Автор: med1

Самогубство — причина кожної сотої смерті у світі. У більшості випадків людину можна врятувати від самогубства, якщо вчасно помітити в неї ознаки суїцидальної поведінки та надати підтримку, яка допоможе вийти із кризи.

Ознаки суїцидальної поведінки

Вербальні ознаки:

• розмови про бажання померти або вчинити самогубство;
• висловлювання на кшталт «я в пастці», «виходу немає»;
• часті розмови або нав’язливі думки про смерть.

Емоційні та психологічні стани:

• відчуття внутрішньої порожнечі, безнадії чи втрати сенсу життя;
• скарги на нестерпний емоційний або фізичний біль;
• переконання, що людина є тягарем для інших.

Поведінкові ознаки:

• ізоляція від родини та друзів;
• уникнення спілкування;
• ризикована поведінка, що може загрожувати життю.

Дії, які можуть виглядати, як підготовка до завершення життя:

• роздавання цінних особистих речей;
• прощання з близькими;
• раптове впорядкування справ (приведення до ладу документів, банківських рахунків, видалення акаунтів у соцмережах, різке завершення довгострокових проєктів тощо).

Наявність цих ознак не означає, що людина обов’язково вчинить самогубство. Однак навіть один із таких сигналів — привід поставитися до ситуації максимально серйозно та підтримати людину.  

Як допомогти людині, яка демонструє суїцидальну поведінку

Зіткнутися з суїцидальною поведінкою близької людини — важке випробування, однак ваша підтримка та правильні дії можуть урятувати життя.

1. Поговоріть з людиною відверто та з турботою

Поговоріть у спокійному місці, де вас ніхто не відволікатиме — важливо, щоб людина почувалася в безпеці. Не бійтеся запитати про почуття. Пряма розмова не «підштовхне» до суїциду, а навпаки — покаже, що ви небайдужі, зменшить відчуття ізоляції та стигму, а також принесе певне полегшення.

Запитуйте прямо: «Ти думаєш про самогубство?» — навіть якщо це важко, такі запитання дуже важливі.

Слухайте уважно й без осуду, дайте людині висловитися. Уникайте фраз на кшталт «Просто подумай про щось хороше» або «Все буде добре». 

Демонструйте бажання підтримати: «Я поруч, коли ти захочеш поговорити», «Ти не сам(а)», «Давай разом знайдемо спосіб отримати допомогу».

Наголошуйте, що ситуація обов’язково зміниться на краще: звернення по допомогу, психотерапія, підтримка близьких, улюблені заняття — це і не тільки допомагають поступово відновити емоційний добробут.

За потреби допоможіть створити план безпеки

План безпеки — це простий і зрозумілий алгоритм дій, який допоможе людині пережити кризовий момент, коли виникатимуть думки про суїцид.

План безпеки має містити:

• «тривожні дзвіночки» — думки, почуття або ситуації, які зазвичай передують суїцидальній кризі та допоможуть вчасно розпізнати її;
• дії для самодопомоги — усе, що допомагає розслабитися, наприклад, послухати приємну музику, прогулятися в парку, подивитися комедію;
• список причин жити — від любові до близьких людей до занять, які дають задоволення або відчуття власної важливості;
• контакти людей, з якими можна поговорити — кілька надійних контактів друзів чи рідних, яким можна зателефонувати у разі потреби;
• контакти фахівців — психіатра, психолога або сімейного лікаря, який пройшов навчання за спеціалізованою програмою Всесвітньої організації охорони здоров’я mhGAP (дізнатися, де працює такий лікар, а також інші фахівці, що надають безоплатну меддопомогу за напрямом «Психологічна та психіатрична допомога», можна за посиланням);
• номери для екстреної допомоги — швидка допомога та кризові лінії.

2. Оцініть рівень ризику

Сприймайте слова людини про самогубство максимально серйозно. Щоб зрозуміти ступінь небезпеки, поставте уточнювальні запитання про:

• намір: «Ти справді хочеш скоїти самогубство?»;
• план: «У тебе є план, як саме це зробити?»;
• засоби: «Чи маєш ти доступ до засобів для виконання плану?»
• час: «Ти визначив(ла) конкретний час?».

3. Якщо ризик суїциду високий (людина має принаймні намір):

• не залишайте людину наодинці;
• викличте швидку за номером 103 або 112;
• сховайте небезпечні предмети.

Також можна зателефонувати на гарячі лінії підтримки:

• 7333 — LifeLine Ukraine (18:00–8:00);
• 0 800 210 160 — «Людина в біді» (цілодобово);
• 0 800 500 335 — Національна лінія «Ла Страда — Україна» (цілодобово). 

4. Якщо ризик суїцидальної поведінки низький (якщо у людини немає наміру, плану, засобів і часу):

Допоможіть людині зробити перший крок у напрямку фахової допомоги. Поясніть, що консультація з психологом або психіатром може значно полегшити стан.

За потреби запропонуйте разом записатися на прийом. Ваша присутність зменшить страх і тривогу в людини. Допоможіть обрати фахівця, а також супроводжуйте людину на консультацію, якщо вона цього потребує.

5. Продовжуйте підтримувати

Ваша підтримка важлива на кожному етапі, навіть після звернення до фахівця: 

• будьте поруч: запрошуйте на прогулянки, пропонуйте спілкування, показуйте, що людина не сама;
• допомагайте дотримуватися плану лікування: нагадуйте про прийом ліків, супроводжуйте на терапію.

А ще не забувайте дбати про себе: допомагати близькій людині з суїцидальною поведінкою може бути непросто, тому важливо піклуватися і про власне психічне здоров’я — спілкуйтеся з друзями, присвятіть час улюбленим заняттям, за потреби звертайтеся по підтримку до психолога тощо.

Джерело: Центр громадського здоров’я МОЗ України

Наприкінці літа та восени гризуни — особливо миші й пацюки — масово переселяються ближче до людей, шукаючи місця для зимівлі, де є тепло та їжа. Вони селяться у будинках, підвалах, зерносховищах та складах, де живуть до весни.

Це створює додатковий ризик поширення особливо небезпечних інфекційних хвороб: лептоспірозу, лістеріозу, туляремії та інших, які передаються через харчові продукти й воду, забруднені сечею і фекаліями інфікованих гризунів, а також через їхні укуси.

Лептоспіроз — найнебезпечніший і найпоширеніший із них

Ця хвороба з високою летальністю (до 20% випадків лептоспірозу може закінчуватись смертю хворої людини) уражає кровоносні судини, печінку, нирки, м’язи, може викликати серйозні ускладнення, зокрема менінгіт, міокардит чи легеневу кровотечу.

Збудник лептоспірозу передається контактним шляхом через слизові оболонки та шкірні покриви.

За симптомів лептоспірозу потрібно негайно звернутися до сімейного лікаря, щоб якнайраніше почати специфічне бактеріальне лікування — інакше сильно зростають шанси розвитку тяжких ускладнень.

Додаткова небезпека лептоспірозу криється у тому, що 90% випадків починається з неспецифічних симптомів, таких як температура 39–40°C та почервоніння очей. Але є і більш характерна симптоматика:

• сильні болі в м’язах, особливо в литках, що посилюються під час пальпації (обмацування);
• порушення згортання крові;
• геморагічний синдром (патологічна кровоточивість);
• пожовтіння очей і шкіри через один-два тижні інкубаційного періоду (за жовтяничної форми хвороби).

Сезонний пік захворюваності на лептоспіроз припадає на серпень, вересень і жовтень — з настанням похолодання. Наприклад, за три згадані місяці у 2024 році на лептоспіроз захворіло 195 людей, тоді як за решту дев’ять місяців було зареєстровано 214 випадків захворювання. У 2023 році різниця була навіть ще більш разюча: 265 і 168 випадків відповідно.

Як уберегтися від хвороб, що переносять гризуни

Підтримуйте чистоту в будинку та на подвір’ї, не залишайте сміття та залишків їжі.

Захищайте житло від гризунів:

• замуровуйте щілини в стінах;
• ставте сітки;
• використовуйте пастки або родентициди (засоби від гризунів), безпечні для інших тварин і людей.

Зберігайте продукти в закритих контейнерах.

Пийте лише кип’ячену або бутельовану воду.

Добре термічно обробляйте їжу.

Мийте руки з милом після контакту з тваринами, землею, овочами й фруктами.

Не купайтеся у водоймах:

• зі стоячою водою;
• поблизу пасовищ;
• де є таблички з попередженням про небезпеку.

Після купання у річці чи озері прийміть душ. Якщо маєте порізи, — обробіть їх антисептиком.

Щороку вакцинуйте собак і худобу (велика і мала рогата худоба, коні, свині тощо) проти лептоспірозу.

За фінансової підтримки Європейського Союзу. Висловлені погляди та думки належать виключно автору(ам) і не обов’язково відображають позицію Європейського Союзу або Виконавчого агентства з питань охорони здоров’я та цифрових технологій (HaDEA). Європейський Союз та орган, що надає грант, не несуть відповідальності за зміст матеріалу.

Джерело: Центр громадського здоров’я МОЗ України

Повідомлення від ЕСОЗ надходять пацієнту на номер телефону, за яким він зареєстрований у системі через СМС або Viber (за наявності).  

Однак інколи трапляється так, що повідомлення не надходять – чому так стається і що в таких випадках робити? 

Розглянемо найбільш поширені причини та пояснимо, як діяти у таких ситуаціях.

Причина #1: Повідомлення надійшло у Viber, а не через СМС

Раніше пацієнти отримували сповіщення від ЕСОЗ у вигляді СМС на телефон, проте тепер вони можуть надходити у Viber на номер, за яким ви зареєстровані в системі. Якщо Viber не встановлений, повідомлення надійде у вигляді звичайного СМС.

Що робити? 

Якщо ви не отримали повідомлення від ЕСОЗ на телефон, перевірте Viber. Якщо у вас встановлений застосунок Viber на телефоні чи іншому пристрої – ви отримаєте сповіщення від ЕСОЗ саме сюди.

Якщо viber не встановлений на жодному вашому пристрої  – ви отримаєте смс-повідомлення.

Звертаємо увагу, що лікар не впливає на вибір способу доставки повідомлень від ЕСОЗ, система робить це автоматично. 

Причина #2: У пацієнта змінився номер телефону або номер внесено з помилкою

Якщо ви не отримали сповіщення від ЕСОЗ ні на свій номер, ні на Viber або ж якщо ви з певних причин перестали отримувати сповіщення – разом з лікарем перевірте актуальність свого номера телефону. 

Зверніть увагу! Повідомлення від ЕСОЗ надходять на той номер телефону, який ви вказали при реєстрації в ЕСОЗ. Якщо ви змінили цей номер або номер внесений із помилкою, то потрібно актуалізувати його.

Що робити? 

Переконайтеся, що ваш актуальний номер телефону внесений у систему. Якщо ви змінили номер, необхідно оновити його через сімейного лікаря або НСЗУ.

Якщо ви маєте доступ до старого номеру телефону, оновити дані в ЕСОЗ можна через сімейного лікаря чи будь-якого іншого лікаря. Для підтвердження такої дії на старий номер телефону надійде 4-значний код. Якщо ви втратили старий номер телефону і не можете отримати код підтвердження, тоді зверніться до НСЗУ через онлайн-форму за посиланням. Коли ваш запит на скидання старого методу автентифікації буде виконано, зверніться повторно до лікаря для внесення актуального номеру телефону в систему. 

 Детальніше про те, як змінити номер телефону в ЕСОЗ за посиланням.

Причина #3: При реєстрації в ЕСОЗ пацієнт обрав метод автентифікації не за номером телефону

Якщо під час реєстрації або оновлення даних в ЕСОЗ ви обрали автентифікацію “за документами”, а не за номером телефону, сповіщення від системи не будуть вам надходити. Крім того, ви не зможете підтвердити доступ лікаря до ваших медичних даних.

Що робити? 

Зверніться до лікаря, щоб змінити метод автентифікації “за номером телефону”. Для підтвердження цієї дії вам надійде 4-значний код.

Якщо у вас немає сімейного лікаря, оновити номер у системі можуть фахівці НСЗУ за вашим запитом.

Причина #4: Під час реєстрації в ЕСОЗ пацієнт вказав номер телефону когось із родичів

Інколи під час реєстрації в ЕСОЗ деякі пацієнти не надають значення номеру телефону, який вказують під час реєстрації в ЕСОЗ. Дехто замість свого номеру, вказує номер телефону родича або іншої особи. Відповідно такий пацієнт не зможе отримувати смс-повідомлення від ЕСОЗ, адже вони надходять на номер, який зареєстрований в системі. 

Що робити? 

Якщо ви вказали номер іншої особи при реєстрації, то потрібно внести зміни у ваш запис в ЕСОЗ та встановити свій власний номер. 

Для цього виконайте дії, описані в причині #2.

Зазначимо, що відсутність номеру телефону чи смартфону не є перешкодою для отримання медичної допомоги. При реєстрації в ЕСОЗ ви можете обрати зручний для вас метод автентифікації і канал інформування від ЕСОЗ. Все ж для зручності рекомендуємо обирати як метод автентифікації саме “за номером телефону”, на який будуть надходити сповіщення від системи. 

Джерело: МОЗ України 

Мета Місяця обізнаності про запобігання самогубствам — підвищити рівень поінформованості щодо запобігання самогубствам і зменшити стигму, що заважає людям ділитися переживаннями та вчасно отримувати допомогу. Замовчування своїх почуттів — лише поглиблює біль. Промовлені слова підтримки чи прохання про допомогу можуть врятувати життя. 

Протягом вересня Центр громадського здоров’я розповідатиме: 

• як розпізнати ознаки суїцидальної поведінки;
• які бувають фактори захисту та фактори ризику самогубств;
• як правильно підтримати людину в кризовому стані;
• куди звернутися по допомогу — телефони довіри, онлайн-ресурси тощо;
• про роль підтримки оточення в запобіганні кризовим ситуаціям;
• про важливість створення безпечного середовища без осуду й стигми для запобігання суїцидам тощо.

Базові навички психоосвіти допомагають запобігти самогубству

Розуміння причин появи суїцидальних думок і намірів, уміння розпізнавати тривожні сигнали, знання про фактори ризику, фактори захисту та доступні ресурси професійної підтримки — усе це є базовими навичками психоосвіти, які дають змогу надати допомогу собі та тим, хто поруч. Вони дозволяють:

• вчасно розпізнати кризу. Базові навички дають змогу виявити ознаки суїцидальної кризи у себе або у близьких людей ще до того, як ситуація стане критичною. Чим раніше ви помітите ці сигнали, тим швидше зможете запропонувати чи звернутися по допомогу;
• надати ефективну підтримку. Варто знати, як правильно спілкуватися з людиною, яка перебуває у кризі, без осуду, як виражати турботу та розуміння, куди можна звернутися по професійну допомогу; 
• зміцнити власні ресурси. Базові навички психоосвіти — це не лише про підтримку інших, а й про турботу щодо власного психічного здоров’я. Розуміння своїх емоційних потреб і вміння вчасно звертатися по допомогу дозволяє запобігти виникненню кризи;
• зменшити стигматизацію. Знання механізмів появи суїцидальних думок та поведінки допомагає позбутися упереджень. Розуміння, що суїцидальність — це не прояв слабкості, а наслідок сильного емоційного болю та виснаження, створює атмосферу, в якій люди не бояться говорити про свої почуття та шукати допомогу.

Самогубству можливо запобігти. Навіть якщо труднощі здаються нездоланними та видається, що все навколо втратило сенс, життя точно варте того, щоб мати продовження. Людський досвід доводить, що найважчі періоди змінюються на нові сенси, можливості та ресурси.

Джерело: Центр громадського здоров’я МОЗ України