Автор: med1

В  Україні протягом епідемічного сезону 2024-2025 зареєстровано 4 628 292 випадки захворювань на грип та ГРВІ, показник захворюваності становив 12 846,2 на 100 тис. населення, що на 4% менше аналогічного періоду минулого епідемічного сезону. Протягом сезону по медичну допомогу з приводу захворювання на респіраторну групу інфекцій звернулось 12,8% населення України. Із загальної кількості захворілих зареєстровано 2 637 562 (57%) дитини віком до 17 років, що характерно для респіраторної групи інфекцій.

Серед загальної кількості захворілих на грип та ГРВІ зберігається превалювання дітей шкільного віку 5-14 років — 1 514 998 (32,7%) та дорослих віком 30-64 роки — 1 230 142 (28,6%). Та найбільш уразливою категорією до захворювання на респіраторні інфекції виявилися діти віком 0-4 роки — 689 787.

За даними рутинного спостереження в сезоні захворюваність на ГРВІ мала поліетіологічний характер: етіологічними агентами ГРВІ були віруси грипу типу А, В та парагрипу, аденовіруси, RS-віруси, риновіруси, метапневмовіруси, з домінуванням коронавірусів SARS-CoV-2.

Грип — це високоінфекційне вірусне захворювання з можливістю тяжких ускладнень та ризиком смерті.

Грип має симптоми, подібні до ознак інших гострих респіраторних вірусних інфекцій (ГРВІ), але набагато небезпечніший. За перших симптомів звертайтеся до лікаря. Самолікування може бути шкідливим для вашого здоров’я.

Клінічні ознаки грипу:

• раптовий початок;
• головний біль;
• ломота у м’язах і суглобах;
• біль у горлі;
• підвищення температури тіла до 38 °С і більше;
• кашель;
• в окремих випадках — блювота і пронос.

Як можна заразитися вірусом грипу

Вірус грипу передається повітряно-краплинним, повітряно-пиловим шляхом (вірусні частки переносяться повітрям від хворої людини до здорової під час розмови, кашлю, чхання), внаслідок тісного контакту (перебування на відстані близько 2 м).

Як довго є заразним хворий на грип

Хвора людина, навіть із легкою формою грипу, становить небезпеку для інших протягом усього періоду прояву симптомів — це, в середньому, сім днів.

Ускладнення грипу

Найчастіше це пневмонія, що інколи може за 4-5 днів призвести до смерті хворого. Також нерідко розвивається серцева недостатність.

Як запобігти зараженню грипом:

• уникайте контакту з особами, що мають прояви грипозної інфекції;
• обмежте відвідування місць великого скупчення людей;
• часто провітрюйте приміщення;
• часто мийте руки з милом;
• не торкайтеся очей, носа, рота немитими руками;
• уникайте обіймів, поцілунків і рукостискань;
• прикривайте ніс і рот під час чхання або кашлю одноразовою серветкою, яку зразу ж після використання потрібно викинути;
• якщо у людини є симптоми грипу, то необхідно триматися від неї на відстані не менше двох метрів.

Як батьки можуть запобігти зараженню дітей грипом:

• навчіть дітей регулярно мити руки з милом щонайменше 20 секунд;
• батьки також повинні виконувати цю процедуру, що служить добрим прикладом для дітей;
• навчіть дітей кашляти і чхати в серветку або руку (згин ліктя);
• навчіть дітей не підходити до хворих ближче, ніж на півтора-два метри;
• хворі діти мають залишатися вдома (не відвідувати дошкільні установи й школи);
• дітям і батькам слід утримуватися від відвідування місць скупчення людей.

Найкраща профілактика грипу — це щорічна вакцинація.

Щорічна вакцинація від грипу — це найкращий спосіб:

• зменшити ризик захворіти на грип;
• зменшити ризик серйозних ускладнень, госпіталізації та смерті.

Вакцина захищає від усіх актуальних штамів грипу, є безпечною і ефективною.

Найкращий час для щеплення — напередодні грипозного сезону (у вересні). Якщо такої можливості не було, то вакцинуватися можна і впродовж усього сезону. Всупереч поширеному міфу, це не ослаблює, а посилює здатність організму протистояти грипу.

Особливо важливою вакцинація є для представників груп ризику, оскільки вона значно збільшує шанси цих людей запобігти смертельним наслідкам хвороби.

Основні групи ризику

1. Медичні працівники, які мають більший ризик захворіти на грип через особливості професії. Ми закликаємо їх захистити себе і своїх пацієнтів та зробити щеплення від грипу.
2. Вагітні, яким варто пам’ятати, що грип може мати серйозні наслідки під час вагітності. Натомість вакцинація проти сезонного грипу безпечна на всіх етапах вагітності.
3. Літні люди— імунітет із віком послаблюється і стає менш ефективним у боротьбі із грипом, який може мати серйозні наслідки, коли вам за 65.
4. Люди із хронічними захворюваннями, яким слід пам’ятати, що за наявності хронічних недуг ризик ускладнень грипу значно підвищується, тому важливо захистити себе від них.

Вакцини

В аптеках наявні вакцини проти грипу. Тож українці можуть придбати вакцину в аптеці власним коштом і зробити щеплення у закладі охорони здоров’я. Орієнтовна вартість вакцин — від 350 грн.

Станом на 30.09.2024 державний контроль якості вакцин для профілактики грипу, згідно з базою даних Держлікслужби України, пройшли:

• «Ваксігрип Тетра» (виробник — «Санофі Пастер», Франція, чотирьохвалентна);
• «Джісі Флю Квадривалент» («ДжіСі Біофарма Корп.», Південна Корея, чотирьохвалентна).

Чотиривалентна вакцина призначена для вироблення імунітету від чотирьох штамів грипу, які циркулюватимуть у Північній півкулі цього епідсезону.

˅ Якість вакцин, котрі ввозять до країни, перевіряють Держлікслужба України та Лабораторія з контролю якості медичних імунобіологічних препаратів Державного експертного центру.

˅ Вакцини «Ваксігрип Тетра» і «Джісі Флю Квадривалент» можна застосовувати для щеплення дітей віком від шести місяців.

˅ Вакцинація проти грипу належить до рекомендованих щеплень та відсутня у національному календарі щеплень, тому вакцину можуть закуповувати за гроші місцевих бюджетів, підприємств або власним коштом громадян.

˅ Вакцинація є найефективнішим методом профілактики грипу та попередження важких ускладнень цієї хвороби.

˅ Одне щеплення захищає впродовж усього сезону грипу від найбільш поширених і небезпечних штамів.

У зв’язку з постійними антигенними змінами вірусу грипу ВООЗ щороку оновлює свої рекомендації стосовно складу вакцини.

Джерело: Центр громадського здоров’я МОЗ України

За ризикованої епідемічної ситуації керівники закладів освіти можуть не допустити до офлайн навчання школярів, якщо ті не мають усіх необхідних щеплень.

Це передбачено законами “Про освіту” та “Про захист населення від інфекційних хвороб”, повідомив під час брифінгу головний державний санітарний лікар, заступник міністра охорони здоров’я Ігор Кузін.

Він пояснив, що у випадку недопуску дитини до навчання безпосередньо в школі їй можуть запропонувати інший тип освіти, зокрема дистанційний. Школяра можуть обмежувати у відвідуванні закладу, поки той не отримає необхідні вакцини, або доки ситуація з поширенням хвороби не стабілізується.

За словами Ігоря Кузіна, до таких заходів вдаються через те, що в популяції завжди буде певна частка дітей, які не отримали необхідну вакцину через супутні неінфекційні захворювання або інші стани.

Головний санітарний лікар каже, що в середньому кількість таких дітей становить від 2 до 3%. При цьому певна кількість учнів може мати тимчасові протипоказання до вакцинації.

“Спалах починається тоді, коли кількість невакцинованих дітей становить понад 5% серед популяції чи колективу […]

Школа, де показники [вакцинації] перебувають на рівні 95%, є умовно безпечною. Ми розуміємо, що там не розпочнеться спалах”, – пояснив заступник міністра.

За його словами, ризики спалаху інфекційних хвороб у дитячих колективах зростатимуть, якщо там збільшуватиметься прошарок дітей, яких батьки не хочуть вакцинувати через те, що не знайшли достатню інформацію, не змогли знайти лікаря або вважають, що щеплення не обов’язкові.

За таких умов на додаткову небезпеку наражатимуться невакциновані школярі, а також учні, які отримали всі необхідні щеплення.

Ігор Кузін зауважив, що часом люди помилково вважають “дитячі” інфекції хворобами, які мають легший перебіг.

“Хочу нагадати спалах кору, який був у 2017-2018 роках, коли велика кількість дітей загинула від хвороби через його наслідки – корові енцефаліти чи інші стани.

Кір – достатньо небезпечне інфекційне захворювання, проти якого треба захищатися. Такі заходи є елементом безпеки в шкільному середовищі”, – наголосив посадовець.

Раніше в МОЗ розповіли, які щеплення варто отримати дітям перед початком навчального року.

Розлади психіки та поведінки внаслідок вживання психоактивних речовин (ПАР) становлять складну медико-соціальну проблему, що має значний вплив як на здоров’я окремої особи, так і на суспільство в цілому. Окрім синдрому залежності та безпосередньо ризику смерті внаслідок передозувань, вживання ПАР пов’язано із підвищеним ризиком інфікування ВІЛ, вірусними гепатитами B та C, соматичними захворюваннями та психічними розладами, підвищеними ризиками самогубства та шкодою для інших (насильство, аварії на дорогах), травмами тощо.

Рівний — рівному: як люди з залежностями підтримують одне одного на шляху до одужання

Одним із найпоширеніших у світі підходів до підтримки одужання (ресоціалізації) є участь у спільнотах «Анонімні Алкоголіки» (АА) та «Анонімні Наркомани» (АН), які працюють за принципом 12 кроків. Це програми взаємодопомоги, що об’єднують людей із подібним досвідом залежності, тобто надаються за принципом рівний — рівному. Групи проводять регулярні зустрічі, де обговорюють переживання, підтримують одне одного та навчаються жити без речовин, тверезими. Таким чином учасники поступово проходять етапи (так звані «Кроки») — від визнання проблеми до особистої трансформації.

Поширеність груп взаємопідтримки у світі та в Україні

У 2019 році у світі налічувалося понад 2,1 млн осіб, які належать до товариства «Анонімні Алкоголіки». В Україні структура АА охоплювала 130 груп із загальною чисельністю близько 2000 учасників.

«Анонімні Наркомани» з’явилися у світі дещо пізніше і також утворили розгалужену мережу, яка щотижня організовує понад 58 000 зібрань у 131 країні (Donovan, 2013). В Україні товариство АН представлено 73 групами з 38 міст, котрі щотижня проводять близько 270 зустрічей.

Також зустрічі проводять спільноти родичів та близьких людей, які мають у своєму оточенні особу з залежністю від алкоголю, (групи Ал-Анон); підлітків, які зростають у сім’ях із проблемою залежності (Алатін); та «Військові Анонімні Алкоголіки України» — усі доступні в Україні.

ЧОМУ ЦЕ ПРАЦЮЄ

1. Соціальна підтримка— ключовий фактор. Людина відчуває, що вона не залишається сам на сам у боротьбі з залежністю.
2. Анонімність і прийняття без осуду— для багатьох це безпечний простір, де можна вільно виговоритися, очікуючи взаєморозуміння та поваги до сказаного., очікуючи взаєморозуміння та поваги до сказаного.
3. Економія грошей— групи AA й АН є безкоштовними. Це робить допомогу доступною навіть для фінансово вразливих груп.

Такий підхід дозволяє ефективно забезпечити континуум надання допомоги особам з розладами вживання ПАР та алкоголю.

Наукові дані про ефективність програм АА й АН

І хоча дехто сумнівається в ефективності 12-крокових програм, систематичний огляд і метааналіз (Kelly, Abry, Ferry & Humphreys, 2020), що охопив 27 досліджень та включав загалом понад 10 500 учасників, показав, що 12-крокові програми АА та АН продемонстрували не меншу ефективність, ніж інші методи немедикаментозного лікування, як-от когнітивно-поведінкова терапія (КПТ).

Крім того, було встановлено, що програми АА й АН потребують менше медичних витрат порівняно з іншими методами лікування залежності. Це робить їх особливо привабливими для системи охорони здоров’я в умовах обмежених ресурсів.

Дослідження, проведені безпосередньо спільнотами АА й АН, також демонструють втішні результати їхньої роботи. На питання, скільки саме триває період їхньої тверезості після початку відвідування груп взаємодопомоги, більшість респондентів відповідала «понад 1 рік» (Donovan, 2013).

Також один із найдетальніших оглядів досліджень (Kaskutas, 2009) систематизував дані за шістьма критеріями, які використовуються для підтвердження причинно-наслідкових зв’язків. П’ять із них (сила ефекту, дозозалежність, сталість, послідовність подій і наукова правдоподібність) мають переконливі підтвердження:

• учасники АА мають приблизно вдвічі вищі шанси залишатися тверезими, ніж ті, хто не долучався до груп;
• чим частіше людина відвідує зустрічі, тим вищі результати утримання від вживання;
• утримання від вживання протягом певного часу зберігається навіть після вибуття з подібних груп;
• участь в АА передує періодам утримання від алкоголю;
• механізми програми відповідають науково обґрунтованим моделям зміни поведінки.

Зважаючи на зазначене, національні галузеві стандарти з надання медичної допомоги особам з розладами вживання ПАР, що затверджені наказом Міністерства охорони здоров’я України (МОЗ України) від 13 січня 2025 року № 84 та наказом МОЗ України від 11 липня 2025 року № 1102, визначають групи взаємодопомоги, які працюють за принципом 12-крокових програм, ефективними в лікуванні залежності.

Медикам слід співпрацювати з групами взаємодопомоги АА/АН

Попри доведену ефективність, проведене Центром громадського здоров’я у серпні 2025 року опитування закладів охорони здоров’я, що надають допомогу людям із розладами, пов’язаними з вживанням ПАР, засвідчило що практична співпраця з групами 12-крокових програм залишається обмеженою — лише 25% закладів-респондентів повідомили про певну співпрацю, а 60% зазначило, що взагалі не знають про роботу таких груп у їхній області.

Хоча 12-крокові програми не є заміною професійної допомоги, вони можуть стати важливою частиною системи підтримки під час та після лікування або на шляху до нього.

Медичним спеціалістам, які надають послуги особам з залежністю амбулаторно або стаціонарно, варто встановити робочі взаємини з місцевими групами АА/АН, інформувати пацієнтів про них і рекомендувати долучатися до 12-крокових програм.

Перелік груп взаємодопомоги, доступних в Україні, є на офіційних сайтах за посиланнями: «Анонімні Алкоголіки в Україні» та «Анонімні Наркомани».

Джерело: Центр громадського здоров’я України

ЗАБІЙ

Забій (забиття) – це травма шкірного покриву без його цілісності. Її можна отримати при падінні, ударі тупим предметом. Травмоване місце стає набряклим. На ньому з’являється синець. Через розрив великих судин під шкірою накопичується кров (гематоми).

Забої можуть порушувати функції пошкодженого органу. Забій м’яких тканин викликає лише біль і помірне обмеження руху кінцівок, натомість забої внутрішніх органів можуть стати навіть причиною смерті.

При забої потрібно забезпечити пошкодженій ділянці тіла спокій. Щоб припинити крововилив у м’які тканини треба накласти тугу пов’язку та підняти уражену ділянку тіла. Для того, щоб зменшити біль та запальні явища прикладіть до травмованого місця  щось холодне. Дезінфікуйте забій, якщо на ньому є подряпини. При серйозних забоях внутрішніх органів одразу звертайтеся до лікаря.

РОЗТЯГНЕННЯ

Вони можуть виникати через рухи у невластивий для суглоба напрям і рухах у суглобі, що перевищують його фізіологічний об’єм. Для розтягнень характерна поява різкого місцевого болю. При цьому значно порушуються функції суглобів.

Перша допомога при розтягненнях:

• “I” (ice – лід) – прикладіть лід до місця травми. Це зменшить біль і набряк.
• “С”(compression-тиск) – використайте тугу пов’язку на ушкоджений суглоб. Проте пам’ятайте, що вона не повинна порушувати звичайного кровообігу і чутливості шкіри ушкодженої кінцівки.
• “Е”(elevation-підняття) – тримайте травмовану кінцівку вище рівня серця, це допоможе зменшити приплив крові, що дозволить зменшити набряки.

Якщо постраждалий відчуває надмірний біль або травмоване місце дуже набрякло потрібно звернутися за кваліфікованою допомогою.

ВИВИХ

Це зсув суглобових кінців кісток. Він може супроводжуватися розривом суглобової капсули.

Найчастіше вивихи бувають у плечовому суглобі, у суглобах нижньої щелепи та пальців рук.

Ознаки вивиху:

• біль у кінцівці
• деформація ділянки суглоба
• відсутність активних і неможливість пасивних рухів у суглобі
• кінцівка зафіксована у неприродньому положенні
• зміна довжини кінцівки.

Перша допомога при вивиху повинна зменшити біль, тому прикладіть щось холодне до пошкодженого суглоба та випийте знеболювальне. Зафіксуйте пошкоджену кінцівку у тому положенні, яке вона набула вже після травмування. Якщо постраждала нижня кінцівка, потрібно знерухомити її за допомогою шин або підручних засобів. Якщо постраждала верхня –  підвішати її на косинці.

Ні в якому разі не вправляйте вивихнути кінцівку. Це може зробити лише людина з медичною освітою.

 ПЕРЕЛОМ

Він буває відкритим і закритим. Для відкритого перелому характерні біль, наявність рани у місці перелому та кровотеча, неприродне положення кінцівки, хрускіт у місці перелому та уламки кістки в рані.

Закритий перелом має ті ж симптоми, проте відсутня рана. На місці перелому утворюється гематома, кінцівка збільшується в об’ємі.

Перша допомога постраждалим з переломом:

1. Спочатку переконайтеся, що навколо безпечно
2. Огляньте постраждалого. Оцініть чи потерпілий знаходиться при свідомості та частоту його дихання.
3. Викличте екстрену медичну допомогу за номером 103
4. Почніть серцево-легеневу реанімацію, якщо постраждалий не дихає.

Якщо ви побачили у потерпілого ознаки відкритого перелому, надайте першу допомогу у такому порядку:

1. Розріжте одяг над раною
2. Накладіть на рану чисту, стерильну пов’язку
3. Допоможіть травмованій людині прийняти положення, яке завдає найменше болю
4. Зафіксуйте пошкоджену кінцівку (накладіть шину чи використайте підручні засоби)
5. Вкрийте людину термопокривалом/покривалом.

При закритому переломі повторіть теж саме, починаючи з пункту №3.  До прибуття екстреної медичної допомоги постійно наглядайте за травмованою людиною. Якщо стан постраждалого до приїзду швидкої почав погіршуватися зателефонуйте диспетчеру повторно.

Порядок надання домедичної допомоги можна знайти тут: https://bit.ly/2siPoVn

Джерело: МОЗ України

В Україні за останні десять років з чотирьох основних інфекцій, що передаються статевим шляхом (ІПСШ), найпоширенішою став трихомоніаз. Три інших — це хламідіоз, сифіліс і гонорея.

У 2024 році в Україні було зареєстровано 7448 випадків трихомоніазу, що на 21% менше, ніж у 2023 році (9437). За статистикою, жінки хворіли у 3,6 раза частіше за чоловіків: 5863 випадків серед жінок проти 1585 серед чоловіків.

Симптоми трихомоніазу

У 70–85% хворих симптоми трихомоніазу або мінімальні, або відсутні. У деяких людей симптоми виникають за 5–28 днів після інфікування або значно пізніше, можуть зникати й з’являтися знову. Без лікування трихомоніазна інфекція може залишатися активною до кількох років.

Симптоми у жінок зазвичай включають:

• у статевих органах виникає свербіж, печіння, почервоніння або біль;
• під час сечовипускання відчувається дискомфорт;
• прозорі, білі, жовтуваті або зеленуваті вагінальні виділення (рідкі або у великій кількості) з рибним запахом.

Симптоми у чоловіків зазвичай включають:

• всередині пеніса виникає свербіж або подразнення;
• після сечовипускання або еякуляції відчувається печіння;
• виділення з пеніса.

Запальні процеси слизової статевих органів підвищують ризик інфікування ВІЛ та іншими ІПСШ. Також трихомоніаз знижує якість статевого життя через дискомфорт під час статевого акту.

Як передається трихомоніаз

Трихомоніаз передається під час незахищеного статевого акту з інфікованим партнером. Інфекція зазвичай передається при контакті геніталій партнерів — під час вагінального сексу чоловіка з жінкою або жінки з жінкою. Під час інших видів статевих контактів трихомоніаз майже не передається, оскільки збудник рідко вражає інші частини тіла.

Особи, хворі на трихомоніаз, можуть передавати інфекцію, навіть якщо не мають симптомів.

Як уберегтися від трихомоніазу

Дотримання таких порад допоможе знизити ризик зараження трихомоніазом:

• під час статевого акту завжди використовувати презервативи — чоловічі або жіночі;
• мати одного постійного статевого партнера, який не має інших статевих партнерів;
• з партнером або партнеркою робити тестування на наявність ІПСШ за наявності рекомендацій лікаря.

Перед початком статевих стосунків відверто поговоріть із партнером про те, чи мав хтось із вас ІПСШ раніше. Це може бути ніякова, але важлива розмова, яка допоможе приймати виважені рішення та зробити сексуальне життя комфортнішим і безпечнішим.

Також порадьтеся зі своїм лікарем, чи варто вам пройти тестування на трихомоніаз або інші ІПСШ.

Лікування трихомоніазу

Зверніться до вашого сімейного лікаря, якщо помітили будь-який з наведених вище симптомів. Він вас проконсультує і за потреби направить до лікаря-дерматовенеролога, який призначить відповідні лабораторні дослідження та лікування. Важливо приймати всі ліки, які вам призначив лікар, щоб повністю позбутися інфекції.

Центр громадського здоров’я реалізує Проєкт MISUPH (Модернізація епіднагляду в сфері громадського здоров’я України), однією з цілей якого є впровадження компонента посилення епідеміологічного нагляду за інфекціями, що передаються статевим шляхом. У рамках проєкту планується активне залучення спеціалістів, які працюють у сфері профілактики, лікування та моніторингу ІПСШ, з метою підвищення рівня діагностики та контролю за поширенням інфекцій.

За фінансової підтримки Європейського Союзу. Висловлені погляди та думки належать виключно автору(ам) і не обов’язково відображають позицію Європейського Союзу або Виконавчого агентства з питань охорони здоров’я та цифрових технологій (HaDEA). Європейський Союз та орган, що надає грант, не несуть відповідальності за зміст матеріалу.

Джерело: Центр громадського здоров’я МОЗ України

Щодня у соцмережах ми стикаємося з десятками порад щодо харчування. Деякі з них — неправдиві й неефективні, а деякі можуть бути відверто небезпечними для здоров’я.

Команда VoxCheck підготувала посібник, що допоможе виявити дезінформацію у сфері здоров’я. У ньому зібрано найпоширеніші фейки про їжу — й наукові пояснення, чому їм не варто вірити.

Бо ж здорове харчування — це не про обмеження, а про баланс, гнучкість і турботу про себе.

Неправдоподібні обіцянки та «чудодійні» результати

У реальності стійкі зміни в здоров’ї потребують часу, зусиль і комплексного підходу. Жоден компетентний фахівець не гарантуватиме диво-результати на кшталт «мінус 21 кг за місяць». Швидка втрата ваги зазвичай відбувається за рахунок води та м’язової маси, а не жиру, і часто призводить до дефіциту поживних речовин, погіршення метаболізму та швидкого повернення втрачених кілограмів.

Ще більш небезпечними є обіцянки «чудодійного зцілення» від серйозних хвороб за допомогою «натуральних» засобів. Відомим прикладом є міфи, нібито якісь продукти, як-от сода з медом чи картопляний сік, можуть лікувати рак чи бути йому профілактикою.

Ні харчова сода, ні картопля, ні їхні соки чи будь-які інші продукти харчування не лікують рак. Є дослідження, де справді припускають, що харчова сода може сприяти ефективності хімієтерапії. Утім, ця тема потребує подальшого вивчення. А ось надмірне споживання соди вивчене достатньо: воно може підвищувати тиск і шкодити серцево-судинній системі.

Категоричне «ніколи не»

У сфері харчування, де індивідуальні особливості організму, спосіб життя та культурні звички відіграють величезну роль, рідко виправдані абсолюти на кшталт «завжди треба» чи «ніколи не». Обґрунтована порада має враховувати індивідуальні потреби людини, її стан, уподобання та можливості. Здоровий підхід — це про гнучкість, а не жорсткі догми.

Приклад такого «чорно-білого» мислення — демонізація молочних продуктів. Хоча їм часто приписують запалення і здуття живота, метааналіз 52 досліджень показав протилежне: споживання молочних продуктів навпаки пов’язане зі зниженням маркерів запалення в організмі.

Те ж і з демонізованим веганським раціоном  — при правильному плануванні й врахуванні «слабких місць» (як-от можливий дефіцит B12) це може бути повноцінним і самодостатнім режимом харчування.

Інші два відомих монстри — глютен і цукор. Окрім людей із чутливістю до глютену, для решти він цілком безпечний. Надмір цукру дійсно шкодить, але в помірних кількостях для здорової людини він не є «отрутою».

Відсутність прозорості щодо реклами

Експерти іноді просувають продукти чи дієти, не розкриваючи своєї фінансової зацікавленості. Якщо «гуру» запевняє, що вам «абсолютно необхідно» приймати певний вітамін або «детокс-чай», варто задуматися, чи не стоїть за цим банальне бажання продати вам цей продукт, а не турбота про ваше здоровʼя.

Наприклад, активна реклама вітаміну B6 часто зумовлена комерційним інтересом без медичного підґрунтя — більшість людей не мають дефіциту цього вітаміну.

Перш ніж щось приймати — проконсультуйтеся з лікарем. Він визначить, чи є у вас реальний дефіцит і чи потрібні вам добавки взагалі. Пам’ятайте, що основа здоров’я — це звичайна їжа. Більшість нутрієнтів ми можемо отримати з продуктів харчування. Заміняти БАДами їжу, як радять деякі інфлюенсери, не слід.

Апеляція до природи («натуральне = корисне»)

Анонімні акаунти в погоні за охопленнями часто підважують доказову медицину, хайпуючи на користі «натурпродуктів». Певні, ви зустрічали клікбейтні дописи штибу «лікарі не хочуть, щоб ви це знали, бо втратять роботу». Ми давно спростовуємо подібні «народні» міфи, наприклад, начебто відвар цибулі та молока лікує кашель, застуду та варикоз, а трава полину може «вбити» 33% ракових клітин в організмі людини.

Аргументом, що «натуральне» автоматично корисне, часто прикривають рекламу, наприклад, різних «чаїв для детоксу». Немає нічого поганого в тому, щоб іноді випити такий чай як доповнення до здорового раціону (особливо якщо він смачний). Проте варто памʼятати: організму не потрібні «детокс-програми» — у нас уже є ефективні системи очищення. Печінка, нирки, ШКТ — вони працюють постійно, без голодувань чи чаїв. Справді дієвий «детокс» — це відписатися від акаунтів, які формують нездорове ставлення до їжі.

Неправильне використання наукових термінів

Псевдоексперти часто зловживають наукоподібною термінологією без пояснень, щоб надати своїм твердженням вигляду авторитетності. Формулювання на кшталт «інсулінові стрибки» чи «токсини в тілі» звучать серйозно, але без конкретики — це лише жахалки.

Сюди ж і штампи на зразок «це чиста хімія!» чи «це неприродно!». Усе навколо нас — це хімія, включно з водою, повітрям та будь-якою їжею, яку ми споживаємо. Подібні залякування відволікають від справжньої оцінки складу, походження та впливу продукту на здоров’я.

Вибіркове цитування досліджень (cherry-picking)

Cherry-picking — це практика, коли для підтвердження певної точки зору обирають лише зручні дані, ігноруючи протилежні результати. Такий підхід підриває довіру до науки і може призводити до небезпечних рішень.

Наприклад, деякі медіа чи блогери наводять одне дослідження про шкоду продукту, замовчуючи інші з протилежними висновками. Результат — гучні заголовки на кшталт «чорний шоколад лікує депресію». Але суперечливі дані в науці — це нормально: одне дослідження — часто лише частина загальної картини.

Черіпікінг може бути як ненавмисним, так і свідомим — з політичних чи комерційних мотивів. Як-от у 1960-х роках, коли цукрове лобі США фінансувало дослідження, які применшували шкоду цукру для серця і натомість зосереджувалися на жирах.

Щоб розпізнати черіпікінг, звертайте увагу: чи подано інформацію з різних боків, чи згадують ризики й обмеження. Якщо інформація значно відрізняється від того, що ви знали раніше — краще перевірте ще раз.

Посилання на доклінічні випробування

Проблема не в самих експериментах, а в тому, що їхні результати іноді подають як достатнє джерело інформації про людський організм. Насправді досліди на тваринах, як і in vitro‑тести — лише початковий етап, після якого мають іти клінічні випробування.

У 2016 році Нобелівську премію з медицини дали Йосінорі Осумі за відкриття автофагії в дріжджах — процесу відновлення клітин під час дефіциту поживних речовин. Деякі нутриціологи тоді використали це як аргумент на користь інтервального голодування для людей. Але сам Осумі наголошував: його експерименти стосуються лише клітин, для висновків про людину потрібно провести повноцінні клінічні випробування.

Кореляція ≠ причинно-наслідковий звʼязок

Статистичний звʼязок між двома явищами ще не означає, що одне спричиняє інше. Як-то кажуть, півень кукурікає перед світанком, але це не означає, що без кукурікання сонце не зійде.

Показовим є кейс висвітлення дослідження про зв’язок між ультраобробленою їжею та смертністю. Тоді деякі медіа почали поширювати результати метааналізу обсерваційних даних, в якому не досліджували причинно-наслідкові звʼязки, під страшними заголовками типу «солодощі виявилися смертельнішими за фентаніл».

Звертайте увагу на виважені формулювання на кшталт «може бути повʼязано з», «може підвищувати/зменшувати». У хорошому тексті, як правило, лишатимуть посилання на першоджерела, де ви зможете перевірити інформацію самостійно.

Загальноприйнята думка

Якщо порада суперечить консенсусу більшості експертів, вона, ймовірно, хибна. Не обовʼязково, звісно. Але це принаймні має вас насторожити.

Наприклад, популярна нині карнівор-дієта, яка повністю виключає рослинну їжу з раціону. У тіктоці її адепти називають ліками від усього: від акне до безпліддя. Та медичні асоціації не підтримують цей підхід і застерігають: така дієта може спричинити дефіцит клітковини, вітамінів і підвищити ризик хвороб серця.

Або звичайна картопля. Є медичний консенсус щодо картоплі як хорошого джерела складних вуглеводів, калію і клітковини. Але токсична культура дієт дискредитувала цей чудовий продукт — ви, напевно, бодай раз чули фрази як-от «від картоплі гладшають!» або «картопля — це пусті калорії». Міф про її шкоду старий як світ, і, на щастя, не відповідає реальності. Знову ж, памʼятаємо про золоте правило: немає поганої їжі — є контекст, кількість і баланс.

Щоб перевірити, чи порада має наукове підґрунтя, звертайтесь до авторитетних джерел (перелік нижче).

Практичний чекліст для самоперевірки

• Хто автор(ка)? Яка у нього/неї освіта? Він/вона коментує обмежений перелік тем у межах своєї спеціалізації чи все підряд?
• Звідки ця інформація? Це авторитетне джерело чи ресурс із сумнівною або неперевіреною репутацією?
• Чи є посилання на наукові джерела? Якщо так — чи проводилися рецензовані дослідження на людях?
• Чи пропонують прості рішення? Чи обіцяють «чудодійні» або миттєві результати?
• Чи вдаються у крайнощі або залякування? Чи викликає допис сильні емоції?
• Чи є прозорість щодо реклами або фінансової зацікавленості?
• Чи узгоджується ця інформація з консенсусною медичною позицією?
• Чи є маніпуляції у висвітленні результатів дослідження?

Де шукати достовірну інформацію про харчування та здоров’я (перелік не вичерпний)

• Українські ресурси:МОЗ України, Центр громадського здоров’я
• Міжнародні організації:Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ), Центри з контролю та профілактики захворювань (CDC), Національна служба охорони здоровʼя (NHS), Національний інститут здоров’я (NIH), Європейське агентство з безпеки харчових продуктів (EFSA), Європейське товариство клінічного харчування та метаболізму (ESPEN)
• Професійні асоціації:Асоціації дієтологів/нутриціологів з відповідними акредитаціями (в Україні —Асоціація дієтологів України)
• Наукові бази даних:PubMed, Cochrane Library
• Надійні медичні ресурси: WebMD, Mayo Clinic
• Авторитетні наукові виданняз прозорим процесом рецензування, високим імпакт-фактором та індексацією в міжнародних наукометричних базах даних Scopus і Web of Science: Nutrition Reviews, The American Journal of Clinical Nutrition, Critical Reviews in Food Science and Nutrition, JAMA
• Університети, що займаються науковими дослідженнями в галузі медицини/харчування: університет Каліфорнії у Девісі, університети Гарварду, Кембриджу

Джерело МОЗ України спільно з Вокс Україна