Skip to main content

Автор: med1

НОВА ГАРЯЧА ЛІНІЯ ЦЕНТРУ ОЦІНЮВАННЯ ФУНКЦІОНАЛЬНОГО СТАНУ ЛЮДИНИ

Запрацювала нова гаряча лінія Центру оцінювання функціонального стану людини, який розглядає скарги на рішення експертних команд оцінювання повсякденного функціонування — 056 729 47 77.

Графік роботи: з понеділка по п’ятницю з 8:00 до 16:00.

За цим номером можна дізнатися:

  • чи зареєстрована ваша справа в Центрі,
  • на якому етапі розгляду вона перебуває,
  • як оскаржити рішення експертної команди,
  • як подати скаргу або клопотання,
  • як зв’язатися з Центром для подальшого листування.

Наразі Центр оцінювання працює з великим навантаженням — оскільки також були передані для повторного розгляду справи після виявлення порушень у попередній системі.

Скаргу можна подати також поштою за адресою:

49005, м. Дніпро, пров. Феодосія Макаревського, 1-А.

Подати скаргу потрібно не пізніше ніж через 40 календарних днів з моменту отримання витягу з рішення. Якщо строк було пропущено з поважних причин (хвороба, відрядження, військова служба), разом зі скаргою можна подати клопотання про його поновлення. Детальніше про процедуру оскарження читайте за посиланням.

Джерело: МОЗ України

Техніки самодопомоги при стресі. Поради ВООЗ

Стрес — це природна реакція на труднощі й загрози. Помірний стрес зазвичай не спричиняє проблем. Утім в разі серйозних потрясінь люди, які проживають тривалий стрес, можуть мати проблеми з психічним та фізичним здоров’ям.

Хороша новина в тому, що стрес можна подолати. У більшості випадків у цьому допомагають навички самодопомоги та турботи про себе. Якщо йдеться про друге, то відчутно покращити стан може навіть дотримання простої рутини: достатня кількість сну, повноцінне харчування, прогулянки, спілкування, заняття хобі тощо. Але варто опанувати й техніки самодопомоги, які рекомендує застосовувати Всесвітня організація охорони здоров’я. За їхньою допомогою ви зможете значно полегшити свій стан в умовах стресу.

Водночас важливо пам’ятати: якщо упродовж тривалого часу вам не вдається впоратися зі стресовими відчуттями, варто звернутися по допомогу до спеціалістів.

Публікація підготовлена в межах Національної програми психічного здоров’я та психосоціальної підтримки, яку ініціювала перша леді України Олена Зеленська.

Техніка 1. Заземлюємося

Дуже ефективна практика, яка потребує зовсім небагато часу. Вона допомагає перемкнутися з емоцій до дій. Опанувавши її, ви можете впоратися з тривогою і навіть панічними атаками. Спробуйте перенести фокус на те, що є навколо вас тут і зараз, поверніться до життя:

  • Назвіть кілька предметів, які бачите; те, що чуєте; до чого можете доторкнутися; що посмакувати або понюхати.
  • Опишіть приміщення навколо себе.
  • Розкажіть, де ви перебуваєте, хто поруч з вами, що ви робите.

Спробуйте застосувати цю техніку, коли ви спокійні, робите щось із хатніх справ або чекаєте на когось. Така практика зробить повсякденні заняття цікавішими, і вам буде значно легше використовувати її пізніше у складніших ситуаціях.

Техніка 2. Знімаємося з «гачка»  

«Гачки» – це важкі думки і почуття, які часом можуть зачіпати нас. Звинувачення інших, різкі судження про себе, плекання страхів щодо майбутнього тощо – все це вони. Як відчепитися від таких «гачків»?

  • Зверніть увагу на свої думки та відчуття. Усвідомте, що вони відволікають вас. 
  • Спробуйте подумки їх назвати, наприклад: «У мене зʼявилася важка думка», «Я відчуваю гнів», «Я повертаюся у неприємні переживання в минулому», «Зараз мені страшно за майбутнє» тощо.
  • Скеруйте увагу на те, що ви робите зараз, і застосуйте техніку заземлення.

Техніка 3. Діємо згідно зі своїми цінностями

Цінності вказують нам на те, якими людьми ми хочемо бути, як ставимося до себе й інших, в який спосіб прагнемо досягати цілей. Зараз багато цілей можуть здаватися недосяжними, утім в наших силах продовжувати жити згідно з цінностями. Чому це важливо? Бо з цінностей витікають дії: те, що ми можемо робити і говорити щодня. Важливо приділяти увагу саме діям, адже це і є ваш спосіб впливу на світ навколо. Наприклад, ви не можете вплинути на те, що в країні триває війна, але в ваших силах перестати сваритися з людьми із вашої громади.

  • Оберіть найважливіші для вас великі цінності, наприклад: «бути добрим і турботливим/доброю і турботливою», «допомагати іншим».
  • Потім оберіть одну маленьку дію, яку ви можете втілювати в життя згідно з цими цінностями. 
  • Складіть план простих дій, які ви можете втілити вже завтра або наступного тижня. Що ви зробите? Що скажете? Навіть найменші дії важливі! Якщо ваш план здається заскладним, спробуйте спростити його. Він має бути реальним.

Наприклад, ви обрали «бути уважнішим/уважнішою до своєї дитини», у ваших силах приділяти 10 хвилин, але щодня, щоби читати чи малювати разом.

Памʼятайте, є три способи реагувати на будь-яку складну ситуацію:

  1. Піти від неї.
  2. Змінити те, що можна змінити; прийняти біль того, що не можна змінити і жити згідно зі своїми цінностями.
  3. Здатися і відмовитися від цінностей.

Техніка 4. Виявляємо доброту

У будь-якій ситуації важливо бути добрим передусім до себе. Це дає більше енергії, щоби допомагати собі й іншим. Недобрі думки про себе можуть з’являтися у важкі часи – це нормально, утім не можна дозволяти їм травмувати вас. Тож важливо визначати такі думки і називати їх.

  1. Спробуйте обрати погану думку про себе. Наприклад, «у мене нічого не виходить», «я невдаха».
  2. Визначте, що це є. Наприклад, «це – недобра думка» або «це – різке судження про мене».
  3. Далі скажіть подумки: «Я звертаю увагу на недобру думку» або «Я звертаю увагу на різке судження».
  4. Застосуйте техніку заземлення. Це допоможе вам вийти з потоку емоцій і повернутися в усвідомлення вашого «зараз».
  5. Спробуйте також поговорити з собою по-доброму: «Це важко, але я тримаюся», «Я все ще можу піклуватися про себе й інших». Згадайте, наскільки легше долати труднощі, коли хтось підтримує вас і виявляє доброту. Чом би не стати такою людиною для себе? 

Техніка 5. Створюємо простір

Іноді відігнати від себе важкі думки та почуття не вдається. У такому випадку спробуйте створити для них простір. Для того, щоби опанувати цю техніку, уявіть, що почуття і думки подібні до погоди, а ви – наче небо для неї. Якою суворою не була би погода, у неба завжди є для неї простір, і погода ніколи не заподіє небу болю або шкоди. Рано чи пізно, погода завжди змінюється. Наші почуття змінюються також, тож ми можемо навчитися бути небом для «поганої погоди» наших думок і не травмуватися об них.

  1. Зверніть увагу на важку думку чи почуття і спостерігайте за ними з цікавістю. Зосередьтеся на них. Уявіть, що ваші болісні відчуття – це якийсь предмет (подумайте про його розмір, форму, колір і температуру (наприклад, холодна важка коричнева цеглина).
  2. Визначте і назвіть цю думку або почуття.
  3. Дозвольте почуттю чи думці приходити і йти як погоді. Дихайте і уявляйте собі, як повітря проникає у ваш біль, обволікає його, створюючи для нього простір.
  4. Замість того, щоби боротися з думкою чи почуттям, дозвольте їм просто бути і проходити крізь вас наче погода, яка змінюється на небі. Якщо ви не будете боротися з погодою, у вас залишиться більше часу та енергії для включення в навколишній світ і важливі для вас справи.

Спробуйте тренувати ці техніки протягом кількох хвилин щодня. Їхнє використання допоможе вам впоратися зі стресом і подбати про себе. Більше про кожну з технік читайте в ілюстрованому керівництві ВООЗ «Важливі навички в періоди стресу».   

 

Джерело: МОЗ України

ПОЧАТОК ЕПІДЕМІЧНОГО СЕЗОНУ ХОЛЕРИ

З 1 червня в Україні настає епідемічний сезон холери. Це пояснюється сприятливою температура навколишнього середовища. В спекотний період збудник розмножується у харчових продуктах, воді тощо.Тож з початку червня в Україні починається посилений епідеміологічний нагляд за всіма випадками гострих кишкових інфекцій.

Холера це гостре інфекційне захворювання, яке передається фекально-оральним шляхом.

Збудник патології — холерний вібріон (Vibrio cholerae) серогруп О1 або О139.

ОСНОВНІ СИМПТОМИ ХОЛЕРИ:

  • водяниста діарея (випорожнення можуть мати білий колір і нагадувати “рисовий відвар”);
  • сильне зневоднення;
  • блювання;
  • м’язові судоми;
  • зниження тиску, слабкість;
  • порушення кислотно-лужного балансу.

У важких випадках може призвести до смерті, якщо не надати своєчасну медичну допомогу.

Зараження відбувається через вживання інфікованої води, продуктів харчування, через контактно-побутовий та змішаний шляхи.

Найбільший ризик виникає в регіонах з поганими санітарними умовами та відсутністю доступу до чистої питної води.

Хворі на холеру у перші дні інфекції дуже заразні.

Найчастіше хворіють діти, люди похилого віку, особи зі зниженою кислотоутворювальною функцією шлунка та паразитарними захворюваннями.

Після хвороби залишається нестійкий імунітет.

Інкубаційний період у середньому становить 1–2 дні іноді від кількох годин до 5 днів.

Прояви інфекції починаються з діареї вночі чи вранці. Хворий відчуває імперативні позиви. Дефекація (від 3–5 до 20–30 разів на добу) характеризується рясними виділеннями. Кал швидко втрачає колір і стає рідким. Поступово випорожнення хворого набувають вигляду рисового відвару із запахом тертої картоплі чи риби. 

ПРОГНОЗ ПРИ ХОЛЕРІ ЗАЛЕЖИТЬ ВІД РЯДУ ФАКТОРІВ: 

– своєчасність початку лікування;

– тяжкість перебігу та ступінь зневоднення організму;

– вік пацієнта;

– наявність супутніх захворювань;

– своєчасність виявлення та лікування ускладнень. 

ПРОФІЛАКТИКА ХОЛЕРИ:

  • вживання лише кип’яченої або бутильованої води;
  • миття рук з милом;
  • уникнення сирих морепродуктів та немитих овочів/фруктів;
  • покращення санітарії та гігієни.

За наявності загрози виникнення холери здійснюється госпіталізація всіх пацієнтів з проявами гострої кишкової інфекції з наступним призначенням бактеріологічного дослідження.

Людей, які контактували з хворими чи джерелами холери, рекомендовано ізолювати на 5 днів під спостереження та для обстеження.

У разі зараження лікування полягає у швидкому відновленні рідини (регідратація) і, за потреби, застосуванні антибіотиків.

Для специфічної профілактики інфекції використовуються різні типи холерних вакцин.

Наразі Всесвітньою організацією охорони здоров’я зареєстровано та застосовується 3 пероральні вакцини від холери.

Національний тиждень безбар’єрності: МОЗ розбудовує сучасну систему реабілітації

В Україні розпочався Національний тиждень безбар’єрності. Це час, коли ми можемо озирнутися на себе як суспільство — і запитати: чи достатньо зробили, щоб кожна людина почувалася включеною, гідною, вільною у виборі та русі? 

Національний тиждень безбар’єрності — це не тільки про людей з інвалідністю. 

Безбар’єрність — це про повагу, вибір, гідність для усіх. Безбар’єрність – це коли можеш.

Частиною реалізації Національної стратегії безбар’єрності до 2030 року для Міністерства охорони здоров’я є розбудова сучасної системи реабілітації, яка ґрунтується на доказовості, доступності та людиноцентричності. 

Для цього запроваджуються три флагманські проєкти: 

  1. «Розвиток системи реабілітаційної допомоги» – спрямований на допомогу українцям, як цивільним, так і військовим, у поверненні до активного життя. 
  2. «Розвиток амбулаторної реабілітаційної допомоги».
  3. «Розвиток реабілітаційної допомоги дітям».

У галузі реабілітації активно запроваджується мультидисциплінарний пацієнтоцентричний підхід до допомоги, яку отримує людина. Саме ефективна, безоплатна, якісна та активна реабілітаційна допомога, надана багатопрофільною командою фахівців здатна в максимально короткі терміни повернути пацієнтів, в тому числі й поранених військових, до активного життя.

Фундамент реабілітаційної системи – сучасні безбар’єрні відділення, що функціонують у кластерних та багатопрофільних надкластерних лікарнях спроможної мережі. Сьогодні вони працюють у 82,7% (192 із 232) таких медзакладів країни, що значно покращує доступність реабілітаційних послуг.

Завдання на 2025 рік, визначене Президентом України – безбарʼєрні амбулаторні реабілітаційні відділення для ветеранів мають з’явитися у кожній громаді, де є лікувальний заклад. Йдеться про майже 300 амбулаторних просторів. Наразі вони вже функціонують у 40% (90 з 221) таких медзакладів.

Крім того, запроваджується реабілітаційна монопослуга, яку надають фізичні терапевти, ерготерапевти та терапевти мови й мовлення. Вона передбачає не менше 10 реабілітаційних сесій протягом трьох місяців. Інтеграція реабілітації на первинному рівні є важливим кроком до безперервного реабілітаційного процесу та підвищення якості медичних послуг у кожній громаді.

Також МОЗ працює над тим, щоби забезпечити якісні, доступні та безоплатні реабілітаційні послуги дітям. Основним принципом дитячої реабілітації є сімейноцентрична модель, яка передбачає тісну співпрацю спеціалістів із батьками дитини. Такий підхід сприяє ефективнішому відновленню та підтримці сімей, які виховують дітей із порушеннями розвитку. 

У 2024 році реабілітацію пройшли понад 86 тисяч дітей, і всі послуги були покриті державою в межах Програми медичних гарантій. 

Реабілітаційна допомога призначена для передчасно народжених дітей, дітей із вродженими порушеннями, набутими травмами та захворюваннями, а також для їхніх сімей, які потребують реабілітації.  

Важливим завданням є організація довготривалої реабілітації, яка буде максимально наближена до місця проживання дитини. Проєкт передбачає інтеграцію освітніх та соціальних послуг із врахуванням реабілітаційних потреб дітей. Уся реабілітація базується на доказових методах, що забезпечує її ефективність та відповідність сучасним медичним стандартам. Для забезпечення якісної реабілітаційної допомоги розрахована мережа стаціонарних реабілітаційних відділень для дітей. У середньому передбачено 11 реабілітаційних ліжок на 100 тисяч дітей, що загалом становить 727 ліжок по всій Україні.

Наразі Національна служба здоров’я України законтрактувала 555 медичних закладів, які надають реабілітаційну допомогу дорослим та дітям. У 362 медзакладах надається стаціонарна допомога, у 508 – амбулаторна. Для наймолодших пацієнтів (до 3 років) реабілітаційні послуги забезпечують 153 заклади. 

Знайти потрібний медзаклад можна за допомогою електронної карти місць надання послуг за програмою медичних гарантій, обравши у пошуку один з пакетів медичних послуг: «Реабілітаційна допомога дорослим та дітям у стаціонарних умовах», «Реабілітаційна допомога дорослим та дітям в амбулаторних умовах», «Медична реабілітація немовлят, які народилися передчасно та/або хворими, протягом перших трьох років життя», або ж зателефонувавши на гарячу лінію НСЗУ за номер 1677.

У 2025 році реабілітаційні відділення по всій країні забезпечують проведення 12 000 реабілітаційних сеансів на добу. Для порівняння, у 2022 році цей показник становив менш ніж 4000. Це означає, що значно більше пацієнтів можуть отримати реабілітацію в необхідному їм обсязі. 

Головний фокус реабілітаційної системи – людина. Важливо, щоб кожен пацієнт отримував реабілітаційну допомогу якнайшвидше після отримання травми або перенесеного гострого захворювання. Для цього необхідно забезпечити достатню кількість кваліфікованих фахівців. У 2024 році в системі реабілітації працює майже 11 000 спеціалістів у складі мультидисциплінарних команд, що майже в сім разів більше, ніж у 2022 році. Це значно покращує якість та доступність реабілітаційних послуг у країні.

У 2024 році реабілітаційну допомогу в Україні отримали близько 380 тисяч людей, з них понад 135 тисяч в умовах стаціонару, понад 227 тисяч — амбулаторно. Близько 17 000 пацієнтів надано допомогу в рамках пакета програми медичних гарантій «Медична реабілітація немовлят, які народилися передчасно та/або хворими, протягом перших трьох років життя».  

За 2024 рік НСЗУ виплатила майже 5 млрд грн надавачам медичних послуг за пакетами реабілітації. З них понад 2,7 млрд грн — за реабілітацію в стаціонарних умовах і понад 1,9 млрд грн — за реабілітацію в амбулаторних умовах.

У 2025 році на фінансування реабілітації передбачено 5,8 млрд грн, що майже втричі більше, порівняно, з довоєнним 2021 роком. Наразі, вже у 2025 році надавачі реабілітаційних послуг отримали понад 1,4 млрд гривень оплат в рамках програми медичних гарантій. 

Протягом 2025 року реабілітаційну допомогу вже отримали понад 144 тисячі пацієнтів, з них понад 56,6 тисячі в умовах стаціонару, близько 80 тисяч — амбулаторно. Також понад 7,7 тисячі дітей отримали допомогу в рамках пакета медичних гарантій «Медична реабілітація немовлят, які народилися передчасно та/або хворими, протягом перших трьох років життя».

Протягом 2025 року в Україні найбільше пацієнтів звертаються за реабілітаційною допомогою в умовах стаціонару через ураження нервової системи, наслідки інсультів та порушення опорно-рухового апарату.

Найчастіше допомоги потребували люди з защемленням нервів або ураженням хребта — саме через такі стани допомогу отримали понад 15 тисяч пацієнтів. Майже 6,3 тисячі звернень були повʼязані з інфарктом мозку (ішемічним інсультом), а понад 3,2 тисячі пацієнтів мали частковий параліч тіла — геміплегію — як ускладнення після інсульту. 

Серед частих причин звернень також — порушення ходи, втрата рухливості, ураження суглобів, а також травми, які охоплюють кілька ділянок тіла водночас.

По амбулаторну реабілітацію найчастіше пацієнти зверталися через біль у спині (діагноз «дорсалгія») — понад 32 тисячі випадків. Ще близько 18 тисяч звернень було пов’язано з різними порушеннями суглобів. Також поширеними були труднощі з ходою та рухливістю, розлади мовлення та симптоми, що впливають на роботу нервової і м’язової систем.

Національний тиждень безбар’єрності організований в межах Національної стратегії зі створення безбар’єрного простору в Україні на період до 2030 року, ініційованої першою леді України Оленою Зеленською.

 

Джерело: МОЗ України

 

Безбар’єрність як державна політика

#тиждень_безбарєрності

Як державна політика безбар’єрність означає формування такого підходу, за якого кожна людина в нашій країні може отримати вільний доступ до будь-якої сфери життя: навчання, будування кар’єри, спокійного пересування країною тощо.

У квітні 2021 року була прийнята Національна стратегія зі створення безбар’єрного простору, яка була розроблена в межах ініціативи першої леді Олени Зеленської «Без бар’єрів» та на виконання Указу Президента України.

Стратегія розрахована до 2030 року і передбачає усунення бар’єрів у шести основних напрямках.

Перший — фізичний, він включає розроблення єдиних архітектурних стандартів. Це означає, що все наше навколишнє середовище (будівлі, вулиці, тротуари, транспорт) має бути фізично доступним для всіх людей, зокрема для маломобільних груп населення (люди з інвалідністю, люди старшого віку, батьки з маленькими дітьми тощо).

Другий — суспільний і громадянський, який передбачає створення рівних можливостей для активної участі людей у громадському житті. Це означає, що кожна людина за такого підходу має відчувати себе вільною у своєму самовираженні, що її не будуть засуджувати через якісь її ознаки. А, навпаки, різність кожного з нас вкупі посилюватиме й розвиватиме наше суспільство.

Третій — економічний. І це означає забезпечення таких умов, за яких людина може працевлаштуватись і відчувати себе захищеною від проявів дискримінації. Також у межах цього напряму передбачається створення можливостей для отримання фінансових та інших ресурсів для того, щоб займатися підприємництвом.

Четвертий — освітній. З нього, певно, і варто було б почати, адже все починається з освіти: у кожної людини має бути вільний доступ до якісної освіти, причому впродовж усього її життя. Власне, якраз цим держава і буде опікуватися в межах цього напряму.

П’ятий — цифровий, та сфера, без якої неможливо уявити наше життя у ХХІ столітті. Цифрова безбар’єрність передбачає доступ усіх соціальних груп до всіх послуг, що є онлайн, та власне до інтернету.

І шостий — інформаційний. У межах цього напряму планується створити такі умови, за яких люди, незалежно від своєї мобільності, функціональних порушень чи комунікативних можливостей, зможуть отримувати доступ до інформації та користуватись усіма необхідними технологіями.

Усунення бар’єрів також передбачає роботу з міфами та стереотипами щодо тих чи інших груп населення. Саме для цього створено «Довідник безбар’єрності», з яким можна ознайомитися ТУТ.

 

Джерело: https://bf.in.ua/

ЯК ВЗАЄМОДІЯТИ З ВЛАСНИМИ ЕМОЦІЯМИ: ЧОМУ ВАЖЛИВО ЇХ ПРОЖИВАТИ?

В умовах війни, що триває, українці переживають різноманітний спектр емоцій, зокрема гордість, сум, страх, гнів, радість або сором. Часом протягом одного дня ці емоції швидко змінюють одна одну, створюючи так звані емоційні гойдалки. У таких умовах важливим є вміння проживати власні почуття, щоб уникнути імпульсивної поведінки та покращити психоемоційний стан.

У цьому тексті ви дізнаєтеся про те, як виробити емоційну компетентність та куди звертатися по допомогу, якщо виникають труднощі з проживанням емоцій. 

Що таке емоції?

Емоції — це складні психологічні реакції, які включають субʼєктивні переживання, фізіологічні та поведінкові прояви. Емоції виникають у відповідь на внутрішні та зовнішні стимули, повʼязані з задоволенням чи незадоволенням різноманітних потреб людини. Виділяють шість базових емоцій: радість, здивування, сум, гнів, страх і огиду. Вони мають різні відтінки, точна кількість яких не встановлена.

Психологи розрізняють емоцію як реакцію та емоцію як стан.

Функції емоцій

Різноманітні емоції допомагають людині розуміти свої потреби, адаптуватися до змін у світі, будувати стосунки з іншими та ухвалювати рішення.

Емоції сигналізують людині, що відбувається щось важливе — таке, на що варто звернути увагу. Наприклад, страх виникає, коли людина бачить чи уявляє небезпеку, а радість — коли отримує хороші новини. Завдяки цій сигнальній функції можна швидко та ефективно реагувати на різноманітні ситуації.

Емоції скеровують фізичні та психологічні ресурси людини до дії. Наприклад, злість дає енергію захищати особисті кордони, тривога — турбуватися про безпеку, а радість — досліджувати щось нове.

Чому важливо навчатися взаємодіяти з емоціями?

Для психологічної стійкості важливою є емоційна компетентність — навичка, яка дозволяє розуміти, регулювати свої емоції, висловлювати їх та ефективно взаємодіяти з іншими людьми. Емоційна компетентність допомагає зберігати енергію, уникати імпульсивних дій та ухвалювати конструктивні рішення. 

Шість кроків, які допоможуть краще взаємодіяти з емоціями

Не існує однієї універсальної стратегії взаємодії з емоціями. Те, що працює для однієї людини, може не мати результату для іншої. Тому важливо тестувати різноманітні техніки та шукати ті, які найкраще підходять саме для вас. 

Крок 1 — ПОМІТИТИ ТА НАЗВАТИ

Щоби помітити емоцію, зупиніться та поставте собі запитання: «Що я зараз відчуваю?». Не хвилюйтеся, якщо не одразу зможете дати відповідь. Розпізнавання емоцій — це навичка, яка тренується протягом усього життя. Щоб краще ідентифікувати емоцію, використовуйте колесо спектру емоцій або списки емоцій, які можна знайти в інтернеті. Зверніть увагу, що ви можете одночасно відчувати різноманітні емоції, і це — нормально.

Після того, як ви назвали емоцію, спробуйте визначити, наскільки сильною вона є. Скористайтеся шкалою від 1 до 10, де десять означає найсильніший прояв емоції.

Крок 2 — ПРИЙНЯТИ

Часом буває складно прийняти те, що ви відчуваєте. Памʼятайте, що емоції не визначають, якою людиною ви є. У часи випробувань різноманітні емоції, що виникають, є нормальною реакцією на ненормальні події.

Щоби прийняти свої емоції, спробуйте подивитися на них як спостерігач. Не оцінюйте їх, не інтерпретуйте та не намагайтеся одразу позбутися. Ви можете уявити емоції як хмари на небі — вони з’являються і зникають, не затримуючись надовго. Пам’ятайте, що прийняття певної емоції не означає, що вам подобається її відчувати, однак ви даєте їй право бути та дозволяєте собі її проживати.

Крок 3 — ВИРАЖАТИ

Хоча ви не можете контролювати виникнення емоцій, ви відповідальні за те, як їх виражати. Оберіть безпечний для вас та інших спосіб, наприклад, фізичну активність, творчість або спілкування з близькими. Спробуйте також завести спеціальний щоденник, де можна записувати все, що повʼязане з вашим емоційним станом.

Пам’ятайте, що вміння в безпечний спосіб виражати свої емоції — це також навичка. Спочатку може бути складно, однак із часом ви підберете ефективні способи та техніки. Їх можна знайти на сторінці «Самодопомога».

Крок 4 — ДІЯТИ, КОЛИ ЦЕ ДОЦІЛЬНО

Важливо вчитися зважати на свої емоції. Наприклад, страх під час повітряної тривоги свідчить про те, що варто перейти в безпечне місце. Якщо ви постійно відчуваєте злість на близьких через певну поведінку, це важливо проговорювати.

До того ж слід пам’ятати, що ваші дії мають бути зваженими та ефективними. Утримуйтесь від імпульсивної поведінки, про яку потім можете пошкодувати. Також зверніть увагу, що часом емоції потребують не дії, а того, щоб їх прожили. Спробуйте зробити звичкою запитувати себе: «Чи можу я вплинути якось на ситуацію, яка викликає в мене певні емоції?». Якщо відповідь «так», тоді обдумайте свої подальші кроки, якщо відповідь «ні» — виразіть емоції в безпечний спосіб.

Крок 5 — ПЛЕКАТИ ПОЗИТИВНІ СТАНИ

У часи випробувань буває складно дозволити собі насолоджуватися позитивними моментами. Однак це важливо для того, щоб відновлювати сили, досліджувати світ навколо, шукати корисні рішення та формувати стосунки.

Щоби плекати позитивні стани, слідкуйте за достатньою кількістю сну, відпочинку, ресурсних активностей, не нехтуйте спілкуванням із близькими. При цьому пам’ятайте, що основна задача не в тому, щоб витіснити емоції, які буває неприємно відчувати. 

Позитивний стан дає вам можливість бути більш відкритими до нового досвіду та знаходити нові шляхи виходу зі складних ситуацій.

Крок 6 — РОЗВИВАТИ САМОСПІВЧУТТЯ

Чуйне ставлення до себе допомагає краще усвідомлювати, приймати, виражати та регулювати емоції. Самоспівчуття має три основні компоненти: усвідомленість, відчуття людської спільності та доброзичливість.

Є безліч технік, які допомагають покращити навичку самоспівчуття. Наприклад, коли відчуваєте дискомфортну емоцію, подумайте, як ви можете подбати зараз про себе. Інша техніка полягає в тому, щоби проявляти терпіння до себе та не займатися самокритикою, коли ви не в змозі впоратися з певними емоціями. Спробуйте ставитися до себе як до найкращого друга, уникаючи позиції критика.

Я відчуваю, що не можу впоратися з емоціями. Що робити?

У часи випробувань, коли емоції є різноманітними й сильними, з ними буває складно взаємодіяти. Тоді людина може вдаватися до вживання алкоголю, наркотичних речовин, переїдання або недоїдання, надмірного завантаження себе роботою. Такі стратегії взаємодії з емоціями приносять полегшення на певний час, однак у довгостроковій перспективі вони не є ефективними.

Якщо ви помічаєте, що вас накривають емоції, зверніться до фахівців із ментального здоровʼя. Це може бути сімейний лікар, який пройшов навчання за програмою ВООЗ mhGAP. Він надасть вам послугу з ментального здоров’я, а також за потреби скерує до інших спеціалістів. 

Памʼятайте, що просити про підтримку не соромно. Наприклад, протягом 2023 року більше 76 тисяч українців звернулися до сімейного лікаря, зокрема з відчуттями тривоги, напруженості, роздратування та злості, гострої реакції на стрес.

Ви також можете самостійно звернутися до психолога чи психотерапевта. Для пошуку фахівців скористайтеся онлайн-картою Національної служби здоровʼя України. Знайти список перевірених організацій та номери телефонів емоційної підтримки ви можете за допомогою кнопки «Допомога» у головному меню цієї платформи.

 

Джерело: https://howareu.com

Перейти до вмісту