Чи всі ми матимемо ПТСР?
Від початку повномасштабного вторгнення в Україні активізувалися розмови про посттравматичний стресовий розлад (ПТСР). І якщо від 2014 року цей термін застосовували частіше в контексті психічного здоров’я ветеранів, то тепер, після повномасштабного вторгнення, йдеться ледь не про кожного українця. Та чи всі, хто зазнав впливу війни, матимуть ПТСР? Що це таке і хто має визначити, що людина має такий розлад? – читайте в матеріалі Ксенії Возніциної, директорки Центру психічного здоров’я і реабілітації «Лісова поляна» МОЗ України.
Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) — це порушення психічного стану, що може розвинутися після травматичної події. Не можна отримати ПТСР через те, що вас, наприклад, звільнили з роботи, адже психологічна травма, через яку розвивається ПТСР, завжди пов’язана з надзвичайно загрозливою або катастрофічною ситуацією.
ПТСР – це комплексне порушення психічної діяльності, сукупність реакцій на травму. Такий розлад може змінити те, як людина думає, почувається та поводиться, може спричиняти значні негаразди і впливати на здатність до нормального функціонування. ПТСР проявляється як довготермінова реакція на стрес. Його симптоми можуть виникати в короткий або триваліший період – як правило, протягом перших декількох тижнів після травматичної події. До того – це називають гострою стресовою реакцією. Водночас ПТСР не може виникнути через кілька років раптово, якщо до того все було в порядку.
Діагноз «ПТСР» може встановлювати лише лікар-психіатр. Для діагностики симптомів слід користуватися Міжнародним класифікатором хвороб (МКХ). Не можна користуватись авторськими визначеннями чи роздумами.
ПТСР розвивається не у всіх – лише у 20-30% людей, які пережили травматичні події.
Про наявність ПТСР можуть свідчити симптоми, які можна поділити на чотири категорії:
- Симптоми повторного переживання:
- інтрузії – проживання травматичної події знову і знову;
- флешбеки – повторні спогади з відчуттям перебування всередині події,
- нічні жахи.
- Уникання нагадування, спогадів та думок про травму.
- Неконструктивні поведінкові рішення, когнітивні/емоційні порушення.
- Гіперзбудження, підвищена тривожність (посилене відчуття загрози).
Людині, яка пережила травматичні події, дуже легко нашкодити. Тому експериментувати небезпечно. Роботу з такими людьми має проводити лише фахівець після відповідного навчання за доказовими методами, що пройшли належну наукову перевірку та були визнані на рівні міжнародних асоціацій. ПТСР не лікують виключно препаратами. Така тактика не має доказового ефекту. Першою лінією допомоги є психотерапія.
Жити з ПТСР доволі складно — ніколи не знаєш, у який момент, за яких обставин і в якій формі проявляться симптоми. У більшості випадків їх запускають внутрішні й зовнішні чинники, які називають тригерами. Тригер — це пусковий механізм, що повертає людину до пережитих подій. Небезпечними є такі тригери, які раптово спричиняють страх, паніку, апатію.
Тригери можуть бути внутрішніми й зовнішніми. Внутрішні тригери — це те, що ми відчуваємо всередині: думки, емоції та тілесні відчуття (як у момент травматичної події). Зовнішні тригери — це ситуації, люди або місця, поза тілом і розумом, які нагадують про травматичну подію, до прикладу, певні слова, звуки, локації тощо.
Як зменшити ризики впливу тригерів?
Якщо ваша близька людина має ПТСР, важливо вивчати і вчитися розпізнавати її тригери. За можливості варто обмежувати тригерні обставини, предмети і явища в середовищі вашого перебування. Дотримуйтеся також таких порад:
- не створюйте ситуацій, у яких можливе виникнення тригерів;
- обмежуйте перебування в місцях скупчення людей без потреби;
- уникайте різких звуків, які можуть нагадувати травматичну подію (музичні іграшки, рінгтони тощо);
- не створюйте гучних звуків;
- зведіть до мінімуму несподіванки;
- не торкайтеся тіла людини й не обіймайте її без дозволу.
Чого НЕ варто робити, якщо в людини ПТСР?
Дбаючи про людину з ПТСР, важливо не нашкодити. Уникайте наведених нижче дій:
- Просити розповісти про травматичний досвід. Людям із ПТСР може бути складно говорити, до того ж, це може спричинити ретравматизацію.
- Знецінювати пережитий досвід.
- Героїзувати.
- Вимагати (або просити) щоби людина опанувала себе — це не в межах її можливостей.
- Звинувачувати й дорікати їй через те, як саме вона може реагує та проявляє емоції.
- Підтримувати уникання наявних психологічних та фізичних симптомів.
- Говорити, що ви знаєте й розумієте, що вона відчуває.
- Говорити, що їй пощастило вижити — люди, які пережили травматичні події, часто не почуваються щасливими.
- Говорити, що пора припинити поводитися, як на війні.
- Говорити, що час лікує.
- Різко змінювати плани.
- Підтримувати міфи щодо ПТСР.
Як підтримати людину з ПТСР?
Водночас важливо вміти підтримати людину в такому стані, адже завдяки підтримці долати іноді непростий шлях до зцілення значно легше.
- Подбайте про її базові потреби: приготуйте поїсти, нагадайте про харчування, візьміть на себе інші побутові справи.
- Допоможіть знайти контакти спеціалістів, організацій та груп підтримки.
- Пропонуйте підтримку й тепло. Дайте зрозуміти, що ви готові вислухати її, коли вона захоче поговорити.
- Приймайте й розумійте її спротив, будьте виваженими, дбайливими, обережними.
- Не знецінюйте й не будьте аж надто вимогливими, постарайтеся зрозуміти, що це стан, який потребує тривалого відновлення та лікування.
- Будьте терплячими. Відновлення — це процес, який вимагає часу та може супроводжуватися невдачами.
- Дізнайтеся більше про ПТСР, із допомогою фахівців сформуйте реалістичні прогнози. Що більше ви знаєте про симптоми, наслідки та варіанти лікування, то краще ви будете готові допомогти своїй близькій людині, зрозуміти, через що вона проходить.
- Коли людина наважиться говорити, може статися, що вона захоче говорити про травматичну подію знову та знову. Дайте можливість поговорити стільки разів, скільки їй потрібно.
- Робіть разом звичайні рутинні справи.
- Говоріть про майбутнє та будуйте спільні плани. Це може допомогти протистояти поширеній думці людей із ПТСР, що їхнє майбутнє приречене.
- Уникайте наркотиків, алкоголю та куріння вдома та у вашому оточенні. Вживання психоактивних речовин може бути небезпечним і в довгостроковій перспективі ускладнить відновлення.
- Якщо стан людини дуже важкий, не залишайте її на самоті.
Пам’ятайте, що досить часто люди із ПТСР намагаються не розповідати про свої переживання, хочуть забути те, що сталося, сподіваючись, що «час вилікує». Людина намагається позбутися спогадів, але не може. Спогади повертаються в нічні кошмари, не дають спокійно жити, вводять людину в депресивний стан. Тому дуже важливо звернутися по допомогу до спеціаліста.
Публікація розроблена в межах Національної програми психічного здоров’я та психосоціальної підтримки, ініційованої першою леді України Оленою Зеленською.
Джерело: moz.gov.ua