Автор: med1

Всесвітній день без тютюну щороку відзначають 31 травня. Цього року ВООЗ та активісти в галузі охорони здоров’я з усього світу знову об’єднають свої зусилля для інформування громадськості про шкідливі прийоми, до яких вдається тютюнова індустрія. Гаслом цього дня в 2025 році обрано «Викриємо хитрощі маніпуляторів!» Це розкриття прийомів, якими користуються виробники тютюнових та нікотиновмісних виробів. Цього разу кампанія Всесвітнього дня без тютюну буде присвячена викриттю стратегій, якими користуються виробники тютюнових та нікотиновмісних виробів для того, щоб зробити свою шкідливу для здоров’я продукцію привабливішою, насамперед – для молоді. Викриваючи ці прийоми, ВООЗ підвищує обізнаність громадськості, виступає за посилення антитютюнової політики, включаючи введення заборони на використання у тютюнових та нікотиновмісних виробах ароматизаторів, які роблять їх більш привабливими, та захищає здоров’я людей.

До поширених прийомів тютюнової промисловості відносяться:

• використання ароматизаторів та смакових добавок: ці добавки призначені для маскування різкого смаку та запаху тютюну та підвищення його смакової привабливості;
• цільовий маркетинг: елегантний дизайн виробів, приваблива упаковка та кампанії у цифрових медіа використовуються для гламуризації шкідливих продуктів;
• оманливий дизайн продукції: деякі вироби імітують солодощі чи іграшки, що робить їх привабливими для дітей та підлітків.

Ці прийоми не тільки підштовхують їх до вживання тютюну та нікотину, а й ускладнюють відмову від куріння, підвищуючи ризик формування залежності та розвитку довгострокових наслідків для здоров’я.

У сучасному суспільстві паління залишається поширеною звичкою серед різних груп населення, в тому числі серед жінок, підлітків і навіть дітей. За даними ВООЗ, у світі від захворювань, пов’язаних з палінням тютюну кожні 6 секунд помирає одна людина, а щорічно з цієї причини вмирають близько 5 мільйонів чоловік. 

До найбільш поширених негативних наслідків тютюнопаління для здоров’я людини відносять: 

– Рак легенів. Тютюнопаління підвищує ризик розвитку раку легенів в 20 разів у порівнянні з тими, хто не палить. У свою чергу, внаслідок відсутності симптомів та складності лікування на пізніх стадіях захворювання, від раку легенів помирає більше людей, ніж від будь-якого іншого виду раку. Ризик захворювання тим вище, чим більше стаж паління, чим більше сигарет палять за день, чим більша кількість диму, що вдихається, а також чим вищий вміст смол і нікотину в сигаретах.

– Хронічні захворювання легенів. Паління тютюну є провідною причиною хронічного обструктивного захворювання легень (ХОЗЛ) – хвороби, для якої характерно прогресуюче ушкодження тканин легенів, звуження дихальних шляхів, що призводить до дихальної недостатності. Захворювання спровоковано аномальною запальною реакцією тканини легенів на подразнення шкідливими часточками або газами, перш за все (до 80 % випадків) — тютюновим димом. Ризик розвитку ХОЗЛ особливо високий серед осіб, які починають палити в молодому віці, оскільки тютюновий дим значно уповільнює розвиток легенів.

Крім того, тютюн сприяє тяжкому перебігу астми, яка обмежує активність людини і є причиною втрати працездатності. 

– Паління є головним фактором ризику розвитку серцево-судинних захворювань. Курці страждають від ішемічної хвороби серця та цереброваскулярного інсульту в 2-4 рази частіше, ніж люди, що не палять. Навіть ті, хто є пасивними курцями, мають підвищену ймовірність розвитку серцево-судинних захворювань на 25-30%. 

– Вплив на репродуктивне здоров’я. Паління пов’язують зі зниженням фертильності, тому жінки, що палять можуть зазнавати труднощів при спробах завагітніти або страждати від безпліддя. Крім того, є ймовірність, що паління серед жінок репродуктивного віку пов’язано зі зростанням кількості позаматкових вагітностей, оскільки тканини фалопієвих труб уразливі до впливу компонентів тютюнового диму. 

У немовлят, які зазнали внутрішньоутробного впливу токсинів тютюнового диму в результаті куріння матері або її контакту з вторинним тютюновим димом, частіше спостерігається зниження маси тіла при народженні. Після народження такі діти нерідко відстають у фізичному і розумовому розвитку. 

Діти молодшого віку, які піддаються впливу вторинного тютюнового диму, мають високий ризик виникнення і загострення астми, а також часті інфекції нижніх дихальних шляхів. 

– Туберкульоз. Мікобактерії туберкульозу, потрапляючи на пошкоджену слизову бронхів, знаходяться в сприятливому середовищі для розмноження і розвитку захворювання. Курці, як правило, не помічають симптомів хвороби, таких як тривалий кашель, вважаючи, що це наслідок тютюнопаління. Активна форма туберкульозу, ускладнена згубним впливом паління на стан легенів, значно підвищує ризик інвалідності і смерті від дихальної недостатності.

Останнім часом, в якості альтернативи традиційним сигаретам широку популярність набувають системи електричного нагрівання тютюновмісних виробів (ІQOS,  Ploom, glo і PAX). Це пристрої, в яких табак нагрівається, а не горить, тому, як зазначають виробники, утворюється аерозоль, що містить нікотин та мінімальну кількість шкідливих домішок типу смол та чадного газу.

 Незалежна оцінка тютюнових стіків для приладів електричного нагрівання показала, що в аерозолях від таких стіків концентрація більш ніж 20 небезпечних і потенційно небезпечних хімічних речовин значно перевищує їх концентрацію у стандартному тютюновому димі. 

Всесвітня організація охорони здоров’я констатує, що паління навіть тих тютюнових виробів, які нібито містять меншу кількість шкідливих речовин не є безпечними для здоров’я, так як, віддалені наслідки впливу на організм деяких речовин поки що невідомі, крім того, містять нікотин, що викликає сильну фізичну залежність. 

В м. Харкові кваліфіковану допомогу з питання лікування нікотинової залежності можна отримати в КНП ХОР «Обласна клінічна наркологічна лікарня», за адресою: м. Харків, вул.  Академіка Павлова, 46.

Повномасштабна війна суттєво посилила потребу українців у психологічній підтримці. У відповідь на цей виклик держава  формує мережу центрів ментального здоров’я. Вона доповнює уже створену упродовж останніх років і працюючу систему психосоціальної підтримки на первинному рівні.

Центри ментального здоров’я (ЦМЗ) — це спеціалізовані простори, де дорослі та діти можуть отримати психосоціальну та психіатричну допомогу у безпечному середовищі та без стигматизації. Послуги у ЦМЗ надаються амбулаторно, у денному стаціонарі чи мобільною мультидисциплінарною командою командою за місцем проживання людини з розладами психічного здоров’я. Вони доповнюють і розширюють базовий рівень допомоги — від сімейних лікарів до шкільних психологів і центрів життєстійкості — і надають комплексну психіатричну, психотерапевтичну і психологічну  допомогу у складніших випадках.

За рішенням Уряду з 1 січня 2025 року в Програмі медичних гарантій фінансується новий пакет послуг — «Психосоціальна та психіатрична допомога дорослим та дітям, що організовується центрами ментального здоров’я та мобільними мультидисциплінарними командами».

Станом на 1 травня Національна служба здоров’я уклала договори на надання послуг з 125 закладами охорони здоров’я і одним медичним університетом в структурі яких  відкриті Центри ментального здоров’я. Серед цих закладів і 12 обласних дитячих лікарень. 

Допомогу в ЦМЗ уже отримали понад 37 000 пацієнтів. Національна служба здоров’я України на даний час виплатила понад 22,5 млн грн за надані послуги. Найбільше центрів працює у Харківській (15), Дніпропетровській (11), Києві (9), Львівській, Полтавській та Тернопільській (по 8) областях. Найчастіші причини звернення до центрів – шизофренія, тривожно-депресивні розлади, розлади аутичного спектра, ПТСР, нервозність.

Планується, що 2025 році чисельність  ЦМЗ зросте щонайменше до 200.

Які послуги надають центри ментального здоров’я?

1. Спеціалізована психіатрична допомога

• Комплексна оцінка психічного, фізичного та соціального стану;
• Встановлення діагнозу, призначення медикаментозного лікування та психосоціальних втручань;
• Розробка індивідуального плану лікування та відновлення;
• Супровід мультидисциплінарною командою (психіатр, психолог, психотерапевт, медичні та соціальні працівники тощо);
• Взаємодія з іншими службами — соціальними, освітніми, медичними тощо.

2. Кризова допомога

• Консультування у кризових ситуаціях;
• Оцінка ризиків та невідкладна медична допомога;
• Взаємодія з екстреними службами;
• Перенаправлення до спеціалізованих кризових служб.

3. Психосоціальна підтримка

• Надання психотерапевтичної допомоги;
• Проведення груп підтримки, у тому числі за принципом «рівний — рівному»;
• Навчання технік самодопомоги та емоційної стійкості;
• Підтримка для членів родин.

Звернутися по допомогу до Центрів ментального здоровʼя можуть:

люди з психічними розладами (наприклад, шизофренія, біполярний розлад, депресія середнього та тяжкого ступеня); 

ті, які переживають перший психотичний епізод або загострення хронічного психічного розладу; 

люди з тривалим стресом, емоційним виснаженням або скаргами на стан психічного здоров’я; 

родини та близькі людей, які потребують психосоціальної підтримки.

Отримати допомогу у Центрах ментального здоров’я можна, самостійно — звернувшись до найближчого такого закладу, або за направленням від сімейного лікаря чи іншого фахівця.

Знайти найближчий ЦМЗ можна за допомогою електронної карти НСЗУ (обравши Пакет послуг 72),  або зателефонувавши за номером 1677.

ЦМЗ працюють у партнерстві з міжнародними організаціями, а їхні фахівці проходять підготовку за програмою ВООЗ та інших профільних навчальних програм. Особлива увага зосереджується на підтримці вразливих груп, зокрема тих, хто постраждав внаслідок війни.

1 травня в Україні та світі розпочався місяць обізнаності про психічне здоров’я. В Україні він триває із закликом віднайти свої сенси, які у часи випробувань працюють як внутрішні опори: «Ти як? Сенси поряд. Віднайди свої на платформі howareu.com».

Сенси як теплі послання, що підтримують, зібрала у «СенсоТеку. Ти як?» Всеукраїнська програма ментального здоров’я «Ти як?» — ініціатива першої леді Олени Зеленської, разом із психологинею Світланою Ройз. Знайти «СенсоТеку. Ти як?» можна за посиланням.  

Джерело: МОЗ України

З 1 червня в Україні настає епідемічний сезон холери. Це пояснюється сприятливою температура навколишнього середовища. В спекотний період збудник розмножується у харчових продуктах, воді тощо.Тож з початку червня в Україні починається посилений епідеміологічний нагляд за всіма випадками гострих кишкових інфекцій.

Холера це гостре інфекційне захворювання, яке передається фекально-оральним шляхом.

Збудник патології — холерний вібріон (Vibrio cholerae) серогруп О1 або О139.

ОСНОВНІ СИМПТОМИ ХОЛЕРИ:

• водяниста діарея (випорожнення можуть мати білий колір і нагадувати “рисовий відвар”);
• сильне зневоднення;
• блювання;
• м’язові судоми;
• зниження тиску, слабкість;
• порушення кислотно-лужного балансу.

У важких випадках може призвести до смерті, якщо не надати своєчасну медичну допомогу.

Зараження відбувається через вживання інфікованої води, продуктів харчування, через контактно-побутовий та змішаний шляхи.

Найбільший ризик виникає в регіонах з поганими санітарними умовами та відсутністю доступу до чистої питної води.

Хворі на холеру у перші дні інфекції дуже заразні.

Найчастіше хворіють діти, люди похилого віку, особи зі зниженою кислотоутворювальною функцією шлунка та паразитарними захворюваннями.

Після хвороби залишається нестійкий імунітет.

Інкубаційний період у середньому становить 1–2 дні іноді від кількох годин до 5 днів.

Прояви інфекції починаються з діареї вночі чи вранці. Хворий відчуває імперативні позиви. Дефекація (від 3–5 до 20–30 разів на добу) характеризується рясними виділеннями. Кал швидко втрачає колір і стає рідким. Поступово випорожнення хворого набувають вигляду рисового відвару із запахом тертої картоплі чи риби. 

ПРОГНОЗ ПРИ ХОЛЕРІ ЗАЛЕЖИТЬ ВІД РЯДУ ФАКТОРІВ: 

– своєчасність початку лікування;

– тяжкість перебігу та ступінь зневоднення організму;

– вік пацієнта;

– наявність супутніх захворювань;

– своєчасність виявлення та лікування ускладнень. 

ПРОФІЛАКТИКА ХОЛЕРИ:

• вживання лише кип’яченої або бутильованої води;
• миття рук з милом;
• уникнення сирих морепродуктів та немитих овочів/фруктів;
• покращення санітарії та гігієни.

За наявності загрози виникнення холери здійснюється госпіталізація всіх пацієнтів з проявами гострої кишкової інфекції з наступним призначенням бактеріологічного дослідження.

Людей, які контактували з хворими чи джерелами холери, рекомендовано ізолювати на 5 днів під спостереження та для обстеження.

У разі зараження лікування полягає у швидкому відновленні рідини (регідратація) і, за потреби, застосуванні антибіотиків.

Для специфічної профілактики інфекції використовуються різні типи холерних вакцин.

Наразі Всесвітньою організацією охорони здоров’я зареєстровано та застосовується 3 пероральні вакцини від холери.

В Україні розпочався Національний тиждень безбар’єрності. Це час, коли ми можемо озирнутися на себе як суспільство — і запитати: чи достатньо зробили, щоб кожна людина почувалася включеною, гідною, вільною у виборі та русі? 

Національний тиждень безбар’єрності — це не тільки про людей з інвалідністю. 

Безбар’єрність — це про повагу, вибір, гідність для усіх. Безбар’єрність – це коли можеш.

Частиною реалізації Національної стратегії безбар’єрності до 2030 року для Міністерства охорони здоров’я є розбудова сучасної системи реабілітації, яка ґрунтується на доказовості, доступності та людиноцентричності. 

Для цього запроваджуються три флагманські проєкти: 

1. «Розвиток системи реабілітаційної допомоги» – спрямований на допомогу українцям, як цивільним, так і військовим, у поверненні до активного життя. 
2. «Розвиток амбулаторної реабілітаційної допомоги».
3. «Розвиток реабілітаційної допомоги дітям».

У галузі реабілітації активно запроваджується мультидисциплінарний пацієнтоцентричний підхід до допомоги, яку отримує людина. Саме ефективна, безоплатна, якісна та активна реабілітаційна допомога, надана багатопрофільною командою фахівців здатна в максимально короткі терміни повернути пацієнтів, в тому числі й поранених військових, до активного життя.

Фундамент реабілітаційної системи – сучасні безбар’єрні відділення, що функціонують у кластерних та багатопрофільних надкластерних лікарнях спроможної мережі. Сьогодні вони працюють у 82,7% (192 із 232) таких медзакладів країни, що значно покращує доступність реабілітаційних послуг.

Завдання на 2025 рік, визначене Президентом України – безбарʼєрні амбулаторні реабілітаційні відділення для ветеранів мають з’явитися у кожній громаді, де є лікувальний заклад. Йдеться про майже 300 амбулаторних просторів. Наразі вони вже функціонують у 40% (90 з 221) таких медзакладів.

Крім того, запроваджується реабілітаційна монопослуга, яку надають фізичні терапевти, ерготерапевти та терапевти мови й мовлення. Вона передбачає не менше 10 реабілітаційних сесій протягом трьох місяців. Інтеграція реабілітації на первинному рівні є важливим кроком до безперервного реабілітаційного процесу та підвищення якості медичних послуг у кожній громаді.

Також МОЗ працює над тим, щоби забезпечити якісні, доступні та безоплатні реабілітаційні послуги дітям. Основним принципом дитячої реабілітації є сімейноцентрична модель, яка передбачає тісну співпрацю спеціалістів із батьками дитини. Такий підхід сприяє ефективнішому відновленню та підтримці сімей, які виховують дітей із порушеннями розвитку. 

У 2024 році реабілітацію пройшли понад 86 тисяч дітей, і всі послуги були покриті державою в межах Програми медичних гарантій. 

Реабілітаційна допомога призначена для передчасно народжених дітей, дітей із вродженими порушеннями, набутими травмами та захворюваннями, а також для їхніх сімей, які потребують реабілітації.  

Важливим завданням є організація довготривалої реабілітації, яка буде максимально наближена до місця проживання дитини. Проєкт передбачає інтеграцію освітніх та соціальних послуг із врахуванням реабілітаційних потреб дітей. Уся реабілітація базується на доказових методах, що забезпечує її ефективність та відповідність сучасним медичним стандартам. Для забезпечення якісної реабілітаційної допомоги розрахована мережа стаціонарних реабілітаційних відділень для дітей. У середньому передбачено 11 реабілітаційних ліжок на 100 тисяч дітей, що загалом становить 727 ліжок по всій Україні.

Наразі Національна служба здоров’я України законтрактувала 555 медичних закладів, які надають реабілітаційну допомогу дорослим та дітям. У 362 медзакладах надається стаціонарна допомога, у 508 – амбулаторна. Для наймолодших пацієнтів (до 3 років) реабілітаційні послуги забезпечують 153 заклади. 

Знайти потрібний медзаклад можна за допомогою електронної карти місць надання послуг за програмою медичних гарантій, обравши у пошуку один з пакетів медичних послуг: «Реабілітаційна допомога дорослим та дітям у стаціонарних умовах», «Реабілітаційна допомога дорослим та дітям в амбулаторних умовах», «Медична реабілітація немовлят, які народилися передчасно та/або хворими, протягом перших трьох років життя», або ж зателефонувавши на гарячу лінію НСЗУ за номер 1677.

У 2025 році реабілітаційні відділення по всій країні забезпечують проведення 12 000 реабілітаційних сеансів на добу. Для порівняння, у 2022 році цей показник становив менш ніж 4000. Це означає, що значно більше пацієнтів можуть отримати реабілітацію в необхідному їм обсязі. 

Головний фокус реабілітаційної системи – людина. Важливо, щоб кожен пацієнт отримував реабілітаційну допомогу якнайшвидше після отримання травми або перенесеного гострого захворювання. Для цього необхідно забезпечити достатню кількість кваліфікованих фахівців. У 2024 році в системі реабілітації працює майже 11 000 спеціалістів у складі мультидисциплінарних команд, що майже в сім разів більше, ніж у 2022 році. Це значно покращує якість та доступність реабілітаційних послуг у країні.

У 2024 році реабілітаційну допомогу в Україні отримали близько 380 тисяч людей, з них понад 135 тисяч в умовах стаціонару, понад 227 тисяч — амбулаторно. Близько 17 000 пацієнтів надано допомогу в рамках пакета програми медичних гарантій «Медична реабілітація немовлят, які народилися передчасно та/або хворими, протягом перших трьох років життя».  

За 2024 рік НСЗУ виплатила майже 5 млрд грн надавачам медичних послуг за пакетами реабілітації. З них понад 2,7 млрд грн — за реабілітацію в стаціонарних умовах і понад 1,9 млрд грн — за реабілітацію в амбулаторних умовах.

У 2025 році на фінансування реабілітації передбачено 5,8 млрд грн, що майже втричі більше, порівняно, з довоєнним 2021 роком. Наразі, вже у 2025 році надавачі реабілітаційних послуг отримали понад 1,4 млрд гривень оплат в рамках програми медичних гарантій. 

Протягом 2025 року реабілітаційну допомогу вже отримали понад 144 тисячі пацієнтів, з них понад 56,6 тисячі в умовах стаціонару, близько 80 тисяч — амбулаторно. Також понад 7,7 тисячі дітей отримали допомогу в рамках пакета медичних гарантій «Медична реабілітація немовлят, які народилися передчасно та/або хворими, протягом перших трьох років життя».

Протягом 2025 року в Україні найбільше пацієнтів звертаються за реабілітаційною допомогою в умовах стаціонару через ураження нервової системи, наслідки інсультів та порушення опорно-рухового апарату.

Найчастіше допомоги потребували люди з защемленням нервів або ураженням хребта — саме через такі стани допомогу отримали понад 15 тисяч пацієнтів. Майже 6,3 тисячі звернень були повʼязані з інфарктом мозку (ішемічним інсультом), а понад 3,2 тисячі пацієнтів мали частковий параліч тіла — геміплегію — як ускладнення після інсульту. 

Серед частих причин звернень також — порушення ходи, втрата рухливості, ураження суглобів, а також травми, які охоплюють кілька ділянок тіла водночас.

По амбулаторну реабілітацію найчастіше пацієнти зверталися через біль у спині (діагноз «дорсалгія») — понад 32 тисячі випадків. Ще близько 18 тисяч звернень було пов’язано з різними порушеннями суглобів. Також поширеними були труднощі з ходою та рухливістю, розлади мовлення та симптоми, що впливають на роботу нервової і м’язової систем.

Національний тиждень безбар’єрності організований в межах Національної стратегії зі створення безбар’єрного простору в Україні на період до 2030 року, ініційованої першою леді України Оленою Зеленською.

Джерело: МОЗ України