Автор: med1

Туберкульоз (ТБ) — це інфекційне захворювання, яке спричинює мікобактерія туберкульозу. Найчастіше ТБ уражає легені (легенева форма).  

Позалегеневий туберкульоз виникає, якщо інфекція поширюється в інших органах: у лімфатичних вузлах, кістках, нирках, кишечнику, статевій системі тощо. 

За даними Центру громадського здоров’я, щороку в Україні реєструють у середньому близько 1,5 тисячі людей із позалегеневими формами туберкульозу — 6–8% від усіх зареєстрованих випадків ТБ. 

Шляхи передачі інфекції 

Найчастіше позалегеневий туберкульоз поєднується з легеневим. Первинне ураження органів, окрім легень, трапляється нечасто і зазвичай у людей з ослабленим імунітетом — зокрема при ВІЛ-інфекції, вроджених імунодефіцитах, при прийомі препаратів, що ослаблюють імунітет тощо. 

Інфікуватися туберкульозом можна повітряним шляхом лише від людини з легеневим туберкульозом, яка не отримує лікування. Людина, яка має тільки позалегеневу форму без ураження легень, не становить небезпеки для оточення. 

Прояви позалегеневого ТБ, на які треба звернути увагу 

Симптоми позалегеневого туберкульозу можуть маскуватися під прояви інших захворювань. Обстежитися на туберкульоз рекомендовано за таких ознак: 

• постійна втома, слабкість; 
• підвищена пітливість, особливо вночі; 
• втрата маси тіла без зрозумілих причин; 
• тривале підвищення температури тіла, навіть незначне (37–37,2 °С); 
• тривалий біль без встановленої причини: 
  • у хребті або плечових, кульшових, ліктьових, колінних суглобах тощо; 
  • у животі; 
• асцит (скупчення рідини в черевній порожнині), діарея або закреп, порушення всмоктування; 
• збільшення периферичних лімфовузлів; 
• хронічні захворювання нирок і сечовивідних шляхів; 
• безпліддя у жінок і чоловіків без встановленої причини; 
• запалення судинної оболонки ока — увеїт. 

Своєчасне обстеження допомагає встановити діагноз і розпочати лікування на ранньому етапі. 

Діагностика позалегеневого туберкульозу 

Діагностика позалегеневого ТБ в Україні здійснюється відповідно до національних стандартів, затверджених наказом МОЗ від 19.01.2023 № 102, які відповідають актуальним рекомендаціям ВООЗ. 

Як первинний діагностичний тест для виявлення позалегеневих форм туберкульозу застосовується молекулярно-генетичний метод Xpert MTB/RIF. Дослідження проводять у зразках біологічного матеріалу з лімфатичних вузлів, спинномозкової рідини, плевральної, перикардіальної рідин тощо. 

Для початкової оцінки стану ураженого органа використовують ультразвукове дослідження, рентгенографію, магнітно-резонансну та/або комп’ютерну томографію. 

Лікування позалегеневого ТБ 

Для діагностики та вибору оптимальної тактики лікування обов’язковою є робота мультидисциплінарної команди: фтизіатра, профільного спеціаліста, сімейного лікаря, соціального працівника та інших фахівців.  

Тривалість і схеми лікування залежать від локалізації захворювання. У більшості випадків терапія схожа на лікування легеневого туберкульозу та триває: 

• 4–6 місяців — для чутливих до ліків форм; 

• 6–9 місяців — для лікарсько-стійких форм. 

У випадку туберкульозу кісток і суглобів, центральної нервової системи (туберкульозний менінгіт), оболонок серця та деяких інших форм лікування може тривати 12–18 місяців. 

Туберкульоз будь-якої локалізації є виліковним за умови дотримання рекомендацій лікаря. 

Важливо пам’ятати: профілактика, діагностика та лікування туберкульозу в Україні є безоплатними. Своєчасне звернення до лікаря має вирішальне значення. 

Сказ —  це смертельне вірусне захворювання, що вражає центральну нервову систему людини та теплокровних тварин. Захворювання спричиняється вірусом родини Rhabdoviridae, роду Lyssavirus.

Як передається вірус сказу

Вірус передається через слину інфікованої тварини, найчастіше під час укусів. Однак можливе зараження через подряпини або потрапляння слини на слизові оболонки чи відкриті рани. Інші шляхи передачі (наприклад, аерозольний у печерах з великими колоніями кажанів) трапляються нечасто.

Зараження сказом можливе навіть під час контакту з мертвою інфікованою твариною — наприклад, через порізи чи подряпини під час розбирання туші або зняття шкури, а також під час потраплянні слини загиблої тварини на пошкоджену шкіру.

Які тварини можуть переносити сказ

Загалом сказ можуть переносити як домашні, так і дикі тварини, наприклад, собаки, коти, лисиці, вовки, єноти, борсуки та кажани. У контактний спосіб людей з-поміж свійських тварин найчастіше інфікують коти й собаки, а в дикій природі — лисиці. Особливу небезпеку становлять безпритульні тварини.

Птахи, плазуни, земноводні та комахи сказ не переносять.

Щоб мінімізувати ризик зараження сказом, тримайтеся на відстані від безпритульних або диких тварин, не слід їх торкатися, годувати з рук чи намагатися приручити.

Симптоми сказу

Інкубаційний період сказу зазвичай становить від 1 до 3 місяців, але може бути від семи днів до понад року, залежно від місця укусу, властивостей вірусу та особливостей імунної системи людини.

Перші симптоми сказу — підвищення температури та біль у місці укусу, а також відчуття поколювання, пощипування чи печіння у місці пошкодження. У процесі поширення вірусу центральною нервовою системою розвивається прогресивне смертельне запалення головного і спинного мозку.

Основні симптоми розвиваються після інкубаційного періоду:

• гарячка;
• головний біль;
• неспокій;
• гідрофобія (страх води);
• аерофобія (страх протягів, повітряних потоків);
• галюцинації;
• агресія;
• параліч;
• кома.

Симптоми сказу у тварин залежать від стадії захворювання

На тілі інфікованої тварини можуть бути наявні сліди від укусів. Початкова стадія сказу у тварини триває до п’яти днів. Її ознаки:

• тварина покусує місце укусу;
• поведінка ласкава, примхлива, насторожена одночасно;
• знижений апетит;
• поїдання неїстівних предметів;
• слинотеча;
• блювота.

Збуджена стадія сказу триває 2–3 дні. У цей період тварина стає агресивною та збудженою, може раптово нападати й намагатися втекти. Вона може гризти землю, їсти неїстівні предмети. Спостерігаються конвульсії, рясна слинотеча та ознаки паралічу.

Паралітична стадія (2–4 дні) характеризується виснаженням і повним паралічем. Після цього тварина помирає.

Тварини можуть передавати вірус за кілька днів до появи симптомів, тому навіть зовні здоровий собака чи кіт може становити загрозу.

Що робити, якщо вкусила тварина

Якщо вкусила, подряпала або заслинила тварина, негайно промийте рану водою з милом 15 хвилин або довше, потім обробіть антисептиком, що містить 70% спирту, або 5%-розчином йоду.

Наступний крок — терміново зверніться по медичну допомогу до травмпункту або антирабічного центру (перелік закладів, де проводять антирабічну вакцинацію, можна знайти за цим посиланням).

Надзвичайно важливо почати постконтактну профілактику (ПКП) сказу відразу після контакту з потенційно інфікованою твариною, до появи симптомів. У разі небезпечної локалізації укусів (обличчя, шия, голова, пальці рук, промежина), множинних або дуже глибоких поодиноких укусів, подряпин, заслинення слизових оболонок тощо, окрім вакцини застосовують і людський антирабічний імуноглобулін. Якщо з моменту контакту із твариною минуло понад три доби, антирабічний імуноглобулін не використовують.

Кількість ін’єкцій, необхідних для запобігання розвитку сказу за сучасними схемами вакцинації, — всього п’ять протягом 28 днів: по одному в нульовий день під час звернення до лікаря, а потім на третій, сьомий, 14-й і 28-й день. Антитіла у людини з’являються тільки на 12–14-й день після вакцинації, а максимальні їхні рівні досягаються лише через 30–40 днів. Імунітет стає дієвим приблизно через два тижні після закінчення курсу вакцинації та залишається таким упродовж року.

Самовільно припиняти чи порушувати курс щеплень не можна! Протипоказів до екстреної вакцинації немає.

Антирабічна вакцина запобігає виникненню захворювання у 96–99% випадків.

Вакцинація та інша профілактика для домашніх тварин

Вакциновані тварини не можуть передавати сказ. Власники домашніх тварин в Україні можуть безоплатно вакцинувати своїх улюбленців від сказу у державних ветеринарних установах, перелік яких можна знайти за цим посиланням. Вакцинацію необхідно повторювати щороку, щоб підтримувати надійний імунітет у тварин.

Інші профілактичні заходи, щоб захистити тварин від сказу:

• унеможливлюйте контакти домашніх тварин із дикими та безпритульними, адже вони можуть бути носіями вірусу;
• якщо поведінка вашої або чужої тварини викликає підозру — наприклад, з’являється агресія, страх води чи світла, — негайно повідомте ветеринарну службу.

Доконтактна профілактика сказу

З метою профілактики вакцину проти сказу вводять групам високого ризику, наприклад, працівникам притулків і розплідників, фахівцям ветеринарної медицини, співробітникам лабораторій, які займаються дослідженням і вивченням вірусу сказу, лісникам.

В останню неділю січня відзначають Всесвітній день допомоги хворим на лепру. Це хронічне інфекційне захворювання, відоме також як проказа або хвороба Гансена.  

Це одна з найдавніших хвороб, відомих людству, яка досі трапляється у понад 120 країнах світу. Збудниками лепри є бактерії Mycobacterium leprae (M. leprae) та Mycobacterium lepromatosis (M. lepromatosis), які вражають шкіру і периферичні нерви, а без лікування можуть призвести до незворотних уражень, інвалідності та соціальної ізоляції. 

Упродовж тисячоліть лепра оточена міфами. Наприклад, ви, напевно, чули, що хворих на проказу не можна торкатися, бо лепра дуже заразна. Але чи так це? 

У цьому матеріалі Центр громадського здоровʼя розповідає, що це насправді за хвороба. 

Лепра існує в наш час 

Щороку у світі реєструють близько 200 тисяч нових випадків захворювання на лепру, а мільйони людей страждають від наслідків несвоєчасного її лікування. Найчастіше випадки хвороби Гансена виявляють у країнах Азії, Африки та Південної Америки.  

Хвороба поширена переважно в регіонах з низьким рівнем санітарно-побутових умов та харчування. Найбільший ризик захворіти на лепру у дітей, людей похилого віку та осіб з імунодефіцитами. 

У грудні 2025 року медіа повідомили про три нові випадки лепри в Румунії та Хорватії, — вперше в країнах ЄС за останні 30 років. 

В Україні станом на початок 2026 року є троє пацієнтів з лепрою, які перебувають на лікуванні у стаціонарі ДЗ «Український лепрозорій МОЗ України». 

Лепра не передається через доторки 

Хвороба передається від людини до людини повітряно-краплинним шляхом, найчастіше з виділеннями з носа чи рота під час тривалого тісного контакту. Отже, уявлення, що не можна торкатися шкіри хворої на лепру людини, адже так можна легко заразитися, є хибним. 

Так само не відповідають дійсності уявлення про високу заразність хвороби — адже близько 95% людей у світі вже мають імунний захист проти неї.  

Крім того, на четвертий день після початку специфічного лікування пацієнт перестає виділяти збудник хвороби у повітря і вже не становить небезпеки для інших. 

Від зараження до перших ознак хвороби може минути до 20 років 

Від моменту зараження збудником лепри до появи симптомів хвороби в середньому проходить три-п’ять років, але безсимптомний період може тривати й 20 років. 

Першою ознакою захворювання є поява на шкірі плям з втратою чутливості: людина не відчуває в цих ділянках болю при опіках, механічних впливах (удар, стискання тощо) та пошкодженнях. 

Травми і вторинні інфекції призводять до деформації та можливої втрати пальців та інших ділянок кінцівок, може розвинутися сліпота. 

Лепра піддається лікуванню 

Якщо пацієнт розпочинає прийом необхідних антибіотиків на ранніх стадіях захворювання, лепра не призводить до важких ускладнень, тому дуже важливо звертатися по медичну допомогу за перших ознак. 

Підсумовуючи, лепра існує не тільки у біблійних історіях, а й залишається причиною страждань для мільйонів людей у світі. Водночас завдяки сучасним знанням про профілактику та лікування лепри люди можуть жити повноцінним життям, без інвалідизації та стигми.  

Програма реімбурсації лікарських засобів і медичних виробів діє в Україні з 2019 року та за цей час стала реальною підтримкою для мільйонів пацієнтів з хронічними захворюваннями.

З цього часу програмою скористалися усього 5,9 млн людей, а у 2025 році зокрема – понад 2,5 млн українців.

Що змінюється у 2026 році

У 2026 році уточнено правила виписування електронних рецептів за програмами реімбурсації та розширено перелік лікарів-спеціалістів, які можуть виписувати електронні рецепти у межах ведення відповідних захворювань.

Ці оновлення впроваджені відповідно до наказу МОЗ від 19.12.2025 №1924 (зареєстрованого в Мін’юсті 25.12.2025 за № 1947/45353).

Хто може виписувати електронні рецепти за окремими захворюваннями?

Зокрема змінами розширено перелік лікарських спеціальностей, які виписують е-Рецепти на лікарські засоби, що підлягають реімбурсації:

• інсуліни та лікування нецукрового діабету — ендокринолог, дитячий ендокринолог;

• розлади психіки та поведінки — психіатр, дитячий психіатр;

• епілепсія — психіатр, дитячий психіатр, невролог, дитячий невролог;

• хвороба Паркінсона — невролог;

• пацієнти у посттрансплантаційному періоді — трансплант-координатор;

• больовий синдром і паліативна допомога у пацієнтів з розладами психіки та поведінки — психіатр, дитячий психіатр, нарколог;

• онкологічні захворювання — клінічний онколог, дитячий онколог, онкогінеколог, онкохірург;

• захворювання у дітей — дитячий офтальмолог, лікар з дитячих інфекційних хвороб, дитячий отоларинголог;

• ведення вагітних та породіль — акушер-гінеколог, дитячий гінеколог;

• глаукома — офтальмолог, дитячий офтальмолог;

• серцево-судинні та цереброваскулярні захворювання — кардіолог, дитячий кардіолог;

• хронічні хвороби нижніх дихальних шляхів — пульмонолог, дитячий пульмонолог;

• метаболічні, аутоімунні та запальні захворювання — імунолог, ревматолог, гематолог, невролог, ендокринолог (у тому числі дитячі спеціалісти);

• мігрень — невролог, дитячий невролог;

• хвороби ендокринної системи та цукровий діабет (пероральні препарати) — ендокринолог, дитячий ендокринолог.

Знеболення при розладах психіки та поведінки – нові можливості

Уточнено повноваження лікарів, які можуть виписувати препарати для знеболення не лише в межах паліативної допомоги, а й для лікування больового синдрому у пацієнтів із розладами психіки та поведінки.

Такі препарати можуть призначати психіатр, дитячий психіатр та лікар-нарколог.

Як змінюється роль сімейного лікаря?

Законодавчо визначено у яких випадках лікар первинної медичної допомоги може виписувати електронні рецепти:

• лише на підставі призначення лікаря-спеціаліста, внесеного до ЕСОЗ; як от для призначення інсулінів і лікування нецукрового діабету – за умови, що в ЕСОЗ вже є попереднє призначення від ендокринолога або дитячого ендокринолога;

• без додаткового призначення спеціаліста – для визначених програм.

Як і раніше сімейний лікар, терапевт або педіатр може самостійно призначити ліки (без наявності Плану лікування) за програмами:

• Серцево-судинні та цереброваскулярні захворювання, у тому числі з первинною та вторинною профілактикою інфарктів та інсультів
• Хронічні хвороби нижніх дихальних шляхів
• Цукровий діабет (пероральні гіпоглікемізуючі лікарські засоби);
• Хвороби ендокринної системи
• Метаболічні, аутоімунні та запальні захворювання
• Глаукома
• Мігрень
• Дитячі захворювання
• Лікування вагітних та породілей.

Як і завжди ліки за програмою реімбурсації можна отримати в аптеках, які уклали договір з Національною службою здоров’я України.

Наразі понад 17,2 тисячі аптек та аптечних пунктів по всій країні беруть участь у програмі «Доступні ліки».

Такі аптеки можна впізнати за наліпками «Тут є “Доступні ліки”» (а також «+Інсуліни» – для відпуску інсулінів).

Знайти найближчу аптеку можна:

• зателефонувавши до контакт-центру НСЗУ за номером 16-77;
• через чат-бот «Спитай Гриця»: https://t.me/SpytaiGrytsia_bot;
• через дашборд на сайті НСЗУ:
  https://edata.e-health.gov.ua/e-data/dashboard/pharmacy-map
  (оберіть населений пункт і потрібний напрямок програми реімбурсації).

Вірус папіломи людини (ВПЛ) — це група вірусів, що вражають клітини слизової оболонки та шкіри. Впродовж життя ВПЛ інфікується щонайменше троє з чотирьох людей. Найчастіше інфікування відбувається у віці 20-25-років.

ЧОМУ ВАЖЛИВО ПОДБАТИ ПРО ЩЕПЛЕННЯ ДИТИНИ?

На сьогодні відомо близько 200 типів цього вірусу, ціла низка з яких є високоонкогенними, тобто можуть зумовити розвиток онкологічних захворювань. Зокрема, близько 70% випадків раку шийки матки припадає на 16 та 18 типи ВПЛ. Проти захворювань, що обумовлені цими та іншими типами ВПЛ, створені вакцини. 

У 9 із 10 випадків інфекція, що зумовлена ВПЛ, минає самостійно протягом двох років після інфікування. Проте якщо вірус не зник, то може розвиватися рак шийки матки, рак статевого члена, піхви, вульви, рак аноректальної ділянки або рак ротоглотки та ротової порожнини.

Інфікування ВПЛ відбувається переважно під час статевого акту, а також через тісний контакт шкіра-до-шкіри. Також існує ризик вертикальної передачі інфекції — від матері до новонародженого під час пологів.

КОЛИ РОБЛЯТЬ ЩЕПЛЕННЯ?

Відповідно до Національного календаря профілактичних щеплень, безоплатне однократне щеплення 9-валентною вакциною доступне для дівчат віком 12–13 років з початку 2026 року. Саме в цьому віці, до початку статевого життя, вакцинація забезпечує найвищий рівень захисту та запобігає захворюванню майбутньому. 

Щеплення також рекомендується проводити і хлопцям та юнакам (оптимально — до початку статевого життя). Проте наразі для них, як і для дівчат, старших 13 років, та жінок, вакцинація можлива лише за власний кошт чи коштом громади, в якій вони проживають і якщо в цій громаді схвалена відповідна програма. Найоптимальнішою є вакцинація дорослих проти ВПЛ до 26 років, проте має сенс пройти вакцинацію і у віці 26+.

ЯКИМИ Є СИМПТОМИ РАКУ ШИЙКИ МАТКИ?

Передракові стани та рак шийки матки — це «німий» рак.

Скарги у жінки як такі відсутні.

Запідозрити рак шийки матки можна лише тоді, коли з’являється кровотеча з піхви після статевого акту, між менструаціями або зміни у перебігу менструації, будь-яка вагінальна кровотеча після настання менопаузи, а також — нетипові виділення з піхви, біль у тазі або під час статевого акту. Проте ці симптоми можуть бути і при інших станах і, якщо мова про рак, то ці симптоми все одно не є ранніми ознаками.

На пізніших стадіях рак шийки матки починає поширюватися на інші органи, тож можуть з’явитися додаткові симптоми.

Наприклад, ускладнене або болісне випорожнення/сечовипускання, кровотеча з прямої кишки або кров у сечі, тупий біль у попереку, нижній частині живота або спині тощо.

Дізнайтеся у вашого сімейного лікаря або педіатра про можливість безоплатної вакцинації вашої доньки проти ВПЛ.

Це — гарна інвестиція у її майбутнє. Ви можете запобігти розвитку онкологічного захворювання вже зараз.

Джерело: Харківський обласний центр контролю та профілактики хвороб