щеплення осіб з особливостями стану здоров’я;
• рекомендовані щеплення тощо.

У цьому Календарі основні терміни вжито в таких значеннях:

• вакцинація (щеплення, імунізація) — створення штучного імунітету в людини до певних інфекційних хвороб шляхом введення вакцини, анатоксину чи імуноглобуліну;
• первинний вакцинальний комплекс — курс профілактичних щеплень, необхідний для створення базового імунітету проти певних інфекційних хвороб;

ревакцинація — повторне введення вакцини чи анатоксину з метою підтримання штучного імунітету в людини до певних інфекційних хвороб.

Обов’язкові щеплення роблять з першого дня життя:

• щеплення проти гепатиту В роблять у пологовому будинку в першу добу після народження;
• щеплення проти туберкульозу роблять на 3–5 добу життя дитини;
• у 2 місяці дитина отримує друге щеплення проти гепатиту В;
• у 2 місяці роблять першу вакцинацію проти кашлюка, дифтерії, правця, поліомієліту, Хіб-інфекції;
• у 4 місяці роблять другу вакцинацію проти кашлюка, дифтерії, правця, поліомієліту, Хіб-інфекції;
• у 6 місяців роблять третю вакцинацію проти кашлюка, дифтерії, правця, поліомієліту, гепатиту В;
• у 12 місяців роблять щеплення проти кору, паротиту, краснухи (1-ша доза) та ревакцинацію проти Хіб-інфекції;
• у 18 місяців роблять першу планова ревакцинацію проти кашлюка, дифтерії, правця, поліомієліту;
• у 6 років роблять щеплення проти кору, паротиту, краснухи (2-га доза) та ревакцинацію проти дифтерії, правця, поліомієліту;
• у 14 років роблять ревакцинацію проти поліомієліту;
• у 16 років роблять ревакцинацію проти дифтерії, правця;
• надалі, з 26 років, кожні 10 років роблять ревакцинацію проти дифтерії, правця.

Джерело: Центр Громадського здоров’я МОЗ України

За різними оцінками, приблизно у 20% дітей і підлітків у світі є психічні розлади або проблеми. Близько половини психічних розладів починається у віці до 14 років.

Психічні розлади та розлади, викликані вживанням психоактивних речовин, є провідною причиною інвалідності у світі. Близько 23% всіх років, втрачених в результаті інвалідності, обумовлені психічними розладами і розладами, викликаними вживанням психоактивних речовин.

Що ж таке психоактивні речовини та як дізнатись, чи вживає ваша дитина наркотики?

Згідно з термінологією  Всесвітньої організації  охорони здоров’я, психоактивні речовини – це такі речовини, які при прийомі або введенні в організм людини впливають на психічні процеси, наприклад на когнітивну або афективну сфери. Такими речовинами є тютюн, алкоголь, деякі ліки, токсичні речовини, наркотики… Усі вони більшою чи меншою мірою впливають на мозок і психіку людини, її здатність тверезо мислити і відповідально діяти.

Деякі з них використовуються в медицині як знеболювальні чи снодійні препарати. Інші, хоч і небезпечні для здоров’я, не заборонені законом. Це — тютюнові та алкогольні напої, препарати побутової хімії.

Однак існує ще одна група психоактивних речовин, вживання яких є особливо небезпечним. 

Це — наркотичні речовини (наркотики). Хоч наркотичний ефект можуть мати й інші психоактивні речовини, наприклад, деякі ліки, та загалом наркотиками прийнято називати лише нелегальні препарати, розповсюдження яких заборонено законом. Найбільша небезпека психоактивних речовин, зокрема наркотиків, полягає в тому, що вони спричиняють залежність.

Особливістю юнацького віку є суперечливість моральної свідомості,  в якій категоричність оцінок поєднується з демонстративним скепсисом і сумнівом в обґрунтованості багатьох загальноприйнятих норм. 

На відміну від дитини, яка приймає правила поведінки, вірячи в них, підліток уже починає усвідомлювати їхню відносність. Просте посилання на авторитети його вже не задовольняє. Більше того, руйнування авторитетів стає психологічною потребою, передумовою морального та інтелектуального пошуку.

Потяг підлітка до вживання психоактивних речовин є ознакою більш глибокого особистого неблагополуччя. Основа цього симптому – психологічна готовність підлітка до вживання психоактивних речовин. Формуючись поступово, вона реалізується за першої ж можливості, тобто у разі виникнення відповідної ситуації, і є логічним завершенням попереднього розвитку.

Якими ж є ознаки вживання наркотиків?

Зовнішні ознаки:

• надмірно звужені або розширені зіниці незалежно від освітлення;
• стан незрозумілої збудженості або млявості;
• мова швидка, невиразна;
• майже повна відсутність, або, навпаки, надмірність міміки;
• різка зміна настрою, спалаху ворожості, дратівливості без будь-якої причини;
• провали в пам’яті, нездатність мислити логічно, пояснювати свої вчинки;
• безсоння і швидка стомлюваність, що змінюються незрозумілою енергійністю;
• невпевнена хитка хода;
• землистий колір обличчя, кола або мішки під очима;
• сліди уколів;
• частий нежить;
• специфічний запах від одягу та волосся.

Зміна поведінки:

• байдужість, втрата інтересів до колишніх захоплень, до навчання, прогули занять в школі;
• відхід від колишніх друзів, поява нових (дивних з точки зору батьків);
• наростаюча прихованість, прагнення до усамітнення;
• поява брехливості;
• поява в розмові жаргонних слів і позитивних висловлювань щодо вживання наркотиків;
• постійний пошук грошей;
• зміна апетиту.

Якщо ви помітили якісь із цих однак у своїх дітей, зверніться до психолога або нарколога.

Джерело: Центр громадського здоров’я МОЗ України

Хто може стати донором крові?

Донорами крові в Україні можуть бути здорові люди віком від 18 років і вагою від 50 кг. Здавати кров можуть українці, а також іноземці, що мають постійну посвідку на проживання в Україні.

Якщо з віком та кілограмами більш-менш зрозуміло, то важче зрозуміти, що означає вираз здорова людина. Здорова людина – це та людина, яка не має протипоказань. Якщо вам властиві хронічні захворювання, ви приймаєте ліки чи стоїте на обліку, ви не можете бути донором тимчасово або взагалі.

Що потрібно знати, щоб здати кров?

1. Донор повинен прийти в пункт переливання крові зі своїм паспортом.
2. За місяць до здачі крові донор не повинен хворіти респіраторними і вірусними захворюваннями.
3. Обов’язково поснідати! Не рекомендується вживати жирну, смажену, гостру і копчену їжу. Вранці, перед здачею крові, не можна пити кавові напої, лише чай.
4. За 3 дні до візиту у відділ переливання крові не можна вживати алкоголь, медикаменти і фарбувальні напої.
5. Дівчатам, жінкам не рекомендується здавати кров під час менструального циклу, бажано через 5 днів після його закінчення. Також не можна здавати кров жінкам у яких є діти до 1 року.
6. Періодичність здачі крові повинна бути не частіше, ніж раз на 60 днів.

Протипоказання щодо донорства

Тимчасово не можна здавати кров людям, які перенесли інфекційні захворювання (ГРВІ, коронавірус, бруцельоз, туберкульоз, малярію, специфічні лихоманки тощо), вагітним (обмеження 6 місяців після пологів або переривання вагітності), та тим, хто зробив щеплення живою вакциною (4 тижні). 

Абсолютні протипоказання:

В будь-якому разі, не слід засмучуватися, якщо з якихось причин ви тимчасово чи взагалі не можете бути донором. У цьому немає вашої провини, а наявні протипоказання не роблять вас «неправильною» людиною. Кожен громадянин чи громадянка може принести користь суспільству, якщо бажає цього, і донація крові – лише один із багатьох способів робити добро. 

Джерело: https://www.donor.ua

Невдовзі в ЕСОЗ відбудуться оновлення, які змінюють підхід до автентифікації недієздатних пацієнтів. Як і раніше інформування таких пацієнтів у системі відбуватиметься виключно через їхніх законних представників.

Що це означає на практиці?

Метод автентифікації з типом “ТРЕТЯ ОСОБА” буде єдиним типом методу автентифікації, що доступний для недієздатних пацієнтів.

Такий метод автентифікації створюється автоматично лише після реєстрації зв’язку пацієнта з його законним представником. Лікареві більше не потрібно вручну додавати цей метод.

Усі власні методи автентифікації (за документами або телефоном) для недієздатних пацієнтів буде автоматично деактивовано.

Як діяти лікарю?

Під час наступного візиту недієздатного пацієнта:

– Перейдіть в МІС у записі про недієздатного пацієнта до додавання законного представника;

– Знайдіть законного представника з-поміж зареєстрованих пацієнтів;

– Вкажіть інформацію про документи, що підтверджують представництво та за потреби – завантажте скан-копію;

– Після цього метод автентифікації “ТРЕТЯ ОСОБА” створиться автоматично.

Тепер, якщо, наприклад, мама дитини змінила номер телефону — лікарю буде достатньо оновити дані в її записі. Метод автентифікації дитини оновиться автоматично.

Що залишається без змін?

Для дієздатних пацієнтів методи автентифікації (за номером телефону або за документами) не змінюються — вони, як і раніше, будуть надалі використовуватися ЕСОЗ для інформування пацієнта. 

Джерело: Національна служба здоров’я України