Автор: med1

Коли внутрішній біль стає нестерпним, а проблеми — нездоланними, дуже важливо пам’ятати, що ви не самі: є люди, які вам допоможуть. 

Щорічно 10 вересня відзначається Всесвітній день запобігання самогубствам, щоб нагадати: ця тема не має залишатися табуйованою. Звернутися по допомогу — це прояв сміливості, а не слабкості.

Психологічна та психіатрична допомога в Україні: куди звернутися

1. До сімейного лікаря

Ваш сімейний лікар може стати першою точкою контакту. Він проведе первинну оцінку вашого стану та за потреби скерує до вузького спеціаліста — психолога або психіатра.

До того ж в Україні сімейні лікарі, що пройшли спеціалізоване навчання за програмою mhGAP (Mental Health Gap Action Programme) від Всесвітньої організації охорони здоров’я, надають допомогу при поширених психічних розладах, як-от:

• депресія;
• гостра реакція на стрес;
• тривожні розлади;
• посттравматичний стресовий розлад (ПТСР);
• суїцидальна поведінка;
• розлади, пов’язані зі вживанням психоактивних речовин.

Такий лікар не замінює психіатра — якщо ситуація виходить за межі його компетенції, він направить вас до відповідного фахівця.

За цим посиланням ви можете дізнатися, де працює сімейний лікар, який пройшов навчання за програмою mhGAP, а також інші фахівці, що надають безоплатну медичну допомогу за напрямом «Психологічна та психіатрична допомога». 

2. До центру ментального здоров’я

Ви також можете звернутися безпосередньо до центрів ментального здоровʼя (ЦМЗ), які функціонують при кластерних та надкластерних лікарнях. Ці заклади спеціалізуються на наданні психологічної та психіатричної допомоги. 

Послуги у ЦМЗ надаються амбулаторно, у денному стаціонарі чи мобільною мультидисциплінарною командою за місцем проживання людини з розладами психічного здоров’я.

Шукайте найближчий центр ментального здоров’я на електронній карті НСЗУ, обравши Пакет послуг 72, або зателефонувавши за номером 1677.

Безоплатні гарячі лінії підтримки — допомога тут і зараз

Якщо вам потрібна невідкладна психологічна допомога, телефонуйте на гарячі лінії. Там працюють люди, які розуміють кризові стани та готові підтримати:

• 7333 — LifeLine Ukraine (18:00–8:00); 
• 0 800 210 160 — «Людина в біді» (цілодобово);
• 0 800 500 335 — Національна лінія «Ла Страда — Україна» (цілодобово).

Маршрути послуг з ментального здоров’я в громаді

Для мешканців територіальних громад доступний путівник «Маршрути послуг з ментального здоров’я» — це електронний документ, з якого ви можете дізнатися, як знайти психологічну допомогу конкретно у вашій громаді. Відкривши документ на своєму смартфоні або комп’ютері, людина може швидко знайти необхідну підтримку, — путівник містить повний перелік та контакти усіх надавачів послуг у різних сферах.

Шукайте «Маршрути послуг з ментального здоров’я» вашої територіальної громади на її офіційному сайті.

Путівник також допомагає спеціалістам, наприклад, сімейному лікарю, ефективно направляти пацієнтів до інших служб. Якщо лікар бачить, що пацієнту може допомогти арттерапія, він може легко знайти відповідний заклад у путівнику і направити туди людину.

Нагадуйте собі та іншим:

• Поділитися своїми переживаннями — це сміливість, а не слабкість.
• Криза — це стан, який мине. Криза не визначає вас і ваше майбутнє.
• Допомога поруч — треба лише звернутися до спеціалістів або на гарячу лінію.

Джерело: Центр громадського здоров’я МОЗ України

Шистосомоз — це гостра та хронічна паразитарна хвороба, яку спричиняють гельмінти роду шистосом (Schistosoma). Хвороба має серйозні наслідки для світового здоров’я та є частиною програм моніторингу ВООЗ.

Шистосомоз вважається однією із забутих тропічних захворювань, а за ступенем впливу недуга поступається лише малярії, як найбільш тяжкій паразитарній хворобі.

Шистосомоз поширений у тропічних і субтропічних районах, особливо в бідних громадах, які не мають доступу до безпечної питної води та належної санітарії.

Шистосоми широко поширені в Африці, Азії та Південній Америці. Зокрема, трапляються в певних регіонах Близького Сходу, країнах Карибського басейну, у т.ч. Домініканській Республіці, а також Бразилії, Індонезії та Філіппінах. Поширеність зростає у внутрішньому Китаї та Єгипті (в долині річки Ніл), а також на Корсиці. Карта поширення шистосомозу у світі.

З ростом екотуризму та подорожей «в глибинку» все більше мандрівників заражаються шистосомозом. Іноді в туристів розвивається тяжка гостра інфекція, що супроводжується незвичними проявами, включно з паралічем.

В Україні можуть бути лише завезені випадки захворювання, оскільки на території країни немає клімато-географічних та фауно-флористичних умов для формування місцевих біоценозів шистосомозу.

МЕХАНІЗМИ ПЕРЕДАВАННЯ

Шистосома – єдина трематода (клас паразитичних плоских червів), яка проникає в організм людини через шкіру під час контакту з прісною водою, у якій є личинки (церкарії) цих гельмінтів. Личинки проникають у шкіру людини впродовж декількох хвилин після контакту. Після проникнення вони мігрують через кровотік у печінку, де дозрівають до дорослих особин, які потім мігрують у їхнє кінцеве місце локалізації — у венах кишечника або судинному сплетінні сечостатевого тракту — і починають відкладати яйця. Тривалість життя дорослого гельмінта коливається від 3 до 7 років.

З виділених із сечею або фекаліями яєць гельмінта в прісній воді вилуплюються личинки, які проникають у прісноводних молюсків (равликів), де перетворюються в церкарії. У воду паразити потрапляють з інфікованих равликів.

КЛІНІЧНІ ПРОЯВИ

Є п’ять різновидів шистосом, які паразитують у людей. Збудники вражають судинну мережу шлунково-кишкового тракту або сечостатевої системи. Інкубаційний період становить у середньому 4–6 тижнів.

Більшість випадків мають безсимптомний або субклінічний перебіг. У перебігу хвороби виділяють гостру і хронічну стадії:

• Гостра фаза відповідає проникненню збудника в організм людини та його міграції. Її типові прояви не залежать від виду паразита, зазвичай це дерматити (висип або свербіж шкіри), які можуть з’явитися через кілька днів після зараження. Протягом 1–2 місяців можуть з’явитися лихоманка, озноб, нудота, болі в животі, діарея, нездужання й болі в м’язах.
• Прояви хронічної фази пов’язані з місцем специфічної локалізації дорослих гельмінтів — сечовий міхур або товста кишка. Найчастіше серед клінічних проявів виділяють біль у животі, діарею, появу крові у фекаліях або сечі. У пацієнтів, які хворіють тривалий час, можуть спостерігатися ураження печінки, нирок, легенів, безпліддя або рак сечового міхура. У дітей може виникати анемія, зупинка в рості та знижена здатність до навчання.

Причиною появи симптомів шистосомозів є реакція організму людини на яйця червів.

ДІАГНОСТИКА

Шистосомози діагностують, виявляючи яйця паразитів у сечі або фекаліях пацієнта. Яйця шистосом виявляють у калі або сечі хворих людей через 1–3 місяці після зараження. Також ці хвороби можна підтвердити серологічними тестами, якщо в крові є антитіла до шистосом (на 3–6 тижні інвазії).

Найбільш ефективним засобом лікування шистосомозів є празиквантел.

ПРОФІЛАКТИКА

Мандрівникам, які збираються відвідувати місцевості, де передається шистосомоз, варто взяти до уваги такі рекомендації:

• Не купайтеся в прісних водоймах — річках, озерах, ставках, каналах — де є ризик інфікуватися шистосомозом. Купатися в океані, морській воді та хлорованій воді у басейнах безпечно.
• Пийте безпечну воду, ви можете заразитися під час контакту через рот або губи. Воду для пиття варто спершу прокип’ятити протягом 1 хвилини або профільтрувати. Кип’ятіння води принаймні протягом 1 хвилини знищує шкідливих паразитів, бактерії і віруси.
• Воду для купання також треба кип’ятити протягом 1 хвилини, щоб убити церкарії.
• Енергійне висушування рушником після випадкового, нетривалого контакту з водою може допомогти запобігти проникненню паразитів у шкіру. Однак, не варто покладатися лише на це, щоби запобігти шистосомозу.

Людям, які контактували з потенційно забрудненою водою закордоном, після повернення з подорожі варто звернутися до свого лікаря для консультації та подальшої діагностики.

За визначенням Всесвітньої організації охорони здоровʼя, репродуктивне здоров’я — це стан повного фізичного, психічного та соціального добробуту у всьому, що стосується репродуктивної системи, її функцій і процесів.

Воно передбачає, що людина може:

• мати безпечне та приємне статеве життя;
• здатна до зачаття та народження дітей;
• має свободу вирішувати, коли та скільки дітей народжувати.

Сьогодні тема збереження репродуктивного здоров’я стає дедалі актуальнішою. Це пов’язано не лише з тенденцією приймати рішення про народження дітей у пізнішому віці, а й зі зростанням стресу та впливу шкідливих чинників довкілля, ризиком інфекцій, що передаються статевим шляхом, а також соціальними викликами та невпевненістю в майбутньому. 

Розповідаємо у спільному матеріалі з українською вченою-гінекологинею, докторкою медичних наук, професоркою, заступницею директора ДУ «Всеукраїнський центр материнства та дитинства Національної академії медичних наук України» Тетяною Татарчук, яка багато років працює у сфері збереження жіночого здоровʼя, про ключові правила збереження репродуктивного здоров’я жінок.

Репродуктивне здоров’я жінки у підлітковому віці

«Репродуктивне здоров’я — це загалом відображення загального стану організму як жінок, так і чоловіків», — каже Тетяна Татарчук. 

У дівчат перші орієнтири його оцінки з’являються ще в підлітковому віці. Розвиток дівчинки відбувається поступово й має свою природну послідовність: спочатку починають формуватися груди, потім відбувається оволосіння пахової зони, далі з’являються перші менструації (у віці від 9 до 15 років). Процес завершується становленням регулярного менструального циклу.

«Батьки мають стежити за послідовністю розвитку дівчинки й у разі відхилень радитися з гінекологом. Важливо звертати увагу на характер менструацій: вони не повинні бути надмірно рясними чи занадто тривалими. Зазвичай менструації тривають близько п’яти днів і не потребують використання більш ніж трьох прокладок на день. Водночас нерегулярність циклу в підлітковому віці не завжди свідчить про патологію: до 18 років навіть чотири менструації на рік можуть бути варіантом норми, особливо з огляду на хронічний стрес, у якому ми всі перебуваємо через війну».

За словами гінекологині, перші кроки до збереження репродуктивного здоров’я у підлітковому віці — мінімізація стресу, достатній сон, збалансоване харчування та помірні фізичні навантаження.

У підлітковому віці може з’являтися інтерес до статевого життя — це природний етап розвитку. «Однак ранній початок статевого життя може нести ризики для репродуктивного здоров’я підлітків», — зазначає Тетяна Татарчук. Прямі заборони чи повчання рідко бувають ефективними. Натомість побудова дружніх стосунків між батьками та дитиною — це ключ до безпеки та усвідомленого вибору. 

«Коли батьки будують з дитиною довірливі стосунки, вони стають для неї головним джерелом достовірної інформації. Замість того щоб забороняти, батьки мають пояснювати. Тоді підліток зможе відкрито обговорювати свої переживання та звертатися за допомогою у разі проблеми. Це формує відповідальне ставлення до власного тіла і значно знижує ризики».

Як жінкам дбати про репродуктивне здоровʼя

Репродуктивне здоров’я жінки залежить від багатьох взаємопов’язаних чинників. Для його збереження необхідний комплексний підхід. Нижче наведено основні поради, які допоможуть підтримувати репродуктивну систему здоровою.

Будьте уважні до менструального циклу

Менструальний цикл — це важливий показник репродуктивного здоров’я. У нормі він триває від 21 до 35 днів, а сама менструація — від 3 до 7 днів.

Стежте за тривалістю менструального циклу та зверніться до лікаря, якщо вона відхиляється більше ніж на 5–7 днів. Щоб вчасно помітити ці відхилення, ведіть календар циклу — це можна робити за допомогою мобільних додатків або звичайного паперового календаря. 

До того ж важливим є характер виділень. Нормальними вважаються помірні (не рясні) місячні. Хоча легкий дискомфорт під час менструації можливий, сильний біль, що заважає вашому повсякденному життю, — це сигнал звернутися до лікаря.

«Рясні (коли доводиться міняти прокладку або тампон кожні 1-2 години або частіше, оскільки вони повністю просочуються) та/або болісні місячні можуть бути сигналом серйозних проблем, як-от ендометріоз (захворювання, при якому тканина, схожа на слизову оболонку матки, починає рости за її межами) чи міома (доброякісна пухлина, що складається з м’язової тканини матки). Навіть нерегулярний цикл, наприклад шість менструацій на рік, не є таким серйозним ризиком для здоров’я, як рясні та болючі менструації».

Дбайте про вагінальний мікробіом

Мікробіом — це ціла екосистема з мільярдів мікроорганізмів, які живуть у нашому тілі. У жінки є три основні мікробіоми: шкірний, кишковий і вагінальний. З них вагінальний мікробіом відіграє найбільшу роль у підтримці репродуктивного здоров’я.

Його основу становлять корисні бактерії — лактобактерії, які виробляють молочну кислоту. Це підтримує кислий рівень pH (3,5–4,5) у піхві. Таке середовище слугує природним захисним бар’єром, який перешкоджає розмноженню шкідливих бактерій і грибків, що можуть викликати інфекції.

Хоча організм жінки в нормі підтримує цей баланс самостійно, певні чинники можуть його порушувати. Наприклад, часті вагінальні статеві акти (навіть з одним партнером) можуть тимчасово знижувати рівень лактобактерій. Для відновлення природної мікрофлори організму може знадобитися від 10 до 20 днів.

«Звісно, ми, лікарі, не будемо говорити, що люди, які живуть у шлюбі, повинні мати статеві контакти раз у 20 днів. Натомість ми радимо уважно ставитися до інтимної гігієни. Використання спеціальних засобів за порадою лікаря-гінеколога допомагає підтримувати природний pH та мікрофлору, особливо у випадку дискомфорту чи змінених виділень. Адже вагінальний мікробіом захищає від інфекцій та запальних процесів у матці й трубах, тим самим запобігаючи серйозним ускладненням і навіть втраті репродуктивної функції».

Намагайтеся запобігати запаленням в організмі

Тетяна Татарчук наголошує: для збереження репродуктивного здоров’я також важливо намагатися мінімізувати запальні процеси в організмі. 

«Будь-яке запалення, наприклад пневмонія, здатне викликати системні зміни, що негативно позначаються на репродуктивній системі. До того ж лікування запалення часто потребує приймання антибіотиків, які, своєю чергою, порушують мікробіом і, як наслідок, також можуть негативно впливати на репродуктивну функцію».

Намагайтеся мінімізувати стрес

Ще один ключовий фактор для репродуктивного здоров’я — мінімізація стресу. Життя в стресогенному середовищі, як-от під час війни, вимагає свідомого підходу до збереження енергії та ресурсів. Для зменшення стресу:

• регулярно відпочивайте;
• будьте фізично активні;
• практикуйте техніки релаксації;
• виділяйте час на хобі та зустрічі з близькими;
• за потреби звертайтеся за допомогою до психологів чи психотерапевтів.

«Нам потрібно вчитися знаходити позитив навіть у такі складні часи. Це непросте мистецтво, але ми повинні його опановувати».

Відвідуйте профілактичні огляди та вчасно звертайтеся до лікаря у разі симптомів 

Для підтримання репродуктивного здоров’я важливо вчасно виявляти та лікувати захворювання, що можуть на нього впливати. Рекомендовано проходити регулярні профілактичні огляди:

• ПАП-тест (тест Папаніколау) — для виявлення змін у клітинах шийки матки;
• УЗД органів малого таза — для оцінки стану матки, яєчників та маткових труб;
• мамографія або УЗД молочних залоз — для профілактики та ранньої діагностики захворювань грудей;
• аналізи на інфекції, що передаються статевим шляхом (ІПСШ).

Також для підтримки репродуктивного здоров’я жінкам варто проходити профілактичний огляд у гінеколога щонайменше раз на рік. Під час консультації лікар проведе огляд, оцінить індивідуальні ризики, за потреби підбере оптимальні методи контрацепції, надасть поради щодо профілактики захворювань тощо. 

Якщо з’являються симптоми, пов’язані з репродуктивним здоров’ям — біль у ділянці таза, аномальні кровотечі, зміни менструального циклу тощо — не ігноруйте їх і не займайтеся самолікуванням. Вчасно зверніться до лікаря, щоб встановити причину та отримати необхідне лікування.

Використовуйте контрацепцію, якщо не плануєте вагітність 

Контрацепція є важливою частиною збереження репродуктивного здоров’я, оскільки вона дозволяє людям свідомо планувати народження дітей. Це допомагає уникнути небажаної вагітності та ризиків для здоров’я, пов’язаних із її перериванням.

Крім того, використання бар’єрних методів, таких як презервативи, захищає від інфекцій, що передаються статевим шляхом. 

Тетяна Татарчук додає, що презервативи також важливі для захисту жіночого мікробіому, оскільки він суттєво відрізняється від чоловічого.

«Наприклад, кандиди, які містяться в крайній плоті чоловіка, зазвичай не викликають у нього жодних проблем. Під час статевого контакту вони можуть передатися партнерці. І, приміром, якщо її імунітет ослаблений, це може порушити баланс вагінальної мікрофлори та спричинити розвиток кандидозу (молочниці)».

Дбайте також про загальне здоров’я

Ваше загальне самопочуття безпосередньо впливає на репродуктивну систему. Намагайтеся спати не менше 7–8 годин на добу, харчуватися збалансовано — в раціоні повинні бути білки, складні вуглеводи, корисні жири, овочі та фрукти. Регулярна рухова активність допомагає підтримувати нормальну масу тіла, покращує гормональний баланс і зменшує рівень стресу. Навіть проста щоденна активність, як-от прогулянки чи легка розминка, вже позитивно впливає на здоров’я.

«Піклування про репродуктивне здоров’я — це не разова дія, — наголошує гінекологиня, — а щоденна уважність до свого організму».Активності впроваджуються за підтримки європейської ініціативи Ja Prevent NCD. Цей проєкт спрямований на впровадження та оцінку ефективних підходів для зниження ризику раку та інших хронічних захворювань, а також підтримку здоров’я, у різних групах населення. Особлива увага приділяється співпраці з місцевими громадами для спільного пошуку рішень. Такий підхід дозволяє розвивати стійку систему підтримки здоров’я, що є доступною для всіх, незалежно від місця проживання чи соціального статусу.

Джерело: Центр громадського здоров’я МОЗ України

Сказ —  це смертельне вірусне захворювання, що вражає центральну нервову систему людини та теплокровних тварин. Захворювання спричиняється вірусом родини Rhabdoviridae, роду Lyssavirus. 

ЯК ПЕРЕДАЄТЬСЯ ВІРУС СКАЗУ

Вірус передається через слину інфікованої тварини, найчастіше під час укусів. Однак можливе зараження через подряпини або потрапляння слини на слизові оболонки чи відкриті рани. Інші шляхи передачі (наприклад, аерозольний у печерах з великими колоніями кажанів) трапляються нечасто.

Зараження сказом можливе навіть під час контакту з мертвою інфікованою твариною — наприклад, через порізи чи подряпини під час розбирання туші або зняття шкури, а також під час потраплянні слини загиблої тварини на пошкоджену шкіру.

ЯКІ ТВАРИНИ МОЖУТЬ ПЕРЕНОСИТИ СКАЗ

Загалом сказ можуть переносити як домашні, так і дикі тварини, наприклад, собаки, коти, лисиці, вовки, єноти, борсуки та кажани. У контактний спосіб людей з-поміж свійських тварин найчастіше інфікують коти й собаки, а в дикій природі — лисиці. Особливу небезпеку становлять безпритульні тварини. 

Птахи, плазуни, земноводні та комахи сказ не переносять.

Щоб мінімізувати ризик зараження сказом, тримайтеся на відстані від безпритульних або диких тварин, не слід їх торкатися, годувати з рук чи намагатися приручити.

СИМПТОМИ СКАЗУ

Інкубаційний період сказу зазвичай становить від 1 до 3 місяців, але може бути від семи днів до понад року, залежно від місця укусу, властивостей вірусу та особливостей імунної системи людини.

Перші симптоми сказу — підвищення температури та біль у місці укусу, а також відчуття поколювання, пощипування чи печіння у місці пошкодження. У процесі поширення вірусу центральною нервовою системою розвивається прогресивне смертельне запалення головного і спинного мозку.

Основні симптоми розвиваються після інкубаційного періоду: 

• гарячка; 
• головний біль;
• неспокій; 
• гідрофобія (страх води); 
• аерофобія (страх протягів, повітряних потоків); 
• галюцинації; 
• агресія; 
• параліч; 
• кома.

СИМПТОМИ СКАЗУ У ТВАРИН ЗАЛЕЖАТЬ ВІД СТАДІЇ ЗАХВОРЮВАННЯ

На тілі інфікованої тварини можуть бути наявні сліди від укусів. Початкова стадія сказу у тварини триває до п’яти днів. 

Її ознаки: 

• тварина покусує місце укусу;
• поведінка ласкава, примхлива, насторожена одночасно;
• знижений апетит;
• поїдання неїстівних предметів;
• слинотеча;
• блювота.

Збуджена стадія сказу триває 2–3 дні. 

У цей період тварина стає агресивною та збудженою, може раптово нападати й намагатися втекти. 

Вона може гризти землю, їсти неїстівні предмети. 

Спостерігаються конвульсії, рясна слинотеча та ознаки паралічу.

Паралітична стадія (2–4 дні) характеризується виснаженням і повним паралічем. Після цього тварина помирає. 

Тварини можуть передавати вірус за кілька днів до появи симптомів, тому навіть зовні здоровий собака чи кіт може становити загрозу.

ЩО РОБИТИ, ЯКЩО ВКУСИЛА ТВАРИНА

Якщо вкусила або обслинила тварина, негайно промийте рану водою з милом 15 хвилин або довше, потім обробіть антисептиком, що містить 70% спирту, або 5%-розчином йоду. 

Наступний крок — терміново зверніться по медичну допомогу до травмпункту або антирабічного центру (перелік закладів, де проводять антирабічну вакцинацію, можна знайти за цим посиланням ).

Надзвичайно важливо почати постконтактну профілактику (ПКП) сказу відразу після контакту з потенційно інфікованою твариною, до появи симптомів. У разі небезпечної локалізації укусів (обличчя, шия, голова, пальці рук, промежина), множинних або дуже глибоких поодиноких укусів, обслинення слизових оболонок тощо, окрім вакцини застосовують і людський антирабічний імуноглобулін. Якщо з моменту контакту із твариною минуло понад три доби, антирабічний імуноглобулін не використовують.

Кількість ін’єкцій, необхідних для запобігання розвитку сказу за сучасними схемами вакцинації, — всього п’ять протягом 28 днів: по одному в нульовий день під час звернення до лікаря, а потім на третій, сьомий, 14-й і 28-й день. 

Антитіла у людини з’являються тільки на 12–14-й день після вакцинації, а максимальні їхні рівні досягаються лише через 30–40 днів. Імунітет стає дієвим приблизно через два тижні після закінчення курсу вакцинації та залишається таким упродовж року. 

Самовільно припиняти чи порушувати курс щеплень не можна! Протипоказів до екстреної вакцинації немає.

Антирабічна вакцина запобігає виникненню захворювання у 96–99% випадків.

ВАКЦИНАЦІЯ ТА ІНША ПРОФІЛАКТИКА ДЛЯ ДОМАШНІХ ТВАРИН

Вакциновані тварини не можуть передавати сказ. Власники домашніх тварин в Україні можуть безоплатно вакцинувати своїх улюбленців від сказу у державних ветеринарних установах, перелік яких можна знайти за цим посиланням. Вакцинацію необхідно повторювати щороку, щоб підтримувати надійний імунітет у тварин.

Інші профілактичні заходи, щоб захистити тварин від сказу:

• унеможливлюйте контакти домашніх тварин із дикими та безпритульними, адже вони можуть бути носіями вірусу;

якщо поведінка вашої або чужої тварини викликає підозру — наприклад, з’являється агресія, страх води чи світла, — негайно повідомте ветеринарну службу.

ДОКОНТАКТНА ПРОФІЛАКТИКА СКАЗУ

З метою профілактики вакцину проти сказу вводять групам високого ризику, наприклад, працівникам притулків і розплідників, фахівцям ветеринарної медицини, співробітникам лабораторій, які займаються дослідженням і вивченням вірусу сказу, лісникам.

Джерело: Центр громадського здоров’я МОЗ України

Тема самогубства оповита упередженнями, які спотворюють розуміння цієї проблеми та заважають людям отримати чи надати належну підтримку. Важливо говорити на цю тему щиро та відповідально — без сенсаційності чи осуду, з опорою на факти. Це допомагає руйнувати стигму й створює більше простору для діалогу та допомоги. Нижче — правдиві твердження про тему самогубства.

Люди, які прямо висловлюються про бажання скоїти суїцид, перебувають у групі ризику та потребують допомоги

Багато людей, які скоїли самогубство, натякали або прямо висловлювалися про намір накласти на себе руки. Тому надзвичайно важливо уважно ставитися до слів людини та не ігнорувати їх.

Поговоріть з людиною про її почуття спокійно та без осуду, допоможіть звернутися до психіатра, психолога або сімейного лікаря, який пройшов навчання за спеціалізованою програмою Всесвітньої організації охорони здоров’я mhGAP. 

Самогубство рідко трапляється несподівано та без попереджень

Часто самогубству передують певні зміни в поведінці та стані людини, які можуть слугувати попереджувальними сигналами. Серед них — скарги на нестерпний емоційний або фізичний біль, ізоляція від родини та друзів, роздавання цінних особистих речей, прощання з близькими, депресія. 

Якщо ви помітили такі зміни у людини, не залишайте це без уваги. Поговоріть з нею відверто, вислухайте без осуду, дайте відчути, що вона не сама. Також запропонуйте звернутися по професійну допомогу: до психолога, психіатра або сімейного лікаря.

Прямі запитання про суїцид не підштовхують людину до скоєння самогубства

Щира розмова про самогубство не збільшує ризик його скоєння. Навпаки, відверті запитання дають людині простір поділитися своїми думками та почуттями. Це зменшує відчуття ізоляції й самотності та допомагає відчути підтримку. Така бесіда може стати тим кроком, який допоможе людині переосмислити свій намір і запобігти трагедії.

Люди з суїцидальними думками не завжди хочуть померти

Люди, які думають про самогубство, не завжди прагнуть померти. Часто їхнє основне бажання — припинити нестерпний емоційний чи фізичний біль, а не саме життя. Вони перебувають у стані амбівалентності — коли одночасно існують протилежні почуття: бажання жити й одночасно припинити страждання. Ця внутрішня боротьба дає простір для надання допомоги. Якщо людині запропонувати підтримку та показати, що вихід є, це може переважити бажання смерті.

Попередня спроба збільшує ризик повторної

Попередня спроба самогубства є серйозним сигналом про глибокі страждання та значно підвищує ризик повторної спроби чи завершеного самогубства. Навіть спроби, які здаються «несерйозними», можуть мати смертельні наслідки. 

Тому важливо забезпечити людині, у якої була спроба самогубства, підтримку. Поговоріть із нею відверто й без осуду, покажіть, що вона не залишилася сама, і допоможіть звернутися до психолога, психіатра або сімейного лікаря. Професійна підтримка, психотерапія та тривала увага близьких значно знижують ризик повторних спроб і можуть врятувати життя.

Поліпшення настрою у людини з суїцидальною поведінкою не завжди означає, що криза минула 

Іноді людина, яка перебуває у суїцидальній кризі, може раптово стати спокійною, розслабленою або навіть «щасливою». Насправді це може свідчити про те, що вона ухвалила рішення про самогубство.

Тому важливо продовжувати уважно стежити за станом людини. Постійна підтримка від близьких, консультації фахівця допомагають знизити ризик суїциду.

Обережне висвітлення теми самогубства у ЗМІ може врятувати життя

Відповідальний підхід до теми самогубства в журналістиці, який базується на фактах і включає інформацію про ресурси допомоги, знижує рівень стигми та сприяє запобіганню суїцидів.

Водночас неправильне подання інформації — наприклад, опис деталей скоєння самогубств, сенсаційна або романтизована подача — може підвищувати ризик наслідування.

Самогубство не є проявом егоїзму

Суїцид — наслідок нестерпного емоційного та психологічного болю, а не бажання завдати шкоди іншим. Люди, які переживають глибоке страждання, часто не бачать іншого виходу і можуть думати, що їхня смерть полегшить життя близьким. Такий стан свідчить про потребу в підтримці та допомозі, а не про егоїзм.

Самогубству можна запобігти, якщо діяти комплексно!

Є багато ефективних способів знизити ризик скоєння самогубства: психотерапія, медикаментозне лікування, робота кризових служб, підтримка близьких і соціального оточення, а також обмеження доступу до потенційно небезпечних засобів.

Комплексний підхід значно зменшує ймовірність самогубства. Важливо не залишати людину наодинці зі стражданнями, своєчасно помічати ознаки кризи та надавати підтримку професіоналів і близьких. Такі дії дійсно можуть врятувати життя.

Якщо ви або хтось із ваших близьких перебуває у кризі, зверніться до психолога, психіатра або сімейного лікаря, який пройшов навчання за спеціалізованою програмою Всесвітньої організації охорони здоров’я mhGAP. Дізнатися, де працює такий лікар, а також інші фахівці, що надають безоплатну меддопомогу за напрямом «Психологічна та психіатрична допомога», можна за посиланням. 

Також ви можете зателефонувати на гарячі лінії підтримки:

• 7333 — LifeLine Ukraine (18:00–8:00);
• 0 800 210 160 — «Людина в біді» (цілодобово);
• 0 800 500 335 — Національна лінія «Ла Страда — Україна» (цілодобово).

Джерело: Центр громадського здоров’я МОЗ України 

Інфекції, що передаються статевим шляхом (ІПСШ), залишаються серйозною глобальною проблемою громадського здоров’я. Актуальність зумовлена високою поширеністю серед населення, частими безсимптомними формами перебігу, значними ризиками ускладнень (безпліддя, онкологічні захворювання, ураження печінки), а також тісним зв’язком із поширенням ВІЛ-інфекції та вірусних гепатитів. 

За оцінками ВООЗ, щодня у світі реєструють понад мільйон нових випадків ІПСШ. Йдеться про сифіліс, гонококову інфекцію, хламідіоз, трихомоніаз, вірусні гепатити B і С, ВІЛ-інфекцію, вірус папіломи людини (ВПЛ) та інші. 

У 2024 році в Україні зареєстрували 2053 випадки захворювання на сифіліс, 713 — гонококової інфекції, 7448 — трихомоніазу, 2857 — хламідійної інфекції. 

Сьогодні, у День сексуального здоров’я, ми нагадуємо: дбати про сексуальне здоров’я — означає піклуватися про своє майбутнє та добробут громади. 

Як знизити ризик інфікування ІПСШ

1. Використовуйте презервативи (чоловічі та жіночі) — це один із найнадійніших способів знизити ризик інфікування більшістю ІПСШ, якщо користуватися ними правильно та під час кожного статевого контакту.
2. Проходьте тестування:багато інфекцій мають безсимптомний перебіг, тому нерідко обстеження є єдиним способом дізнатися про інфікування. Лікарі рекомендують проходити тестування на ВІЛ-інфекцію, сифіліс, гепатити B і С, а також хламідії та гонококову інфекцію. 

Водночас захворювання можуть супроводжуватися симптомами, за перших ознак яких варто звернутися до фахівця. Це, зокрема:

• аномальні виділення зі статевих органів (наприклад, нетипового кольору, кількості, консистенції або запаху);
• біль під час сечовипускання;
• виразки, висипання на статевих органах;
• біль у нижній частині живота.

Навіть якщо симптоми зникають самостійно, інфекція може залишатися в організмі та завдавати шкоди.

3. Для захисту від ВПЛ — вакцинація, а від ВІЛ — доконтактна профілактика. 

Вакцинація проти вірусу папіломи людини (ВПЛ) — це один із найефективніших способів запобігти зараженню та розвитку ускладнень (зокрема, йдеться рак шийки матки).

Людям, які мають високий ризик інфікування ВІЛ, в Україні безоплатно надається доконтактна профілактика (PrEP) у вигляді таблеток або ін’єкцій тривалої дії.  Читайте більше про PrEP — за посиланням.

4. Підходьте відповідально до рішень, які стосуються сексу.

Ведіть відкритий діалог із партнером/партнеркою про ваше сексуальне здоров’я.

Алкоголь і наркотики підвищують ризик небезпечної поведінки. Уникайте їхнього вживання перед сексом.

5. Дослухайтеся до рекомендацій сімейного лікаря. 

За необхідності спеціаліст направить до акушера-гінеколога, уролога, дерматовенеролога. 

За фінансової підтримки Європейського Союзу. Висловлені погляди та думки належать виключно автору(ам) і не обов’язково відображають позицію Європейського Союзу або Виконавчого агентства з питань охорони здоров’я та цифрових технологій (HaDEA). Європейський Союз та орган, що надає грант, не несуть відповідальності за зміст матеріалу.

Джерело: Центр громадського здоров’я МОЗ України