Автор: med1

У  літній період ризик захворіти на гострі кишкові інфекції (ГКІ) значно зростає. Тепло сприяє активному розмноженню збудників цих інфекцій, які можуть потрапити в організм через забруднену воду, зіпсовані харчові продукти або через брудні руки, посуд, іграшки тощо.

В Україні за чотири місяці 2025 року зареєстровано 15 164 випадки гострих кишкових інфекцій, тоді як за аналогічний період минулого року їх було 17 111.

Основною причиною ГКІ є недотримання елементарних санітарно-гігієнічних норм — погано помиті руки, овочі та фрукти, порушення технології приготування їжі, споживання продуктів, які зіпсувалися через зберігання в неналежних умовах. 

Особливо небезпечні страви з м’яса та риби, які не пройшли належну термічну обробку.

Першими симптомами гострої кишкової інфекції є підвищення температури, нудота, блювання, пронос, біль у животі. У важких випадках можуть виникнути ознаки зневоднення — сухість у роті, відсутнє або рідке сечовипускання. У таких ситуаціях необхідно терміново звертатися до лікаря.

Профілактика ГКІ:

• мити руки з милом;
• не споживати продукти, що зберігалися з порушенням умов зберігання (наприклад, без холодильника);
• мити фрукти та овочі чистою водою перед приготуванням;
• термічно обробляти продукти з м’яса та риби тощо достатню кількість часу.

Ротавірус — одним із найпоширеніших і найзаразніших збудників кишкових інфекцій.

До появи вакцини майже всі діти до п’яти років хоча б раз хворіли на ротавірусну інфекцію. Цей вірус дуже стійкий — він здатен тижнями зберігатися на поверхнях (іграшки, меблі, підлога), а заразитися можна навіть доторкнувшись до інфікованих предметів.

Ця інфекція дуже небезпечна для немовлят і маленьких дітей через швидке зневоднення організму, спричинене блюванням і водянистою діареєю, які можуть тривати від трьох до восьми днів. Інші симптоми ротавірусної інфекції включають раптове підвищення температури, біль у животі, іноді – нежить і почервоніння горла. Проте в дорослих хвороба часто минає в легкій формі або без симптомів.

Специфічного лікування ротавірусу не існує — призначається симптоматична терапія. 

Головне завдання — уникнути зневоднення та знизити інтоксикацію організму:

Хворому слід багато пити для підтримки водно-сольового балансу. За тяжкого перебігу необхідна інфузійна терапія.

Медики застосовують адсорбенти, поліферментні засоби, жарознижувальні препарати. Антибіотики при ротавірусній інфекції неефективні, тому не призначаються.

Пам’ятайте: профілактика — найефективніший спосіб захисту від кишкових інфекцій. Дотримуйтеся чистоти рук, споживайте безпечні продукти, особливо в умовах надзвичайного стану чи перебування в місцях масового скупчення людей.

Бережіть себе і своїх близьких!

Джерело: Центр громадського здоров’я МОЗ України

Навіть після найважчих випробувань можливо не просто вижити, а вирости. Саме про це нагадує Національний день посттравматичного зростання, який сьогодні відзначають у США. Він покликаний привернути увагу до явища психологічного відновлення й особистісного розвитку, які можуть настати після пережитої травми.

В Україні сьогодні кожен живе в умовах стресу через щоденні повітряні тривоги, атаки ворога та переживання за захисників на фронті. Зовні ми часто залишаємося стійкими, проте війна і постійний потік травматичних подій, учасниками або свідками яких ми стаємо, підточує наше психічне здоровʼя, хоч ми можемо цього не помічати.

Звичайною реакцією після травматичних подій можуть бути тривога, смуток, гнів, проблеми зі сном і концентрацією. У більшості людей ці симптоми поступово зникають. Якщо ж вони тривають місяцями і заважають повсякденному життю — йдеться про ПТСР.

Що таке ПТСР і як він проявляється

ПТСР — це психічний розлад, що може розвинутися після того, як людина пережила або стала свідком подій, які несли загрозу життю чи безпеці. До таких подій належать перебування в епіцентрі або неподалік місця «прильоту», сексуальне насильство, автомобільні аварії, стихійні лиха.

Основні симптоми ПТСР:

• яскраві спогади або нічні жахи про травматичну подію;

• уникання ситуацій чи людей, що нагадують про травму;

• почуття відчуження, смутку або злості;

• сильна реакція на звуки, запахи або дотики;
• тривожні думки, що не зникають з часом.

Лікування ПТСР

За появи симптомів ПТСР звертайтеся по допомогу фахівця з психічного здоров’я — це може бути сімейний лікар, який пройшов навчання за програмою mhGAP і може направити до психолога чи психіатра у разі потреби, або безпосередньо психолог. Якщо відчуваєте, що вам особливо важко — зверніться до психіатра.

Зазначимо, що діагноз ПТСР встановлює виключно психіатр. 

Лікування може бути медикаментозне та/або психотерапевтичне: когнітивно-поведінкова терапія і метод десенсибілізації та репроцесуалізації травми з допомогою руху очей.

Знайти фахівця можна у медичному закладі, що має договір із НСЗУ на лікування психічних розладів:

• через сайт НСЗУ за напрямом «Психологічна та психіатрична допомога»;

• зателефонувавши на короткий номер контакт-центру НСЗУ — 16-77.

Базову психологічну допомогу вже надають понад 5000 центрів первинки. У 124 лікарнях працюють центри ментального здоров’я.

П’ЯТЬ ВИМІРІВ ПОСТТРАВМАТИЧНОГО ЗРОСТАННЯ

Посттравматичне зростання (ПТЗ) починається з точки, де людина відчуває загрозу своїй базовій системі переконань. Коли ця система похитнута або зруйнована, виникає потреба знайти нові підстави для руху вперед — із новим, глибшим розумінням себе та життя. 

На перших етапах ПТЗ не відрізняється від ПТСР. Обидва явища виникають як реакція на травму — подію чи серію подій, які руйнують звичну картину світу людини, її уявлення про себе і навколишню реальність.

Після травми розгортається своєрідна внутрішня боротьба. І саме в цьому процесі людина формує оновлену систему переконань, яка дозволяє їй жити далі, попри те, що сталося. Часто під час цього шляху людина відчуває, що певною мірою трансформується.

За визначенням доктора Річарда Тедескі, психолога, який разом з Лоуренсом Калхуном ввів термін «посттравматичне зростання», існує п’ять основних сфер, у яких може відбуватися ПТЗ:

Відчуття більшої особистої сили. Людина, яка пройшла через складні обставини, починає вірити у свою здатність справлятися з труднощами — майже з будь-якими.

Цінування щоденного життя. Травма здатна змінити ставлення до простих речей, підсилити вдячність за повсякденні моменти.

Поява нових можливостей. Через травму людина може втратити доступ до чогось важливого, однак водночас відкриваються перспективи, яких раніше вона не помічала.

Зміни у взаєминах. Стосунки стають глибшими, зростає рівень емпатії та співчуття до інших.

Духовні та екзистенційні зміни. Людина починає ставити собі глибинні запитання: «Навіщо жити після того, що сталося?», «У чому сенс життя?», «Яке моє призначення?», «Що для мене справді цінне?»

З одного боку, посттравматичне зростання — це результат: зміни, які відбулися в людині після травми. З іншого — це постійний процес: спосіб взаємодії зі світом, внутрішнє налаштування, пошук сенсів. Це шлях, який триває щодня. Люди продовжують вчитися жити глибше, змістовніше, з цілеспрямованістю та усвідомленням.

Більше про посттравматичне зростання читайте у книзі американських психологів Річарда Тадескі та Брета Мура  «Трансформовані травмою» — це історії американських військових, ветеранів і їхніх близьких, що не тільки пережили травму, а й знайшли у ній силу змінити своє життя після важких втрат.

Джерело: Центр громадського здоров’я МОЗ України

Рак є другою найпоширенішою причиною смерті після серцево-судинних захворювань у світі. 

В Україні новоутворення входять до основних 5 причин смерті українців і є другими найбільшими вбивцями українців.

Водночас приблизно в третині випадків смерть від раку зумовлена основними факторами ризику, пов’язаними з поведінкою й раціоном харчування. А отже, від 30% до 50% онконедуг можна уникнути, якщо вести здоровий спосіб життя.

Основні фактори ризику і як їм запобігти.

1. Не куріть

Вживання тютюну є найважливішим фактором ризику розвитку раку. На куріння припадає майже 22% світових випадків смерті від раку. Куріння пов’язане з розвитком різних типів раку: рак легень, ротової порожнини, горла, гортані, підшлункової залози, сечового міхура, шийки матки та нирок. Навіть якщо ви не курите, вплив пасивного куріння може збільшити ризик розвитку раку легень.

2. Вживайте здорову їжу

Повноцінний збалансований раціон може знизити ризик онкологічних захворювань:

• Їжте багато фруктів, овочів та інші харчові продукти з рослинних джерел, як-то цільнозернові та боби. Вони мають бути основою вашого раціону.
• Контролюйте свою вагу. Обирайте менш калорійні продукти, виключіть із раціону цукор, трансжири, їжу з фастфуду.
• Не вживайте алкоголь. Ризик різних видів раку, у тому числі рак молочної залози, товстої кишки, легень, нирок і печінки, збільшується з кількістю вжитого алкоголю. Пам’ятайте, безпечної дози алкоголю не існує!
• Обмежте споживання технологічно обробленого м’яса. ВООЗ наголошує, що вживання великої кількості технологічно обробленого м’яса може збільшити ризик деяких видів раку.

3. Підтримуйте здорову вагу й будьте фізично активними

Близько 20% усіх видів раку спричинено надлишковою вагою.

Підтримання здорової ваги може знизити ризик виникнення таких видів раку, як рак молочної залози, простати, легень, товстої кишки та нирок.

Всесвітній фонд досліджень раку рекомендує дорослим підтримувати середній індекс маси тіла в межах 21–23 кг/м2, залежно від норми для різних популяцій, але не вище 25 (ІМТ < 25,0). Калькулятор для обрахунку індексу маси тіла можна знайти тут.

Включіть у свій графік щонайменше 30 хвилин фізичної активності щодня. Для істотної користі для здоров’я необхідно щонайменше 150 хвилин на тиждень помірної аеробної активності або 75 хвилин на тиждень енергійної аеробної активності. 

Ось тут є кілька прикладів щотижневих графіків фізичної активності.

4. Не засмагайте

Рак шкіри є одним із найпоширеніших видів раку, якому можна запобігти.

• Уникайте прямого сонячного світла вдень. Влітку обмежуйте перебування на сонці з 10.00 до 16.00 год, коли сонячні промені найагресивніші.
• Користуйтеся сонцезахисними засобами з SPF 30+, носіть сонцезахисні окуляри та капелюх із широкими полями.
• Затуляйте відкриті ділянки тіла. Більше одягу — більше захисту. Обов’язково прикривайте свої руки та ноги.
• Уникайте соляріїв. Вони так само шкідливі, як і природні сонячні промені.

Більше про симптоми, діагностику та профілактику меланоми читайте тут.

5. Вакцинуйтеся

До 25% випадків раку в країнах із низьким і середнім рівнем доходів зумовлено такими інфекціями, як гепатит і вірус папіломи людини (ВПЛ). Зокрема, вірусний гепатит В може збільшити ризик розвитку раку печінки. А вірус папіломи людини може призвести до раку шийки матки та інших статевих органів.

Профілактика раку включає захист від цих вірусних інфекцій. Поговоріть зі своїм лікарем щодо вакцинації!

Більше про вакцинацію від вірусного гепатиту В і вірусу папіломи людини.

6. Уникайте ризикованої поведінки

Іншою ефективною тактикою профілактики раку є уникнення ризикованої поведінки, яка може призвести до інфекцій, які, у свою чергу, можуть збільшити ризик розвитку онкозахворювань.

• Практикуйте безпечний секс. Обмежте кількість сексуальних партнерів і використовуйте презервативи під час сексу. Більше про профілактику ІПСШ
• Люди, які живуть з ВІЛ/СНІД, мають вищий ризик розвитку раку ануса, печінки та легень.
• Вірус папіломи людини найчастіше асоціюється з раком шийки матки, але він також може підвищити ризик розвитку раку ануса, пеніса, горла, вульви та піхви.

7. Регулярно проходьте профілактичні огляди

Регулярні самоперевірки та скринінги для різних типів раку збільшують шанси на раннє виявлення хвороби. Якщо виявити рак на ранній стадії, є висока ймовірність позитивних результатів і успішного подолання захворювання.

Проконсультуйтеся зі своїм лікарем щодо оптимального для вас графіку онкоскринінгу.

Турбуйтеся про себе і своє здоров’я! Якщо усунути фактори ризику, вірогідність захворіти на рак суттєво знижується. А у випадку захворювання, відмова від шкідливих звичок може підвищити ефективність лікування й допоможе покращити самопочуття.

Джерело: Центр громадського здоров’я МОЗ України

Правець — небезпечна інфекційна хвороба, що уражає нервову систему, спричиняє сильні судоми та проблеми з диханням і ковтанням. Також правець призводить до болючих спазмів м’язів аж до перелому кісток і може призвести до смерті. За п’ять місяців 2025 року зафіксовано три випадки зараження правцем, два з яких летальні. 

Спори бактерій Clostridium tetani, що спричиняють правець, є всюди: у ґрунті, пилу, перегної. Інфікування може статися під час поранення забрудненим предметом, роботи з деревом чи землею, навіть від незначної подряпини.

В Україні щороку реєструються випадки правця. Протягом 2024 року зафіксовано 12 випадків — удвічі більше, ніж у 2023 році.

Від людини до людини правець не передається, тож і колективного імунітету від нього не існує, тому вакцинація — єдиний надійний захист проти правця.

Ефективність вакцинації проти правця — 100% (повний курс щеплень), але набутий імунітет від цієї хвороби потрібно періодично поновлювати, тому вакцинуватися проти правця необхідно регулярно протягом усього життя.

Дітей вакцинують, починаючи з 2 місяців від народження, комбінованою вакциною проти кашлюку, дифтерії та правця. Більше про вакцинацію дітей читайте за посиланням: https://tinyurl.com/4ezzsw2n.

Дорослим вакцинуватися проти правця потрібно раз на 10 років, починаючи з 16 років, за умови дотримання Календаря профілактичних щеплень (https://tinyurl.com/pecttaun). Для цього використовується вакцина АДП-М від одразу двох хвороб: правця і дифтерії.

Щоб вакцинуватися звертайтеся до свого сімейного лікаря, який проведе огляд і видасть направлення.

Якщо ви пропустили планову вакцинацію або не знаєте свого вакцинального статусу, зверніться до свого сімейного лікаря, який складе для вас індивідуальний графік, щоб отримати всі дози вакцини з мінімальними інтервалами. Також можна звернутися в будь-який найближчий заклад охорони здоров’я.

ЩО РОБИТИ, ЯКЩО Є ПІДОЗРА НА ПРАВЕЦЬ

Необхідно негайно звернутися по медичну допомогу. Пацієнтів госпіталізують, проводять хірургічну обробку рани, вводять специфічні препарати. Тактика лікування залежить від віку та вакцинального статусу постраждалого.

Захистіть себе та близьких — вакцинуйтеся! Вакцинація проти правця — безоплатна.

Джерело: Центр громадського здоров’я МОЗ України

З нагоди Всесвітнього дня донора крові, що відзначається 14 червня, ВООЗ проведе кампанію під гаслом: «Здавайте кров, даруйте надію: разом рятуємо життя». Всесвітній день донора крові – привід нагадати про заслуги мільйонів добровольців, які безоплатно здають свою кров, щоб подарувати іншим шанс продовжити життя. Їхня щедрість рятує людей від смерті, згуртовує суспільство і є виразом духу солідарності. Ця пам’ятна дата – не лише данина подяки донорам, але й можливість звернути увагу на незмінно гостру потребу регулярного донорства безпечної крові.

Цього року компанія присвячена надії, яку приносить кожна крапля донорської крові. Щороку переливання крові потребують мільйони пацієнтів, і кожен акт донорства стає для них джерелом надії.

Цілі кампанії цього року:

• підвищити обізнаність громадськості про критичну потребу в донорській крові та плазмі та про те, яку роль їх наявність відіграє в житті пацієнтів;
• мотивувати як нових, так і традиційних донорів до регулярної здачі крові для підтримки стабільного та достатнього запасу донорської крові;
• підкреслити внесок донорів крові у покращення показників здоров’я та благополуччя населення та пропагувати цінності солідарності, співчуття та взаємодопомоги за допомогою практики донорства крові.

Повномасштабна війна, спричинена вторгненням російської армії в Україну, докорінно змінила все наше життя. І незважаючи на всі жахіття, ми демонструємо справжні дива — дива єдності, хоробрості, незламності. Щодня до лікарень прибувають нові поранені бійці, і їм ми можемо допомогти, здавши кров, яка рятує життя військових. Потреба в донорській крові лишається стабільно високою. Донорської крові потребують також цивільні, що постраждали від воєнних дій. Не скасувала війна і планових ургентних операції, онкологічних захворювань, ускладнених пологів. В Україні завжди існував дефіцит донорської крові, й наразі ця проблема стала особливо гострою.

Донором може стати практично будь-яка здорова людина у віці від 18 до 60 років, якщо вона не має протипоказань. Люди з масою тіла менше 50 кг або зрості менше 150 см допускаються до донорства в індивідуальному порядку лікарем-трансфузіологом. При цьому об’єм однієї донації не повинен перевищувати 12% об’єму циркулюючої крові. Стандартний об’єм заготівлі крові (донації) 450 ± 50 мл без урахування кількості крові, що взяли для аналізів (до 40 мл).

В середньому чоловік може здавати кров 5 разів на рік, а жінка – 4. Плазму можна здавати до 12 разів на рік.

Існують абсолютні протипоказання, що не дозволяють людині здавати кров: венеричні та інфекційні захворювання (ВІЛ-інфекція, СНІД, сифіліс, вірусний гепатит, туберкульоз, бруцельоз, тиф, лепра тощо), злоякісні пухлини і хвороби крові. Також не допускаються до донорства люди з органічними захворюваннями ЦНС, повною відсутністю слуху та (чи) мови, психічними захворюваннями, наркоманією, алкоголізмом, серцево-судинними хворобами, захворюваннями шкіри (псоріаз, екзема, різні дерматози), хронічними хворобами шлунково-кишкового тракту (гастрит, виразка шлунка), захворюваннями печінки, жовчовивідних шляхів, нирок. 

Донорам не рекомендується:

– Увечері напередодні здачі крові їсти жирну, смажену, гостру, копчену їжу, молочні продукти, олію, яйця, гриби, горіхи, банани, буряк.

– Вживати алкоголь менш ніж за дві доби (48 годин) до процедури.

– Приймати анальгетики та аспірин (ці речовини погіршують здатність крові згортатися)  менш ніж за три доби (72 години) до процедури.

– Палити менш ніж за годину до процедури.

– Здавати кров натщесерце. Вранці, в день здачі крові, рекомендується з’їсти нежирний вуглеводний сніданок (зварена на воді каша, сухе печиво) і випити велику кількість рідини (солодкий чай).

– Здавати кров при погіршенні стану здоров’я: озноб, запаморочення, головний біль, слабкість.

Після донації дуже важливо правильно харчуватися, аби відновити не лише кількість, а й якість крові. Їжа, багата на залізо, – одна з важливих умов відновлення після здачі. Це передусім продукти тваринного походження: м’ясо (особливо червоне), печінка, риба та різноманітні морепродукти. 

Якщо ви не вживаєте такої їжі, запаси заліза допоможуть поповнити шпинат, горох, броколі, квасоля, спаржа,  а також хліб, крупи та макарони. Проте організм зможе засвоїти лише 10% заліза з рослинних джерел. Покращити ситуацію допоможе вітамін С, який стимулює засвоєння заліза. Найкращі харчові джерела вітаміну С – свіжа зелень та ягоди, цитрусові, фрукти, капуста, свіжі помідори.

Протягом пари годин після їжі не вживайте чай або каву. Танін у цих напоях погіршує засвоєння заліза. Негативно впливають і молочна продукція, клітковина, яйця та шоколад.

Здати кров в м. Харкові можна у КНП ХОР «Обласний  Центр  Служби  Крові»,  за адресою  вул.  Клочківська,  366. Донор – Центр в ТРЦ Нікольський вул. Сковороди Григорія, 2а.  

Кожна здача крові – це дорогоцінний дар, який рятує життя, а неодноразове донорство – ключ до забезпечення достатніх запасів безпечної крові.

Можливо, саме Ваша кров подарує життя людині, яка зазнала лиха!