Автор: med1

Нітрати можуть потрапляти в колодязі та неглибокі свердловини з побутових і сільськогосподарських стоків. Вживати воду з перевищенням вмісту нітратів небезпечно для здоров’я, особливо дітям до трьох років. Тому держава здійснює контроль за рівнем нітратів у воді з нецентралізованих джерел водопостачання домогосподарств, у яких мешкають такі діти.

Нітрати мають дві підступні особливості. Перша: вода навіть з суттєвим перевищенням рівня нітратів залишається прозорою, звичайною на смак, без запаху і видимих домішок. Друга: кип’ятіння забрудненої нітратами води лише збільшує її токсичність.

Водночас забруднену нітратами воду можна використовувати для технічних цілей: миття посуду, прання білизни, прибирання в приміщеннях тощо. 

Центр громадського здоров’я розповідає, як нітрати потрапляють у воду, як уникнути отруєння ними та куди звертатися, щоб ваше джерело води перевірили на вміст нітратів.

ЩО ТАКЕ НІТРАТИ ТА ЯК ВОНИ ВПЛИВАЮТЬ НА ЗДОРОВ’Я

Нітрати — це безбарвні кристалічні речовини, солі нітратної кислоти. Вони можуть потрапляти у воду через побутові та сільськогосподарські стоки, головним чином із вигрібних ям і дворових туалетів, розташованих занадто близько до джерел водопостачання, а також із полів, оброблених нітратними добривами, тваринних комплексів (наприклад, птахоферм).

Споживання води, що містить велику кількість нітратів (понад 50,0 мг/л), може спричинити водно-нітратну метгемоглобінемію — захворювання, що викликає значне підвищення вмісту метгемоглобіну в крові. Воно виникає через те, що нітрати у кишківнику під впливом мікрофлори перетворюються на значно небезпечніші сполуки — нітрити. 

Один із ключових механізмів їхньої токсичної дії — перетворення гемоглобіну до метгемоглобіну, який не здатний транспортувати кисень до внутрішніх органів і тканин. 

Гіпоксія (кисневе голодування) може призвести до порушень у роботі печінки, нирок, серцево-судинної та нервової систем.

ОЗНАКИ ВОДНО-НІТРАТНОЇ МЕТГЕМОГЛОБІНЕМІЇ

Ця хвороба найчастіше виникає у мешканців сільської місцевості, які використовують воду з колодязів або неглибоких індивідуальних свердловин. 

Для жителів міст, які споживають воду з центрального водопостачання, ризик мінімальний, оскільки така вода проходить ретельний контроль якості.

До характерних симптомів водно-нітратної метгемоглобінемії належать: 

• діарея, нудота, блювання, різкі болі в животі; 
• задишка, тахікардія; 
• пожовтіння очей, ціаноз (синюшне забарвлення шкіри та слизових оболонок); 
• постійна сонливість, втома, головний біль. 

За перших ознак отруєння негайно звертайтеся по медичну допомогу. 

ХРОНІЧНЕ ОТРУЄННЯ НІТРАТАМИ

Крім того, вживання води з високим вмістом нітратів може спричинити хронічне отруєння, яке проявляється симптомами, схожими на водно-нітратну метгемоглобінемію: нудота, задишка, посиніння шкіри та слизових оболонок, діарея.

ДІТИ — НАЙВРАЗЛИВІШІ ДО НІТРАТІВ

Важкість отруєння нітратами залежить від віку, і найбільш уразливими є діти до 6 місяців. Тому воду, що має підвищений рівень нітратів, категорично не можна використовувати для приготування дитячих сумішей.

За можливості якнайдовше годуйте немовлят грудним молоком. Це безпечно, навіть якщо мати вживає питну воду з підвищеною концентрацією нітратів.

ДЕРЖАВА КОНТРОЛЮЄ БЕЗПЕКУ ВОДИ ДІТЯМ ДО ТРЬОХ РОКІВ

В Україні місцеві органи влади законодавчо зобов’язані контролювати рівень нітратів у воді, яку споживають діти до трьох років з нецентралізованих джерел водопостачання — колодязів і каптажів джерел (пристроїв для збору та виведення підземних вод на поверхню для використання, наприклад, свердловин). 

Після отримання повідомлення від лікувально-профілактичних закладів, зокрема закладів первинної ланки, обласні Центри контролю та профілактики хвороб (ЦКПХ) повинні провести дослідження якості води та повідомити батьків про результати аналізу.

У разі виявлення перевищення нітратів сім’ю попереджають про небезпеку та надають рекомендації. 

Зокрема, батькам може бути рекомендоване використання бутельованої води для, наприклад, приготування сумішей дітям.

ЩО РОБИТИ, ЯКЩО У ВАС НЕ ПЕРЕВІРЯЛИ ВОДУ НА НІТРАТИ

Якщо місцеві органи не вимірювали кількість нітратів у вашому джерелі водопостачання, ви можете звернутися до акредитованих на ці види досліджень лабораторій, зокрема, до лабораторій обласних центрів контролю та профілактики хвороб або їхніх відокремлених структурних підрозділів (телефон, адресу та email можна знайти на офіційних сайтах обласних ЦКПХ), де для сімей із дітьми до трьох років такий аналіз проводять безоплатно.

ЯК ЗМЕНШИТИ РИЗИКИ ЗАБРУДНЕННЯ ВОДИ НІТРАТАМИ

Важливо підтримувати чистоту поблизу колодязів, каптажів джерела чи бюветів, організовувати систему відведення поверхневого стоку і чистити джерело водопостачання раз на рік або частіше. 

У радіусі 50 метрів від бюветів, колодязів і джерел заборонено мити авто, поїти тварин, облаштовувати водойми для птиці та використовувати отрутохімікати. 

Дотримання цих правил допоможе зменшити ризик забруднення води нітратами. Однак навіть суворе дотримання цих заходів не є гарантією відсутності нітратів у воді. Тому треба перевіряти якість води, якщо вона використовується для пиття чи приготування їжі.

Джерело: Центр громадського здоров’я МОЗ України

За даними ВООЗ, понад 8 мільйонів людей щорічно помирає у світі від тютюну, з яких один мільйон – від пасивного куріння. 

Кинути курити може кожен, незалежно від стажу курця. Комусь це вдається з першого разу, іншим потрібно більше зусиль. 

Головне — не припиняти спроб, адже з кожною спробою ви наближаєтеся до повної відмови.

ЯК КИНУТИ КУРИТИ — 8 ПРОСТИХ КРОКІВ

Крок 1. Призначте дату відмови

Виберіть день протягом найближчих двох тижнів — це допоможе налаштуватись і не відкладати рішення.

Крок 2. Повідомте близьким і друзям

Вас підтримуватимуть — це важливо. Також попросіть друзів і рідних, які курять, не створювати для вас спокус.

Крок 3. Визначте мотивацію

Запишіть причини, чому хочете кинути курити. 

Наприклад, напишіть: «Хочу могти підніматися по сходах без задишки», «За кожну некуплену пачку зекономлю мінімум 100 грн. За місяць назбирається 3000 та зможу купити собі нові кросівки/квитки на концерт/більше задонатити ЗСУ» тощо. Перечитуйте свої записи у важкі моменти.

Крок 4. Визначте ситуації, які провокують закурити

Проаналізуйте, коли ви найчастіше курите: через сильні емоції, у перервах в роботі чи в товаристві. Усвідомлення таких ситуацій допоможе краще уникати ризику закурити.

Крок 5. Підготуйтесь до сильного бажання закурити

Сильне бажання закурити триває лише кілька хвилин. Важливо мати план, як йому протистояти. 

Наприклад, якщо ви курите для задоволення чи відпочинку, придумайте альтернативне приємне заняття, наприклад перегляд відео і мемів; якщо курите, бо хочеться щось тримати в роті, візьміть зубочистку замість цигарки; якщо курінням знімаєте стрес — спробуйте дихальні вправи, займіть руки фіджет-іграшкою тощо.

Крок 6. Приберіть усе, що стосується куріння

Викиньте сигарети, сховайте запальнички та попільнички. Очистьте простір, виперіть речі, які пахнуть тютюном.

Крок 7. Винагороджуйте себе за досягнення

Даруйте собі приємності за те, що тримаєтесь: похід у кіно, нову книгу чи іншу винагороду.

Крок 8. Просіть про допомогу — це не соромно

Є мобільні додатки, консультації лікарів, психологів, групи підтримки. Ви не самі. Звертатись по допомогу, щоб подолати залежність, — це нормально.

Ще один корисний інструмент, щоб кинути курити, — сайт «Я кидаю курити!», професійний державний ресурс для тих, хто хоче позбутись нікотинової залежності.

Також, щоб отримати підтримку в процесі відмови, можна звернутися до груп самодопомоги. Наприклад, у спільноті «Анонімні Нікотинозалежні в Україні» (НікА) допомога надходить безпосередньо від людей, які змогли побороти залежність від тютюну. 

Пам’ятайте: невдача — це не поразка. Якщо не вдалося з першого разу — це просто досвід. Зробіть висновки, перегляньте план і пробуйте знову.

Джерело: Центр громадського здоров’я МОЗ України

У здорової дорослої людини серце в стані спокою б’ється регулярно, з рівними інтервалами, з частотою 60–90 ударів на хвилину. Такий ритм свідчить про злагоджену та ефективну роботу серця. Порушення сталого серцевого ритму називається аритмією та може підвищувати ризик інсульту або серцевої недостатності.

2–8 червня відзначається Всесвітній тиждень серцевого ритму з метою підвищення обізнаності про аритмію, важливість її раннього виявлення та лікування.

ЯКІ БУВАЮТЬ ВИДИ АРИТМІЇ

Основні види аритмії:

• тахікардія – збільшення частоти серцевих скорочень (> 90 ударів за хвилину);
• брадикардія – уповільнена частота серцебиття (˂ 60 ударів за хвилину);
• фібриляція передсердь (миготлива аритмія) – порушення серцевого ритму, за якого передсердя (верхні камери серця) скорочуються швидко, нерегулярно і, відповідно, неефективно;
• екстрасистолія – передчасні (дострокові) серцеві скорочення.

До головних причин аритмії належать:

• алкогольна та наркотична інтоксикація;
• надмірне фізичне навантаження;
• харчові отруєння;
• зміна водно-сольового балансу організму;
• серцево-судинні захворювання, як-от артеріальна гіпертензія;
• захворювання щитоподібної залози та інші ендокринні захворювання;
• куріння;
• стрес;
• прийом деяких лікарських препаратів тощо. 

ДО ЧОГО МОЖЕ ПРИЗВЕСТИ АРИТМІЯ

Не всі види аритмії становлять загрозу для життя. Водночас деякі її форми можуть призводити до серйозних ускладнень, як-от інсульт, серцева недостатність або навіть раптова зупинка серця. Ступінь ризику залежить від типу аритмії, її тривалості, частоти та супутніх захворювань.

Найпоширенішим типом аритмії є фібриляція передсердь, яка може призводити до інсультів.

КОЛИ ЗВЕРТАТИСЯ ДО ЛІКАРЯ

Обов’язково зверніться до сімейного лікаря або кардіолога, якщо маєте один або більше таких симптомів: 

• перебої у роботі серці (прискорення, «завмирання»); 
• прискорене серцебиття у стані спокою;
• надмірно уповільнене серцебиття;
• сильна слабкість, втома без видимих причин; 
• задишка;
• тиск або біль у грудях;
• втрата свідомості. 

Для встановлення діагнозу лікар може призначити додаткові обстеження — електрокардіограму (ЕКГ), ультразвукове дослідження (УЗД) серця чи інші інструментальні та лабораторні методи дослідження. За необхідності він скерує на консультацію суміжних спеціалістів. Після отримання результатів лікар зможе призначити відповідне лікування.

ПРОФІЛАКТИКА АРИТМІЇ

Періодично визначайте свій артеріальний тиск (АТ), навіть якщо почуваєтеся добре та ніколи раніше не мали проблем з високим АТ. 

Якщо ваш тиск ≥140 мм рт. ст., обов’язково зверніться до сімейного лікаря. 

Відмовтеся від куріння та алкоголю.

Будьте фізично активними та підтримуйте здорову масу тіла.

Якщо у вас є апное чи проблеми зі сном, зверніться до сімейного лікаря.

Харчуйтеся збалансовано. Споживайте більше овочів, фруктів — звертайте увагу на сезонні продукти, як-от буряк, морква, капуста, гарбуз, яблука, полуниця тощо. 

Вживайте цільнозернові продукти (цільнозерновий хліб, каші). Віддавайте перевагу нерафінованим рослинним оліям (як-от кукурудзяна, соняшникова, оливкова та ін.).

Будьте уважні до свого здоров’я та своєчасно звертайтеся до лікаря.

Джерело: Центр громадського здоров’я МОЗ України

Здоров’я ЛОР-органів відіграє ключову роль у нашому повсякденному житті. Вуха відповідальні за слух, а ніс та горло – за дихання та здатність спілкуватися. Крім того, дихальні шляхи працюють як своєрідний фільтр, захищаючи організм від інфекцій та шкідливих впливів зовнішнього середовища.

Здоров’я носа та горла, а також вух є запорукою повноцінного життя та гарного самопочуття. Проте, деякі щоденні звички можуть негативно впливати на ЛОР-органи та призводити до серйозних патологій. Розглянемо найбільш поширені з них.

Щоденні звички, що шкодять здоров’ю вух

• Надмірне використання навушниківта прослуховування гучної музики – створюють велике навантаження на слухову систему й можуть призводити до акустичної травми. Особливо небезпечні в цьому плані вакуумні навушники, що підсилюють звук безпосередньо у слуховому проході. Тривале їх використання – це шкідлива звичка для вух, оскільки при цьому пошкоджуються волоскові клітини, що розташовані у внутрішньому вусі та грають роль слухових рецепторів. Це може призвести до незворотного погіршення слуху.
• Неправильна техніка очищення вух– зокрема, спроби прибрати всю сірку зі слухових каналів. Існують певні міфи про догляд за вухами, й найпоширеніший з них – це необхідність використання ватних паличок. Насправді, вони є шкідливими, оскільки можуть сприяти утворенню сірчаних корок, пошкодити барабанну перетинку та спричинити запалення.
• Купання без захисту вух– потрапляння води в слуховий канал може викликати запалення та подразнення. Симптоми захворювань вухпри цьому проявляються у вигляді закладеності, болю, погіршення слуху. Дуже важливо не ігнорувати їх та одразу звертатися до лікаря.

Звички, що шкодять здоров’ю носа

• Зловживання назальними спреями – використання судинозвужувальних засобів без контролю лікаря може призвести до звикання та пошкодження слизової оболонки носа. Це спричиняє хронічний набряк, ускладнює дихання та провокує інфекційно-запальні процеси.
• Забруднене абосухе повітря у приміщенні– подразнює слизову оболонку носа, роблячи її вразливою до інфекцій. Це викликає дискомфорт, свербіж у носі, ускладнене дихання.
• Зловживання гострою їжею та алкоголем – може спричинити подразнення слизової оболонки носа та підвищує ризик набряків. Це створює сприятливе середовище для розмноження бактерій, через що часто розвиваються інфекції верхніх дихальних шляхів.
• Неправильне сякання – може призвести до поширення інфекції на слухові труби, вуха та інші ЛОР-органи. Правильна техніка очищення носаполягає в тому, щоб сякати кожну ніздрю по черзі, затискаючи другу при цьому не варто докладати надмірних зусиль.

Звички, що погіршують здоров’я горла

• Перенавантаження голосу– під час крику, співу, тривалого говоріння. Це травмує голосові зв’язки та може призвести до ослаблення, зміни або навіть втрати голосу, а також розвитку хронічного ларингіту.
• Вплив куріння на ЛОР-органи– тютюновий дим подразнює слизову оболонку горла, викликаючи її пересихання та запалення. Крім того, смоли та інші канцерогени можуть призвести до розвитку злоякісних новоутворень глотки та гортані. Пасивне куріння також провокує часті захворювання горла та носа, особливо для дітей.
• Неправильний догляд за горлом при хворобах – зокрема, застосування антибіотиків та протизапальних спреїв місцевої дії без призначення лікаря. Це майже завжди призводить до переходу захворювання у хронічну форму, вилікувати яку набагато складніше. Правильний догляд за горломта професійне лікування допоможуть уникнути цього ризику.

Як зберегти здоров’я вух, носа та горла – загальні рекомендації

Розуміючи вплив звичок на вухо, ніс та горло, варто переглянути свій спосіб життя та запровадити інші, корисні звички. Осі відповіді на найпоширеніші запитання:

• Якою має бути гігієна ЛОР-органів, зокрема вух? Рекомендується чистити лише раковину та уникати потрапляння води у слуховий канал. Навушники краще використовувати у помірному обсязі та контролювати гучність.
• Як підтримувати здоров’я носа? Зволожуйте повітря в приміщенні та регулярно промивайте ніс сольовим розчином. Це допомагає уникати пересушення слизової та знижує ризик запалення.
• Як уникнути хвороб горла? Не допускайте перенапруження голосу, робіть паузи під час співу чи виступів. При перших ознаках болю в горлі звертайтесь до лікаря та уникайте самолікування.

Якщо виключити зі свого життя описані шкідливі звички, ЛОР-органи будуть менш вразливими перед інфекціями, що знизить ризик запальних процесів та покращить загальне самопочуття.

Також важливу роль у цьому відіграє профілактика ЛОР-захворювань. Лікарі радять уникати переохолоджень, робити щеплення від вірусів, захищати дихальні шляхи під час епідемій, а також 1-2 рази на рік відвідувати отоларинголога.

Джерело: https://lorvrach.com.ua/

Регулярні медичні огляди допомагають вчасно виявляти проблеми зі здоров’ям і в більшості випадків — лікувати їх із найменшою кількістю ускладнень. Для цього достатньо періодично звертатися до сімейного лікаря й обговорити з ним необхідність огляду у вузькопрофільних спеціалістів. Однак, варто пам’ятати та розуміти: якщо йдеться про захворювання, що передаються статевим шляхом, основним завданням є здійснення профілактики й попередження ймовірності інфікування.

Про які хвороби йдеться?

Понад 30 різних бактерій, вірусів і паразитів можуть передаватися статевим шляхом. Найвищі показники захворюваності мають вісім із них. Чотири з цих восьми інфекцій — сифіліс, гонорея, хламідіоз і трихомоніаз — виліковні. Інші чотири інфекції є вірусними й не лікуються — гепатит В, вірус простого герпесу, ВІЛ і вірус папіломи людини (ВПЛ), їхні симптоми можна лише пом’якшити за допомогою терапії. Проте від гепатиту В і ВПЛ є щеплення.

Основний спосіб передачі ЗПСШ — статевий контакт (вагінальний, анальний і оральний секс). Але є й інші: наприклад, через кров або препарати крові. Деякі ЗПСШ, зокрема хламідіоз, гонорея, гепатит В, ВІЛ та сифіліс, можуть також передаватися від матері до дитині під час вагітності та пологів.

Симптоми ЗПСШ

Симптоми залежать саме від виду інфекції, однак дуже важливо звернути увагу на:

• зуд та/або болі в зоні геніталій, печіння,
• шкірні висипи (прищі, кірки, ерозії),
• виділення зі статевих органів (в тому числі з неприємним запахом),
• лихоманку, регулярне та/або постійне підвищення температури
• різку втрату ваги,
• постійне відчуття загальної слабкості.

ЗПСШ можуть спричиняти хронічні запальні процеси сечостатевої системи, безпліддя, імпотенцію та призводити до незворотніх негативних змін.

Які огляди варто проходити чоловікам та жінкам для профілактики ЗПСШ?

Передусім раз на рік варто відвідувати профільного лікаря: гінеколога — жінкам, уролога— чоловікам, а за необхідності і проктолога. Щороку варто проходити:

• Тестування на ВІЛ-інфекцію

Це можна безоплатно зробити в сімейного лікаря, центрі профілактики та боротьби з ВІЛ-СНІДом та в мобільній амбулаторії. Також дуже важливо тестуватися й на вірусні гепатити В і С, оскільки серед шляхів передачі вірусу є і статевий спосіб.

• Діагностику гонореї та хламідіозу

Рекомендовано здійснювати при щорічному огляді в гінеколога/уролога, однак, це надважливо, якщо людина має не одного статевого партнера або партнерів, які хворіли/хворіють на ЗПСШ.

До групи ризику, що мають ймовірність інфікування ЗПСШ належать чоловіки, які практикують секс із чоловіками, особи, які часто змінюють статевих партнерів; особи, які мають ризиковану статеву поведінку, споживачі ін’єкційних наркотиків, а також особи, які займаються сексом за винагороду. Люди з групи ризику мають проходити медичний огляд не рідше ніж раз на рік та особливу увагу приділяти заходам захисту.

Профілактика ЗПСШ

На жаль, низький рівень сексуальної освіти та стійка й розповсюджена стигматизація всього, що пов’язано зі ЗПСШ, перешкоджають більш широкому та ефективному застосуванню заходів з інформування населення та сприйняття й усвідомлення цієї інформації.

Варто пам’ятати, що бар’єрні засоби захисту — одні з найефективніших і до них належать презервативи. Вони є одним із найефективніших методів захисту від ЗПСШ, зокрема, ВІЛ. Презервативи для жінок також ефективні та безпечні, як і презервативи для чоловіків.

Для зниження ризику інфікування ВІЛ також застосовують доконтактну профілактику (PrEP). Таку терапію призначає виключно лікар, вона доповнює інші методи профілактики (презервативи та систематичне тестування), проте не гарантує 100 % захисту від ВІЛ-інфекції. Доконтактна профілактика ефективна лише при щоденному прийомі препаратів і не захищає від інших ЗПСШ.

Що робити, якщо ви підозрюєте в себе ЗПСШ?

Якщо ви підозрюєте, що інфікувалися ЗПСШ або маєте побоювання, що могли інфікуватися, зверніться до свого сімейного лікаря для проведення діагностики. Своєчасна діагностика та лікування важливі, адже допоможуть попередити розвиток ускладнень, потенційно небезпечних для життя проблем зі здоров’ям та уникнути інфікування ваших партнерів.

Джерело: МОЗ України