Автор: med1

Через війну багато домашніх і свійських тварин залишилися покинутими на територіях ведення бойових дій. Без належного догляду та вакцинації вони можуть бути потенційними носіями вірусу сказу. Дикі тварини мігрують із небезпечних зон до спокійніших територій. Також бойові дії значною мірою завадили провести профілактичні заходи у більшості областей України — планові вакцинальні кампанії для домашніх і диких тварин, а також контроль за популяцією безпритульних тварин. Все це створює підвищені ризики для погіршення епідемічної ситуації, повʼязаної зі сказом.

Статистика в Україні

У 2023 році зареєстровано 1845 звернень через укуси чи заслинення тваринами, хворими на сказ, — це 4,5 випадки на 100 тис. населення. За оперативними даними, у 2024 році кількість таких звернень зросла до 2427 (5,86 на 100 тис. населення).

За інформацією обласних Центрів контролю та профілактики хвороб, у 2024 році в Україні зареєстровано два випадки сказу серед дорослих у Дніпропетровській і Харківській областях. У 2023 році зареєстровано один випадок сказу у дорослого у Вінницькій області.

Центр громадського здоровʼя поспілкувався з Юрієм Жигарєвим, лікарем-інфекціоністом, кандидатом медичних наук, про сказ — що це за хвороба та як уберегти від неї себе та тварин.

Що таке сказ і які його симптоми

Сказ (рабієс, гідрофобія) — це смертельне вірусне захворювання, що вражає центральну нервову систему людини та теплокровних тварин. Захворювання спричинене вірусом родини Rhabdoviridae, роду Lyssavirus.

«Інкубаційний період сказу зазвичай становить від 1 до 3 місяців, але може бути від семи днів до понад року, залежно від місця укусу, властивостей вірусу та особливостей імунної системи людини. Найшвидше розвивається хвороба, якщо укус інфікованої тварини стався в голову та шию», — розповідає Юрій Жигарєв.

Основні симптоми розвиваються після інкубаційного періоду:

• гарячка;
• головний біль;
• неспокій;
• гідрофобія (страх води);
• аерофобія (страх протягів, повітряних потоків);
• галюцинації;
• агресія;
• параліч;
• кома.

Якщо з’явилися симптоми, врятувати людину неможливо, і хворий помирає. Тому надзвичайно важливо почати постконтактну профілактику (ПКП) сказу відразу після контакту з потенційно інфікованою твариною, до появи симптомів. ПКП може передбачати тільки вакцинацію або одночасне введення імуноглобуліну за призначенням лікаря.

Без лікування сказ завжди призводить до смерті

«Сказ є одним із найсмертельніших вірусних захворювань: після появи клінічних симптомів його летальність становить сто відсотків. Вірус атакує нервову систему, спричиняючи важкі неврологічні розлади, параліч і смерть. Ефективного лікування немає, але розвитку хвороби можна запобігти вакцинацією».

З метою профілактики вакцину проти сказу вводять групам високого ризику — ветеринарам, лісникам, кінологам та ін. Для доконтактної та постконтактної профілактики застосовують одну й ту саму вакцину — антирабічну, проте за різними схемами.

Як передається вірус сказу

Вірус передається через слину інфікованої тварини, найчастіше під час укусів. Однак можливе зараження через подряпини або потрапляння слини на слизові оболонки чи відкриті рани. Інші шляхи передачі (наприклад, аерозольний у печерах з великими колоніями кажанів) є вкрай рідкісними, і для України це мало актуально.

Зараження сказом можливе навіть під час контакту з мертвою інфікованою твариною — наприклад, через порізи чи подряпини під час розбирання туші або зняття шкури, а також під час потраплянні слини загиблої тварини на пошкоджену шкіру.

Людина не може бути безсимптомним носієм вірусу сказу. Під час інкубаційного періоду, коли симптоми ще не проявилися, вона не є заразною. Інфекція стає небезпечною для інших лише після появи клінічних ознак хвороби.

Можливі ознаки, що у тварини сказ

«Інфіковані тварини часто поводяться неадекватно: втрачають страх перед людьми, стають агресивними або, навпаки, млявими».

Інші ознаки:

• слинотеча;
• утруднене ковтання;
• параліч.

Тварини можуть передавати вірус за кілька днів до появи симптомів, тому навіть зовні здоровий собака чи кіт може становити загрозу.

Які бувають форми сказу

Може бути буйний (агресивна поведінка) та паралітичний сказ (малопомітні симптоми, поступова слабкість і параліч), іноді атипові форми (наприклад, без гідрофобії). Усі форми сказу для людини без вакцинації — летальні.

Вакцинація та інша профілактика для домашніх тварин

Вакциновані тварини не можуть передавати сказ. Власники домашніх тварин в Україні можуть безоплатно вакцинувати своїх улюбленців від сказу у державних ветеринарних установах, перелік яких можна знайти за цим посиланням. Вакцинацію необхідно повторювати щороку, щоб підтримувати надійний імунітет у тварин.

Інші профілактичні заходи, щоб захистити тварин від сказу:

• унеможливлюйте контакти домашніх тварин із дикими та безпритульними, адже вони можуть бути носіями вірусу;
• якщо поведінка вашої або чужої тварини викликає підозру — наприклад, з’являється агресія, страх води чи світла, — негайно повідомте ветеринарну службу.

Які тварини можуть переносити сказ

Сказ можуть переносити як домашні, так і дикі тварини, зокрема собаки, коти, лисиці, вовки, єноти, борсуки та кажани.

Птахи, плазуни, земноводні та комахи сказ не переносять.

Щоб мінімізувати ризик зараження сказом, тримайтеся на відстані від безпритульних або диких тварин, не слід їх торкатися, годувати з рук чи намагатися приручити.

Що робити, якщо вкусила тварина

1. Негайно промийте рану водою з милом 15 хвилин або довше.
2. Обробіть антисептиком, що містить 70% спирту, або 5%-розчином йоду.
3. Якомога швидше зверніться до лікаря.

Якнайшвидше отримайте антирабічну постконтактну профілактику — бажано протягом 24 годин після укусу. Чим пізніше це зробити, тим вищий ризик інфікування сказом.

Якщо лікар відмовляється вводити антирабічну вакцину, важливо не зволікати — зверніться до іншого медзакладу або зателефонуйте на гарячу лінію Міністерства охорони здоров’я за номером 0 800 505 201. Перелік закладів, де проводять антирабічну вакцинацію, можна знайти за цим посиланням.

Важливо: навіть якщо після укусу тварини, що поводилася підозріло, на шкірі немає значних пошкоджень, все одно потрібно звернутися до лікаря. Вірус сказу у слині хворої тварини може потрапити в організм людини навіть через мікроушкодження на шкірі. Тому якщо вас заслинила тварина з підозрілою поведінкою, потрібно також звернутись до лікаря.

Хто в групі ризику

Загалом до груп ризику належать фахівці, які мають підвищений ризик зараження внаслідок частих контактів з тваринами, наприклад, ветеринари, лісники.

«За нинішніх умов до найбільшої з груп ризику належать люди на прифронтових територіях, переважно у сільській місцевості, де контроль за популяцією тварин та проведенням вакцинацій ускладнені, особливо діти, які через свою активність і допитливість можуть часто контактувати з тваринами».

Виправляємо хибні уявлення про сказ

Якщо домашня киця вкусила чи подряпала  — це теж ризик захворіти на сказ.

«Невакциновані домашні коти можуть переносити сказ. На жаль, в останні роки майже половина всіх випадків сказу в Україні — від котів, зокрема й домашніх».

Через невелику рану чи подряпину все ще може потрапити вірус сказу.

«Вірус може проникати навіть через мікротравми. Іноді достатньо щоб мила киця просто полизала вашу руку».

Кількість ін’єкцій, необхідних для запобігання за сучасними схемами вакцинації, — всього п’ять протягом 28 днів, по одному в нульовий день під час звернення до лікаря, а потім на третій, сьомий, 14-й і 28-й день. Про жодні 20 уколів в живіт не йдеться. Є навіть схеми з внутрішньошкірним введенням вакцини, яке майже безболісне.

На думку Юрія Жигарєва, найнедолугіший міф стосується неможливості вживати алкоголь під час курсу вакцинації від сказу.

«Були випадки, коли пацієнти навіть відмовлялися від щеплень, бо думали, що не зможуть випити. Насправді під час курсу вакцинації проти сказу можна вести звичайний спосіб життя і навіть вживати алкоголь (але не ЗЛОвживати!). Офіційні інструкції до сучасних вакцин проти сказу не містять заборон щодо вживання алкоголю».

Сказ — це гостре інфекційне захворювання тварин і людини, що характеризується розвитком своєрідного енцефаліту зі стрімким пошкодженням центральної нервової системи.

Сьогодні, у роковини смерті французького мікробіолога, хіміка та винахідника вакцини проти сказу Луї Пастера, відзначається Всесвітній день боротьби зі сказом. Мета цього дня привернути увагу до проблем розповсюдження цієї хвороби, а також до її наслідків.

Інфекція передається людям і тваринам через укуси або подряпини, зазвичай через слину. З-поміж свійської фауни людей найчастіше інфікують коти й собаки, а в дикій природі — лисиці та вовки.

Особливу небезпеку становлять безпритульні тварини, зокрема, собаки, для яких укус є інстинктивною реакцією для захисту території, членів зграї або здобуття їжі.

За 8 місяців 2021 року в Україні випадків сказу не реєстрували. У 2020 і у 2019 роках зареєстрували по 1 випадку. Найвищий показник захворюваності на сказ зафіксовано у 2007 році — 7 випадків. У 2011 і 2015 роках — по 6.

Якщо вас укусила чи лизнула безпритульна або дика тварина, негайно зверніться до лікаря! Зволікання може коштувати життя!

Інкубаційний період сказу зазвичай триває 2–3 місяці, але може варіюватися від 1 тижня до 1 року залежно від таких факторів, як місце проникнення вірусу сказу і вірусне навантаження, зокрема, від:

• місця, кількості і глибини укусів (найнебезпечніші укуси в обличчя та голову);
• кількості й активності вірусу, що потрапив у рану;
• віку постраждалого (діти вразливіші за дорослих).

Початкові симптоми сказу включають підвищення температури й біль, а також незвичайні або незрозумілі відчуття поколювання, пощипування або печіння в місці пошкодження. З поширенням вірусу центральною нервовою системою розвивається прогресивне смертельне запалення головного і спинного мозку.

Сказу можна повністю уникнути, якщо після укусу людина отримає необхідну медичну допомогу. Курс антирабічних щеплень призначають у разі ймовірного або наявного інфікування людини.

Таких щеплень має бути п’ять: у день звернення до лікаря (0-й день), а потім на 3-й, 7-й, 14-й і 28-й дні. Самовільно припиняти лікування чи порушувати режим — неприпустимо!

Антирабічна вакцина запобігає виникненню захворювання у 96–99% випадків.

• Наявність вакцин у регіонах, за даними МОЗ України.

Для профілактики сказу необхідно:

• регулярно вакцинувати тварин;
• уникати контактів із потенційно небезпечними тваринами;
• дотримуватися правил утримання тварин.

Для планової профілактики сказу вакцинуватися можуть люди, які професійно пов’язані з ризиком інфікування сказом: спеціалісти ветеринарної медицини, працівники ветеринарних лабораторій, клінік, мисливці, лісники та ін.

• Більше про сказ

28 вересня відзначають Всесвітній день боротьби зі сказом. Сказ — це гостре інфекційне вірусне захворювання тварин і людей. Характеризується запальними процесами (енцефаліт) та тяжким ураженням центральної нервової системи з можливою смертю. Щоб попередити летальні випадки, вкрай необхідно вчасно отримати кваліфіковану медичну допомогу.

Про особливості інфікування та перебігу захворювання на сказ більш детально розповімо у сьогоднішньому дописі.

Як відбувається інфікування?

Заразитися сказом можна від диких та свійських тварин через укус, подряпину та мікроушкодження шкіри, контакт зі слизовими оболонками, ослинення хворою твариною. Найчастіше люди інфікуються в результаті контакту з хворими на сказ домашніми котами й собаками та дикими тваринами: лисицями, вовками та кажанами. Також небезпеку становлять безпритульні невакциновані тварини.

Слина інфікованих сказом тварин стає заразною в останні дні інкубаційного періоду від моменту зараження та залишається такою протягом усього періоду хвороби. За даними ВООЗ, у 99 % випадків смерті людини від сказу джерелом інфекції є собаки. Близько 40 % жертв укусів імовірно скажених собак — діти віком до 15 років.

У тварини, хворої на сказ, може бути надмірна слинотеча, блювота, збудження, агресія, споживання неїстівних речей, прояви виснаження.

Якими є симптоми сказу у  людей?

Тривалість інкубаційного періоду сказу в людини зазвичай становить від одного до трьох місяців, але може варіюватися від одного тижня до року. Усе залежить від місця, кількості і глибини укусів (найнебезпечніші укуси — в обличчя та голову загалом); кількості й активності вірусу, що потрапив у рану; віку постраждалого (діти вразливіші за дорослих).

Початкові симптоми інфікування сказом — підвищення температури та біль, а також незвичні або дискомфортні відчуття (поколювання, пощипування чи печіння) у місці пошкодження. Після появи симптомів захворювання практично завжди закінчується летально. Залежно від форми захворювання може розвиватися гідрофобія (боязнь води), параліч м’язів, кома, зупинка роботи серця, дихання. У процесі поширення вірусу центральною нервовою системою розвивається прогресивне смертельне запалення головного і спинного мозку.

Що робити, якщо вас вкусила дика тварина?

Якщо вас вкусила чи подряпала дика або бездомна тварина, статус вакцинації якої неможливо встановити, варто негайно промити рану водою з милом та звертатися по медичну допомогу до найближчого пункту надання медичної допомоги  або до вашого сімейного лікаря. Медичний працівник оцінить ситуацію та за необхідності порекомендує розпочати курс вакцинації від сказу. Навіть потрапляння слини незнайомої бездомної та/або дикої тварини на пошкоджені шкірні покрови може бути показанням до початку лікування. Вакцина від сказу (антирабічна) запобігає виникненню захворювання сказом у 96–99 % випадків.

У разі інфікування людини сказом показане негайне введення антирабічної вакцини. Таких щеплень має бути кілька: у день звернення до лікаря (0-й день), а потім на 3-й, 7-й, 14-й, 30-й і 90-й дні.

Вакцина ефективна в разі початку курсу не пізніше 14-го дня з моменту укусу чи попадання слини на пошкодженні шкірні покриви. Утім, курс імунізації призначають навіть через кілька місяців після контакту з інфікованою твариною.

У разі небезпечної локалізації укусів (обличчя, шия, голова, пальці рук, промежина), множинних або дуже глибоких поодиноких укусів, попадання слини на  слизові оболонки, будь-яких ушкоджень, завданих хижими тваринами, кажанами і гризунами, коли є ризик короткого інкубаційного періоду, окрім вакцини застосовують і людський антирабічний імуноглобулін. Інкубаційний період може скоротитися до 7 діб — це менше, ніж час вироблення поствакцинального імунітету. Якщо з моменту контакту із твариною минуло більше трьох діб, антирабічний імуноглобулін не застосовують.

Гінекологічні онкозахворювання — раки шийки матки, яєчників, матки (ендометрію), вульви, піхви та інші — є одними з найпоширеніших видів раку, які вражають жінок. Для підвищення обізнаності про захворювання у 2019 році започаткували Всесвітній день онкогінекології, який об’єднав жінок, піклувальників, медичних спеціалістів, чиновників, фармацевтичні компанії.

У пріоритеті — дестигматизація

Уже другий рік поспіль у центрі уваги — боротьба зі стигмою, з якою стикаються жінки з гінекологічними онкозахворюваннями. Організатори кампанії World Gynecologic Oncology Day зазначають, що упередження можуть бути пов’язаними з: 

• культурними чи суспільними уявленнями про жіночність та її зв’язок із фертильністю. Пацієнтки, які втратили репродуктивну здатність, можуть стикнутися зі самозвинуваченнями, депресією, дискримінацією;
• хибними переконаннями, що онкогінекологічні захворювання виникають через наявність у жінки великої кількості статевих партнерів. Щоб уникнути осуду, у жінок може виникати небажання проходити планові огляди та розповідати про захворювання;
• упередженнями щодо вакцинації, які призводять до сумнівів, чи варто щепитися від вірусу папіломи людини (ВПЛ), який є причиною більшості випадків раку шийки матки;
• хибними уявленнями, що менструація повинна бути болісною чи неприємною. Це може призводити до того, що пацієнтки неохоче записуються на прийом/повторні огляди, а медичні працівники, партнери, керівники своєю чергою можуть ставитися зневажливо до скарг;
• недостатньою обізнаністю та табу, пов’язаними з темами жіночого репродуктивного здоров’я.

Про важливість профілактики та ранньої діагностики онкозахворювань

Рак шийки матки є другим за поширеністю видом раку серед жінок віком 15–44 років. Майже всі випадки цього захворювання спричинені вірусом папіломи людини. Окрім цього, у жінок ВПЛ може підвищити й ризик виникнення раку вульви та піхви.

У більшості випадків ВПЛ передається під час незахищених статевих контактів, тож своєчасна вакцинація проти ВПЛ є ефективною у профілактиці гінекологічних онкозахворювань.

Детальніше про вакцинування від ВПЛ читайте за посиланням.

Також для підтримки репродуктивного здоров’я жінкам варто проходити профілактичний огляд у гінеколога щонайменше раз на рік, а у разі появи тривожних симптомів — звертатися до фахівця позапланово, аби вчасно виявити причину та за потреби отримати необхідне лікування.

Профілактика гінекологічних онкозахворювань передбачає й уникнення поведінки, яка може призвести до інфекцій, що збільшують ймовірність розвитку раку. Рекомендовано обмежити кількість сексуальних партнерів та використовувати презервативи під час кожного статевого акту. 

Більше порад жінкам, як дбати про своє репродуктивне здоров’я, читайте у статті.

Центр громадського здоров’я бере участь в європейському проєкті «Впровадження програм скринінгу раку» — EUCanScreen (European Joint Action on Cancer Screening). Метою проєкту є впровадження високоякісних програм скринінгу для зменшення тягаря онкологічних захворювань та досягнення рівного доступу до медичних послуг у країнах ЄС та за його межами. Фінансується програмою Європейського Союзу EU4Health, Грантова угода № 101162959.

Джерело: Центр громадського здоров’я МОЗ України

Належне планування вагітності підвищує шанси на успішне зачаття та допомагає забезпечити здорову вагітність і мінімізувати стрес. Ретельна підготовка обох партнерів до цього етапу дозволить створити найкращі умови для майбутньої дитини.

Відверто поговоріть із партнером

Перш ніж стати батьками, обговоріть між собою всі аспекти. Вагітність — відповідальне рішення, що змінить ваше життя. Реалістичне обговорення допоможе уникнути ідеалістичних очікувань.

Поставте собі та партнеру такі питання:

• що для вас означає батьківство?
• які переваги та ризики цього рішення?
• як зміняться ваші ролі та обов’язки після народження дитини?
• ви готові до цих змін?

Розподіліть майбутню відповідальність

Обговоріть із партнером, як через народження дитини зміняться ваші обов’язки. Будьте щирими одне з одним, адже тільки через відкритість можна побудувати надійні стосунки.

Планування вагітності під час війни

Ухвалити рішення про батьківство під час війни може бути непросто, особливо для сімей ВПО чи тих, де один чи обоє партнерів служать у ЗСУ. Замість запитувати себе «Чи варто зараз народжувати дитину?» варто поставити інше питання: «Як нам спланувати батьківство за цих обставин?».

Що потрібно знати ВПО

Внутрішньо переміщені особи можуть безплатно спостерігати вагітність у будь-якому зручному комунальному або приватному медичному закладі, що має договір із Національною службою здоров’я України за пакетом «Ведення вагітності в амбулаторних умовах». Для постановки на облік звертайтеся у жіночу консультацію при такому медичному закладі. Направлення сімейного лікаря не потрібне.

Особливості планування для військових та їхніх партнерок/-ів

Парам, де один із партнерів або обидва є військовими, важливо чесно обговорити, як рішення про дитину вплине на життя, службу та побутові обов’язки. Якщо для прийняття рішення потрібно більше часу, військовослужбовець/-виця може зараз кріоконсервувати (зберегти у спеціальних умовах за низьких температур) свою сперму/яйцеклітину для майбутнього використання.

Для підтримки таких сімей Veteran Hub розробив Посібник «Усвідомлене батьківство під час війни». Цей матеріал допоможе майбутнім або вже теперішнім батькам знайти відповіді на важливі питання та отримати більше визначеності.

Як підготувати своє здоров’я до зачаття

Коли ви з партнером обговорили всі важливі питання, час перейти до планування вагітності. Центр громадського здоров’я підготував поради, які допоможуть збільшити ваші шанси на успішне зачаття та зміцнити організм.

Поради для обох:

• харчуйтеся збалансовано: їжте різноманітні продукти, багаті на вітаміни та мінерали, — це сприяє покращенню фертильності. Рекомендуємо вживати багато овочів, фруктів, цільнозернових продуктів, риби та оливкової олії;
• регулярно активно рухайтеся: помірні фізичні навантаження допомагають підтримувати здорову масу тіла та покращують загальний стан організму. Займайтеся спортом принаймні 30 хвилин на день;
• відмовтеся від тютюну, алкоголю та наркотиків: куріння, вживання алкоголю та використання наркотичних речовин негативно впливають на фертильність обох партнерів. Відмова від вживання цих речовин покращує якість сперми та яйцеклітин;
• проходьте профілактичні обстеження: перед спробами зачаття важливо пройти медичне обстеження для виявлення та лікування можливих інфекцій або хронічних захворювань, які можуть вплинути на фертильність;
• перевірте сімейну історію захворювань: з’ясуйте, чи є у вашій родині генетичні захворювання. Якщо такі випадки були, зверніться до генетика для оцінки ризиків;
• вакцинуйтеся: перевірте, чи отримали ви всі рекомендовані щеплення, зокрема проти кору, краснухи та вітряної віспи. Ці та інші інфекції можуть бути небезпечними під час вагітності;
• скоригуйте вживання ліків: обговоріть із лікарем, чи безпечні ваші ліки або харчові добавки під час спроб зачаття. 
• уникайте стресу: хронічний стрес може негативно впливати на гормональний баланс. За нинішніх обставин складніше, але й тим важливіше шукати способів зменшити стрес: дихальні вправи, йога, медитації, майндфулнес. За потреби — звертайтеся до психолога;
• добре спіть: старайтеся отримувати 7–9 годину якісного сну щоночі — це сприяє нормалізації гормонального балансу.

Поради для жінок:

• приймайте фолієву кислоту (вітамін B9): 400 мкг фолієвої кислоти на день знижує ризик розвитку вроджених вад у плода. За кілька місяців до зачаття почніть вживати більше продуктів, багатих на фолієву кислоту, — темно-зелені овочі (броколі, шпинат, зелень, брюссельська капуста, спаржа). Також проконсультуйтеся зі своїм лікарем щодо прийому фолієвої кислоти як дієтичної добавки;

• відстежуйте свій менструальний цикл: ведення календаря циклу допомагає визначити періоди овуляції — це підвищує шанси на успішне зачаття;

• обмежте вживання кофеїну: рекомендується споживати не більше 200 мг кофеїну на день (приблизно одна–дві чашки кави).

Поради для чоловіків:

• уникайте перегрівання: високі температури можуть негативно впливати на вироблення сперми. Рекомендується уникати частих відвідувань саун, гарячих ванн та носіння тісної білизни;

• повністю відмовтеся від алкоголю та тютюну: споживання алкоголю може знизити якість сперми. Відмовтеся від шкідливих речовин заздалегідь — сперматозоїди дозрівають протягом 2–3 місяців.

Активності впроваджуються за підтримки європейської ініціативи Ja Prevent NCD. Цей проєкт спрямований на впровадження та оцінку ефективних підходів для зниження ризику раку та інших хронічних захворювань, а також підтримку здоров’я, у різних групах населення. Особлива увага приділяється співпраці з місцевими громадами для спільного пошуку рішень. Такий підхід дозволяє розвивати стійку систему підтримки здоров’я, що є доступною для всіх, незалежно від місця проживання чи соціального статусу.

Джерело: Центр громадського здоров’я МОЗ України