Автор: med1

Серцево-судинні захворювання (ССЗ) залишаються однією з головних причин смертності в Україні та світі. Водночас чимало ССЗ на ранніх етапах можуть перебігати безсимптомно, а пацієнти звертаються до лікаря вже тоді, коли проблема набуває серйозного характеру.

Центр громадського здоров’я поспілкувався з лікаркою-кардіологинею, докторкою медичних наук, завідувачкою відділу артеріальної гіпертензії та коморбідної патології ДУ «Національний науковий центр “Інститут кардіології, клінічної та регенеративної медицини імені академіка М.Д. Стражеска”» НАМН України Ларисою Міщенко про те, коли, кому та як часто потрібно проходити профілактичні обстеження та які симптоми мають стати сигналом для негайного візиту до лікаря.

ЯК ЧАСТО ПРОХОДИТИ ПРОФІЛАКТИЧНІ ОБСТЕЖЕННЯ

«За моїми спостереженнями, кількість звернень до кардіологів через проблеми, які є наслідком тривалого хронічного стресу, побільшало. Є також певні тенденції звернення до лікарів, які зумовлені віком, статтю і загалом ставленням до власного здоров’я», — каже Лариса Міщенко.

За її словами, найчастіше звертаються люди старшого віку, у яких вже є серцево-судинні захворювання. 

«Натомість молодші пацієнти, особливо чоловіки, схильні уникати відвідування лікарів. На запитання, чому вони раніше не зверталися, часто відповідають: “Я не хотів про це знати”. Це абсолютно хибне переконання, що нібито якщо проблему не досліджувати, то її не існує. Звертатися до лікаря треба за перших симптомів». 

Ба навіть за відсутності скарг необхідно проходити регулярні обстеження, адже чимало серцево-судинних захворювань можуть перебігати довгий час безсимптомно. 

«Так званий “мінімальний кардіологічний чекап” (аналізи крові на рівень цукру та холестерину, вимірювання артеріального тиску) варто проходити всім людям віком від 40 років раз на рік. Але в сьогоднішніх умовах я навіть рекомендую починати проходити відповідні дослідження вже орієнтовно з 35 років, особливо чоловікам, оскільки вони частіше стикаються з ССЗ у відносно молодому віці. У жінок серцево-судинні проблеми часто проявляються пізніше — після 55-60 років, коли настає менопауза і зникає природний естрогеновий захист. До того ж чоловіки менш уважні до свого здоров’я і частіше мають шкідливі звички. Зокрема, згідно з дослідженням STEPS, курить утричі більше чоловіків, ніж жінок».

Щоб пройти профілактичні обстеження, зверніться до сімейного лікаря, який за потреби направить до профільного спеціаліста, зазначає Лариса Міщенко.

«Людям, які мають один чи декілька факторів ризику серцево-судинних захворювань, як-от ожиріння, підвищений артеріальний тиск, малорухливий спосіб життя, паління, не варто чекати 40 років, а звертатися до сімейного лікаря раніше для профілактичних оглядів».

Лариса Міщенко додає, що проходити раніше профілактичні обстеження варто й тим, у чиїх рідних були серцево-судинні хвороби — наприклад, інфаркт, інсульт, високий артеріальний тиск.

«У середньому близько 60% нашого серцево-судинного здоров’я визначається спадковістю. Але це зовсім не означає, що хорошу генетику неможливо зіпсувати. Нехтування власним здоров’ям може призвести до розвитку серцево-судинних захворювань навіть у тих, хто мав сприятливу спадковість. І навпаки — якщо в родині були серцево-судинні проблеми, то людина з “негативною” спадковістю здатна суттєво відстрочити їхній розвиток завдяки здоровому способу життя та регулярним профілактичним обстеженням».

Це дозволить вчасно помітити ССЗ, взяти їх під контроль та знизити ризик виникнення серйозних ускладнень, зауважує Лариса Міщенко.

КОЛИ ТРЕБА НЕГАЙНО ЙТИ ДО ЛІКАРЯ

Потрібно звернутися до сімейного лікаря або кардіолога відразу, якщо з’явилися такі симптоми: 

• задишка;
• біль в грудях або в ділянці серця;
• відчуття перебоїв в роботі серця;
• набряки ніг;
• головний біль або запаморочення;
• підвищена втомлюваність. 

З огляду на скарги лікар визначить необхідний обсяг і перелік обстежень.

Джерело: Центр громадського здоров’я МОЗ України

В Україні розпочався сезон ГРВІ — час, коли люди частіше хворіють на грип, COVID-19 та інші респіраторні вірусні захворювання. Водночас досі поширене хибне уявлення, що їх можна швидко й ефективно вилікувати антибіотиками навіть без призначення лікаря.

Центр громадського здоров’я пояснює, чому це не так і які можливі наслідки.

1. Гострі респіраторні вірусні інфекції спричиняють ВІРУСИ,а антибіотики діють виключно на БАКТЕРІЇ. Лікування ГРВІ антибіотиками не дасть очікуваного результату, навпаки — може спричинити серйозні ускладнення: шлунково-кишкові розлади, порушення роботи нирок і печінки. 
2. Прийом антибіотиків, коли до цього немає показань, може знизити їхню ефективність у майбутньому.Хвороботворні бактерії з часом адаптуються до антибіотиків та стають «загартованішими» до них. Тобто в таких бактерій розвивається антибіотикорезистентність. Коли такі бактерії не реагують на лікування антибіотиками, лікарям тяжче успішно лікувати інфекційні хвороби, в тому числі небезпечні (бактеріальна пневмонія, туберкульоз, сепсис). Антибіотикорезистентність створює додаткове навантаження на медичну систему в Україні під час війни.
3. У кишківнику людини може порушитися здоровий баланс бактерій.Це може спричинити розлади травлення й ослаблення імунітету, а також підвищити ризик інфікування бактерією Clostridium difficile, яка виробляє небезпечні токсини і може призвести до смерті.
4. Від ГРВІ не завжди потрібні ліки.Легкі застуди (нежить, біль у горлі, чхання, загальне погіршення самопочуття, легке підвищення температури тіла до 38℃) не завжди вимагають використання лікарських засобів. Достатньо відпочивати і пити багато води.
5. Тільки лікар може призначати антибіотикий лише у разі підтвердження або обґрунтованої підозри на бактеріальну природу інфекції.

ЧОТИРИ ПРОСТІ Й ПЕРЕВІРЕНІ ПОРАДИ, ЯК УБЕРЕГТИСЯ ВІД ГРВІ

Дотримання таких рекомендацій допоможе вам уникнути інфікування ГРВІ та убезпечити своїх рідних.

1. Вакцинуйтеся від грипу раз на сезон.Щорічне щеплення допомагає уникнути тяжкого перебігу хвороби та ускладнень. Особливо важливо вакцинуватися людям старшого віку, дітям від 6 місяців, вагітним, людям із хронічними хворобами, а також медикам, освітянам, військовим та іншим, які щодня контактують із великою кількістю людей.

Щеплення проти грипу можна зробити звернувшись до свого сімейного лікаря та придбавши вакцину в аптеці. 

2. Вакцинуйтеся проти COVID-19.Людям, які раніше не щепилися, слід отримати одну дозу вакцини. Це безплатно.

Додаткові щеплення кожні 6–12 місяців рекомендовані людям із підвищеним ризиком тяжкого перебігу хвороби та професіоналам, які часто контактують із людьми у своїй роботі.

Вагітним рекомендують вакцинуватися у кожну вагітність. 

Щоб отримати щеплення, зверніться до свого сімейного лікаря або в найближчий заклад охорони здоров’я. Станом на жовтень 2025 року держава забезпечена достатньою кількістю вакцини від COVID-19.

3. Дотримуйтеся правил особистої гігієни:

• мийте руки з милом щонайменше 30 секунд, особливо після повернення додому, контакту з поверхнями у громадських місцях;
• використовуйте антисептики зі вмістом спирту не менше 70%;
• коли кашляєте або чхаєте, прикривайте рот і ніс згином ліктя або серветкою (яку слід негайно викинути у смітник);
• не чіпайте брудними руками лиця, особливо очей, носа і рота.

4. Зміцнюйте імунітет:

• дотримуйтеся режиму здорового харчування: щодня їжте достатньо овочів і фруктів, продуктів з високим вмістом білка;
• багато пийте: воду, трав’яні чаї, натуральні соки;
• рухайтеся: регулярно займайтеся руховою активністю;
• лягайте спати завжди в один час і спіть не менше 7–8 годин на добу;
• мінімізуйте стрес за змоги — психологічне здоров’я має велике значення для імунної системи.

Джерело: Центр громадського здоров’я МОЗ України

Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) — це реакція психіки на негативні події, які сильно вразили людину. Людина з ПТСР потребує підтримки і розуміння, аби впоратися з переживаннями.

Як лікують ПТСР?

Як допомогти собі, коли нема змоги звернутися до фахівця?

Як підтримати близьку людину з ПТСР?

На ці та інші питання Центр громадського здоров’я відповідає у матеріалі до Всесвітнього дня психічного здоров’я.

Що таке ПТСР 

ПТСР — це розлад психіки та поведінки, який розвивається у деяких людей після того, як вони пережили небезпечну чи травматичну подію або ж стали її свідками. Може йтися про воєнні дії, фізичне, сексуальне насильство, ДТП тощо. 

Наскільки травматичним стане досвід, залежить не так від самої події, як від відчуття загрози для себе чи близьких, яке виникає в людини.

ПТСР виникає не завжди

За даними ВООЗ, близько 70% людей у світі зіткнуться з потенційно травматичною подією протягом свого життя, ПТСР розвинеться у 5,6% з них. 

Також існує зв’язок між типом пережитої події та ймовірністю розвитку ПТСР. У людей, які постраждали внаслідок війни, ця ймовірність вища утричі (15,3%). Особливо високий ризик ПТСР у жертв сексуалізованого насильства. 

Як розвивається ПТСР

Коли мозок людини ідентифікує загрозу, розпочинається гостра реакція на стрес (ГРС): прискорене серцебиття, дихання, напруга у м’язах, тіло отримує сигнал бити, бігти чи завмерти. Несвідоме сечовипускання, дефекація та ерекція також є типовими реакціями на стрес.

Зазвичай прояви ГРС минають упродовж кількох днів. Проте якщо людина не має достатньо емоційного ресурсу впоратися з пережитим або не отримує належної  допомоги, це може призвести до ПТСР. 

Симптоми ПТСР

Зазвичай симптоми ПТСР з’являються в перші три місяці після події. Однак іноді розлад може виникати навіть через кілька років після пережитої травми. Основні з них:

1. Повторне переживання травми.Людина з ПТСР страждає від флешбеків (яскраві та тривожні спогади, за яких людина почувається або діє так, наче травматична подія відбувається знову), нічних жахів, снів із фрагментами травматичної події. З’являється яскрава емоційна чи фізична (страх, тремтіння, заціпеніння)  реакція на тригери — подібні звуки, запахи, слова, ситуації.
2. Уникання.Людина намагається не думати й не говорити про травматичну подію, уникає місць, людей чи ситуацій, які можуть нагадати про неї. Часом людина може навіть змінити місце проживання чи роботу, аби не стикатися з тригерами.
3. Постійне відчуття небезпеки.Людина перебуває у стані настороженості, ніби небезпека от-от повернеться. Типові прояви: надмірна реакція на гучні звуки, порушення сну, дратівливість, агресивність, проблеми з концентрацією уваги, головні болі.

Якщо ці симптоми тривають кілька тижнів або довше — варто звернутися до лікаря-психіатра.

Як лікують ПТСР

Посттравматичний стресовий розлад можна подолати. Універсальної схеми лікування немає — підхід завжди індивідуальний. В основі — психотерапія (когнітивно-поведінкова, EMDR) та, за потреби, медикаментозне лікування.

Психотерапія допомагає «знешкодити» травматичні спогади, навчитися безпечно реагувати на тригери й повернути контроль над життям. Результату можна досягти за 8–10 сесій із фахівцем із досвідом роботи з травмою. Люди зі складними формами ПТСР потребують тривалішої терапії.

Медикаменти полегшують симптоми, але не замінюють психотерапію. Їх призначає лише лікар. Дітям і підліткам медикаментозне лікування не рекомендують.

Також важливо створити безпечне середовище, до прикладу, долучитися до груп підтримки. 

Як допомогти собі, коли нема можливості звернутися до фахівця

Якщо ви зараз не можете отримати професійну підтримку, спробуйте:

• дотримуватись режиму сну та харчування — стабільність тіла допомагає стабілізувати психіку;
• обмежити новинний потік, відстежуючи інформацію в одному перевіреному джерелі інформації;
• рухатися — навіть короткі прогулянки чи легка зарядка допомагають зменшити рівень стресу;
• ділитися переживаннями чи досвідом з близькими, друзями, побратимами чи волонтерами;
• практикувати вправи самодопомоги — вправ є безліч, важливо обрати ті, які підходять та допомагають саме вам. В пригоді стане Аптечка психологічної самодопомоги. 

Як підтримати людину з ПТСР

Людина з ПТСР може уникати спілкування з друзями та родичами. Вона може бути поглинута переживаннями щодо травми, почуттям сорому, думками про те, що інші не розуміють їх досвіду. Важливо, щоб ваша близька людина з ПТСР знала, що за необхідності завжди може до вас звернутися. 

1. Будьте поруч, але не тисніть. Не змушуйте розповідати про травматичну подію чи переживання. Натомість використовуйте слова підтримки: «я поруч».
2. Слухайте уважно.Приймайте емоції близької людини без власного оцінювального судження. 
3. Не радьте «взяти себе в руки» —   натомість допоможіть заспокоїтися словами на кшталт «ти в безпеці».
4. Допоможіть з побутом.Іноді підтримка у простих буденних справах важливіша за слова. 
5. Заохочуйте ходити на прийоми у спеціаліста та дотримуватися курсу лікування.

Джерело: Центр громадського здоров’я МОЗ України

«Люди схильні швидше повірити в диво, аніж регулярно докладати зусиль для збереження здоров’я серцево-судинної системи, саме тому міфи у цій сфері доволі поширені», — зазначає Лариса Міщенко, лікарка-кардіологиня, докторка медичних наук, завідувачка відділу артеріальної гіпертензії та коморбідної патології ДУ «Національний науковий центр “Інститут кардіології, клінічної та регенеративної медицини імені академіка М.Д. Стражеска”» НАМН України. 

Чи існує один харчовий продукт, який здатен «захистити серце»? Чи можуть бути харчові добавки корисні для серцево-судинної системи? І чи є сенс у профілактичних крапельницях для зміцнення здоров’я серця? Разом із Ларисою Міщенко пояснюємо, що справді допомагає серцево-судинному здоров’ю, а що лише створює ілюзію користі.

Дієтичних добавок, корисних для серцево-судинної системи, не існує

«Міф про користь харчових (харчових — ред.) добавок для серцево-судинної системи найбільше поширений серед молоді та людей середнього віку. Сфера добавок має доволі ефективний маркетинг, зокрема в соціальних мережах, і люди дійсно мають багато інформації про їхній буцімто позитивний вплив, але, слід розуміти, що це інформація рекламного характеру. Насправді жодні дослідження не довели, що ці добавки знижують ризик виникнення інфаркту, інсульту чи інших серцево-судинних захворювань», — зауважує Лариса Міщенко. 

Вона пояснює, що якщо під час досліджень виявляється клінічно значущий ефект дієтичної добавки, вона перестає вважатися добавкою і потрапляє у категорію лікарських засобів.

«Коли пацієнти питають мене про добавки, моє завдання — переконатися, що вживання таких добавок безпечне з урахуванням усіх супутніх захворювань. Якщо шкоди немає, я не заперечую. Але для мене найважливіше, щоб пацієнти з серцево-судинними захворюваннями приймали ліки, ефективність яких доведена та які реально впливають на прогноз», — додає кардіологиня. 

«Паста Амосова» не вилікує серцево-судинні хвороби

«Незважаючи на поширені міфи (наприклад, про так звану “пасту Амосова”, про яку часто запитують люди старшого віку), ми, лікарі, маємо бути відвертими: не існує жодного “суперфуду” чи чарівного продукту, який сам по собі захистить або вилікує від серцево-судинних хвороб. На жаль, одного рішення для цієї проблеми немає. Справжній захист серця – це комплексна робота над способом життя», — зазначає Лариса Міщенко. 

Замість пошуку «чарівної пігулки» необхідно зосередитися на ключових, доведених медициною принципах:

1. Збалансоване харчування. 50% від добового раціону мають становити овочі та фрукти, 25% — білок (рослинного (бобові) та тваринного (нежирне м’ясо, молочка) походження), ще 25% раціону (цільнозернові продукти) — джерела клітковини, а не один екзотичний інгредієнт.
2. Регулярна рухова активність. Щоденне кардіонавантаження допомагає зміцнити серце і судини. «Навіть звичайна ходьба у помірному темпі 30-40 хвилин поспіль щодня є ефективною для покращення стану серця та судин», — додає кардіологиня.
3. Відмова від нікотину й алкоголю.Куріння та вживання алкоголю суттєво підвищують ризик серцево-судинних хвороб, тому потрібно від них відмовитися. «Ця рекомендація є однозначною щодо куріння, проте дискусія про вплив алкоголю досі триває. На сьогодні в настановах з лікування серцево-судинних захворювань допускається вживання алкоголю в обмеженій кількості», — зауважує Лариса Міщенко.

Якщо ж є проблеми з серцево-судинною системою, важливо дотримуватися призначеної лікарем терапії. 

«Наприклад, вкрай важливо дотримуватися призначеного лікарем лікування артеріальної гіпертензії, адже неконтрольований підвищений тиск може призводити до інсульту, інфаркту міокарда та фібриляції передсердь. В Україні приблизно 10 мільйонів людей мають підвищений артеріальний тиск, але лише 14–16% з них вдається досягти цільового показника — нижче 140/80 мм рт.ст.завдяки дотриманню здорового способу життя та регулярному прийому ліків. До того ж маючи діагноз артеріальна гіпертензія, важливо приймати призначені лікарем препарати постійно, навіть якщо самопочуття хороше», — уточнює кардіологиня. 

Крапельниця не є дивовижним засобом для покращення роботи серця

«Серед людей старшого віку поширений міф, що крапельниця здатна покращити роботу серця. Крапельниця – лише спосіб швидкої доставки ліків до серця або судин у невідкладних станах. Тож думка, що достатньо “прокрапатися” раз на рік і цього вистачить для підтримки серця, щоб не приймати щоденні призначені препарати, — абсолютно хибна», — зазначає Лариса Міщенко. 

Справжня, щоденна та ефективна підтримка серця – це повне дотримання лікування, призначеного лікарем і корекція способу життя. Необхідно довіряти сучасним, доказовим методам лікування, а не покладатися на застарілі та нерегулярні процедури, додає кардіологиня.

Якщо є серцево-судинне захворювання, все одно потрібна рухова активність

Серцево-судинне захворювання не є протипоказанням до рухової активності, а навпаки — робить її ще необхіднішою, проте інтенсивність і вид навантажень слід узгоджувати з лікарем.

«Найкраще, що ви можете зробити для своєї серцево-судинної системи, — це регулярні аеробні навантаження або так звані кардіотренування (піша ходьба, плавання, танці, біг тощо). Для кожної людини темп та інтенсивність будуть різними — це залежить від віку, стану здоров’я та фізичної підготовки. Головне правило: рухова активність має тривати щонайменше 30 хвилин поспіль щодня. Для когось це може бути піша прогулянка у середньому темпі, для когось — біг у швидкому темпі», — зауважує Лариса Міщенко. 

Кардіологиня додає, що молодим людям або тим, хто не має серйозних захворювань, можна додавати й силові та резистивні тренування. Це можуть бути віджимання, вправи з гантелями чи штангами тощо.

Білкові добавки та анаболічні стероїди для нарощування м’язової маси шкодять серцево-судинній системі

Лариса Міщенко особливо застерігає від використання анаболічних стероїдів і білкових добавок для нарощування м’язової маси, які шкідливі для серцево-судинної системи. 

«Білкові добавки створюють додаткове навантаження на нирки — хронічні проблеми з нирками можуть підвищувати ризик виникнення серцево-судинних хвороб. Водночас анаболічні стероїди можуть викликати гормональні збої, підвищення артеріального тиску та інші серйозні ускладнення», — додає Лариса Міщенко. 

Здорове нарощування м’язової маси має відбуватися через збалансоване правильне харчування, належний режим тренувань та відпочинку, а не за допомогою препаратів, які ставлять під загрозу життєво важливі органи.

Джерело: Центр громадського здоров’я МОЗ України

 Всесвітній альянс паліативної допомоги (WHPCA – міжнародна неурядова організація, яка виступає за розвиток паліативної допомоги в усьому світі) організує Всесвітній день хоспісної та паліативної допомоги щорічно в другу суботу жовтня, який у 2025 році пройде11 жовтня. 

Тема цього року — «Виконання обіцянки: загальний доступ до паліативної допомоги», яка наголошує на необхідності забезпечення повсюдного доступу до паліативної допомоги в рамках загального медичного страхування.  

Мета теми: Вивчити необхідні кроки для досягнення загального доступу до паліативної допомоги, особливо в контексті загального охоплення послуг охорони здоров’я. 

Також рух «Співчутливі спільноти» зростає під керівництвом Міжнародної організації громадської охорони здоров’я та паліативної допомоги. Очікується, що в міру старіння населення світу в різних регіонах кількість осіб, які здійснюють догляд та необхідну підтримку тим, хто потребує, збільшуватимуться. 

Системи охорони здоров’я є лише частиною надання комплексної допомоги людям із тяжкими захворюваннями. Співчутлива спільнота покращує якість життя людей, які живуть із серйозними захворюваннями разом зі своїми сім’ями , під час догляду та важкої втрати. Це досягається шляхом заохочення людей до пропаганди та надання допомоги, та практичної підтримки у своїх спільнотах. 

Як окремий напрямок медицини Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) запровадила паліативну  допомогу у 1982 році. Спочатку її визначили як догляд за людиною в останні дні життя. У 2002 році ВООЗ розширила поняття паліативної допомоги і сьогодні найбільш широко застосовується наступне визначення: 

Паліативна допомога – це комплексний підхід, мета якого – забезпечити максимальну якість життя пацієнта з невиліковним (смертельним) захворюванням і членів його родини, шляхом запобігання та полегшення страждань, а також надання психосоціальної та моральної підтримки.

Паліативна допомога – це спільна відповідальність, вона не тільки покращує якість життя людей, які зіткнулися з серйозними захворюваннями, але також охоплює здоров’я та благополуччя осіб, які здійснюють догляд, включаючи підтримку у разі горя та тяжкої втрати.

За оцінками ВООЗ, щорічно у всьому світі паліативну медичну допомогу потребують 40 мільйонів людей, 78% з яких мешкають в країнах з низьким і середнім рівнем доходу. На сьогодні паліативну медичну допомогу отримують лише  14% людей, що потребують її.

Паліативна медична допомога надається пацієнтам з невиліковними прогресуючими захворюваннями і станами, серед яких виділяють наступні основні групи:

– різні форми злоякісних новоутворень;

– органна недостатність у стадії декомпенсації; при неможливості досягти ремісії захворювання або стабілізації стану пацієнта;

– тяжкі безповоротні наслідки порушень мозкового кровообігу;

– тяжкі безповоротні наслідки травм;

– дегенеративні захворювання нервової системи на пізніх стадіях розвитку захворювання;

– різні форми деменції, в т.ч. з хворобою Альцгеймера.

Найпоширенішими  хронічними захворюваннями, при яких надається паліативна допомога, є: серцево-судинні (38,5%), рак (34%),  хронічні респіраторні захворювання (10,3%), СНІД (5,7%) та діабет (4,6%).

Однією з форм паліативної допомоги є хоспіс – спеціалізована медична установа для догляду за невиліковно хворими в останній стадії захворювання. Прогноз для життя таких хворих несприятливий – максимум 6 місяців.

Хоспісна допомога буває двох видів: стаціонарна і амбулаторна. Амбулаторна допомога здійснюється вдома бригадами виїзної служби хоспіса (“хоспіс вдома”). Стаціонарна допомога здійснюється, залежно від потреб хворого і його сім’ї, в умовах цілодобового, денного або нічного перебування в стаціонарі. Родичам дозволяється відвідувати хворих, єдине обмеження для відвідування – стан здоров’я пацієнта.

У хоспісі тяжкохворим пацієнтам надається: кваліфікована медична допомога (підбір і проведення необхідної знеболюючої, симптоматичної терапії); психологічна/ психотерапевтична допомога; кожен пацієнт отримує необхідний догляд – задоволення практичних потреб (тяжкохворі пацієнти отримують кисень, харчування через зонд). Окрім цього, пацієнтам хоспіса надається соціальна підтримка, консультативна допомога, а також необхідні санітарно-гігієнічні знання. 

Вся сукупність медико-соціальної і психологічної допомоги хворому спрямована на ліквідацію або зменшення больового синдрому та страху смерті при максимально можливому збереженні його свідомості і інтелектуальних здібностей. 

В м. Харкові кваліфікована паліативна допомога, соціальна, медична та психологічна підтримка в термінальній стадії хвороб надається у відділенні «Хоспіс» (розрахований на 80 ліжок), що знаходиться на базі КНП «Міська клінічна багатопрофільна лікарня №17» Харківської міської ради за адресою: пр. Героїв Харкова, 195, дитячому населенню – у відділенні паліативної допомоги – «Дитячий хоспіс» (розрахований на 20 ліжок), що знаходиться на базі КНП «Міська дитяча лікарня №5» Харківської міської ради за адресою: вул. Каденюка, 43.

10 жовтня за рішенням Всесвітньої федерації психічного здоров’я за підтримки Всесвітньої організації охорони здоров’я з 1992 року відзначається Всесвітній день психічного здоров’я. Тема цього року – «Психічне здоров’я в умовах гуманітарних надзвичайних ситуацій»

Всесвітній день психічного здоров’я слугує потужним нагадуванням про те, що немає здоров’я без психічного здоров’я. Цьогорічна кампанія зосереджена на нагальній потребі підтримки психічного здоров’я та психосоціальних потреб людей, які постраждали від гуманітарних надзвичайних ситуацій.

Підтримка психічного благополуччя людей під час таких криз не просто важлива – вона рятує життя, дає людям сили впоратися з труднощами, простір для зцілення, відновлення та перебудови не лише як окремих осіб, а й  громад. Ось чому важливо, щоб усі, включаючи державних службовців, постачальників медичних та соціальних послуг, шкільний персонал та громадські групи, об’єдналися. Працюючи пліч-о-пліч, ми можемо забезпечити найбільш вразливим доступ до необхідної їм підтримки, одночасно захищаючи благополуччя кожного.

У цей Всесвітній день психічного здоров’я активізуємо наші зусилля для створення світу, де психічне здоров’я цінується, захищається та доступне для всіх, особливо перед обличчям негараздів.

Охорона психічного здоров’я входить в число тих галузей громадської охорони здоров’я, які отримують найменше уваги. І це при тому, що майже 1 мільярд людей у ​​світі страждають психічними розладами, щорічно 3 мільйони людей вмирають в результаті зловживання алкоголем, і кожні 40 секунд одна людина закінчує життя самогубством.  

Лише відносно невелике число людей у ​​світі мають можливість користуватися якісними послугами психіатричної допомоги. Більше 75% людей з психічними, неврологічними та наркологічними розладами в країнах з низьким і середнім рівнем доходу взагалі не отримують необхідного їм лікування. 

Багато людей у ​​всьому світі розповідають нам, що таке мати психічну хворобу або мати психічно хворого члена сім’ї. Дискримінація, шкідливі стереотипи та стигматизація в суспільстві, сім’ї, школах і на робочому місці перешкоджають здоровим стосункам, соціальній взаємодії та інклюзивному середовищу, необхідному для благополуччя всіх членів суспільства. 

Тому з нагоди проведення Всесвітнього дня психічного здоров’я Всесвітня організація охорони здоров’я в цьому році закликає збільшити обсяг ресурсів, що виділяються на цілі охорони психічного здоров’я. 

Психічне здоров’я має велику цінність, оскільки воно співвідноситься з самою суттю того, що робить нас людьми: тим, як ми взаємодіємо, спілкуємося, вчимося, працюємо і переживаємо страждання і щастя. Гарне психічне здоров’я допомагає людям виявляти нормальну поведінку, яка дозволяє забезпечити безпеку і здоров’я їх самих і навколишніх.

Для того щоб звести до мінімуму наслідки для психічного здоров’я, важливо дотримуватися загальних рекомендацій щодо запобігання нервового перенавантаження:

1. Спорт і раціональне харчування.  Збалансований раціон і помірне фізичне навантаження – запорука міцних судин, нервової системи і сильного імунітету.
2. Глибокий сон не менше 7-8 годин.  Сон сприяє швидкому відновленню організма, а відповідно, більшої стійкості до стресових ситуацій.
3. Хобі, заняття за інтересом.  Неодноразово доведено, що заняття улюбленою справою змушує організм виділяти «гормон радості».
4. Спілкування з цікавими і позитивними людьми.  Позитивно налаштована людина заряджає оточуючих енергією, живлячи і себе, і інших.
5. Уміння і можливість виговоритися. Шкідливо приховувати негативні емоції і замикатися в собі.  Накопичені з року в рік образи, недомовленість, нерозуміння і стресс можуть вилитися в серйозні психічні розлади, наслідки яких можуть стати незворотними і фатальними.

В м. Харкові консультативну допомогу при різних порушеннях психічного здоров’я можна  отримати в поліклініках та поліклінічних відділеннях КНП ХМР; кваліфіковану медичну допомогу в КНП ХОР «Обласна клінічна психіатрична лікарня № 3», розташованому за адресою м. Харків, вул. Акад. Павлова, 46.