Автор: med1

Антиретровірусна терапія (АРТ) — це основа лікування ВІЛ-інфекції. Препарати АРТ не лише зберігають здоров’я людини, а й захищають від інфікування її партнерів, адже знижують кількість вірусу в організмі до невизначуваного рівня. В Україні, станом на 1 серпня 2025 року, 115 276 людей, які живуть з ВІЛ, приймають АРТ. Близько 92% з них досягли невизначуваного рівня вірусного навантаження ВІЛ у крові. А це значить, що вони не передають вірус своїм партнерам, можуть народжувати здорових дітей і жити повноцінним життям. Ефективність терапії залежить від того, наскільки сумлінно пацієнт дотримується призначеного графіка прийому ліків. Дотримання графіку прийому АРТ — головна умова ефективного лікування ВІЛ. 

Як діє АРТ? 

Антиретровірусні-препарати (АРВП) пригнічують розмноження ВІЛ, знижуючи рівень вірусного навантаження до невизначуваного, що сприяє відновленню функції імунної системи. Антиретровірусну терапію приймають пожиттєво. Регулярний прийом АРВП відповідно до призначеного графіку є критично важливим для контролю ВІЛ-інфекції. 

Чому важливо дотримуватися режиму прийому АРТ 

Препарати працюють ефективно лише тоді, коли їхній рівень у крові залишається стабільним, без коливань. Пропуски можуть знизити ефективність лікування, спричинити розвиток резистентності ВІЛ до АРВП і обмежити можливості вибору препаратів надалі.

Що робити, якщо пропущено дозу ліків:

• Прийміть ліки одразу, як згадаєте. Наступний прийом — за графіком.
• Якщо ви зрозуміли, що пропустили прийом ліків лише тоді, коли вже настав час наступного прийому — просто продовжуйте приймати ліки за звичним графіком. Ніколи не приймайте подвійну дозу, щоб «надолужити».

Якщо ви часто забуваєте приймати ліки:

• Зверніться до лікаря — обговоріть з ним/нею препарати, графік прийому, наявні перешкоди для своєчасного прийому ліків і можливу корекцію.
• Використовуйте нагадування: будильник, мобільний додаток, щоденник або пов’язуйте прийом ліків із щоденною дією (наприклад, чищенням зубів).
• Використовуйте таблетницю — це допоможе контролювати прийом ліків.
• Зберігайте запасні дози ліків у зручних місцях (сумка, робота, авто), але подбайте про їх безпеку та термін придатності.

Як діяти в екстреній ситуації

Іноді пропуск прийому ліків може статися через непередбачувані обставини: відключення світла, втрату ліків, госпіталізацію, евакуацію або інші форс-мажори. У таких випадках:

• Відновіть прийом якомога швидше, навіть якщо з моменту пропуску пройшло більше доби.
• Зверніться до лікаря або медичного закладу, що надає АРТ, якщо втратили ліки чи з будь-яких інших причин не можете їх приймати.
• Не змінюйте самостійно схему лікування і не замінюйте препарати іншими ліками без консультації лікаря.

Якщо ви подорожуєте:

• Візьміть достатню кількість ліків, включаючи певний запас на випадок затримки.
• Перевозьте ліки в ручній поклажі, з рецептом або листом від лікаря.
• Дотримуйтесь графіку прийому, навіть при зміні часових поясів. Якщо є питання — проконсультуйтеся з лікарем.

В Україні антиретровірусні препарати доступні безоплатно для всіх, хто живе з ВІЛ. Пройти тестування та отримати лікування можна у закладах охорони здоров’я — адреси доступні на сайті ЦГЗ.

Джерело: Центр громадського здоров’я МОЗ України

Кампанія реалізується Мінцифрою та іншими міністерствами в межах національної стратегії з безбарʼєрного простору у співпраці з ЮНІСЕФ у межах ініціативи першої леді України Олени Зеленської «Без бар’єрів».

Якщо в результаті збройної агресії проти України завдано значної  шкоди Вашому здоров’ю, ви можете подати заяву до міжнародного  Реєстру збитків, завданих агресією Російської Федерації проти  України (Register of Damage for Ukraine, RD4U).  

Репарації: міжнародний Реєстр збитків для України Міжнародний Реєстр збитків створений 43 країнами та Європейським  Союзом для збору заяв про компенсацію збитків, втрат чи шкоди,  завданих на всій території України, включаючи тимчасово окуповані  території.  

Реєстр веде облік інформації про збитки і шкоду, які є наслідками  агресії проти України, починаючи з 24 лютого 2022 року.  

Загалом існує 43 категорії заяв щодо різних видів збитків. Наразі  заяви можуть подати фізичні особи в таких категоріях: 

• вимушене внутрішнє переміщення 
• смерть або зникнення безвісти близького члена сімʼї  o серйозні тілесні ушкодження  
• сексуальне насильство 
• катування або нелюдські чи такі, що принижують гідність  види поводження або покарання
• позбавлення свободи
• примусова праця або служба
• пошкодження або знищення житлової та нежитлової  нерухомості.

У майбутньому буде забезпечена можливість подання заяв і в інших  категоріях. Слідкуйте за новинами на офіційному вебсайті Реєстру  збитків для України https://www.rd4u.coe.int/en/ та повідомленнями в соціальних мережах X  (Twitter) Facebook LinkedIn YouTube 

Заява про серйозні тілесні ушкодження 

Серйозними тілесними ушкодженнями вважаються такі випадки як: 

• втрата або порушення цілісності (відокремлення) всієї чи  частини кінцівки або частин тіла; 
• значне знівечення, що призвело до суттєвої зміни зовнішнього  вигляду; 
• значна втрата або обмеження у використанні органу, кінцівки,  функції або системи тіла; 
• примусове переривання вагітності;  
• будь-яке інше ушкодження, яке може суттєво вплинути на якість  життя постраждалої особи. 

Наведений перелік не є вичерпним і також включає шкоду  психологічному здоров’ю. 

Категорія заяв А2.3 «Серйозні тілесні ушкодження»  стосується відшкодування моральної шкоди, яку заявник зазнав через серйозні тілесні ушкодження. Водночас заяву в цій категорії можна подати і щодо матеріальних витрат, прямо пов’язаних з такими ушкодженнями (на лікування та реабілітацію).

Більше інформації можна знайти в рубриці «Поширені запитання» на  офіційному вебсайті Реєстру.

Чи можу я подати заяву, якщо я є або був  військовослужбовцем?  

Так, заяви в цій категорії можуть подавати як цивільні особи, так і  військовослужбовці, учасники бойових дій, ветерани, колишні  військовополонені тощо. 

Як подати заяву: 

Заяви подаються через веб-портал Дія. Ця послуга є безкоштовною.  Для подання заяви: 

✓ зареєструйтеся або авторизуйтеся на веб-порталі Дія, ✓ оберіть розділ «Каталог послуг», 

✓ знайдіть та відкрийте розділ «Репарації: міжнародний Реєстр  збитків для України», 

✓ оберіть «Заява в категорії А2.3 «Серйозні тілесні  ушкодження».  

✓ заповніть заяву та додайте докази, 

✓ підпишіть заяву своїм електронним цифровим підписом. 

Після того, як заяву буде перевірено та внесено до Реєстру, вона  буде передана майбутній компенсаційній комісії, яка розгляне її та  прийме рішення про розмір компенсації. 

Повідомлення про хід розгляду заяви вашої заяви надійдуть у кабінет  громадянина на порталі Дія в розділ «Зверніть увагу» та на вашу  електронну пошту. 

Перелік порад, які допоможуть правильно поговорити про смерть з дітьми або людьми старшого віку

Смерть близької людини — це надзвичайно сильне емоційне потрясіння. У таких випадках звичні способи боротьби зі стресом можуть не працювати. Людям важко оплакувати втрату, повертатися до звичайного життя. У складний час їм особливо потрібна підтримка.

ЯК ВЗАЄМОДІЯТИ З ЛЮДИНОЮ, ЯКА ПЕРЕЖИВАЄ ВТРАТУ?

Надайте базову психологічну підтримку. Уважно слухайте. Не примушуйте людину говорити. Спитайте про те, чого вона потребує або що її непокоїть. Допоможіть задовольнити базові потреби, отримати доступ до необхідних послуг, зв’яжіться з родиною та соціальними службами. За можливості переконайтесь, що людина не завдасть шкоди собі або іншим.

Запропонуйте додаткову підтримку. Поясніть людині, якою може бути реакція на горе. Будуть доречними такі слова, які наводить посібник «Базові навички турботи про себе та інших»:

• «Люди по-різному реагують на втрати. У деяких людей сильна емоційна реакція, а в інших — слабка».
• «Якщо ви плачете, це не означає, що ви слабка людина. Люди, які не плачуть, також можуть відчувати сильний емоційний біль, але виражають його інакше».
• «Вам може здаватися, що сум і біль, які ви відчуваєте, ніколи не пройдуть, але переважно ці почуття з часом зменшуються».
• «Іноді люди якийсь час почуваються добре, потім їм щось нагадує про втрату і тоді вони можуть почуватися так само погано, як і на початку. Це нормально, такі почуття з часом теж слабшають і ви відчуватимете їх не так часто».
• «Не існує правильних і неправильних шляхів переживання горя. Іноді ви відчуватимете сильний сум, а в інші дні можете відчувати радість. Не критикуйте себе за те, що ви відчуваєте у цю хвилину».

Обговоріть моделі скорботи та адаптації. Запитайте, чи є можливість провести церемонії або ритуали прощання з людиною традиційні для її родини. Якщо для цього є якісь перешкоди, допоможіть їх подолати, якщо це можливо. Заохочуйте людину до повернення до звичайного нормального життя (у школі, на роботі, вдома або в соціальному житті), якщо це припустимо.

ЯК ПІДТРИМАТИ ЛЮДИНУ З СИНДРОМОМ «УЦІЛІЛОГО»?

Коли людина втрачає когось із близьких родичів чи друзів, у неї може з’являтися відчуття провини через їхню смерть. Як правило, воно супроводжується беззаперечною впевненістю: якби я повівся інакше, близька людина вижила б.

«Синдром “уцілілого” формується в думках. Той, хто лишився в живих, фіксує свою “провину” зазвичай в одній точці. І вважає, що якби міг повернутися назад і саме у той момент щось змінити, то наслідки були б іншими», — пояснює психологиня, учасниця проєкту «Психосоціальна підтримка під час війни» Тетяна Єрмолаєва.

Допомога людині з таким синдромом полягає у тому, щоб розірвати зв’язок між минулим і теперішнім. Твердо і спокійно нагадуйте людині: «Твоєї провини в тому, що сталося, немає».

ЯК ПОВІДОМИТИ ПРО ВТРАТУ ЛЮДИНІ СТАРШОГО ВІКУ?

Люди старшого віку потребують делікатного сповіщення про втрату близького, адже у них може бути дуже розвинений страх смерті. Щоб мінімізувати вплив на людину трагічної звістки, будьте чуйними й дотримуйтесь таких рекомендацій:

— Не тягніть довго з розмовою. Чим довше не буде звістки про втрату, тим більше тривожності, розпачу чи страхів з’явиться у людини. Оптимальний період часу — коли ви вже достатньо спокійні, щоб говорити, проте не пізніше 12-24 годин.

— Якщо звістку доведеться повідомити телефоном, знайдіть когось, хто буде біля людини під час розмови. Якщо такий варіант неможливий — будьте готові зателефонувати до швидкої чи інших служб допомоги у разі, якщо людині стане зле.

— Намагайтеся говорити чітко, без зайвих емоцій: «Мені шкода, (ім’я) загинув/-ла». Повідомте причину загибелі, але без деталей.

— Дайте людині 3-5 хвилин на миттєву реакцію і усвідомлення. Реакції можуть бути різні: крик, сльози, заперечення, мовчання. Зачекайте, нічого не кажіть, просто дозвольте людині усвідомити нову інформацію. Не залишайте її наодинці.

— Після перших 5 хвилин принесіть людині води, серветки, посадіть або вкладіть її. Якщо вона не заперечує — обійміть, візьміть за руку, дайте зрозуміти, що ви поряд. Якщо це телефонна розмова, кажіть про те, що ви готові слухати, і зачекайте, поки співрозмовник/-ця зможе говорити. Попросіть попити води та прилягти.

— Коли людина прийде до тями і зможе говорити, переконайтеся, що її можна залишити саму. Запитайте, чи хоче вона води або чаю, чи не холодно їй, чи має вона потрібні ліки. Протягом перших кількох днів регулярно телефонуйте їй, щоб перевіряти стан.

Якщо треба повідомити про загибель близьких незнайомій вам літній людині, обов’язково дізнайтеся, чи є хтось поруч з нею або чи є люди, до яких вона може звернутися за підтримкою і допомогою.

ЯК РОЗПОВІСТИ ПРО ВТРАТУ ДИТИНІ?

Реакція дитини на смерть близької людини може бути різною, залежно від її віку та досвіду. Неправильно підібрані слова можуть стати причиною появи страхів та мати потенційно травматичний вплив.

— Головне — не приховувати правду і не зволікати. Сказати дитині про смерть повинна найближча людина — та, кому вона найбільше довіряє і з ким може розділити горе. Говорити краще у безпечному й тихому місці. Якщо дитина ще маленька, нехай візьме улюблену іграшку.

— Не варто детально розповідати, як саме це сталося. Якщо це була раптова смерть, спочатку потрібно сказати, що ця людина загинула і її з нами вже ніколи не буде. Якщо людина померла від хвороби, треба так і говорити: він/вона хворів(-ла), лікарі зробили все, що могли. Якщо дитина не розпитує, не треба говорити зайвого.

— Говоріть повільно і обов’язково робіть паузи, щоб дитина мала час зрозуміти почуте. Треба сказати: «Хоча у твоєму житті цієї людини вже не буде, але її любов не зникне. Вона буде з тобою назавжди у пам’яті».

— Дайте дитині час, щоб усвідомити інформацію. Маленькі діти можуть реагувати так, ніби вони вас не слухають. Проявіть терпіння та дочекайтеся їхньої уваги. Також будьте готові, що молодші діти будуть знову і знову ставити одні й ті самі питання — як під час розмови, так і упродовж наступних днів та тижнів.

— Приймайте будь-які емоції дитини. Не кажіть їй: «Не плач» або «Заспокойся». Навпаки — проговоріть, що вона відчуває (якщо це печаль або сум), і допоможіть висказати (якщо це гнів або агресія). Розмова про померлу людину часто допомагає виразити накопичені почуття.

— Не використовуйте образ померлої людини для формування бажаної поведінки дитини. Не варто казати: «Не кричи, бо на тебе бабуся зверху дивиться».

— Не блокуйте спогади про померлу людину, якщо дитина про неї розпитує. Спитайте, що вона хотіла їй сказати. Якою б могла бути її відповідь. Можна разом подивитися її фото та відео.

ЧИ БРАТИ ДИТИНУ НА ПОХОРОНИ?

Дітям до 5-6 років може бути важко зрозуміти, що відбувається на похоронах. Побачити близьку людину без ознак життя може стати шоком для малечі, тому брати їх з собою не варто. Що стосується старших дітей, то переконайтеся, що вони усвідомлюють смерть близької людини та зможуть відповідно поводитися на церемонії прощання.

Якщо ви вирішили брати дитину на похорони, обов’язково поясніть їй, що там відбуватиметься. Зробіть так, щоб поруч з дитиною була людина, яка подбає про неї на місці. Це може бути друг сім’ї — той, кого дитина добре знає, але хто не сильно залучений у горе.

Якщо ви вирішили не брати дитину на похорони, обов’язково сходіть із нею на могилу покійного потім, щоб дати можливість попрощатися. Можна принести те, що дитина хоче подарувати, або просто поговорити. Нехай дитина сама обере, що робити.

Джерело: Всеукраїнська програма ментального здоров’я Ти як?

Екстрена профілактика — це алгоритм дій для дорослих і дітей, який медики застосовують після звернення людей які контактували з захворілим на кір або пацієнтом з підозрою на захворювання. Вона призначається у випадках, коли невакцинована або неповністю вакцинована людина контактувала з хворим на кір. Щеплення треба зробити якомога швидше після контакту, у перші 72 години — тоді воно може запобігти розвитку хвороби або зменшити її тяжкість.

Випадки, коли рекомендована екстрена вакцинація:

1. Контакт із хворим: якщо невакцинована дитина чи дорослий мали контакт з особою, у якої підтверджений діагноз кору.
2. Вік від 6 місяців і старше: дітям від 6 місяців до 1 року може бути зроблена «нульова» доза вакцини (вона не рахується до календаря, але захищає під час спалаху).
3. Діти, старші за 1 рік, та дорослі: якщо вони не отримали жодної дози або отримали лише одну дозу вакцини.
4. Медичні працівники, освітяни, військові, інші групи ризику — у разі контакту з хворим.

Якщо минуло понад 72 години, але симптоми хвороби не розвинулися, то вакцинація може бути проведена. Для осіб, які мають протипоказання до вакцинації, може бути призначений імуноглобулін (особливо дітям до 1 року, вагітним та людям з імунодефіцитом).

У дітей з хронічними хворобами  ризики отримати тяжкі ускладнення у разі захворювання на кір — вищі. Йдеться про пневмонію, вушну інфекцію, запалення мозку. Тому дітей з хронічними хворобами рекомендовано вакцинувати проти кору вчасно і в першу чергу. 

Високий ризик розвитку ускладнень в разі захворювання на кір загрожує:

• Немовлятам та дітям, молодше 5 років;
• Вагітним жінкам;
• Імуноскомпрометованим пацієнтам.

Винятком проведення щеплення проти кору є хвороби чи стани, які сильно пригнічують імунітет. Наприклад, імунодефіцит внаслідок ВІЛ-інфекції або ж коли дитина проходить хімієтерапію чи приймає великі дози стероїдних гормонів. Тому обов’язково зверніться до педіатра чи сімейного лікаря, щоб обговорити вакцинацію дитини, яка має захворювання, які пригнічують імунітет, чи приймає імуносупресивні ліки.

Джерело: МОЗ України

За 7 місяців 2025 року в Україні зареєстровано 1 377 випадків кору. Зокрема, серед дітей до 17 років зареєстровано 1 017 випадків. Найбільше випадків з початку року зареєстровано в Івано-Франківській, Чернівецькій та Вінницькій областях. 

Для захисту від хвороби дітям необхідно отримати 2 дози вакцини КПК. За національним Календарем профілактичних щеплень в Україні перше роблять у 12 місяців та у 6 років — друге щеплення. З 1 січня 2026 року, враховуючи зміни календаря, друге щеплення перенесуть і проводитимуть раніше — у 4 роки. Якщо дитина не має планових щеплень проти кору, їх необхідно надолужити, адже: 

1. Кір — одна з найзаразніших інфекцій у світі. 9 із 10 невакцинованих людей, що контактують з хворим, інфікуються. Підхопити збудник можна будь-де: від громадського транспорту до магазину, навчального закладу, укриття.
2. Спалахи кору циклічні: чим нижчий рівень вакцинації — тим вищі ризики швидкого поширення інфекції. Під час спалаху кору в Україні у 2017–2019 роках захворіло понад 115 тисяч людей, 41 людина померла.
3. Кір має важкі ускладнення:може призвести до пневмонії, вушної інфекції (отит), запалення мозку, в деяких випадках до інвалідності та смерті.
4. Якщо невакцинована людина перехворіла на кір — вірус провокує в організмі «імунну амнезію». Тобто імунітет після хвороби буде пригніченим, а людина — більш вразлива до інших інфекцій.
5. Специфічного лікування проти кору не існує.Єдиний надійний захист від цієї хвороби у всьому світі — вакцинація.

Якщо ви або ваша дитина пропустили щеплення за віком — зверніться до лікаря, він допоможе скласти індивідуальний план вакцинації та відповість на питання щодо щеплення. 

Джерело: МОЗ України